НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Постанова № 1541 від 12.09.1960Про заходи по охороні грунтів і захисних лісонасаджень на території Української РСР
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
РАДА МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ РСР
П О С Т А Н О В А
від 12 вересня 1960 р. N 1541
Київ
Про заходи по охороні грунтів і захисних
лісонасаджень на території Української РСР
{ Із змінами, внесеними згідно з Постановами
Ради Міністрів УРСР
N 1283 ( 1283-61-п ) від 06.09.61
N 10 ( 10-62-п ) від 03.01.62
N 1103 ( 1103-62-п ) від 19.09.62 }
У відповідності з Законом "Про охорону природи Української
РСР", прийнятим третьою сесією Верховної Ради Української РСР
п'ятого скликання 30 червня 1960 року, і на додаток до постанови
Ради Міністрів Української РСР від 30 квітня 1960 року N 638 "Про
організацію боротьби з ерозією грунтів на території Української
РСР", Рада Міністрів Української РСР п о с т а н о в л я є:
1. Затвердити Обов'язковий для всіх землекористувачів мінімум
заходів по боротьбі з ерозією грунтів і по відновленню родючості
та продуктивному використанню еродованих земель в Українській РСР
(додається).
2. Затвердити Положення про державних контролерів по охороні
грунтів і лісонасаджень на території Української РСР (додається).
3. Встановити, що за порушення законодавства про охорону
грунтів і захисних лісонасаджень накладаються в адміністративному
порядку штрафи - на службових осіб у розмірі до 10 карбованців, а
на громадян - до 5 карбованців.
Штрафи накладаються адміністративними комісіями при
виконавчих комітетах районних, міських Рад депутатів трудящих на
підставі протоколів (актів) про порушення, що подаються державними
контролерами по охороні грунтів і захисних лісонасаджень, - у
відповідності з Положенням про адміністративні комісії при
виконавчих комітетах районних, міських Рад депутатів трудящих
Української РСР.
{ Постанову доповнено пунктом 3 згідно з Постановою Ради Міністрів
УРСР N 10 ( 10-62-п ) від 03.01.62 }
Заступник Голови
Ради Міністрів Української РСР І.СЕНІН
Керуючий Справами
Ради Міністрів Української РСР К.БОЙКО
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Ради Міністрів Української РСР
від 12 вересня 1960 р. N 1541
Обов'язковий для всіх землекористувачів
мінімум заходів по боротьбі з ерозією грунтів
і по відновленню родючості та продуктивному
використанню еродованих земель в УРСР
Водна і вітрова ерозія грунтів завдає великих збитків
народному господарству УРСР і особливо сільському господарству.
Законом "Про охорону природи Української РСР" (стаття 6)
встановлено, що "користувачі землями сільськогосподарського
призначення зобов'язані використовувати їх так, щоб запобігти
шкідливим процесам водної і вітрової ерозії грунтів, добиваючись
неухильного зростання їх родючості".
Тому охорона грунтового покриву в республіці є важливим і
невідкладним завданням кожного колгоспу, радгоспу, підсобного
господарства, підприємства, установи, відомства та організації, у
користуванні яких є земельні вгіддя, незалежно від їх
підпорядкованості.
Виходячи з цього, на всій території УРСР запроваджується
такий обов'язковий для всіх землекористувачів мінімум заходів по
боротьбі з ерозією грунтів і по відновленню родючості та
продуктивному використанню еродованих земель, опрацьований на
підставі досягнень науки і досвіду передових господарств.
