Бесплатная библиотека законов онлайн
Загрузить Adobe Flash Player

  Главная

  Право Украины

  Конституция

  Кодексы

  Законы

  Указы

  Постановления

  Приказы

  Письма

  Законы других стран

  Законодательство РБ

  Законодательство РФ

  Новости

  Полезные ресурсы

  Контакты

  Новости сайта

  Поиск документа


Полезные ресурсы

- Таможенный кодекс таможенного союза

- Каталог предприятий и организаций СНГ

- Законодательство Республики Беларусь по темам

- Законодательство Республики Беларусь по дате принятия

- Законодательство Республики Беларусь по органу принятия

- Законы Республики Беларусь

- Новости законодательства Беларуси

- Тюрьмы Беларуси

- Законодательство России

- Деловая Украина

- Автомобильный портал

- The legislation of the Great Britain


Правовые новости







НАЙТИ ДОКУМЕНТ


Постанова № 8 від 28.09.1973

Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу


Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года

<< Назад | <<< Главная страница





                  ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А
 
 N 8 від 28.09.73
     м.Київ
 
 vd730928 vn8
 
 
        Про практику застосування судами законодавства про
        звільнення від відбуття покарання засуджених,  які
                    захворіли на тяжку хворобу
 
       ( Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму
                                    Верховного Суду України
         N  3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 
         N 12 ( v0012700-97 ) від 03.12.97 )
 
 
     Розглянувши матеріали  узагальнення  судової   практики   про
звільнення  від  відбуття  покарання засуджених,  які захворіли на
тяжку хворобу,  Пленум Верховного Суду України відмічає,  що  суди
України  в  основному  правильно,  відповідно  до   вимог   ст.109
Виправно-трудового кодексу  України  (  3325-07  )  і  ст.408  КПК
України ( 1003-05 ), звільняють від відбуття покарання  осіб,  які
захворіли  на  хронічну  душевну  або  іншу  тяжку  хворобу,   яка
перешкоджає  відбуттю  покарання.   Поряд   з   цим   у   практиці
застосування згаданих норм закону мають місце серйозні недоліки.
     Всупереч вимогам  закону,  який   допускає   звільнення   від
дальшого  відбуття покарання тільки тих засуджених,  які захворіли
на  тяжку  хворобу   під  час  відбуття  покарання,   деякі   суди
звільняють  від покарання осіб,  які захворіли на тяжку хворобу до
постановлення вироку.
     При вирішенні  питання  про звільнення від відбуття покарання
осіб,  які захворіли на тяжку хворобу, крім осіб, які захворіли на
хронічну  душевну  хворобу,  окремі   суди   не   з'ясовують,   чи
перешкоджає хвороба дальшому відбуттю покарання, а  виходять  лише
з висновку лікарської комісії про стан здоров'я засудженого.
     Суди не  завжди  враховують  характер  і  тяжкість  вчиненого
злочину,   дані  про  особу  засудженого  та  інші  обставини,  що
призводить до необгрунтованого звільнення від  відбуття  покарання
через  хворобу  осіб,  які  вчинили  тяжкі  злочини,  неодноразово
судилися, є особливо небезпечними рецидивістами.
     Нерідко суди  приймали  від  органів,  які відають виконанням
вироків, подання про звільнення від відбуття покарання за мотивами
тяжкого   захворювання   без  даних,  необхідних  для  правильного
вирішення цього питання.
     Окремі суди  допускають  різні спрощення процесу при розгляді
матеріалів  про  звільнення  засуджених  від   дальшого   відбуття
покарання  через  хворобу.  В порушення вимог ст.411  КПК  України
( 1003-05 ), яка встановлює порядок розгляду  цих  матеріалів,  їх
часто  розглядають  без   участі   прокурора,   без   представника
лікарської комісії, яка дала висновок про  хворобу,  а  також  без
участі засудженого, який міг бути присутнім у судовому засіданні.
     У постановах не завжди наводяться мотиви,  на  підставі  яких
суд  дійшов   висновку  щодо  необхідності звільнення від відбуття
покарання. ( Абзац сьомий преамбули із змінами,  внесеними  згідно
з Постановою Пленуму Верховного Суду  N  3  (  v0003700-93  )  від
04.06.93 )
     Суди по різному   вирішують   питання  про  право  оскарження
постанови судді,  винесеної  відповідно  до  ст.408  КПК  України.
Копії  цих  постанов  не  завжди  надсилаються   до   суду,   який
постановив вирок. ( Абзац восьмий преамбули із змінами,  внесеними
згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 3  (  v0003700-93  )
від 04.06.93 )
     З метою  усунення  зазначених  недоліків  і   у   зв'язку   з
виникненням у судовій практиці питань,  що потребують роз'яснення,
Пленум Верховного Суду України  П О С Т А Н О В Л Я Є:
 
