НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Наказ № 619 від 19.09.2001Про внесення змін та доповнень до деяких наказів Держмитслужби
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
Стр. 5
попередників, їхній вплив на водний режим грунту. Тому до побудови
сівозмін у Лісостепу слід підходити диференційовано, залежно від
його підзон із достатнім, нестійким і недостатнім зволоженням. До
підзони достатнього зволоження входять Волинська, Рівненська,
Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Чернівецька (крім
східних районів), Хмельницька і Житомирська області,
північно-західні райони Вінницької та північні лісостепові райони
Чернігівської та Сумської областей. Тут річна кількість опадів у
середньому становить 570-600, за вегетаційний період - 380-450 мм.
Сума температур понад 100 град.С досягає 2300-25000 град.С,
ГТК-1,1-1,8.
Підзона нестійкого зволоження є промідною між підзоною
достатнього і недостатнього зволоженням. Це зумовлює значну
різноманітність районів, які різняться між собою грунтовим
покривом, забезпеченістю рослин вологою, температурним режимом
тощо. Якщо в середньому за рік тут випадає близько 480-500 мм
опадів, то в північній та центральній частинах менше 400 мм буває
в 30-37% років, у південній і східній частинах такі посушливі
умови спостерігаються в 31-44% років. До підзони входять Вінницька
(крім північно-західних районів) і Черкаська області, східні
райони Чернівецької, північні лісостепові райони Одеської і
північно-західні лісостепові райони Кіровоградської області,
лісостепові райони Київської, Чернігівської, Сумської (крім
північних районів) і Харківської областей, а також північні і
центральні райони Полтавської області.
Підзона недостатнього зволоження. До неї входять південні
лісостепові райони Одеської, південно-західні й північно-східні
лісостепові райони Кіровоградської і південні райони Полтавської
областей. За рік тут випадає 430-450 мм опадів, а за вегетаційний
період - 300-340 мм, сума температур понад 10 град. становить
2600-2900 град.С, ГТК-0,9-1,2 кожен третій рік буває посушливий.
За підвищених сонячної інсоляції і температури повітря та
недостатньої кількості опадів першорядного значення набуває
забезпеченість рослин вологою, а відтак зростає значення пару в
підвищенні врожайності культур сівозміни.
До кращих попередників пшениці озимої в підзоні достатнього
зволоження відносять багаторічні бобові трави на 1-2 укоси,
однорічні вико- і горохо-вівсяну сумішки, горох на зерно,
кукурудзу на зелений корм і ранній силос, ранню картоплю.
Безперечно, гіршими є стерньові попередники, у тому числі й
кукурудза молочно-воскової стиглості на силос. Дещо ризикованим
попередником є соя, оскільки вона дуже чутлива до температурного
режиму та умов зволоження під час вегетації. Тому оптимум
насичення польових сівозмін основною зерновою культурою - пшеницею
озимою - у підзоні достатнього зволоження перебуває в межах
20-30%. Збільшення її частки до 40% сприяє деякому зростанню збору
власне продовольчого зерна, але далеко не завжди сприяє підвищенню
врожайності інших зернових у сівозміні, а відтак і загального
валового збору зерна в господарстві. Крім того, збільшення частки
пшениці озимої в сівозміні понад 30% зумовлює необхідність її
повторного посіву, що безумовно, призводить до зниження
урожайності.
Істотний вплив на врожайність пшениці озимої має період її
повернення на попереднє місце вирощування в сівозміні. Найкоротший
період повернення, за якого не знижується врожайність пшениці,
становить 2 роки. Озимі жито і ячмінь менш вибагливі до
попередників і займають у підзоні порівняно невеликі площі.
Добрими і практично рівнозначними попередниками для них є
зернобобові, кукурудза на силос, картопля рання, пшениця озима,
овес, гречка. Урожайність жита озимого не знижується при
поверненні на попереднє місце вирощування через рік, а ячменю -
через 2 роки. Кращими попередниками для ріпаку озимого є горох,
конюшина, картопля рання, кукурудза на силос, пшениця озима. Сам
ріпак є досить непоганим попередником для озимих і ярих культур.