I. ЗАГАЛЬНІ ЗАХОДИ
1. Кожний колгосп, радгосп, підсобне господарство, а також
установа і підприємство, у користуванні яких є земельні вгіддя,
зобов'язані мати:
а) повний поточний господарський облік земель, що зазнають
ерозії, на основі матеріалів грунтових обстежень;
б) відомості про стан наявних на їх території протиерозійних
гідротехнічних споруд та протиерозійних насаджень;
в) заходи по боротьбі з ерозією грунтів, відновленню
родючості та продуктивному використанню еродованих земель,
розроблені відповідно до п. 1 постанови Ради Міністрів Української
РСР від 30 квітня 1960 року N 638 "Про організацію боротьби з
ерозією грунтів на території УРСР", як невід'ємну частину системи
ведення господарства;
г) визначені в щорічному виробничому плані обсяги робіт по
боротьбі з ерозією грунтів та по відновленню родючості еродованих
земель і матеріальних та грошових витрат на їх виконання;
д) записи спостережень за поширенням ерозії на
сільськогосподарських вгіддях та розвитком ярів, записи всіх
випадків руйнування шляхів, споруд, будівель, замулювання річок,
ставків, штучних каналів та інших пошкоджень внаслідок водної і
вітрової ерозії грунтів.
2. Персональна відповідальність за виконання протиерозійних
заходів покладається на голів колгоспів, директорів радгоспів і
підсобних господарств, керівників установ і підприємств, у
користуванні яких є земельні вгіддя.
II. ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕРИТОРІЇ
3. Неправильне розміщення границь угідь і полів сівозмін, а
також шляхів може зовсім знецінити ефективність агротехнічних,
лісомеліоративних і гідротехнічних заходів та споруд у боротьбі з
ерозією грунтів.
Тому на схилах понад 2 градуси границі угідь і полів
сівозмін, а також шляхи слід прокладати по горизонталях місцевості
або в близькому до них напрямку з тим, щоб границі і шляхи не
перетворювались у місця зосередження поверхневого стоку.
Для регулювання і поглинання поверхневого стоку води, з
нагірного боку автомобільних шляхів створювати, з цінних
швидкоростучих лісових і плодових деревних порід, захисні алейні
посадки, або смуги завширшки до 12 метрів, в залежності від
крутизни схилів.
4. При проведенні внутрігосподарського землевпорядкування під
польові сівозміни відводити більш вирівнені родючі землі плато і
прилеглі до них схили, крутизна яких і ступінь змитості грунтів
дозволяють вирощувати культури польової сівозміни, а також
продуктивно використовувати всі сучасні складні машини і знаряддя
для обробітку грунту, догляду за культурами і збирання врожаю.
5. На схилах крутизною від 5 до 14 градусів зі змитими
грунтами, запроваджувати грунтозахисні сівозміни з посівом
багаторічних трав, зернових культур і в обмежених розмірах
просапних культур (кукурудзи, картоплі, соняшника). Просапні
культури в цих сівозмінах вирощувати смугами, розташованими
поперек схилів, завширшки 30-60 метрів, поєднуючи їх зі смугами
багаторічних трав завширшки 6 і більше метрів.
6. Земельні ділянки, розташовані на крутих (10-15 і більше
градусів) схилах, що зазнають інтенсивної ерозії, відводити під
грунтозахисні сівозміни лукопасовищного типу або під постійне
залуження багаторічними травами, а на ділянках таких схилів,
перетятих вимоїнами та ярами, а також на прияружних і прибалкових
схилах та на днищах ярів - розміщати захисні лісові, плодовоягідні
і горіхоплідні насадження залежно від ступеня змитості і
розмитості місцевості.
III. ОБРОБІТОК ГРУНТУ, ПОСІВ
І ДОГЛЯД ЗА ПОСІВАМИ НА СХИЛАХ
7. На схилах понад 2 градуси оранку провадити впоперек
схилів, а на схилах понад 4-5 градусів впоперек схилів провадити
також і лущення, культивацію, посів, посадку, обробіток посівів та
збирання врожаю. Для боротьби з бур'янами на схилах широко
запроваджувати гербіциди.
В Прикарпатті та в Закарпатті, де поширене поверхневе
перезволоження грунтів, оранку слід провадити під деяким кутом до
горизонталів, щоб забезпечити повільне стікання поверхневих вод до
закріплених водотоків без змивання грунту по площі схилу.
