Бесплатная библиотека законов онлайн
Загрузить Adobe Flash Player

  Главная

  Право Украины

  Конституция

  Кодексы

  Законы

  Указы

  Постановления

  Приказы

  Письма

  Законы других стран

  Законодательство РБ

  Законодательство РФ

  Новости

  Полезные ресурсы

  Контакты

  Новости сайта

  Поиск документа


Полезные ресурсы

- Таможенный кодекс таможенного союза

- Каталог предприятий и организаций СНГ

- Законодательство Республики Беларусь по темам

- Законодательство Республики Беларусь по дате принятия

- Законодательство Республики Беларусь по органу принятия

- Законы Республики Беларусь

- Новости законодательства Беларуси

- Тюрьмы Беларуси

- Законодательство России

- Деловая Украина

- Автомобильный портал

- The legislation of the Great Britain


Правовые новости







НАЙТИ ДОКУМЕНТ


Наказ № 888 від 14.12.2005

Про затвердження Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті


Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года

<< Назад | <<< Главная страница

Стр. 6

цукровим  діабетом  за життя та після смерті у результаті бродіння
може  відбутись утворення етанолу до рівня 7-9% за рахунок довгого
зберігання зразків.
     При  падінні  повітряного  судна у воду та смерті екіпажу від
утоплення  у  воді оцінка ступеня алкогольної інтоксикації повинна
проводитись  з  обов'язковим  урахуванням  патотанатогенного  типу
утоплення. При таких утопленнях, які не супроводились проникненням
середовища  водойми у кровоносне русло (спастичний, рефлекторний),
цифрові   показники   концентрації  етанолу  у  крові  є  істинним
ідентифікаційним  тестом для розрахунку ступеня виразу алкогольної
інтоксикації,  який  мав  місце  до  розвитку утоплення. При інших
типах  утоплення,  які  супроводжуються  гемоділюцією  середовищем
водойми  (аспіраційний,  змішаний),  судово-медичний  експерт  має
право  тільки  констатувати  факт  наявності  етанолу  у крові без
конкретного обґрунтування ступеня алкогольної інтоксикації.
 
     12. Секційне   дослідження   загиблих   членів   екіпажу   та
авіапасажирів
 
     12.1. Секційне дослідження (експертиза) осіб,  які загинули в
авіаційній події, проводиться судово-медичними експертами обласних
бюро   судово-медичної   експертизи   для  вирішення  питань,  які
представляють   інтерес   для   слідчого   та   комісії  з  питань
розслідування   авіаційної   події.  Підставою  для  експертизи  є
постанова слідчого.
 
     12.2. У залежності від ступеня збереження тіл при  авіаційних
подіях необхідно виділити три головні групи:
     група А - тіла загиблих, які збереглись повністю;
     група Б - частини тіл;
     група В - обривки органів та тканин.
     До цілих  трупів належать не тільки тіла,  які зберегли єдине
ціле, але і останки, які включають основні частини (голову, тулуб,
кінцівки), незалежно від характеру та ступеня ушкоджень тіла.
     Частини трупів  (тіл)   диференціюють   за   збереженням   їх
загальної  анатомічної  структури  (в  основному  це  кінцівки  та
частини тулуба  без  внутрішніх  органів).  Обривки   органів   та
тканин -  це  структурно не зв'язані в єдине ціле фрагменти шкіри,
м'язів, відламки кісток та частини внутрішніх органів.
     Тіла групи  А  розтинають  за  повним  обсягом  для вирішення
усього комплексу необхідних питань. Останки групи Б досліджують, в
основному,  для  визначення механізму травми та його особливостей,
тому  що  відсутність  внутрішніх   органів   обмежує   можливість
вирішення  питань  про причину та механізм смерті і виключає - про
наявність  та  характер  хворобливих  змін.  У  групі  В   можливе
вирішення  питання  про  вибух,  який  міг  бути  (вибух пального,
вибухових  речовин,  висотна  вибухова  декомпресія).  В  обривках
тканин та органів іноді виявляються інші сліди, які характеризують
механізм травми.
 
