НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Наказ № 170/5 від 10.04.2007Про внесення змін до Інструкції про проведення виконавчих дій
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
Стр. 2
слідів або речових доказів, які технічні засоби використовувалися,
а також інші обставини, що впливають на хід справи. У кінці
протоколу має бути перелічене все вилучене під час огляду (додаток
3 до Інструкції).
Протокол зачитується всім особам, які брали участь в огляді,
при цьому їм має бути роз'яснено право робити зауваження, які
підлягають занесенню до протоколу. Складені на місці події плани,
схеми і сам протокол огляду підписуються дізнавачем, понятими та
іншими особами, які брали участь в огляді. Ці документи, а також
фотографічні негативи, зліпки і відбитки слідів, виконані під час
проведення огляду, додаються до протоколу.
5.5. Дізнавач, за дорученням слідчого, має право провести
освідування підозрюваного, свідка або потерпілого для встановлення
на їх тілі слідів злочину або наявності особливих прикмет, якщо
при цьому не потрібен судово-медичний експерт. Про проведення
освідування дізнавач складає постанову, яка обов'язкова для особи,
котра підлягає освідуванню. Освідування проводиться в присутності
понятих, а за необхідності - за участю лікаря. Дізнавач не може
бути присутній під час освідування особи протилежної статі, яке
проводиться лікарем за участю понятих тієї самої статі, якщо ця
слідча дія супроводжується оголенням особи, що підлягає
освідуванню. Під час освідування не допускаються дії, що
принижують гідність освідуваної особи або небезпечні для її
здоров'я.
6. Речові докази
6.1. Речовими доказами є предмети, які були знаряддям
вчинення злочину, зберегли сліди злочину або були об'єктами
злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним
шляхом, і всі інші предмети, які можуть бути засобами для
розкриття злочину і виявлення винних або для спростування
обвинувачення чи пом'якшення відповідальності.
6.2. Речові докази, виявлені дізнавачем під час огляду,
повинні бути уважно оглянуті, по можливості сфотографовані,
докладно описані в протоколі огляду і приєднані до справи
постановою особи, яка провадить дізнання (додаток 9 до
Інструкції).
Речові докази зберігаються разом при справі, за винятком
громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання або
передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи
організації.
При передачі справи від одного органу дізнання до іншого,
направленні справи прокуророві чи до суду речові докази
передаються разом із справою.
6.3. В окремих випадках речові докази можуть бути, до
вирішення справи в суді, повернуті їх володільцям, якщо це можливо
без шкоди для успішного провадження в справі.
Речові докази, які можуть швидко зіпсуватися і які не можуть
бути повернуті володільцеві, негайно здаються відповідним
державним або кооперативним організаціям для реалізації. Коли
потім виникне необхідність у поверненні речових доказів, то
організації, які їх одержали, повертають взамін такі самі речі або
сплачують їх вартість по державних цінах, що існують на момент
повернення.
7. Допит свідка і потерпілого
7.1. Особа, викликана органом дізнання як свідок, зобов'язана
з'явитися в зазначені місце і час і дати правдиві показання про
відомі їй обставини в справі.
Якщо свідок не з'явиться без поважних причин, орган дізнання
має право застосувати привід через органи внутрішніх справ в
порядку, передбаченому статтями 135 і 136 КПК України ( 1002-05 ).
За дачу завідомо неправдивих показань свідок несе кримінальну
відповідальність за статтею 384 КК України ( 2341-14 ).
За злісне ухилення від явки до органів дізнання свідок несе
відповідальність відповідно за частиною 1 статті 185-3 або статтею
185-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення
( 80731-10 ), а за відмову дати показання про відомі обставини в
справі - за статтею 385 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ).
Свідка можна допитувати про обставини, які підлягають
установленню з даної справи, а також про особу підозрюваного або
обвинуваченого та потерпілого. Свідок допитується окремо у
відсутності інших свідків.
Не можуть бути допитані як свідки особи, які згідно з
висновком судово-медичної експертизи через свої фізичні і психічні
вади не можуть правильно сприймати факти, що мають доказове
значення, і давати показання про них.
7.2. Свідок викликається органом дізнання повісткою, яка
вручається під розписку свідкові, а в разі його тимчасової
відсутності - кому-небудь з дорослих членів його сім'ї,
житлово-експлуатаційній організації, виконавчому органу сільської,
селищної, міської, районної в місті Рад чи адміністрації за місцем
його роботи. Свідок може бути викликаний також телеграмою або
телефонограмою.