Без істотного зниження врожайності він витримує повторні посіви у
сівозміні. Ріпак ярий (кользу) висівають по ярому клину, найкраще
це робити після просапних (картоплі, бобових і коренеплодів), а
також після озимих культур.
Збільшення частки ячменю ярого від 10 до 20% на його
врожайність не впливає, тоді як врожайність пшениці озимої у такій
сівозміні знижується на 2 ц/га через гірший склад попередників та
досить високе (до 50%) насичення зерновими колосовими. Оптимальний
для підзони показник насичення сівозмін зерновими колосовими -
40%. Насичення їх зерновими до 60-80% за рахунок вівса сприяє
збільшенню збору фуражного зерна на 3-3,5 ц/га сівозмінної площі
за незначного зниження загального збору кормових одиниць.
Насичення сівозмін вівсом до 20% негативно не впливає на
врожайність пшениці та ячменю. Ячмінь розміщують після просапних
культур. Ярі стерньові тут менш придатні. Урожайність ячменю ярого
не знижується за його повернення на попереднє місце вирощування
через 2 роки. Овес у підзоні достатнього зволоження найкраще
вирощувати після просапних та озимих зернових культур, небажаним
попередником є ячмінь ярий. Овес на попереднє місце вирощування
можна повертати через рік.
Оптимальне насичення сівозмін цукровими буряками становить
20%. Найкращим попередником для них є пшениця озима, яку
розміщують у ланках з багаторічними травами, зернобобовими,
озимими культурами, кукурудзою на зелений корм, гречкою. Цукрові
буряки негативно реагують на зближення посівів у сівозміні. Так,
за вирощування їх через два роки врожайність коренеплодів
знижується на 55 ц/га, через рік після пшениці озимої чи ячменю -
на 100-112 ц/га. Унаслідок цього врожайність повторного посіву
становить лише 66% від урожаю в кращих сівозмінних ланках.
Оптимальний період повернення - 4, допустимий - 3 роки.
Кукурудзу на родючих грунтах і за внесення оптимальних доз
добрив та хімічних засобів боротьби з бур'янами можна вирощувати
повторно протягом двох і більше років підряд. Під кукурудзу на
силос за потреби відводиться до 20% сівозмінної площі. Кращими
попередниками кукурудзи є конюшина на насіння, буряки цукрові,
пшениця озима.
Найпоширенішою зернобобовою культурою в регіоні є горох -
один із кращих попередників для озимих культур. Зближення періоду
посівів гороху до двох років за насичення ним сівозмін від 10 до
20% зумовлює зниження врожайності на 1,7-3,4 ц/га. При зростанні
частки гороху до 30% у сівозміні істотно знижується середня
врожайність усіх зернових. У зв'язку з цим зернобобові можуть
становити не більше 20% сівозмінної площі. Кукурудза на зерно,
буряки цукрові та пшениця озима, як попередники гороху
забезпечують практично однакову врожайність зерна цієї культури.
Кращими попередниками сої є пшениця озима та кукурудза на
зерно. Розміщення її після цукрових буряків призводить до
істотного зниження врожайності зерна, особливо в посушливі роки.
Разом з тим, соя є хорошим попередником для ярих культур, а її
ранньостиглі сорти, особливо в південній частині Лісостепу, - і
для пшениці озимої. Отже, на частині площ у традиційній ланці
горох - пшениця озима - буряки цукрові, горох можна замінити соєю.
Середня врожайність ланки при цьому дещо знижується, але
прибутковість зростає.
Підвищення попиту на зерно круп'яних культур викликало
збільшення їх площі посіву, особливо гречки. Гречку і просо краще
розміщувати в сівозмінах на чистих від бур'янів полях після
цукрових буряків, кукурудзи, картоплі та озимих культур. Повертати
гречку на попереднє місце вирощування доцільно не раніше як через
рік, просо - через 3 роки.
Картоплю в сівозміні доцільно вирощувати після озимих
зернових цукрових буряків, післяукісних та післяжнивних посівів.
За внесення достатньої кількості органічних добрив і дотримання
всіх вимог технології вирощування картоплі в підзоні достатнього
зволоження її можна розміщувати після цілої низки
культур-попередників. На попереднє місце вирощування цю культуру
можна повертати через 1-2 роки.