     12.3. Секційне дослідження  складається  з  двох  етапів:  на
першому   етапі   досліджуються  тіла  членів  екіпажу  (командира
повітряного  судна,  другого   пілота,   бортінженера,   штурмана,
бортрадиста),  на  другому  етапі  -  тіла  (останки) інших членів
екіпажу та авіапасажирів.
     Дослідження тіл (останків) членів екіпажу
     Дослідження тіл  (останків)  членів  екіпажу,  які  загинули,
проводиться для:
     - встановлення причин смерті, швидкості її наступу;
     - встановлення   прижиттєвості,  послідовності  та  механізму
виникнення ушкоджень;
     - аналізу їх топографії у залежності від факторів дії;
     - виникнення ознак можливої дії токсичних речовин  або  інших
несприятливих факторів;
     - виявлення гострих та хронічних захворювань;
     - оцінки   (при   необхідності)   належності  останків  (тіл)
конкретній особі.
     У тих  випадках,  коли  на  місці  події  не  була  проведена
ідентифікація останків (тіла),  при зовнішньому  огляді  звертають
увагу на:
     - індивідуальні ознаки предметів та частин одежі;
     - антропометричні дані;
     - особливості  покровів  тіла  (характеристика   волосся   та
нігтів,  давність стрижки,  особливості оволосіння,  родимі плями,
шрами, татуювання та інше);
     - зубний апарат (відсутність зубів, коронки, мости, пломби та
інше).
     При внутрішньому  дослідженні  констатуються хворобливі зміни
тканин та органів,  давнішні  переломи  кісток.  При  необхідності
проводиться рентгенографія кісток черепа.
 
     12.4. При  зовнішньому  огляді  оглядаються  предмети  одягу,
насамперед його наявність,  стан,  пошкодження від  механічної  та
термічної   дії,   фіксуються   локалізація   та  розповсюдженість
просочування  кров'ю, горючими та технічними рідинами, особливість
інших  слідів  крові.  Не  скидаючи  одягу,  ушкодження  та  зміни
зіставляють зі станом підлеглих ділянок тіла.  Це необхідно робити
і  у  тих  випадках,  коли  предмети одягу доставлені окремо.  При
обгоранні та забрудненні одягу  звертають  увагу  на  те,  з  якої
сторони  (зовнішньої або внутрішньої) маються ушкодження та зміни,
ступінь їх виразності. Детально та ретельно описується взуття.
     Відмічається ступінь виразності ранніх трупних змін у кожному
об'єкті,  який досліджується, особливо характер та ранній розвиток
трупного  задубіння в області плечей,  передпліччя,  кистей.  Якщо
покрови  шкіри  зазнали  дії  полум'я,   описується   локалізація,
розповсюдженість,   глибина   опіків,  а  також  відповідність  їх
ділянками обгорання; звертається увага на форму обгорілих ділянок.
Ці   дані   іноді   допомагають  вирішити  питання  про  положення
потерпілого у момент авіаційної події.
     Звертається увага   на   запах,   який   виходить   від  тіла
(останків),  на явища мацерації шкіри нафтопродуктами,  які  мають
деяку зовнішню схожість з опіками.
     Досліджуються покрови шкіри тіла з метою виявлення механічних
ушкоджень.  Знайдені  ушкодження зіставляють з пошкодженням одягу.
Значна увага приділяється  огляду  кистей  та  ступнів.  Записують
морфологічні   властивості  кожного  механічного  ушкодження,  які
групуються за наявністю та  відсутністю  крововиливів.  При  цьому
визначають   їх   розповсюдженість,  колір,  товщину  та  чіткість
контурів  крововиливів  або  навпаки  -  визначають  обезкровлення
тканин.  Проводиться  пошук ушкоджень та слідів характерної форми,
відмічають їх вигляд, контури, локалізацію, інші особливості.
     У зв'язку  з  тим,  що  такі  ушкодження  можуть  виникати  у
результаті контакту частин тіла з приладами управління повітряного
судна   або   частинами   інтер'єру   кабіни,   які  виступають  і
фотографують їх за масштабом.
     Досліджують  так  звані  "рвані  рани"  у  вигляді фрагментів
уздовж  усього  каналу  рани.  У  деяких  випадках  це  дає  змогу
визначити предмет (предмети), яким вони заподіяні.
     Ретельному  дослідженню  підлягають  м'які  тканини  у місцях
розшматування  тіла. Відмічається наявність або відсутність саден,
крововиливів, сторонніх накладень та включень. Досліджуються рівні
розшматування,  наявність  саден  шкіри,  їх  ширина  та напрямок;
описуються особливості кінців ушкодження кісток, особливо передніх
відділів  станового  хребта.  Проводяться  поперечні та повздовжні
розрізи  м'яких  тканин,  що  дозволяє  іноді знайти крововиливи у
глибині  тканин  коло  місць  розшматування,  наприклад  у  місцях
прикріплення  м'язів,  повздовж  сухожилків,  у підшкірній жировій
клітковині, у міжм'язових тканинах.
 
