НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Наказ № 29 від 01.02.2006Про затвердження Переліку спеціальностей і посад персоналу теплогенеруючих енергетичних установок, який перебуває в зоні впливу теплового й електромагнітного випромінювання, а також інших шкідливих факторів та підлягає медичному обстеженню і обов'язков...
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
Стр. 14
метронідазол; аміноглікозиди III + лінкозаміди;
цефоперазон/сульбактам + метронідазол + цефалоспорин III.
Альтернативні препарати: карбопенеми, цефалоспорин IV,
фторхінолони, кліндоміцин.
Таблиця 20
Дози препаратів для лікування абдомінальних
інфекцій у дорослих
------------------------------------------------------------------
| Препарат | Добова доза |
|----------------------+-----------------------------------------|
|Ампіцилін |2-8 г в/в, 4 р. на добу |
|----------------------+-----------------------------------------|
|Амоксицилін/клавуланат|3,6-8,8 г в/в, 4 р. на добу |
|----------------------+-----------------------------------------|
|Ампіцилін/сульбактам |6-12 г в/в, 4 р. на добу |
|----------------------+-----------------------------------------|
|Цефазолін |3-6 г в/в, в/м 2-3 р. на добу |
|----------------------+-----------------------------------------|
|Цефуроксим |2,25-9 г в/в, в/м 3 р. на добу |
|----------------------+-----------------------------------------|
|Цефотаксим |3-8 г в/в, в/м 3-4 р. на добу |
|----------------------+-----------------------------------------|
|Цефтріаксон |1-4 г в/в, в/м 1-2 р. на добу |
|----------------------+-----------------------------------------|
|Цефоперазон |4-12 г в/в, в/м 2-3 р. на добу |
|----------------------+-----------------------------------------|
|Цефоперазон/сульбактам|4-8 г в/в, в/м 2 р. на добу |
|----------------------+-----------------------------------------|
|Цефтазідим |2-6 г в/в, в/м 2-3 р. на добу |
|----------------------+-----------------------------------------|
|Цефепим |2-4 г в/в, в/м 2 р. на добу |
|----------------------+-----------------------------------------|
|Іміпенем |1,5-4 г в/в 3-4 р. на добу |
|----------------------+-----------------------------------------|
|Меропенем |1,5-4 г в/в, в/м 3-4 р. на добу |
|----------------------+-----------------------------------------|
|Нетілміцин |4-6 мг/кг в/в, в/м 1-2 р. на добу |
|----------------------+-----------------------------------------|
|Амікацин |15 мг/кг в/в, в/м 1-2 р. на добу |
|----------------------+-----------------------------------------|
|Лінкоміцин |1,2-2,4 в/в, в/м 2-3 р. на добу |
|----------------------+-----------------------------------------|
|Клиндаміцин |1,8-3,6 г в/в, в/м 3-4 р. на добу |
|----------------------+-----------------------------------------|
|Ванкоміцин |1-2 г в/в 2-4 р. на добу |
|----------------------+-----------------------------------------|
|Тейкопланін |0,4 г-12 мг/кг в/в, в/м 1 р. на добу |
|----------------------+-----------------------------------------|
|Моксифлоксацин |0,4 г 1 р. на добу |
|----------------------+-----------------------------------------|
|Ципрофлоксацин |0,2-0,8 г в/в 1 р. на добу |
|----------------------+-----------------------------------------|
|Офлоксацин |0,4-0,8 г в/в 2 р. на добу |
|----------------------+-----------------------------------------|
|Пефлоксацин |0,8 г в/в 2 р. на добу |
|----------------------+-----------------------------------------|
|Метронідазол |1-2 г в/в 3-4 р. на добу |
------------------------------------------------------------------
8.8. Інфекції сечовивідних шляхів
Залежно від локалізації інфекції сечовивідних шляхів (СВШ)
розділяють на інфекції верхніх (пієлонефрит, карбункул,
апостематоз нирок) і нижніх відділів (цистит, уретрит, простатит).