8. На еродованих схилах широко впроваджувати (впоперек
схилів): гребневу оранку із застосуванням подовжених полиць;
ячеїсту оранку плугами з перемичкоутворювачами; контурну оранку;
глибокий обробіток грунту без обороту пласта, з максимальним
збереженням на поверхні грунту стерньових решток, як мульчі;
глибоке щілювання і клітування або переривчасте борознування
зяблевої оранки поперек схилу на глибину до 30 см.
9. На схилах, крутіших 8-9 градусів, особливо в передгірських
і гірських районах Карпат і західних районів республіки, провадити
контурну оранку смугами з обертанням скиби вниз по схилу, що
сприятиме поступовому створенню наорних терас.
10. В районах вітрової ерозії оранку грунту провадити
впоперек пануючих шкідливих вітрів, широко запроваджувати
перехресний посів озимих культур та розміщення посівних рядків і
смугових посівів впоперек напрямку шкідливих вітрів.
11. В районах, що зазнають інтенсивної вітрової або водної
ерозії, запроваджувати смугове землеробство. При цьому смуги пару
або просапних культур чергуються з смугами зернових колосових
культур або трав.
12. Не допускати розорювання існуючих, задернованих або
зарослих кущами і деревами лощин, залишаючи їх для відведення
стікаючих зливових і талих вод.
13. На еродованих грунтах забезпечувати внесення достатньої
кількості добрив, насамперед органічних, для підвищення їх
родючості та стійкості проти ерозії.
14. На схилах широко впроваджувати посіви озимого жита на
зелений корм, посіви проміжних культур, а в більш зволожених
районах Лісостепу і Полісся - проміжні посіви люпинів і конюшини.
15. На вигонах, що розташовані на схилах і не можуть бути
включені в грунтозахисні сівозміни, а також на днищах балок і
водопідводящих улоговин, провадити штучне залуження сумішками
бобово-злакових багаторічних трав.
16. На посівах багаторічних трав і пасовищах, розташованих на
схилах, з метою кращого затримання води від опадів і талого снігу,
широко застосовувати глибоке щілювання впоперек схилу.
17. При використанні для випасання худоби земельних ділянок,
розташованих на схилах та не зв'язних піщаних грунтах,
застосовувати регульований випас худоби, щоб запобігти розвитку
ерозії грунту, для чого тривалість випасання худоби встановлювати
в залежності від стану травостою з тим, щоб забезпечити його
нормальне відновлення, і обмежувати випасання овець і кіз; не
переганяти худобу постійно в одному напрямку, щоб не утворились
протоптані доріжки і борозни, та ущільнювати грунт біля водопоїв.
IV. САДИ І ВИНОГРАДНИКИ НА СХИЛАХ
18. Для запобігання стоку опадів і змиву грунту, на схилах
крутизною до 10 градусів ряди виноградних і ягідних кущів та
плодових дерев розташовувати лише впоперек схилів. На схилах
крутизною понад 10 градусів, в залежності від місцевих умов,
влаштовувати горизонтальні або похилі терасні площинки.
19. Виробничі клітки нарізувати довгими сторонами впоперек
схилів. Міжкліткові доріжки розміщати, переважно, впоперек схилів
та утримувати їх у задернованому стані.
20. По межах кварталів у садах і виноградниках закладати
грунтозахисні поперечні смуги з кущових ягідників завширшки
8-10 метрів - залежно від крутизни схилів.
На виноградниках, розташованих по схилах підвищеної крутизни,
створювати водопоглинаючі смуги з ягідних чагарників: смородини
золотистої і чорної, кизилу, вишні, ірги, обліпихи та ін.,
розміщуючи їх впоперек схилів через кожні 12-13 рядів виноградних
кущів.