     12.5.  Внутрішнє  дослідження  здійснюється  у  два етапи. На
першому досліджуються глибокі м'які тканини та органи на місці без
евісцерації  для  зіставлення знайдених ушкоджень з зовнішніми, що
дуже   важливо  для  з'ясування  механізму  травми.  Після  такого
зіставлення  на  другому етапі витягування органів є обов'язковим.
Подальше  їх  дослідження  проводиться відповідно до діючих правил
судово-медичної   експертизи   трупа.   Найбільш   переважним   та
ефективним  необхідно  вважати  спосіб  Шора, який дає змогу краще
всього зберегти анатомотопографічний зв'язок органів та тканин, що
дозволяє  уточнити  та  доповнити  судово-медичні  дані,  які дуже
важливі для встановлення механізму травми.
     Ретельному дослідженню підлягають внутрішні  органи  з  метою
встановлення  морфологічних ознак захворювань, що мають прихований
перебіг,  а також  гострих  функціональних  порушень,  які  можуть
раптово   проявитись   під   час   польоту   та   значно   знизити
працездатність.  Особливу увагу приділяють стану  серця,  вінцевих
судин,  дихальних  шляхів,  легенів,  жовчного  міхура  та жовчних
протоків,  ниркових мисочок,  сечоводів,  сечового міхура, а також
кишечника.  У  зв'язку з тим,  що стійкість організму до стресових
дій знижена в осіб з  так  званим  зобно-лімфатичним  станом,  при
розтині  звертають  увагу  на  ознаки  гіпертрофії  зобної залози,
гіперплазії органів лімфатичної  системи,  гіпоплазії  та  атрофії
надниркової  залози  та  на  недорозвиток серцево-судинної системи
(вузька аорта, зменшення маси серця та інше).
     При внутрішньому  дослідженні  необхідно  звернути  увагу  на
ушкодження серця, магістральних судин, стовбурового відділу мозку,
що допоможе при вирішенні питання про швидкість настання смерті. У
цьому відношенні має  також  значення  наявність  або  відсутність
аспірації крові, кіптяви, продуктів піролізу мастил.
     Важливим етапом    дослідження    є    виявлення    ушкоджень
опорно-рухового  апарату,  особливо дистальних відділів верхніх та
нижніх кінцівок.  Ці ушкодження дозволяють міркувати про  механізм
одержаної  травми,  про  позу  членів  екіпажу,  їх  дії  у момент
зіткнення повітряного судна з  перешкодою.  Звертається  увага  на
взаємозв'язок  ушкоджень  кісток  з  ушкодженнями  м'яких  тканин,
одягу,  взуття. У залежності від характеру ушкоджень м'яких тканин
механізм   утворення   зовні   подібних   ушкоджень   кісток  може
трактуватись по-різному.  Тому ушкодження кісток необхідно вивчати
з урахуванням анатомічних співвідношень усіх кісткових утворень та
оточуючих їх м'яких тканин.  Для цього до розрізання м'яких тканин
необхідно  обов'язково  провести  рентгенографію  кінцівок (у двох
проекціях)  командира  повітряного  судна   та   другого   пілота.
Необхідність   рентгенографії   інших   частин  тіла  визначається
експертом у процесі дослідження. Після цього кістки відділяють від
м'яких  тканин  та  ретельно описують особливості їх ушкоджень для
того,  щоб зробити висновок про механізм  їх  утворення.  Особливо
ретельно  досліджуються  ушкодження  кісток  з  укоріненням  одних
кісткових утворень у інші.
 
