НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Наказ № 1447 від 02.12.2008Про затвердження Змін до Плану діяльності Міністерства фінансів України з підготовки регуляторних актів на 2008 рік
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
Стр. 4
t
ліцензією;
V - щорічний обсяг виробництва ліцензійної продукції;
t
P - ставка роялті;
t
I - коефіцієнт дисконтування;
t - час.
3.5.2.4.2. На розмір ставок роялті впливатимуть такі
обставини: економічна ефективність гіпотетичної ліцензії;
наявність та обсяг правової охорони; обсяг прав, які передаються
за гіпотетичною ліцензією; обсяг документації та ноу-хау, що
передаються за гіпотетичною ліцензією; інжиніринг; кон'юнктура
ринку; конкурентні пропозиції.
Масштаби використання цього методу прямо залежатимуть від
наявності інформації про угоди з подібними активами, або, як
мінімум, про ставки роялті у досліджуваній галузі.
3.5.2.5. Ринковий (експертний) підхід до оцінки вартості ОПІВ
передбачає використання ознак ринкової привабливості. Для
реалізації цього підходу застосовується метод порівняльного
аналізу продажу, що ґрунтується на порівнянні оцінюваного
інтелектуального продукту з іншими, еквівалентними йому за своєю
якістю, призначенням і корисністю та проданими на аналогічному
сегменті ринку останнім часом.
3.5.2.5.1. Даний метод вимагає від експерта-оцінювача:
виявити недавні за часом угоди купівлі-продажу на
відповідному сегменті ринку об'єктів, що еквівалентні оцінюваному
об'єкту за своєю якістю, призначенням і корисністю
(об'єктів-аналогів) та інформацію про їх вартість;
вибрати критерії співставлення та здійснити порівняльний
аналіз;
визначити ринкову вартість шляхом порівняння і коригування
вартості найближчого об'єкта-аналога.
3.5.2.5.2. Для обґрунтованого визначення ринкової вартості
ОПІВ необхідно здійснити великий обсяг підготовчої роботи щодо
збору та аналізу інформації про оцінюваний об'єкт, можливі
варіанти використання продукту, економічні характеристики, норми
капіталізації (або коефіцієнти дисконтування) тощо.
Отже, ринковий підхід може застосовуватися за таких умов:
наявність інформації щодо продажу подібних за призначенням і
корисністю об'єктів;
повнота, доступність та достовірність інформації про ціни та
умови угод із об'єктами-аналогами на відповідному сегменті ринку;
компетентність при оцінці впливу відмінних від
об'єктів-аналогів рис на вартість оцінюваного об'єкта.
3.5.2.6. При визначеності вартості ОПІВ може застосовуватися
метод річного рейтингу кожного інтелектуального продукту як
числового показника оцінки вигоди, які очікується одержати від
використання ІВ.
Річний рейтинг визначається за формулою:
R = O х C , (6)
r r r
де: R - річний рейтинг ОПІВ, грн./рік;
r
O - річний обсяг використання ОПІВ, тис. глядачів;
r
C - плата за єдиного глядача, грн.
r
3.5.2.6.1. Первісна вартість у запропонованому методі
відображає потенціальну окупність ОПІВ доходами від використання
об'єкту за весь термін дії охоронного документа, тобто:
P = R х T, (7)
v r
де: P - первісна вартість ОПІВ, грн.;
v
R - річний рейтинг ОПІВ, грн./рік;
r
T - строк чинності охоронного документа, років.
Визначена за формулою (7) на підставі реальних економічних
показників окупності первісна вартість ОПІВ може бути відображена
у бухгалтерському обліку установи.