В повістці повинно бути зазначено, хто викликається як
свідок, куди і до кого, день і час явки, наслідки неявки,
передбачені статтями 70 і 71 КПК України ( 1001-05 ).
7.3. Перед допитами свідків дізнавач готує необхідні
матеріали, визначає послідовність допитів і намічає основні
питання, за якими їх необхідно допитати.
7.4. Свідок допитується за місцем провадження дізнання, а в
разі необхідності в місці його перебування.
Свідок допитується окремо і у відсутності інших свідків. При
цьому слідчий вживає заходів до того, щоб свідки, викликані в
одній справі, не могли зноситися між собою до закінчення допиту.
Перед допитом дізнавач встановлює особу свідка, повідомляє
його, в якій справі він викликаний, і попереджає про обов'язок
розповісти все відоме йому в справі, а також про кримінальну
відповідальність за відмову дати показання і за дачу завідомо
неправдивих показань. Потім дізнавач з'ясовує стосунки між свідком
і підозрюваним або обвинуваченим, а також потерпілим і починає
допит. Після того як свідок закінчить дачу показань, дізнавач
ставить йому запитання. Забороняється ставити запитання, у
формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або
підказка до неї (навідні запитання).
7.5. Про допит свідка складається протокол з додержанням
правил, зазначених у статті 85 КПК України ( 1001-05 ). Крім того,
в протоколі допиту вказуються: прізвище, ім'я та по батькові
свідка, його вік, громадянство, національність, освіта, місце
роботи, рід занять або посада, місце проживання, а також відомості
про його стосунки з обвинуваченим і потерпілим.
У протоколі зазначається, що свідкові роз'яснені його права,
обов'язки і відповідальність за відмову давати показання і за дачу
завідомо неправдивих показань. Показання свідка та відповіді на
поставлені йому запитання викладаються в першій особі і по
можливості дослівно.
Свідкові, коли він про це просить, може бути надана
можливість особисто написати свої показання в присутності
дізнавача, про що зазначається в протоколі.
По закінченні допиту дізнавач пред'являє свідкові протокол
для прочитання. За проханням свідка протокол може бути йому
прочитаний дізнавачем. Свідок і особи, які були присутні при
допиті, мають право просити про внесення доповнень і поправок у
протокол. Ці доповнення і поправки заносяться дізнавачем до
протоколу.
Протокол підписують свідок, дізнавач і особи, що були
присутні при допиті. Якщо протокол написаний на декількох
сторінках, свідок підписує кожну сторінку окремо (додаток 4, 11,
12 до Інструкції).
7.6. Допит неповнолітнього свідка віком до 14 років, а за
розсудом дізнавача - до 16 років, проводиться за тими ж правилами
статті 167 КПК України ( 1002-05 ) в присутності педагога, а при
необхідності - лікаря, батьків чи інших законних представників
неповнолітнього (додаток 5 до Інструкції).
До початку допиту зазначеним особам роз'яснюється їх
обов'язок бути присутніми при допиті, а також право викладати свої
зауваження і з дозволу дізнавача задавати свідкові запитання.
Запитання, поставлені свідкові законними представниками, педагогом
або лікарем, і їх зауваження заносяться до протоколу. Дізнавач
вправі відвести поставлене запитання, але відведене запитання
повинно бути занесене до протоколу.
Свідкові, який не досяг шістнадцятирічного віку,
роз'яснюється його обов'язок говорити тільки правду, але про
кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань та за
завідомо неправдиві показання він не попереджується.
7.7. Потерпілий - це особа, яка постраждала від злочину і, з
одного боку, може знати і повідомляти такі факти й обставини, які
нікому іншому не відомі і іншим шляхом з'ясовані бути не можуть, а
з іншого боку, потерпілий може мати свій певний інтерес у справі
(він може бути цивільним позивачем і зацікавленим у певному
розмірі відшкодування шкоди тощо), що може впливати на його
показання. З урахуванням цих обставин необхідно здійснювати оцінку
і перевірку показань потерпілого.
Допит потерпілого проводиться із додержанням вимог,
зазначених у частинах 1, 2 і 3 статті 167 КПК України ( 1002-05 ).