Найпоширенішими серед багаторічних трав у цій підзоні є
конюшина, люцерна та їхні сумішки із злаковими травами. Посіви
бобових багаторічних трав, цих незамінних кормових культур, - це
екологічно безпечний засіб підвищення родючості грунтів за рахунок
оптимізації їх гумусового та азотного режимів. Зокрема, конюшина
забезпечує високі і сталі врожаї за 1-2 укоси при підсіванні її
під однорічні злакові трави, ячмінь ярий, пшеницю озиму, не знижує
продуктивності при поверненні на попереднє місце вирощування через
3-4 роки (як і люцерна та злакові трави). Еспарцет можна повертати
через 2-3 роки. Для запобігання зближення посівів багаторічних
трав у грунтозахисних та кормових сівозмінах слід чергувати
культури з різними біологічними ознаками, тобто в першу ротацію
висівати бобові, у наступну - злакові трави.
У багатогалузевих господарствах різних форм власності найвищу
загальну продуктивність забезпечують сівозміни з багаторічними
травами. При цьому їх можна наситити зерновими до 50-60% (у т.ч.
пшеницею озимою - на 20-30%, ячменем, горохом - на 10%) і
просапними до 40% (з них 20% цукрових буряків і 20% кукурудзи).
Такі сівозміни забезпечують збір з 1 га сівозмінної площі 28-29 ц
зерна, 98-102 ц кормових одиниць за відносно низької собівартості
виробництва.
У господарствах, що займаються виробництвом свинини, доцільно
вводити плодозмінні польові сівозміни насичувати їх зерновим до
60-75%, у т.ч. озимою пшеницею до 20-30%, ячменем, горохом,
кукурудзою на зерно - 10-20, вівсом - до 10, цукровими буряками -
до 15-20%, конюшиною (5-10%). Такі сівозміни забезпечують збір з
1 га сівозмінної площі 91-103 ц кормових одиниць, а також 31-36 ц
зерна, 89-91 ц коренеплодів. У господарствах, які спеціалізуються
на виробництві молока і яловичини, доцільно вводити плодозмінні
польові сівозміни з люцерною (20-35%), насичені зерновими до
30-45%, у тому числі озимою пшеницею - 10-20%, горохом, ячменем,
кукурудзою до 10%. Вони забезпечують вихід з 1 га сівозмінної
площі 90-100 ц дешевих кормових одиниць і 9-10 ц перетравного
протеїну.
Удосконалення структури посівів кормових культур здійснюється
шляхом збільшення площ багаторічних бобових трав до 50-60% у
кормовій групі, передусім за рахунок скорочення посівів
трудомістких однорічних трав. Адже саме багаторічні трави не лише
забезпечують виробництво достатньої кількості кормів, вони є ще й
важливим засобом збереження родючості ґрунтів.
Високі та сталі врожаї озимої пшениці у підзоні нестійкого
зволоження можна одержати після зайнятого однорічними культурами
на зелений корм пару, після багаторічних трав на один укіс, гороху
а в південних районах, тобто в підзоні недостатного зволоження -
після чорного пару. Незадовільним попередником в обох підзонах є
післяукісна кукурудза на силос, висіяна після озимих на зелений
корм, і кукурудза на силос у суміші з соняшником.
Після цих попередників гарантовані для одержання сходів
пшениці озимої запаси вологи в грунті спостерігаються лише
протягом п'яти років із десяти.
Недоцільно за систематичного дефіциту вологи висівати пшеницю
озиму після багаторічних трав на два укоси і повторного після
озимої пшениці чи будь-яких інших стерньових попередників, бо це
призводить до значного зниження її продуктивності.
Оптимальною часткою цукрових буряків у більшості районів
підзони нестійкого зволоження на нееродованих землях у 4- і
8-пільній сівозмінах є 25%, 9-пільній - 22%, 10-пільній - 20%.
Одним з кращих попередників є пшениця озима після багаторічних
трав на один укіс, вико-вівсяної сумішок на зелений корм, гороху
на зерно, а також озимі і кукурудза на зелений корм, горох і
картопля рання. Основною причиною зниження врожайності цукрових
буряків є скорочення періоду їх повернення на попереднє поле до
2-х років і менше, що призводить до погіршення водного та
фітосанітарного режимів грунту.
