НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Наказ № 888 від 14.12.2005Про затвердження Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
Стр. 7
її випилюють та фіксують у формаліні. У зв'язку з тим, що формалін
дуже складно проникає у кам'янисту частину піраміди, необхідно
попередньо просвердлити у ній 3-5 каналів тонким свердлом. Після
декальцинації скроневу кістку досліджують під мікроскопом.
Необхідно також пам'ятати про те, що для вирішення першого
питання необхідно використовувати фотометричне дослідження м'яза
серця (при підозрі на ішемічну хворобу серця). Для цього
вилучається розрізане серце і направляється в лабораторію
судово-медичної експертизи для встановлення концентрації калію та
натрію, а також коефіцієнта K/Na.
13.3. Біохімічні дослідження
Значні дії факторів польоту можуть викликати виражені
функціональні зрушення і навіть привести до тимчасової або певної
втрати працездатності членів екіпажу. Раптова відмова техніки у
польоті, втрата просторової орієнтації, реальна загроза зіткнення
та інші причини можуть викликати значно виражену емоційну реакцію
(стрес). У випадках, які вище наводились, значну інформацію може
дати мікроскопічне дослідження нейроендокринної системи.
Діагностичну цінність при вирішенні цієї проблеми мають і
біохімічні методи дослідження.
Відбір проб для таких досліджень проводиться у можливі ранні
терміни, не пізніше 2-х діб зберігання тіл при температурі не вище
5 градусів C. Кусочки вагою 3-6 г вирізують з нерозтрощеної
частини печінки, головного (спинного) мозку, передньої стінки
лівого шлуночка серця, коркового та мозкового прошарку нирок.
Їх поміщують у невеликі скляні або пластмасові ємності
відповідно за обсягом. Для проведення дослідження матеріал
зберігають при низькій температурі у сосуді Дьюсара з сухим льодом
або у морозильному відділенні холодильника, щоб не було
розморожування. Проби крові та сечі відбирають у пробірки у
кількості, яка залежить від наявності цих рідин, але не більше
5 мл., і зберігають при температурі 5 градусів С. Проводиться
визначення сумарного вмісту вуглеводів у тканині печінки,
кількісне визначення декстринів, визначення молочної та
піровиноградної кислот у тканині печінки, серця, нирки, кількості
цукру у крові та сечі, рівня каталази у крові, визначення молочної
кислоти у тканині головного (спинного) мозку. Дослідження
проводяться у клінічній лабораторії за відповідними методиками.
Потрібно не забувати про можливість біохімічного дослідження
вмісту опікових пухирів для визначення прижиттєвості опіків. У
прижиттєвих опіках вміст загального білка у пухирях у 2-3 рази
перевищує вміст білка у плазмі крові.
13.4. Дослідження на планктон
У тих випадках, коли повітряне судно ударяється об водну
поверхню і екіпаж загинув на воді, виникає необхідність у
вирішенні питання, чи не наступила смерть від утоплення.
Якщо дані секційного дослідження непереконливі, то для
дослідження на планктон беруться: нерозрізана нирка, рідина пазухи
основної кістки, не менше 15 г кісткового мозку стегнової або
плечової кістки, крайовий відділ печінки, селезінки і обов'язково
тканина легенів для контролю.
Після взяття цих органів забороняється обмивати проточною
водою інструменти, посуд, рукавиці та самі органи. Об'єкти
поміщують у чисті скляні банки без рідини, що фіксує, та
направляють у відділення судово-медичної токсикології бюро
судово-медичної експертизи. Після відповідної обробки вони
передаються для дослідження у відділення судово-медичної
гістології.
13.5. Імунологічні дослідження
Необхідність у проведенні імунологічних досліджень може
виникнути при встановленні належності тканин людини, належності
частин одному й тому самому тілу, для виявлення тіл з відповідною
групою крові.
У таких випадках кров направляється у рідинному стані та у
вигляді плям на стерильному бинті (марлі). Рідка кров у кількості
3-5 мл береться з порожнин серця або крупних судин стерильною
піпеткою або шприцом та поміщується у стерильну пробірку (флакон).
Кров у вигляді плям береться тією самою піпеткою або шприцом на
складений у 5-6 шарів бинт (марлю), який потім висушується
якнайдалі від нагрівальних приладів та без впливу прямих сонячних
променів на аркуші чистого паперу при кімнатній температурі у
приміщенні, де не повинно бути випарювання формаліну та йоду. При
відсутності крові беруться 3-4 кусочки м'язів розмірами 1х1х0,5 см
з глибоких відділів або нігті, коси, кістки. Крім того, разом з
м'язами для контролю направляється марля, якою вимокали поверхню
розрізу, а потім висушують методом, який описано вище. При
тривалому транспортуванні кусочки м'язів повинні бути висушеними
або зберігатись у 5-10%-ному розчині формаліну.