8. Затримання і допит підозрюваного
8.1. Орган дізнання вправі затримати особу, підозрювану у
вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді
позбавлення волі, лише при наявності однієї з таких підстав:
1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або
безпосередньо після його вчинення;
2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на
дану особу, що саме вона вчинила злочин;
3) коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в
його житлі буде виявлено явні сліди злочину.
При наявності інших даних, що дають підстави підозрювати
особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі,
коли ця особа намагалася втекти, або коли вона не має постійного
місця проживання, або коли не встановлено особи підозрюваного.
Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні
злочину, орган дізнання зобов'язаний скласти протокол із
зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця
затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу про
роз'яснення підозрюваному в порядку, передбаченому частиною другою
статті 21 КПК України ( 1001-05 ), права мати побачення із
захисником з моменту затримання. Протокол підписується особою, яка
його склала, і затриманим.
Копія протоколу з переліком прав та обов'язків негайно
вручається затриманому і направляється прокурору. На вимогу
прокурора йому також надсилаються матеріали, що стали підставою
для затримання.
Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган
дізнання негайно повідомляє одного з її родичів, а в разі
затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу
України при виконанні ним службових обов'язків негайно повідомляє
також і відповідний розвідувальний орган.
Протягом сімдесяти двох годин після затримання орган
дізнання:
1) звільняє затриманого - якщо не підтвердилась підозра у
вчиненні злочину, вичерпався встановлений законом строк затримання
або затримання було здійснено з порушенням вимог, передбачених
частинами першою і другою цієї статті;
2) звільняє затриманого і обирає щодо нього запобіжний захід,
не зв'язаний з триманням під вартою;
3) доставляє затриманого до судді з поданням про обрання йому
запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
У разі оскарження затримання до суду скарга затриманого
негайно надсилається начальником місця досудового ув'язнення до
суду. Скарга розглядається суддею одночасно з поданням органу
дізнання про обрання запобіжного заходу. Якщо скарга надійшла
після обрання запобіжного заходу, вона розглядається суддею
протягом трьох діб з часу надходження. Якщо подання не надійшло
або коли скарга надійшла після закінчення сімдесятидвогодинного
строку після затримання, скарга на затримання розглядається суддею
протягом п'яти діб з часу надходження.
Скарга розглядається з додержанням вимог, передбачених
статтею 165-2 КПК України ( 1002-05 ). За результатами розгляду
суддя виносить постанову про законність затримання чи про
задоволення скарги і визнання затримання незаконним. Копія
постанови направляється прокурору, органу дізнання, затриманому і
начальнику місця попереднього ув'язнення.
На постанову судді протягом семи діб з дня її винесення може
бути подана апеляція прокурором, особою, щодо якої прийнято
рішення, або її захисником чи законним представником. Подача
апеляції не зупиняє виконання постанови суду.
Затримання підозрюваного у вчиненні злочину не може тривати
більше сімдесяти двох годин.
Якщо у встановлений законом строк затримання постанова судді
про застосування до затриманої особи запобіжного заходу у вигляді
взяття під варту або постанова про звільнення затриманого не
надійшла до установи для досудового ув'язнення, начальник місця
досудового ув'язнення звільняє цю особу, про що складає протокол і
направляє повідомлення про це посадовій особі чи органу, який
здійснював затримання.
8.2. Виклик і допит підозрюваного провадиться з додержанням
правил, встановлених статтями 134-136, 145 і 146 КПК України
( 1002-05 ).
Якщо підозрюваний був затриманий або до нього було обрано
запобіжний захід у вигляді взяття під варту, його допит
проводиться негайно, а за неможливості негайного допиту - не
пізніше двадцяти чотирьох годин після затримання. При допиті
такого підозрюваного присутність захисника є обов'язковою, за
винятком випадків, коли він відмовляється від захисту і його
відмова прийнята.
Перед допитом підозрюваному має бути роз'яснено його права,
передбачені статтею 43-1 КПК України ( 1001-05 ), а також
повідомлено, у вчиненні якого злочину він підозрюється, про що
робиться відмітка в протоколі його допиту.
8.3. Військовослужбовці, а також призвані на збори
військовозобов'язані, затримані за підозрою у вчиненні злочину,
направляються на гауптвахту.
Особи, затримані за підозрою у вчиненні одного і того ж
злочину, за письмовим розпорядженням органу дізнання утримуються
окремо.