     12.6. Для  перевірки  слідчої  версії   про   розгерметизацію
повітряного  судна  необхідно  ретельно  дослідити стан барабанних
перетинок та внутрішнього вуха.  Перетинки рекомендується оглядати
до  розтину  порожнини  черепа  за  допомогою  вушного  та лобного
дзеркал або  за  допомогою  отоларингологічного  мікроскопа  через
зовнішній слуховий прохід, які використовуються в отоларингології.
Якщо  є  можливість,  необхідно  запросити  для  виконання   цього
дослідження  відповідного фахівця.  При цьому відмічають наявність
або відсутність ушкоджень барабанної перетинки,  слухових  кісток,
наявність крововиливів.
 
     13. Відбір  біологічного  та  іншого матеріалу для проведення
додаткових досліджень
     При дослідженні  авіаційних  подій  з  тіл загиблих проводять
відбір   матеріалу   для   таких   додаткових    досліджень,    як
токсикологічне,    мікроскопічне,   біохімічне,   дослідження   на
наявність планктону, імунологічне, цитологічне.
 
     13.1. Токсикологічне дослідження
     При авіаційних  подіях  обов'язково  береться  матеріал з тіл
членів екіпажу для визначення наявності та кількості алкоголю.  Це
визначення  повинно проводитись незалежно від того,  досліджуються
тіла або їх частини, при цьому просочування м'яких тканин бензином
(керосином) не перешкоджає проведенню токсикологічного аналізу.
     Для  дослідження  беруть  кров  та  сечу  у кількості 20 мл у
посуд,  який  заповнений  під пробку. Кров беруть чистим шприцом з
крупних  вен  кінцівок або синусів твердої мозкової оболонки. Кров
та  сеча  поміщуються  у  невідкриті  та  непромиті  флакони з-під
пеніциліну  за  допомогою  проколу  резинової пробки флакона. Якщо
кров  відсутня  для токсикологічного дослідження, використовуються
гематоми  (м'яких  тканин  та внутрішньочерепні). При неможливості
взяття  крові  та  сечі  для дослідження використовується головний
мозок, а також мускулатура у кількості до 1000 г, яку вичленовують
з  неушкоджених  глибоких  відділів  стегна  (таза,  плеча). М'язи
беруть  у  чистий  скляний  посуд  відповідної ємності з притертою
пробкою  або з пробкою, яка загвинчується. Слід підкреслити, що за
результатами  дослідження  м'язів  можливо зробити висновок тільки
про наявність етилового спирту в організмі.
     При пожежі на борту повітряного судна,  вибуху  пального  або
при  підозрі  на  несправність  двигунів  обов'язково  проводиться
токсикологічне визначення окису вуглецю.  Якщо тіло збереглось  та
знекровлене,  то  береться кров з крупних вен у кількості 20 мл. у
флакон,  наповнений під пробку. При розшматуванні тіла, коли крові
немає,  беруть м'язи,  краще всього зі стегна,  у кількості 100 г.
Для визначення карбоксиміоглобіну м'язи беруть у скляну банку, яка
закривається кришкою або пробкою.
     Під час нагрівання синтетичних та  декоративно-оздоблювальних
матеріалів  можуть  утворитись,  крім окису вуглецю,  різноманітні
летючі  токсичні  речовини  -  ціанисті  сполуки,  фенол,  ацетон,
акрил-нітрит та інші.
