НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Постанова від 23.03.1984Відповідно до ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу, якщо спадкодавець заповідав усе своє майно призначеним ним спадкоємцям без зазначення частки кожного з них, то частка спадщини, яка належала б спадкоємцеві, який відпав, переходить до інших спадкоємців за ...
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР
П О С Т А Н О В А
23.03.1984
(Витяг)
У серпні 1981 р. А. пред'явив позов до Г. і К. про поділ
спадкового жилого будинку. Позивач зазначав, що половина будинку у
м. Дебальцеве по вул. Постишева, 129 належала його матері і
остання заповіла її йому. Решта будинку належала другому чоловіку
його матері, який заповів її своїй дружині і сину від першого
шлюбу. Мати позивача померла 18 квітня 1979 р., а її другий
чоловік - 12 серпня 1974 р.
Посилаючись на те, що відповідачі оспорюють його право на
будинок, позивач просив визнати за ним право власності на половину
будинку і виділити її в натурі.
Справа розглядалася судами неодноразово. Рішенням судової
колегії в цивільних справах Донецького обласного суду від 12
жовтня 1984 р. за А. визнано право власності на 12/25 частин
будинку, а за Г. - на 13/25 і між ними проведено поділ будинку в
натурі. З Г. стягнено на користь інших спадкоємців грошову
компенсацію за їх частки. Судова колегія в цивільних справах
Верховного Суду УРСР залишила рішення без зміни.
У протесті заступника Прокурора УРСР порушується питання про
зміну цього рішення з посиланням на те, що 1/4 частина будинку,
яку батько відповідача Г. заповідав своїй дружині, мала перейти до
відповідача Г., якому батько заповів також 1/4 частину будинку, а
не до спадкоємців за законом, як це визнав суд.
Пленум Верховного Суду УРСР визнав доводи протесту
неспроможними з таких підстав.
Частиною 1 ст. 544 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) передбачено
загальне правило, згідно з яким конкретно визначена у заповіті
частка спадкоємця, який відпав, переходить до спадкоємців за
законом і розподіляється між ними у рівних частках. Якщо ж
спадкодавець заповідав все своє майно (без визначення часток)
призначеним ним спадкоємцям (спільне закликання до спадкування),
відповідно до ч. 2 цієї ж статті частка спадщини, що належала б
спадкоємцю, який відпав, переходить до інших спадкоємців за
заповітом і розподіляється між ними в рівних частках і в тих
випадках, коли є інші спадкоємці за законом.
Оскільки батько відповідача Г. у своєму заповіті від 24
вересня 1958 р. визначив частки кожного із спадкоємців (по 1/4
частині будинку), суд правильно розподілив частку спадкоємця за
заповітом, який відпав (дружини заповідача), між всіма
спадкоємцями за законом.
Виходячи з наведеного, Пленум Верховного Суду УРСР відхилив
протест.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
N 3 (частина 2), 1995 р.
<< Назад |
<<< Главная страница
|