Окрім того, виділяють неускладнені та ускладнені форми.
Неускладненими вважають інфекції, що перебігають за
відсутності обструктивних уропатій і структурних змін в нирках і
СВШ, а також у пацієнтів без супутніх захворювань. Пацієнти з
неускладненими інфекціями СВШ частіше лікуються в амбулаторних
умовах, їх госпіталізація не обов'язкова.
Ускладнені інфекції виникають у хворих з обструктивними
уропатіями на тлі інструментальних методів обстеження і лікування,
тяжких супутніх захворювань (цукровий діабет, нейтропенія).
Основні збудники:
Неускладнені інфекції СВШ у понад 90% випадків викликані
одним мікроорганізмом, найчастіше з родини ентеробактерій.
Основними збудниками є E. coli - 80-90%, рідше Stafilococus spp.
3-5%, Klebsiella spp. та інші.
При ускладнених інфекціях СВШ частота висіву E. coli
зменшується, частіше виявляють Proteus spp., Pseudomonas spp.,
Klebsiella spp. Причиною карбункулу нирки майже у 90% випадків є
S. aureus. Основні збудники апостематозного пієлонефриту, абсцесу
нирок - E. coli, Proteus spp., Klebsiella spp.
Подібно до інших бактеріальних інфекцій, чутливість збудників
до антибіотиків має вирішальне значення при виборі препарату для
етіотропної терапії.
8.8.1. Принципи лікування інфекцій СВШ
Цистит
Препарати вибору: пероральні фторхінолони (норфлоксацин,
офлоксацин, пефлоксацин, ципрофлоксацин левофлоксацин,
моксифлоксацин).
Альтернативні (амоксіциліну/клавуланат, фосфоміцин,
нітрофурантоїн).
Терапія продовжується 5-7 днів, при ускладнених формах до
7-14 днів.
Пієлонефрит (легкої та середньої важкості)
Препарати вибору: пероральні та парентеральні фторхінолони зі
ступінчастою антибіотикотерапією (офлоксацин, пефлоксацин,
ципрофлоксацин моксифлоксацин, амоксициліну клавуланат, ампіцилін,
сульбактам).
Альтернативні препарати: пероральні цефалоспорини
II-III покоління (цефуроксим, цефаклор, цефтибутен), при тяжких
формах парентеральні цефалоспорини II-IV поколінь (цефуроксим,
цефотаксим, цефтріаксон, цефоперазон, цефтазидим, цефепім),
ампіцилін + аміноглікозиди (амікацин, нетилміцин), карбопенеми
(іміпенем, меропенем).
Продовження терапії: до зникнення лихоманки, потім
ступінчаста (пероральна антибіотикотерапія). Загальна тривалість
антибіотикотерапії в середньому 12-18 днів.
Ускладнений пієлонефрит (апостематозний та інші)
Препарати вибору: фторхінолони (ступінчасто - спочатку
парентерально потім перорально): ципрофлоксацин, левофлоксацин,
моксифлоксацин; амоксіциліну клавуланат, ампіциліну сульбактам.
Альтернативні препарати: парентеральні цефалоспорини
II-IV поколінь (цефотаксим, цефтріаксон, цефтазидим, цефепім,
цефоперазон/сульбактам), цефалоспорини + аміноглікозиди (амікацин,
нетилміцин) карбопенеми (меропенем, іміпенем). Збільшується частка
застосування глікопептидів (ванкоміцин, тейкопланін).
Застереження при проведенні антибактеріальної терапії
інфекції СВШ у ВІЛ-інфікованих:
- не призначають цефалоспорини I покоління, у зв'язку з
недостатньою активністю до грам-негативної флори;
- не застосовують фторхінолони при вагітності (ризик ураження
сполучної тканини плоду);
- аміноглікозиди (у тому числі гентаміцин) призначають 1 раз
на добу;
- антибіотикотерапія повинна продовжуватись не менше
7-14 днів.