     Найбільшою  небезпекою  для  людини  є ціанисті сполуки, тому
важливе  експертне  значення  має  встановлення  їх у тканинах тіл
загиблих членів екіпажу. Для цього беруть кров (не менше 200 мл.),
печінку  з  жовчним міхуром, сечу, нирку, головний мозок, не менше
1/4  частини легені. Токсична дія нітрилів може бути обумовлена як
дією ціанистої групи, яка утворюється після гідролізату нітрилів в
організмі,   так   і   хімічною  активністю  цілої  молекули.  Для
визначення  токсичних  нітрилів  береться кров у кількості 5 мл. і
поміщується  у  флакон за обсягом 10 мл., який щільно закривається
гумовою  пробкою  та додатково герметизується розплавленою сумішшю
парафіну з поліетиленом.
     У процесі дослідження авіаційної події може виникнути підозра
про прийняття членами екіпажу різних препаратів  -  гіпотензивних,
наркотичних,  снотворних,  транквілізаторів  та  інше.  При  цьому
обов'язково проводиться токсикологічне визначення препаратів,  які
входять у зазначені групи, у трупному матеріалі: печінка з жовчним
міхуром, шлунок з вмістом, тонка та товста кишки з вмістом, нирка,
сеча, кров та головний мозок.
     При авіаційних подіях на авіаційно-хімічних роботах необхідно
мати    на    увазі   можливість   інтоксикації   членів   екіпажу
отрутохімікатами:  фосфорорганічними (базудін,  діброн, карбофос),
хлорорганічними   (дилор,   супарен),   похідними  тіокарбамінової
кислоти (ордам,  роніт,  тіллім),  піретроїдами (амбуш,  децис  та
інше).
     Найбільш практичне значення мають фосфорорганічні сполуки.  У
цих  випадках  для токсикологічного дослідження беруться печінка з
жовчним міхуром,  тонка та товста кишки з  вмістом,  нирка,  сеча,
кров,   не   менше   1/4   легені.   Об'єкти  необхідно  фіксувати
спиртом-ректифікатом,  рівень якого  над  внутрішніми  органами  у
банці   повинен  бути  не  менше  1  см.  Для  контролю  необхідно
направляти  і  пробу  спирту у кількості до 300 мл., взятого з тої
самої тари, що і для консервації.
     Значну допомогу при  підозрі  на  отруєння  фосфорорганічними
сполуками  може дати дослідження активності холінестерази крові та
головного мозку,  для чого ці об'єкти направляються  у  біохімічну
лабораторію.  Важливо  підкреслити,  що активність холінестерази у
трупній крові практично не змінюється протягом доби після настання
смерті.
     Для визначення інших груп отрутохімікатів вилучаються ті самі
об'єкти,   але  без  фіксації  консервуючими  рідинами.  Необхідно
пам'ятати,  що при підозрі на дію  хлорорганічних  отрутохімікатів
вилучається також жирова клітина або сальник.
     При авіаційній події може йти мова про дію на членів  екіпажу
не   однієї   з   перерахованих  речовин.  У  таких  випадках  для
токсикологічного дослідження вилучаються: шлунок з вмістом, 1 метр
тонкої та товстої кишки, з вмістом, не менше 1/3 печінки з жовчним
міхуром та його вмістом,  одна нирка та уся  сеча,  1/3  головного
мозку,  кров  -  не менше 200 мл., селезінка, не менше 1/4 частини
легені.
 