     1. Звернути увагу судів на необхідність  суворого  додержання
вимог ст.109 Виправно-трудового кодексу ( 3325-07 ) і  ст.408  КПК
України  (  1003-05  )  про  звільнення  від  відбуття   покарання
засуджених, які захворіли  на  хронічну  душевну  або  іншу  тяжку
хворобу. Перелік захворювань, які є підставою для представлення  в
суди матеріалів про звільнення засуджених  від  дальшого  відбуття
покарання, затверджений Міністерством охорони здоров'я України  21
квітня  1992  року.  При  вирішенні  питання  про  звільнення  від
відбуття  покарання   через   хворобу   суди   мають   забезпечити
індивідуальний  підхід  до  кожного  засудженого.  (  Пункт  1  із
змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного  Суду  N
12 ( v0012700-97 ) від 03.12.97 )
     2. Відповідно до  вимог  ст.109  Ввиправно-трудового  кодексу
України і ст.408 КПК  України  факт  захворювання  засудженого  на
тяжку хворобу сам по собі не тягне  обов'язкового  звільнення  від
відбуття покарання.
     Звільнення від  відбуття  покарання  через  хворобу  з  місць
позбавлення волі може бути застосоване судом  до  тих  засуджених,
які захворіли під час відбуття покарання і ця хвороба  перешкоджає
відбувати покарання, тобто у випадках,  коли  дальше  утримання  в
місцях позбавлення волі загрожує їх життю або  може  призвести  до
серйозного погіршення  здоров'я  чи  інших  тяжких  наслідків.  Це
стосується й тих осіб, які захворіли до засудження,  але  під  час
відбуття покарання їхня  хвороба  внаслідок  прогресування  набула
характеру, зазначеного в  Переліку  захворювань.  (  Абзац  другий
пункту  2  із  змінами,  внесеними  згідно  з  Постановою  Пленуму
Верховного Суду N 12 ( v0012700-97 ) від 03.12.97 )
     ( Абзац третій  пункту  2  виключено  на  підставі  Постанови
Пленуму Верховного Суду N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )
     2-1. Відповідно   до   Інструкції    про   порядок  медичного
обстеження  засуджених,  які  страждають  тяжкими  хворобами,   та
представлення на них матеріалів у суди про звільнення від дальшого
відбуття покарання,  затвердженої Міністерством  внутрішніх  справ
України  13  травня  1992 р.,  медичне обстеження таких засуджених
здійснюють спеціальні лікарські комісії,  склад яких  затверджують
начальники  управлінь  Міністерства  внутрішніх справ у Автономній
Республіці Крим та областях.  Огляд хворого та розгляд  матеріалів
медичного    обстеження    здійснюються    комісією   після   його
обов'язкового  лікування  і   ретельного   обстеження   в   умовах
стаціонарних  лікувальних установ.  Матеріали щодо психічно хворих
розглядаються  за   наявності   акта   психіатричного   обстеження
засудженого  в  стаціонарних  умовах  психіатричної  лікарні,  акт
затверджується судово-психіатричною експертною комісією.
     Засуджені, щодо яких службовою перевіркою встановлено,  що їх
хвороба є результатом навмисного заподіяння собі ушкоджень під час
відбування  покарання,  на  звільнення   від   дальшого   відбуття
покарання через хворобу не представляються,  за винятком випадків,
коли під час заподіяння таких ушкоджень особа перебувала  в  стані
гострого психічного розладу, що підтверджено лікарями-фахівцями.
( Постанову доповнено пунктом  2-1  згідно  з  Постановою  Пленуму
Верховного Суду N 12 ( v0012700-97 ) від 03.12.97 )
     3. Вирішуючи питання про  звільнення  від  дальшого  відбуття
покарання  осіб,  які захворіли на тяжку хворобу,  крім осіб,  які
захворіли на хронічну душевну хворобу,  суд має виходити не тільки
з висновку лікарської комісії,  а й враховувати тяжкість вчиненого
злочину,  поведінку  засудженого  під  час   відбуття   покарання,
ставлення до праці,  ступінь його виправлення,  чи не ухилявся він
від призначеного лікування, а також інші обставини.
     При виникненні сумнівів щодо правильності висновку лікарської
комісії суд вправі призначити судово-медичну експертизу.
     4. Якщо  суддя  виносить постанову про звільнення засудженого
від дальшого відбуття покарання  за  мотивами  хронічної  душевної
хвороби і доходить висновку про необхідність застосування до нього
примусових  заходів  медичного  характеру  або  передачі  його  на
піклування  органів  охорони  здоров'я,  про  це  слід  вказати  у
постанові судді з наведенням відповідних  мотивів.  У  тому  разі,
коли  засуджений  потребує примусового лікування,  у постанові,  з
врахуванням вимог ст.13 КК України ( 2001-05  ),  необхідно  також
вказати,  до  якого  типу  лікувальної  установи  його  має   бути
вміщено. ( Пункт 4  із  змінами,  внесеними  згідно  з  Постановою
Пленуму Верховного Суду N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )
     5. Законним  приводом до розгляду питання про звільнення  від
відбуття  покарання  засудженого,  який захворів на тяжку хронічну
хворобу,  є  подання  начальника  виправно-трудової  установи   чи
слідчого  ізолятора,  спецчастини  яких  обслуговують  лікарні для
засуджених.  У поданні повинні бути наведені  такі  відомості  про
особу  засудженого:  яким судом,  коли,  за яким законом його було
засуджено;  міра покарання;  відбутий строк останнього;  дані  про
його  поведінку  за  весь час відбування покарання;  відомості про
минулі  судимості;  ступінь  відшкодування   збитків,   заподіяних
злочином фізичним,  юридичним особам і державі;  хвороба, якою він
страждає,  -  а  також  сформульовано  прохання   про   звільнення
засудженого  від  дальшого відбуття покарання у зв'язку з тим,  що
він захворів на тяжку хворобу.  До подання додаються копія вироку,
особова  справа  засудженого  та  висновок  спеціальної лікарської
комісії.  На вимогу суду можуть направлятись також інші матеріали,
які   мають   значення   для   вирішення  питання  про  звільнення
засудженого.
     Відповідно до статей 408,  409, 411 КПК ( 1503-06 ) начальник
виправно-трудової  установи  чи  слідчого ізолятора на вимогу суду
повинен забезпечити явку в судове засідання для участі в  розгляді
подання   представника   адміністрації  установи  та  представника
комісії, що дала висновок про стан здоров'я засудженого.
( Пункт  5  в  редакції Постанови Пленуму  Верховного  Суду  N  12
( v0012700-97 ) від 03.12.97 )
     6. Звернути   увагу   судів   на   недопустимість   спрощення
кримінального процесу при розгляді матеріалів про  звільнення  від
відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу.
     Розгляд цих матеріалів у судовому засіданні має проводитись з
суворим додержанням вимог ст.411 КПК України ( 1003-05 ).
     7. Постанова  про   звільнення   засудженого   від   відбуття
покарання  через  тяжку  хворобу або про відмовлення в цьому судом
має бути мотивована і містити докладне обгрунтування висновків, до
яких дійшов суд внаслідок розгляду подання. ( Пункт 7 із  змінами,
внесеними  згідно  з  Постановою  Пленуму   Верховного  Суду  N  3
( v0003700-93 ) від 04.06.93 )
     7-1. Судам слід  мати на увазі,  що в разі  погіршення  стану
здоров'я  засудженого  після  відмови  судом у його звільненні від
дальшого відбуття покарання через хворобу  повторно  таке  подання
може  бути  надіслано  до  суду  на підставі відповідного висновку
комісії незалежно від часу винесення судом рішення про відмову.
( Постанову доповнено пунктом  7-1  згідно  з  Постановою  Пленуму
Верховного Суду N 12 ( v0012700-97 ) від 03.12.97 )
 