8.9. Інфекції в акушерстві та гінекології
Під терміном запальні захворювання органів малого тазу
(ЗЗОМТ) об'єднують весь спектр запальних процесів в області
верхніх репродуктивних шляхів у жінок: ендометрит, сальпінгіт,
тубооваріальний абсцес і пельвіоперитоніт, як окремі нозологічні
форми, так і в різних комбінаціях.
Найчастіше захворювання мають полімікробну етіологію з
перевагою збудників, які передаються статевим шляхом:
N. gonorrhoeae (25-50%), C. trachmotis (25-30%), асоціація
аеробних і анаеробних мікроорганізмів, які є частиною вагінальної
мікрофлори (25-60%).
Схеми лікування ЗЗОМТ повинні емпірично забезпечити
елімінацію широкого спектру можливих збудників.
Основні схеми:
- Амоксициліну клавуланат, ампіцилін/сульбактам,
цефоперазон/сульбактам).
- Лінкозаміди (лінкоміцин або кліндаміцин) в сполученні з
аміноглікозидами/амікацин або нетилміцин).
- Цефалоспорини II-IV поколінь (цефотаксим) у поєднанні з
метронідазолом або кліндаміцином.
- Фторхінолони (ципрофлоксацин або моксифлоксацин) з
метронідазолом або кліндаміцином.
- Карбопенеми (іміпенем, меропенем).
Тривалість терапії: парентеральне лікування завершують через
48-72 години після клінічного покращення стану із нормалізацією
температури тіла. Подальший пероральний прийом особливо
рекомендують для лікування післяпологових ендометритів.
Таблиця 21
Дози препаратів для лікування інфекцій
в акушерстві та гінекології
------------------------------------------------------------------
| Препарат | Терапевтична доза |
| |--------------------------------------------|
| | всередину | парентерально |
|-------------------+-----------------+--------------------------|
|Амоксіциліну |0,625 г кожні |2,4 г кожні 6-8 год. в/в |
|клавуланат |8 год. | |
|-------------------+-----------------+--------------------------|
|Ампіцилин/ | |1,5-3,0 г кожні 6 год. |
|сульбактам | |в/в, в/м |
|-------------------+-----------------+--------------------------|
|Ванкоміцин | |1,0 г кожні 12 год. в/в |
|-------------------+-----------------+--------------------------|
|Тейкопланин | |400 мг кожні 12 год. в/в |
| | |або в/м |
|-------------------+-----------------+--------------------------|
|Доксіциклін |0,1 г кожні |0,1 г кожні 12 год. в/в |
| |12 год. | |
|-------------------+-----------------+--------------------------|
|Іміпенем | |0,5 г кожні 12 год. в/в |
|-------------------+-----------------+--------------------------|
|Меропенем | |0,5 г кожні 6 год. в/в |
|-------------------+-----------------+--------------------------|
|Кларітроміцин |0,25 г кожні |0,5 г кожні 24 год. в/в |
| |12 год. | |
|-------------------+-----------------+--------------------------|
|Кліндаміцин |0,3-0,45 г |0,6-1,2 г кожні 6 год. |
| |кожні 8 год. |в/в, в/м |
|-------------------+-----------------+--------------------------|
|Лінкоміцин |0,5 г кожні |0,6-1,2 г кожні 12 год. |
| |8 год. |в/в, в/м |
|-------------------+-----------------+--------------------------|
|Метронідазол |0,5 г кожні |0,5 г кожні 8 год. в/в |
| |8 год. | |
|-------------------+-----------------+--------------------------|
|Нетилміцин | |5,0-6,0 мг/кг в 1 введення|
| | |в/м, в/в |
|-------------------+-----------------+--------------------------|
|Амікацин | |5,0-6,0 мг/кг в 1 введення|