21. На схилах крутизною від 2 до 10 градусів підйом плантажу
провадити впоперек схилів. На схилах крутизною понад 10 градусів
посадку садів провадити в ями, без суцільної оранки, а підготовку
ґрунту під посадку винограду провадити способами, визначеними в
кожному конкретному випадку спеціальною комісією за участю
агронома господарства, працівників місцевих науково-дослідних
установ та агронома районного дослідно-показового господарства,
після обов'язкового обстеження на місці. Негайно після підйому
плантажу повинні бути нарізані протиерозійні канави і шляхи.
{ Пункт 21 в редакції Постанови Ради Міністрів УРСР N 1283
( 1283-61-п ) від 06.09.61 }
22. В садах і виноградниках, розташованих у гірських
місцевостях, обов'язково здійснювати весь комплекс агротехнічних,
гідротехнічних і лісомеліоративних заходів: влаштування підпірних
стінок і кюветів, водовідводів, нагірних канав, посадка лісових
смуг, залуження і залісення крутих, сильно еродованих схилів та
інші.
V. АГРОЛІСОМЕЛІОРАТИВНІ ЗАХОДИ
23. Забороняється розорювання і посів сільськогосподарських
культур на 20-45 - метровій смузі вздовж бровок діючих ярів і на
100 метрів від їх верхів'їв.
24. Навколо діючих ярів закладати прияружні лісові смуги,
ширина яких встановлюється для кожного яру в залежності від його
глибини та інтенсивності зростання, від 12 до 24 метрів, і не
повинна виходити за межі можливих обвалів стінок яру. Прияружні
насадження розміщати так, щоб вони сприяли заростанню його стінок.
Для швидкого закріплення стінок ярів, у крайні ряди лісових смуг з
боку ярів висаджувати переважно коренепаросткові породи: з
чагарників - терен, шипшину, вишню степову, бузок, свидину; з
деревних порід - акацію білу, берест, осику, сіру тополю та інші.
Щоб запобігти засміченню полів у прилеглих до ріллі рядах
насаджень висаджувати районовані горіхоплідні і плодові породи,
зокрема черешню, та лісові породи.
25. Навколо балок, де має місце змив грунту, закладати
прибалкові лісові смуги, завширшки від 12 до 24 метрів. Береги і
днища балок, що зазнають розмиву, - заліснювати суцільно, а решту
площі використовувати під сади або сіножаті і пасовища.
26. Навколо затухаючих ярів закладати лісові смуги завширшки
12-18 метрів, а схили і русла їх, а також зсуви, займати під
таркальні і горіхові гаї, черешню, івові, тутові і тополеві
насадження.
27. На ділянках схилів, що відводяться під посадку захисних
насаджень, провадити загортання вимоїн і невеликих ярків, а при
потребі - і планіровку з терасуванням, нагортання водорегулюючих
валів, водоскидних каналів тощо.
28. Забороняється в лісових смугах та плодоягідних захисних
насадженнях випасання худоби, самовільні рубки, пошкодження
транспортом, тракторами і сільськогосподарськими машинами,
розташування таборів та інше. За полезахисними лісовими смугами
здійснюється систематичний догляд: знищення шкідників і
відновлення зріджених лісосмуг до нормального загущення.
29. При нових посадках основні полезахисні лісові смуги
розміщати перпендикулярно до напрямку пануючих вітрів, по
зовнішніх межах землекористування, по межах сільськогосподарських
угідь, по межах полів сівозмін,а при великих розмірах полів - і в
середині їх, де це потрібно, не допускаючи значного подрібнення
міжсмугових виробничих ділянок, що заважатиме роботі складних
машин і знарядь. На землях, що розташовані на схилах, поздовжні
полезахисні лісові смуги розміщати впоперек схилу. В лісосмугах
висаджувати дерева районованих деревних і плодоягідних порід.