3.5.2.7. Справедлива вартість ОПІВ має характер винагороди за
право на їх застосування і визначається при передачі чи наданні
прав власності на договірних засадах, використанні права як
пайового внеску до статутного капіталу спільного підприємства,
передачі права під заставу тощо. У таких випадках справедлива
вартість визнається первісною вартістю, за якою ОПІВ оцінюється як
нематеріальний актив. Очевидно, що величина справедливої вартості
залежить від рейтингу об'єкта, обсягу й терміну його використання
та узгоджених відсотків винагороди (роялті):
C = R х O х T х K, (8)
v r z p
де: C - справедлива вартість ОПІВ, грн.;
v
R - річний рейтинг ОПІВ, грн./рік;
r
O - запланований (або прогнозований) обсяг використання
z
ОПІВ, грн.;
T - запланований (або прогнозований) термін використання
p
ОПІВ або несанкціонований строк його застосування, років;
K - розмір відсотків роялті за право використання ОПІВ.
3.5.2.8. Приймаючи до уваги те, що одні і ті ж ОПІВ можуть
створюватися різними авторами, при їх оцінці можуть
використовуватися додаткові коефіцієнти, наприклад ті, що
запропоновані Методикою грошової оцінки документів Національного
архівного фонду, затвердженою наказом Державного комітету архівів
України від 28.03.2005 р., ( z0692-05 ) в частині, що стосується
часу створення ОПІВ.
3.5.2.9. Запропоновані методи визначення первісної і
справедливої вартості ОПІВ на основі рейтингу кожного об'єкта
грунтується на реальних показниках їх економічної окупності.
Методи теоретично обгрунтовані, зручні у користуванні і можуть
широко застосовуватися у сфері нормативного регулювання оцінки
вартості будь-якого виду ОПІВ.
3.5.2.10. Як різновидність дохідного методу оцінки ОПІВ можна
застосовувати оцінку об'єкта по величині доходу, одержаного в
останній рік його використання.
4. Використання прав на об'єкти
інтелектуальної власності
4.1. Згідно з чинним законодавством України щодо охорони прав
на інтелектуальну власність, комерційну реалізацію результатів
інтелектуальної діяльності власник охоронного документа здійснює
шляхом передачі прав власності або видачі дозволу на його
використання в повному обсязі або частково на основі ліцензійного
договору.
4.2. При наданні прав за ліцензійним договором застосовується
тріада правочинностей: володіння, користування, розпорядження.
Право володіння передбачає:
визначення власника (або кількох співвласників) ОПІВ;
вирішення питання про підтримку його чинності;
порядок сплати мита.
Право користування передбачає:
право використання ОПІВ за патентом у власному виробництві;
право використання іншими підприємствами;
право рекламно-комерційної розробки винаходу;
право використання винаходу за патентом при створенні
підприємств будь-якої організаційно-правової форми;
право виплати винагороди авторам і особам, що сприяють
створенню, охороні і використанню об'єктів інтелектуальної
власності.
Право розпорядження передбачає:
право надання дозволу на використання іншим особам;
право на передачу права власності на патент;
право продажу патенту;
право укладати ліцензійні договори з різним обсягом переданих
прав;
право передачі власності на патент у статутні фонди інших
підприємств, під заставу, в кредит тощо.
4.3. Законодавством визначені обов'язкові умови та реквізити
ліцензійного договору. В ньому повинні бути зазначені:
сторони договору (повне найменування та юридична адреса - для
юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові та адреса - для
фізичної особи);
номер патенту;
назва винаходу;
предмет договору;
обсяг прав, що передаються;
права та обов'язки сторін;
вид ліцензії;
територія дії ліцензійного договору;
підписи сторін;
дата укладення договору.
4.4. Ліцензійний договір набуває чинності з моменту його
підписання сторонами. Ліцензійний договір вступає в дію тільки
після його реєстрації в Департаменті інтелектуальної власності.
4.5. При укладенні ліцензійного договору сторонам необхідно
намагатись якомога ширше відображати правові, технічні та
економічні умови з урахуванням специфіки та терміну дії договору,
базуючись на взаємних інтересах. Сторони повинні узгодити між
собою таку побудову договору, яка б охоплювала повністю всі
питання, що підлягають врегулюванню.