| | |в/м, в/в |
|-------------------+-----------------+--------------------------|
|Оксацилін |0,5 г кожні |1,0 г кожні 4-6 год. в/м |
| |6 год. | |
|-------------------+-----------------+--------------------------|
|Офлоксацин |0,4 г кожні |0,4 г кожні 12 год. в/в |
| |12 год. | |
|-------------------+-----------------+--------------------------|
|Спіраміцин |3 млн. ОД кожні |3 млн. ОД кожні 8-12 год. |
| |8-12 год. |в/в |
|-------------------+-----------------+--------------------------|
|Тикарциліну | |3,1 г кожні 4-6 год. в/в |
|клавуланат | | |
|-------------------+-----------------+--------------------------|
|Цефазолін | |1,0-2,0 г кожні 8 год. в/м|
| | | |
|-------------------+-----------------+--------------------------|
|Цефепім | |1,0-2,0 г кожні 12 год. |
| | |в/в, в/м |
|-------------------+-----------------+--------------------------|
|Цефоперазон | |2,0 г кожні 12 год. в/в, |
| | |в/м |
|-------------------+-----------------+--------------------------|
|Цефоперазон/ | |2,0-4,0 г кожні 12 год. |
|сульбактам | |в/м, в/в |
|-------------------+-----------------+--------------------------|
|Цефотаксим | |2,0 г кожні 8-12 год. |
| | |в/в, в/м |
|-------------------+-----------------+--------------------------|
|Цефтріаксон | |2,0 г кожні 24 год. в/в, |
| | |в/м |
|-------------------+-----------------+--------------------------|
|Цефуроксим | |1,5 г кожні 8 год. в/в, |
| | |в/м |
|-------------------+-----------------+--------------------------|
|Ципрофлоксацин |0,5 г кожні |0,4 г кожні 12 год. в/в |
| |12 год. | |
------------------------------------------------------------------
9. Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування
Контрольоване неін'єкційне вживання препаратів ЗПТ покращує
фізичний та психосоціальний стан ВІЛ-інфікованих СІН, зменшує
криміналізацію та суттєво знижує рівень ризикованої поведінки,
вживання нелегальних опіоїдів та пов'язану з ним ймовірність
смерті внаслідок передозування, сприяє зменшенню медичних та
психосоціальних наслідків вживання наркотиків.
ЗПТ покращує дотримання режиму лікування опортуністичних
інфекцій, супутніх захворювань та ускладнень і є предиктором
задовільної прихильності до ВААРТ. Лікування наркозалежності
агоністами опіоїдів є одним з ефективних методів профілактики
ВІЛ-інфекції.
Лікування наркозалежності має значні переваги для проведення
профілактики та лікування ВІЛ-інфекції, а саме:
- покращує доступ СІН до лікування (у тому числі ВААРТ),
догляду та підтримки з приводу ВІЛ-інфекції, а також до
загальномедичної допомоги;
- утримує активних споживачів у лікувальному процесі;
- зменшує ризик передачі ВІЛ-інфекції, вірусних гепатитів,
туберкульозу, інших бактеріальних інфекцій;
- зменшує частоту та кількість госпіталізацій;
Лікування болю у ВІЛ-інфікованих СІН є профілактикою вживання
нелегальних наркотиків з метою знеболювання.
Забезпечення своєчасного та повноцінного лікування поєднаної
патології (ВІЛ/ТБ, ВГВ/ВІЛ, ВГС/ВІЛ) сприяє:
- одужанню від туберкульозу та зменшенню смертності внаслідок
ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ;
- припинення або уповільнення темпів прогресування хронічного
гепатиту B та C, попередження розвитку ЦП та ГЦК, покращенню
переносимості лікарських засобів.