30. З метою запобігання руйнуванню берегів та замулюванню
річок і водоймищ, протягом 1961-1965 рр. забезпечити, силами
землекористувачів, посадку захисних лісосмуг такої ширини: навколо
водоймищ і каналів - точно у відповідності з проектами їх
спорудження; вздовж річок довжиною понад 100 кілометрів -
завширшки від 50 до 100 метрів і річок довжиною від 50 до
100 кілометрів - завширшки по 50 метрів; навколо ставків -
завширшки по 20 метрів. Захисні лісосмуги створювати вздовж обох
берегів річок і каналів та навколо ставків, крім присадибних
земельних ділянок колгоспників, робітників і службовців, на яких
покладається відповідальність за здійснення необхідних заходів по
запобіганню шкідливим процесам ерозії грунтів на садибах, що
знаходяться в їхньому користуванні.
На обмілинах створювати хвилеломні насадження з білої та
мигдальної іви.
31. Затвердження обсягу агролісомеліоративних робіт по роках,
а також постачання землекористувачам посадкового матеріалу
провадять облвиконкоми разом з Головним управлінням лісового
господарства і лісозаготівель при Раді Міністрів УРСР.
32. Для прискорення росту захисних насаджень і підвищення їх
ефективності провадити посадку у шурфи, насамперед, швидкоростучих
дерев і чагарників, а в районах Полісся, західних і Закарпатської
областей, крім того, провадити також і посів у насадженнях
багаторічного та однорічного люпину.
33. Утворення та експлуатація кар'єрів по берегах річок,
водоймищ, морів і штучних каналів допускаються лише з дозволу
інспекцій Державного комітету Ради Міністрів УРСР по водному
господарству.
VI. ГІДРОТЕХНІЧНІ І ГІДРОМЕЛІОРАТИВНІ ЗАХОДИ
34. З метою швидшого припинення зростання ярів, розмиву та
обвалу берегів річок, водоймищ, штучних каналів, крутих схилів
тощо, які руйнують сільськогосподарські угіддя, шляхи, населені
пункти, а також з метою кращого використання еродованих земель, у
комплексі з агротехнічними і лісомеліоративними протиерозійними
заходами, застосувати гідротехнічні та гідромеліоративні споруди,
передбачаючи їх будівництво у відповідності з п. 5 "г" постанови
Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1960 року N 638.
35. Для припинення розмиву схилів і ярів, будувати нагірні
водовідвідні вали і канали з напрямком води у добре задерновані,
залісені та вкриті чагарником улоговини. Зберігати в задернованому
вигляді улоговини, по яких надходить вода до ярів, річок або
водоймищ.
При більш складних умовах будувати вали для зарегулювання
стоку і капітальні споруди у вигляді водоскидних лотків, підпірних
стін і напівзагат та інших споруд.
36. По балках і відвершках до них, з метою запобігання
розмиву днища та підмиву берегів, споруджувати каскади ставів і
провадити зарегулювання стоку води і грунту, або закладати
кріплені смуги з посадкою чагарників для нешкідливого відведення
води до водоприймачів.
37. Для кращого використання крутих схилів ярів і запобігання
змиву грунту, створювати гребневі і ступінчасті тераси або
провадити поземну планіровку з засипкою окремих ярів.
38. У нижній частині ярів і балок, у місцях відкладень
наносних грунтів, створювати умови для кращого використання
занесених площ з відводом води на знижені ділянки (включаючи
землі, вкриті піском і галькою).
39. У смугах відводу шляхів будувати найпростіші
гідротехнічні споруди (загати, напівзагати, огорожувальні вали,
водоскиди, перепади, лотки, бистротоки тощо), укріплювати схили,
насипи і виїмки способом їх залісення та посіву багаторічних трав
і багаторічного люпину, а також зберігати пришляхові насадження.
40. На землях, що прилягають до водних шляхів, водоймищ і
регуляційних споруд, провадити роботи по укріпленню берегів,
ремонту наявних берегоукріплень та грунтозахисному лісонасадженню
і травосіянню.
{ Положення про державних контролерів по охороні грунтів і
захисних лісонасаджень на території Української РСР втратило
чинність на підставі Постанови Ради Міністрів УРСР N 1103
( 1103-62-п ) від 19.09.62 }
<< Назад |
<<< Главная страница
|