У підзоні з недостатнім зволоженням грунту рівень насичення
польових сівозмін цукрових буряками цукровими не повинен
перевищувати 10%. Проте за оптимальної схеми чергування збільшення
цього показника до 20% не призводить до зниження продуктивності як
самих цукрових буряків, так і інших культур. У цій підзоні буряки
слід розміщувати в ланках з чорним і раннім зайнятим парами.
Високі і сталі врожаї гороху в підзоні нестійкого зволоження
забезпечує його розміщення після буряків цукрових, кукурудзи на
зерно і силос, пшениці озимої, картоплі, гречки, ячменю ярого. За
меншої кількості опадів у підзоні недостатнього зволоження кращими
попередниками гороху є кукурудза на зерно і силос та пшениця
озима. Його врожайність після цукрових буряків, як правило, на
4-5 ц/га нижча, ніж після кукурудзи і пшениці. Насичення сівозмін
горохом понад 10% (на 20-30%) призводить до істотного зниження
його врожайності.
Найкращими попередниками ячменю ярого в підзонах нестійкого і
недостатнього зволоження є кукурудза на зерно і силос, пшениця
озима, картопля, післяжнивні культури. Розміщують його також і
після цукрових буряків, проте в цьому випадку одержують порівняно
нижчі врожаї.
Гречку в підзоні нестійкого зволоження можна висівати після
багатьох удобрених культур, зокрема пшениці озимої, бажано після
зерно-бобових культур і багаторічних трав, які вирощувались на
насіння. У підзоні недостатнього зволоження кращими попередниками
є зернобобові культури, удобрені картопля, кукурудза та озимина
після пару. У зв'язку з тим, що в цій підзоні цукрові буряки дуже
висушують грунт, розміщувати після них гречку недоцільно, оскільки
це призводить до зниження її врожайності, особливо в посушливі
роки. Кращими попередниками проса в підзоні нестійкого зволоження
є багаторічні трави, удобрені просапні (картопля, буряки цукрові,
кукурудза), озимина і зернобобові культури. У підзоні
недостатнього зволоження просо і гречку не варто розміщувати після
культур, які дуже висушують грунт (буряки, соняшник, суданська
трава), бо це спричиняє великий недобір урожаю. Істотно знижується
врожайність проса за повторних посівів.
Кукурудзу за умов нестійкого зволоження найкраще вирощувати
після гороху та пшениці озимої. Дещо гіршими попередниками для неї
є кукурудза і буряки цукрові. Повторні посіви допустимі протягом
двох-трьох років. В умовах недостатнього зволоження кукурудзу на
зерно доцільно розміщувати на полях після пшениці озимої або
повторно після кукурудзи, а кукурудзу на силос і зелений корм -
після буряків. Серед пізніх однорічних кормових культур кукурудза
є найпродуктивнішою за врожайністю зеленої маси і збором кормових
одиниць. На зелений корм її доцільно вирощувати в суміші з
бобовими травами.
Багаторічні бобові трави (конюшину, еспарцет, люцерну) у
підзонах нестійкого і недостатнього зволоження використовують
здебільшого на один укіс. Найкращими покривними культурами для них
є ячмінь та інші ярі колосові. У підзоні нестійкого зволоження -
це насамперед ячмінь ярий після кукурудзи на зерно. При цьому
врожайність трав є дещо вищою, ніж за підсівання під ячмінь після
буряків цукрових.
Однорічні бобово-злакові сумішки і кукурудзу на зелений корм,
як кращі попередники пшениці озимої і наступної культури -
цукрових буряків, потрібно вирощувати після зайнятих парів, а за
недостатнього зволоження, коли вони не поступаються за врожайністю
багаторічним травам на один укіс, можна вирощувати й разом з ними
на одному полі.
Кормові культури в проміжних післяжнивних і післяукісних
посівах у підзоні нестійкого зволоження найкраще розміщувати на
полях після збирання пшениці озимої, де наступною культурою будуть
кукурудза або ярі зернові. У підзоні з недостатнім зволоженням
посіви післяжнивних культур, особливо перед цукровими буряками,
вводити недоцільно. Порівняно високі врожаї післяжнивних культур
одержують тут тільки у вологі роки, але тоді значно зменшується
продуктивність наступних культур.