10. Тривалість лікування
Фаза індукції ЗПТ - етап призначення і початку регулярного
прийому засобу під безперервним медичним наглядом, тривалістю
2-7 днів при лікуванні бупренорфіном та 7-14 днів при лікуванні
метадоном.
Фаза стабілізації ЗПТ - етап визначення підтримувальної дози
замісного препарату. Зазвичай, він триває від 1 тижня до
1,5 місяця. Завдання цієї фази полягає у подоланні потягу до
нелегальних наркотиків та досягнення ефекту "блокади".
Тривалість підтримуючої фази ЗПТ визначається станом
пацієнта, його мотивації, готовності до детоксикації та повної
відмови від наркотиків.
Рекомендована тривалість підтримуючого етапу повинна
становить щонайменше 1 рік. Позитивний ефект лікування для
більшості пацієнтів зберігається протягом багатьох років (до 20 і
більше) після його початку.
Пацієнту можна пропонувати детоксикацію та відмову від
лікування замісними препаратами за умов досягнення фізичної,
психологічної та соціальної стабілізації, а також достатньої
мотивації. Беручи до уваги той факт, що наркозалежність є
хронічним рецидивуючим захворюванням, продовження лікування є
більш ефективною стратегією ніж детоксикація та його припинення.
Детоксикація, тобто припинення ЗПТ, може здійснюватися за
бажанням пацієнта або у випадку адміністративної виписки.
Загальною рекомендацією детоксикації, передусім від метадону, є
поступове зменшення дози. Існує короткострокова - тривалістю менше
1 місяця, або довгострокова - тривалістю більше 1 місяця,
детоксикація. Детоксикація при опіоїдній залежності є початковим
компонентом деяких лікувальних програм, але не може розглядатися
як самостійний метод лікування опіоїдної залежності.
Реабілітація у реабілітаційному центрі - короткотермінові
програми (6-12 тижнів) з проживанням та/або амбулаторне, з
наступною підтримуючою програмою 0,5-2 роки, часто засновані на
прикладі Мінесотської моделі лікування (програма "12 кроків").
Реабілітаційні програми з проживанням в лікувальній комуні від 3
до 24 місяців передбачають повну відмову від вживання наркотиків.
За показаннями проводиться антиретровірусна терапія,
лікування та профілактика опортуністичних інфекцій, супутніх
захворювань та ускладнень. ВААРТ розпочинають за наявності
клінічних, імунологічних та вірусологічних показань та проводять
пожиттєво, безперервно.
Термін основного курсу протитуберкульозної хіміотерапії
становить 6-8 місяців для пацієнтів з новими випадками ко-інфекції
туберкульозу (2-3 місяців в стаціонарі та 4-5 місяців -
амбулаторне). Протитуберкульозне лікування подовжують до
10 місяців за рахунок 7-місячної підтримуючої фази хіміотерапії у
хворих на менінгоенцефаліт, міліарний туберкульоз, туберкульоз
хребта. Термін лікування хворих на хіміорезистентний туберкульоз
становить 24 місяці (6 місяців в стаціонарі, 18 місяців
амбулаторне).
Тривалість противірусної терапії ХГВ при ко-інфекції ВІЛ/ВГВ
остаточно не визначена, однак має складати не менше 1 року.
Тривалість противірусної терапії ХГС для усіх генотипів при
ко-інфекції ВІЛ/ВГС складає 48 тижнів, однак у окремих випадках
можливе проведення лікування протягом 24 або 72 тижнів.
11. Критерії якості лікування
Стабілізація поведінки СІН, ресоціалізація СІН та
нормалізація психосоціального статусу.
Одужання від гострих опортуністичних інфекцій, супутніх
захворювань та станів. Одужання від туберкульозу. При хронічних
захворюваннях - досягнення стійкої ремісії.
Відсутність клінічних та імунологічних ознак прогресування
ВІЛ-інфекції, вірусологічна ефективність ВААРТ.
12. Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги
ВІЛ-інфіковані СІН п |