4.6. Ліцензійний договір має постатейну структуру і містить
наступні розділи: преамбула; визначення термінів, які
використовуються в тексті; предмет договору; права і обов'язки
ліцензіара, права й обов'язки ліцензіата; технічна документація;
гарантії та відповідальність; платежі; технічна допомога; збори і
податки; конфіденційна інформація та документація; реклама;
інформація і звітність; технічні удосконалення та права на нові
об'єкти; захист прав, що передаються; термін дії та умови
розірвання договору; наслідки припинення дії договору;
форс-мажорні обставини; арбітраж (вирішення спорів, умовна
підсудність); інші умови.
4.7. Договір розпочинається з його назви, яка повинна
вказувати на вид ліцензії, а також зазначається об'єкт, який
передається за договором.
4.8. При реєстрації ліцензійних договорів подаються: заява;
три екземпляри договору; документ про сплату збору; копія патенту
чи свідоцтва; доручення на ведення справ.
4.9. На практиці можуть застосовуватися ліцензійні платежі:
паушальний платіж, роялті та комбіновані.
4.10. При паушальному платежу більша частина комерційного
ризику припадає на ліцензіата, зобов'язаного виплачувати
винагороду до того, як придбане нововведення принесе реальну
комерційну віддачу.
4.11. При роялті ліцензіат, одержуючи реальний дохід від
переданого йому об'єкта і прав, має поділитися з ліцензіаром
частиною, яка становить певний (передбачений угодою) відсоток.
4.12. При визначенні розміру ставки роялті необхідно
враховувати технічні характеристики предмета ліцензії; період його
морального старіння; характер і швидкість освоєння; ступінь
готовності до впровадження у виробництво.
4.13. Способи використання прав на кінопродукцію включають
кінотеатральний показ, публічний показ з цифрових носіїв,
телевізійні права (публічне сповіщення для наземного,
супутникового та кабельного телебачення як платного, так і
безкоштовного), права на відтворення та розповсюдження фільмів та
інших видів продукції для домашнього відео (продаж, прокат), на
оптичних носіях у різних форматах та магнітних носіях різного
формату, а також передачу фільмів та інших видів продукції мережам
Інтернет.
4.14. Автор або інша особа, що має авторське право, можуть
надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним
або всіма відомими способами на підставі авторського договору на
засадах: виключного права, якщо автор чи інша особа, що має
авторське право, передає іншій особі використання твору певним
способом і у встановлених межах, дозволяючи чи забороняючи
передавати ці права іншим особам, та залишаючи за собою право на
використання твору в частині прав, що не передаються; невиключного
права, якщо автор чи інша особа, що має авторське право, зберігає
за собою право на використання твору певним способом і у
встановлених межах та на передачу невиключного права на
використання твору іншим особам.
4.15. Права на використання твору, вважаються невиключними,
якщо у договорі не передбачена передача виключних прав на
використання твору.
4.16. Органи колективного управління, яким суб'єкти
авторського права передали повноваження на управління своїми
майновими авторськими правами, мають право на передачу будь-яким
особам невиключних прав на використання твору.
4.17. Договір про передачу прав на використання творів
вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх
істотних умов (строку дії договору, способу використання твору,
території, на яку поширюється передане право, розміру і порядку
виплати авторської винагороди та ін.).
4.18. Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді
відсотків від доходу, одержаного від використання твору, або у
вигляді фіксованої суми чи іншим чином.
4.19. Договір на публікацію по суті є ліцензією, яка
видається власником авторського права видавництву. Щоб мати якусь
значиму цінність для видавництва, ліцензія повинна дозволяти
захищати йому свою видавничу діяльність від третіх осіб.
4.20. Обсяг єдиного видання визначається в договорі шляхом
уточнення кількості екземплярів у накладі. При узгодженні обсягу
окремого чи першого видання беруть до уваги необхідність
задовольняти попит споживача при вартості, яка дозволить продавати
кожний примірник за звичайними для даного книжкового ринку цінами
порівняно з подібними публікаціями. Надання "права на дайджест"
(права на публікацію в скороченій формі твору) частіше є предметом
дозволу в кожному конкретному випадку, враховуючи зацікавленість
автора в цілісності його твору.