Післяукісні посіви розміщують після озимих, які вирощувались
на зелений корм і після однорічних трав. Післяжнивні посіви в
польових сівозмінах краще розміщувати після пшениці озимої, яка є
попередником картоплі або кукурудзи на зерно та силос. Особливо
слід практикувати післяжнивні посіви на зелений корм та зелене
добриво в грунтозахисних сівозмінах, що значно поліпшує баланс
гумусу у змитих грунтах, запобігає подальшому поширенню ерозійних
процесів. Доцільні вони і в польових зернових сівозмінах, де
виконують ще й санітарну роль. Найпродуктивніші в післяжнивних
посівах капустяні, зокрема гірчиця біла, редька олійна, ріпак
ярий.
У структурі посівних площ фермерських господарств через
незначний набір культур періоди їх повернення на попереднє місце
вирощування також повинні відповідати правилам чергування культур
у сівозміні.
Схеми найпоширеніших у зоні Лісостепу сівозмін і структура
посівних площ наведені у таблиці
6. Таблиця 6. Структура посівних площ та сівозміни в зоні
Лісостепу
--------------------------------------------------------------------------------------
| Напрям | Структура посівних площ, % | Орієнтовні |
| спеціалізації |----------------------------------------------------| сівозміни |
| господарства | зернові і | буряки |картопля|кормові|в тому числі| |
| |зернобобові |цукрові, |і овочі | | багаторічні| |
| | | ріпак, | | | трави | |
| | |соняшник | | | | |
| | | | | | | |
|------------------------------------------------------------------------------------|
| Підзона достатнього зволоження |
|------------------------------------------------------------------------------------|
|Виробництво зерна| 60 | 20 | - | 20 | 10 |1 - конюшина,|
| | | | | | |2 - пшениця |
| | | | | | |озима, 3 - |
| | | | | | |буряки |
| | | | | | |цукрові, 4 - |
| | | | | | |кукурудза на |
| | | | | | |силос, 5 - |
| | | | | | |пшениця озима|
| | | | | | |6 - цукрові |
| | | | | | |буряки, 7 - |
| | | | | | |соя, 8 - |
| | | | | | |пшениця озима|
| | | | | | |9 - |
| | | | | | |кукурудза на |
| | | | | | |зерно, 10 - |
| | | | | | |ячмінь з |
| | | | | | |підсівом |
| | | | | | |конюшини |
|-----------------+------------+---------+--------+-------+------------+-------------|
| | 50 | 30 | - | 20 | 10 |1 - конюшина,|
| | | | | | |2 - пшениця |
| | | | | | |озима, 3 - |
| | | | | | |буряки |
| | | | | | |цукрові, 4 - |
| | | | | | |кукурудза на |
| | | | | | |силос, 5 - |
| | | | | | |пшениця озима|
| | | | | | |+ пожнивні |
| | | | | | |посіви, 6 - |
| | | | | | |цукрові |
| | | | | | |буряки, 7 - |
| | | | | | |соя, 8 - |
| | | | | | |пшениця озима|
| | | | | | |9 - цукрові |
| | | | | | |буряки, 10 - |
| | | | | | |ячмінь з |
| | | | | | |підсівом |
| | | | | | |конюшини. |
|-----------------+------------+---------+--------+-------+------------+-------------|
| | 50 | 20 | - | 30 | 10 |1 - однорічні|
| | | | | | |трави, |
| | | | | | |кукурудза на |
| | | | | | |зелений корм |
| | | | | | |і силос, |
| | | | | | |горох, 2 - |
| | | | | | |пшениця озима|
| | | | | | |3 - буряки |
| | | | | | |цукрові, 4 - |
| | | | | | |ярі зернові з|
| | | | | | |підсівом трав|
| | | | | | |5 - |
| | | | | | |багаторічні |
| | | | | | |трави, 6 - |
| | | | | | |пшениця озима|
| | | | | | |7 - пшениця |
| | | | | | |озима, 8 - |
| | | | | | |горох, 9 - |
| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 |
<< Назад |
<<< Главная страница
|
