НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Постанова від 13.11.1974Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ними під час шлюбу в дар або в порядку спадкування, є власністю кожного з них
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
ПРЕЗИДІЯ ЧЕРНІГІВСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ
П О С Т А Н О В А
13.11.1974
(Витяг)
М. звернулася з позовом до Б. про визнання права власності на
половину будинку і поділ його в натурі. В заяві позивачка
зазначала, що в 1962 р. вона вступила з відповідачем у фактичні
шлюбні відносини, а в 1966 р. шлюб було зареєстровано. Під час
спільного подружнього життя вони розібрали старий будинок,
належний відповідачеві на праві особистої власності, а в 1962 -
1969 рр. збудували новий. Оскільки відносини між нею та
відповідачем погіршились і він не визнає її права на будинок,
позивачка просила визнати за нею право власності на половину
будинку і виділити їй кімнату, кухню, інші приміщення та половину
земельної ділянки.
Останнім рішенням народного суду Чернігівського району за М.
визнано право власності на половину будинку, їй виділено кімнату,
кухню та інші приміщення, крім сараю, разом на 970 крб. Інша
половина будинку, що складається з кімнати, кухні та інших
приміщень, вартістю 992 крб. 53 коп., виділено відповідачу.
Здійснення переобладнання в зв'язку з поділом будинку покладено на
обидві сторони. Рішенням суду встановлено також порядок
користування земельною ділянкою.
Ухвалою судової колегії Чернігівського обласного суду від 10
квітня 1973 р. зазначене рішення залишено без зміни.
У протесті заступника Голови Верховного Суду УРСР ставиться
питання про скасування судових рішень і надіслання справи на новий
розгляд. Протест підлягає задоволенню з таких підстав. Визнаючи за
позивачкою право власності на половину будинку, народний суд
послався у рішенні на те, що будинок збудовано за спільні кошти
сторін під час їх перебування у шлюбі, а тому даний будинок є
спільною власністю подружжя і кожний з них має рівне право на
нього. З цими мотивами погодилася судова колегія обласного суду,
залишаючи рішення без змін.
Проте такий висновок є неправильним.
Заперечуючи проти визнання за позивачкою права власності на
половину будинку, відповідач послався на те, що новий будинок
споруджено на місці старого і в основному з будівельного матеріалу
розібраного старого будинку, який був значно більших розмірів, ніж
новий. У зв'язку з заявою відповідача народний суд при повторному
розгляді справи призначив експертизу. Висновком останньої
експертизи встановлено, що новий будинок на 58 %, а веранда на 47
% збудовані зі старого будівельного матеріалу. За таких обставин
не можна погодитися з висновком суду про те, що новий будинок є
спільною сумісною власністю подружжя на умовах рівності часток.
Відповідно до вимог ст. 28 Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР
( 2006-07 ) принцип рівності часток у майні подружжя
застосовується щодо майна, яке є їх спільною сумісною власністю.
Майно, яке придбане кожним з подружжя до шлюбу або одержане під
час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з
них (ст. 24 Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР).
Враховуючи те, що спірний будинок споруджено з будівельного
матеріалу від розібраного старого будинку, належного відповідачу,
визнання за позивачкою права власності на його половину без
врахування вкладеного відповідачем особистого майна суперечить
вимогам ст. 28 Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР ( 2006-07 ).
Посилання позивачки на те, що вона внесла особисті кошти в
спорудження будинку, не підтверджено матеріалами справи.
Президія обласного суду П О С Т А Н О В И Л А:
протест заступника Голови Верховного Суду УРСР задовольнити.
Рішення народного суду Чернігівського району і ухвалу судової
колегії Чернігівського обласного суду скасувати, а справу прийняти
до провадження обласного суду для розгляду по першій інстанції.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 3
(частина 2), 1995 р.
<< Назад |
<<< Главная страница
|