Звільнення проводиться начальником місця тримання затриманих
за постановою дізнавача, слідчого або прокурора відповідно до
вимог пункту 48 додатка 12 до статті 218 Статуту гарнізонної та
вартової служби Збройних Сил України ( 550-14 ).
9. Доручення і вказівки
9.1. Після вступу слідчого у справу орган дізнання
зобов'язаний виконувати доручення слідчого щодо проведення слідчих
та розшукових дій.
9.2. На підставі статті 114 КПК України ( 1002-05 ) слідчі з
розслідуваних ними справ вправі давати органам дізнання доручення
і вказівки про провадження розшукових і слідчих дій і вимагати від
органів дізнання допомоги при провадженні окремих слідчих дій.
Такі доручення і вказівки слідчого є для органів дізнання
обов'язковими.
Доручення і вказівки слідчого військової прокуратури
оскаржуються військовому прокурору, який здійснює нагляд за
розслідуванням даної справи. Принесення скарг не припиняє
виконання доручень і вказівок.
9.3. За необхідності допиту особи, яка знаходиться в іншому
районі, начальник органу дізнання направляє туди дізнавача або
звертається з дорученням на підставі статті 118 КПК України
( 1002-05 ) до відповідного органу слідства та дізнання за місцем
проживання свідка, потерпілого з цивільних осіб.
У дорученні зазначаються: необхідна інформація про особу, яка
повинна бути допитана (прізвище, ім'я, по батькові, адреса, місце
служби, посада); обставини, з приводу яких належить провести
допит; перелік питань, що підлягають поясненню.
За дорученням мають проводитись й інші слідчі дії. Доручення,
що надійшли з інших районів, повинні бути виконані у строк не
більше десяти діб.
10. Закінчення дізнання та закриття справи
10.1. Дізнання у справах закінчується складанням постанови
про направлення справи для провадження досудового слідства, яка
затверджується прокурором.
За наявності обставин, що виключають провадження в
кримінальній справі, передбачених статтею 6 КПК України
( 1001-05 ), орган дізнання закриває кримінальну справу, про що
складається мотивована постанова.
У постанові зазначаються суть справи, підстави для її
закриття, рішення про скасування запобіжного заходу і заходи із
забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна, а
також рішення щодо питання про речові докази (додаток 15 до
Інструкції).
Копія постанови про закриття справи у добовий строк
надсилається військовому прокурору, особі, що притягалася до
кримінальної відповідальності, особі, за заявою якої була порушена
справа, а також потерпілому та цивільному позивачеві.
Якщо у справі про тяжкий злочин, що передана слідчому, не
встановлено особу, яка його вчинила, орган дізнання продовжує
виконувати розшукові дії і повідомляє слідчого про їх наслідки.
Після вступу слідчого у справу орган дізнання зобов'язаний
виконувати доручення слідчого щодо проведення слідчих та
розшукових дій (додаток 17 до Інструкції).
11. Порядок оформлення, обліку та збереження
кримінальних справ
11.1. Документи кримінальної справи потрібно писати чітко і
розбірливо. Усі документи кримінальної справи мають бути підшиті
до обкладинки, пронумеровані і занесені до опису.
Якщо військова частина має умовне найменування, забороняється
у документах кримінальної справи вказувати дійсне найменування
військової частини.
За необхідності, в залежності від змісту, документам
кримінальної справи надається відповідний гриф секретності
(обмеження доступу).
11.2. Кримінальні справи зберігаються і пересилаються за
правилами секретного діловодства.
11.3. Облік кримінальних справ ведеться відповідно до
Інструкції про порядок надання доповідей і донесень про злочини,
порушені кримінальні справи, події, грубі порушення військової
дисципліни в Міністерстві оборони України та Збройних Силах
України.
12. Протокольна форма досудової
підготовки матеріалів
12.1. Порядок провадження у справах про злочини, передбачені
частиною 1 статті 133, статтею 164, частиною 1 статті 185,
частиною 1 статті 186, частиною 1 статті 188, частиною 1 статті
190, частиною 1 статті 194, частиною 1 статті 194-1, частиною 1
статті 202, частиною 1 статті 203, частиною 1 статті 205, частиною
1 статті 212, частиною 1 статті 212-1, частиною 1 статті 213,
| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 |
<< Назад |
<<< Главная страница
|