     8. Роз'яснити судам, що постанова, винесена суддею в порядку,
передбаченому ст.408  КПК  України  (  1003-05  ),  оскарженню  не
підлягає, але може бути опротестована прокурором.  (  Пункт  8  із
змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 3
( v0003700-93 ) від 04.06.93 )
     9. Суди  повинні  копію  постанови про звільнення засудженого
від відбуття покарання  через  хворобу  надсилати  до  суду,  який
постановив вирок, для приєднання до справи. ( Пункт 9 із  змінами,
внесеними  згідно  з  Постановою   Пленуму  Верховного  Суду  N  3
( v0003700-93 ) від 04.06.93 )




<< Назад | <<< Главная страница

Разное

При полном или частичном использовании материалов сайта ссылка на pravo.levonevsky.org обязательна

© 2006-2017г. www.levonevsky.org

TopList

Законодательство Беларуси и других стран

Законодательство России кодексы, законы, указы (избранное), постановления, архив

Законодательство Украины кодексы, законы, указы, постановления, приказы, письма


Законодательство Республики Беларусь по дате принятия:

2013 2012 2011 2010 2009 2008 2007 2006 2005 2004 2003 2002 2001 2000 до 2000 года

Защита прав потребителя
ЗОНА - специальный проект

Бюллетень "ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬ" - о предпринимателях.



Новые документы




NewsBY.org - News of Belarus

UK Laws - Legal Portal

Legal portal of Belarus

Valery Levaneuski. Personal website of the Belarus politician, the former political prisoner