     13.2. Мікроскопічні дослідження
     Мікроскопічні дослідження  при  авіаційних подіях проводяться
для вирішення таких питань:
     13.2.1. Визначення   або   виключення   хворобливих   змін  в
організмах членів екіпажу,  які могли проявити несприятливий вплив
на їх працездатність;
     13.2.2. Визначення причин смерті та швидкості її наступу;
     13.2.3. Установлення   прижиттєвості  та  давності  утворення
ушкоджень;
     13.2.4. Оцінка    емоційного    стану    членів   екіпажу   в
екстремальній ситуації польоту.
     Для вирішення  першого  та  другого  питання беруться кусочки
усіх внутрішніх  органів.  Кількість  кусочків,  узятих  з  одного
органу,  визначається  виразністю та розповсюдженістю патологічних
процесів, а також задачами дослідження.
     Для вирішення  третього  питання  беруться кусочки органів та
тканин  з  ушкодженнями  їх.   Кількість   кусочків   визначається
виразністю та розповсюдженнями ушкоджень.
     У всіх перерахованих вище випадках кусочки вирізуються  через
усі шари, обов'язково повинна бути зачеплена межа між зміненими та
незміненими ділянками тканин.  Повинна бути їх товщина  не  більше
1 см, площа - 2-3 кв.см. Вирізувати кусочки необхідно дуже гострим
ножем або бритвою.
     Забороняється користуватись     ножицями,    щоб    запобігти
розшаруванню тканин.  Вирізані кусочки кладуться у скляну банку  з
фіксуючою  рідиною  (10%  нейтральний  розчин формаліну),  причому
кількість цієї рідини повинна бути у 10 разів  більша  за  обсягом
узятих кусочків.
     При вилученні декількох кусочків одного й того самого  органу
або   тканини   кожен   з   них  маркується  етикеткою,  для  чого
використовують матеріал,  який є стійкий до дії фіксуючої  рідини.
Написи  на  етикетці необхідно робити кульковою ручкою або простим
олівцем.
     Для вирішення  питання про прижиттєву дію високої температури
необхідно брати:
     а) шкіру з місць опіку та з суміжних ділянок;
     б) зразки тканин з порожнини рота, глотки, гортані, трахеї;
     в) вузли   блукаючих   нервів,   симпатичні   вузли,  черевне
(сонячне) сплетіння.  Необхідно  також  пам'ятати  про  можливість
стереомікроскопічного  дослідження  та дослідження в інфрачервоних
променях  відбитків  з  слизової  оболонки  дихальних  шляхів  для
виявлення часток кіптяви.
     Частки кіптяви можуть бути знайдені і в крові, яка береться з
правої  половини  серця,  та  у  змивах з слизової оболонки пазухи
основної кістки. Для цього в пазуху під тиском за допомогою шприца
вводять   дистильовану  або  бідистильовану  воду  та  відразу  її
відсмоктують у відстійник,  на дні якого укладено  покривне  скло;
при  цьому  необхідно витримувати чистоту інструментів,  посуду та
реактивів.
     Для виявлення    продуктів    піролізу   мастил   проводиться
люмінесцентна  мікроскопія  слизових  оболонок  верхніх  дихальних
шляхів, трахеї, бронхів та підплевральних кусочків легенів.
     Для вирішення четвертого питання -  оцінка  емоційного  стану
членів   екіпажу   в  екстремальній  ситуації  аварійного  польоту
проводиться  дослідження  нейроендокринної   системи.   Надниркові
залози виймаються разом з оточуючою жировою клітковиною,  ретельно
відпрасовуються та зважуються  (окремо)  з  точністю  до  0,05  г.
Кусочки  вирізують  упоперек  через всю товщу.  Гіпофіз виймається
після   витягнення   головного   мозку,   при   цьому   попередньо
підрізається  скальпелем  діафрагма  турецького сідла.  Після його
зважування проводиться розріз по великому діаметру (уздовж органа)
посередині  у горизонтальній площі,  поміщують у відповідну рідину
для фіксації (у залежності від методики дослідження).
     У необхідних  випадках мікроскопічному дослідженню підлягають
окремі кусочки тканин для встановлення їх регіонального походження
активності  ферментів  окисного та ферментного обмінів у міокарді,
печінці та нирках (для  вирішення  питання  про  гострий  кисневий
голод).  Вибір  методики дослідження у таких випадках визначається
судово-медичним  експертом  гістологом  у  залежності   від   його
завдань.
     При наявності даних про дію на екіпаж  вибухової  декомпресії
проводиться  гістологічне дослідження скроневої кістки.  Для цього

| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 | Стр.11 |



<< Назад | <<< Главная страница

Разное

При полном или частичном использовании материалов сайта ссылка на pravo.levonevsky.org обязательна

© 2006-2017г. www.levonevsky.org

TopList

Законодательство Беларуси и других стран

Законодательство России кодексы, законы, указы (избранное), постановления, архив

Законодательство Украины кодексы, законы, указы, постановления, приказы, письма


Законодательство Республики Беларусь по дате принятия:

2013 2012 2011 2010 2009 2008 2007 2006 2005 2004 2003 2002 2001 2000 до 2000 года

Защита прав потребителя
ЗОНА - специальный проект

Бюллетень "ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬ" - о предпринимателях.



Новые документы




NewsBY.org - News of Belarus

UK Laws - Legal Portal

Legal portal of Belarus

Valery Levaneuski. Personal website of the Belarus politician, the former political prisoner