4.21. Видавництво для оповіщення про свої суміжні права може
на всіх примірниках проставляти знак їх охорони, що складається з
літери Р у колі, найменування видавництва і року першої публікації
твору.
4.22. Немайнове суміжне право видавництва охороняється
безстроково, а майнове суміжне - 50 років. Термін охорони
починається з 1 січня року, наступного за роком, у якому було
перше опублікування твору. Закінчення строку захисту суміжних прав
настає 1 січня, наступного за роком, у якому закінчилися
передбачені законом строки захисту.
5. Бухгалтерський облік об'єктів права
інтелектуальної власності
5.1. Підприємство (установа) має вести оперативний облік
ОПІВ, в період їх визнання, відповідальність за який несе
підрозділ чи особа, призначена для цього керівником установи.
Порядок ведення оперативного обліку передбачено Інструкцією щодо
заповнення форм первинної облікової документації з обліку об'єктів
права інтелектуальної власності (винаходів, корисних моделей,
промислових зразків, компонувань (топографій) інтегральних
мікросхем і раціоналізаторських пропозицій, що затверджена наказом
Державного комітету статистики України від 10 серпня 2004 р. N 469
( z1054-04 ). Дія цієї Інструкції розповсюджується і на
підприємства кіновиробництва.
5.2. Цією Інструкцією передбачено використовувати ряд
регістрів, а саме:
журнал реєстрації заявок на винаходи, корисні моделі тощо, що
подані в Україні (форма N ІВ-1) ( z1054-04 ),
журнал реєстрації заявок на винаходи, корисні моделі тощо, що
подані до компетентних органів іноземних держав (форма N ІВ-2)
( z1054-04 ),
журнал реєстрації заявок на винаходи, корисні моделі тощо
(форма N ІВ-3) ( z1054-04 ),
журнал реєстрації раціоналізаторських пропозицій (форма
N ІВ-4) ( z1054-04 ).
5.3. Записи в названі регістри здійснюють на підставі заявок,
поданих відповідним органом.
5.4. Акт про використання об'єкта права інтелектуальної
власності (форма N ІВ-6) ( z1054-04 ) складає комісія, призначена
керівником підприємства. В цьому документі зазначають, який ОПІВ і
де саме буде використано. Ці дані є підставою для записів в
Журналі (форма N ІВ-3) та розрахунку для виплати винагороди автору
згідно укладеного договору.
5.5. Організація бухгалтерського обліку ОПІВ визначена
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні
активи", затвердженим наказом Міністерства фінансів України
від 18 жовтня 1999 р. N 242 ( z0750-99 ) (у редакції
від 16 березня 2005 р. N 235) ( z0312-05 ), а також Планом
рахунків бухгалтерського обліку ( z0892-99 ) та Інструкцією про
його застосування ( z0893-99 ), що затверджені Міністерством
фінансів від 30 листопада 1999 р., а в бюджетних установах -
Інструкцією з обліку основних засобів та інших необоротних активів
бюджетних установ, затвердженою наказом Державного казначейства
України від 17 липня 2000 р. N 64 ( z0459-00 ), а також наказом
Міністерства фінансів України "Про затвердження типових форм
первинного обліку об'єктів права інтелектуальної власності у
складі нематеріальних активів" від 22 листопада 2004 р. N 732
( z1580-04 ).
5.6. ОПІВ, які знаходяться вже тривалий час у власності
конкретного підприємства чи організації, що підтверджується
наказом Міністерства культури України, при взятті на облік
оцінюються згідно актів чи зведених відомостей оцінки, складених
комісією. Порядок їх заповнення зазначено у розділі 3.
5.7. ОПІВ, які створені підприємством в процесі діяльності
власними силами, оцінюються за первісною вартістю (вартістю їх
виготовлення).
5.8. Первісна вартість ОПІВ, створеного кінопідприємством,
| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 |
<< Назад |
<<< Главная страница
|