13.6. Цитологічні дослідження
Необхідність у проведенні таких досліджень може виникнути при
встановленні належності тканин особі відповідної статі. Для цього
виготовляють мазки-відбитки (не менше чотирьох від кожного
об'єкта), шляхом притиснення обезжиреного предметного скла до
поверхні об'єкта та наступним висушуванням при кімнатній
температурі. Предметне скло повинно зберігатись у суміші
Никифорова (1 частка 96-градусного спирту та 1 частка ефіру),
перед використанням ретельно витиратися. Для вирішення цього
питання може бути використане і волосся, яке висмикуються
пальцями. Беруть не менше 10 волосин з піхвовими оболонками.
При дослідженні тіл (останків) бортпровідників та
авіапасажирів обов'язковий перелік матеріалів для направлення на
лабораторні дослідження такий самий, як і при дослідженні
(останків) членів екіпажу. Виняток складають тільки дослідження на
алкоголь та виявлення хворобливих змін, які проводяться лише при
відповідних показниках. При великій кількості загиблих
авіапасажирів матеріал береться методом випадкової вибірки
приблизно у 1/4 загиблих.
Якщо у бюро судово-медичної експертизи не виконуються деякі з
рекомендованих діагностичних методів, експерт повинен інформувати
про це слідчого та комісію для вирішення питання про направлення
матеріалу на дослідження у відповідні установи.
14. Проведення медично-трасологічних досліджень
При медичному дослідженні авіаційних подій одним з
найважливіших питань є питання про позу та робочі дії членів
екіпажу. Правильне вирішення його має важливе експертне значення
для аналізу аварійної обстановки у цілому. Одержані у результаті
відповідних експертних дій дані дозволяють не тільки оцінити
своєчасність та правильність дій членів екіпажу під час авіаційної
події, але й допоможуть у визначенні можливої причини її. Ці дані
також можуть дати можливість встановити характер робочих дій
членів екіпажу, які не були зареєстровані спеціальними приладами,
або визначити ту приготовчу позу для виконання конкретної робочої
дії, у якій перебували члени екіпажу у момент зіткнення
повітряного судна з перешкодою.
Для кваліфікованого вирішення вищезазначеного питання
необхідно провести такі дослідження:
14.1. Дослідження слідів-відбитків та слідів сковзання на
тілі, одягу та взутті членів екіпажу
Ці дослідження проводяться у відділенні судово-медичної
криміналістики відповідного бюро судово-медичної експертизи з
використанням загальноприйнятих методик, включно з обов'язковим
експериментальним моделюванням. Головна мета його - встановлення
можливого походження слідів на тілі, одязі та взутті від
конкретних деталей кабіни, з якими вони могли увійти у контакт під
час авіаційної події.
При цьому необхідно пам'ятати, що можливості відповідних
досліджень, які проводяться у відділенні судово-медичної
криміналістики, у значному ступені пов'язані з правильним
вилученням та направленням означених об'єктів. Одяг з
пошкодженнями або слідами накладень перед направленням висушується
при кімнатній температурі. Ділянка шкіри з ушкодженням розміром не
менше 2 см поверхні вилучається у вигляді трапеції, вузька частина
якої повинна бути повернута до голови тіла. При відсутності такої
можливості верхній край препарату прошивається ниткою. Ділянку
шкіри ретельно обчищають від підшкірно-жирової клітковини
хромованими ножицями та розміщують на відповідних розмірах
картону. При довгостроковому транспортуванні ділянку шкіри
висушують при кімнатній температурі.
14.2. Дослідження кісткових ушкоджень
Ці дослідження включають вивчення рентгенограм дистальних
відділів кінцівок членів екіпажу, а також вивчення вилучених під
час секції ушкодження кісток. Рентгенографія кистей та ступенів
членів екіпажу, як відмічалось вище, може бути зроблена у ході
секційного дослідження. Рентгенограми передаються рентгенологам
або травматологам для відповідного описування. Вилучені під час
розтину кістки з ушкодженнями досліджуються у відділенні
судово-медичної криміналістики з використанням загальноприйнятих
методик. Частини кісток з ушкодженням необхідно випилювати на
2-3 см більше від краю ушкодження, очищати хромованими
інструментами від м'яких тканин, висушувати на повітрі при
кімнатній температурі. Для правильної оцінки механізму травми
повинні бути зібрані всі, навіть самі дрібні уламки кісток.
Виявлення металу, мастил, фарби, скла та інших накладень на
одязі та тілі проводиться у відділенні судово-медичної
криміналістики відповідного бюро судово-медичної експертизи. Ці
дослідження проводяться з використанням таких методик, як
стереомікроскопія, дослідження в ультрафіолетових та інфрачервоних
променях, метод кольорових відбитків, спектрографія та інше.
Установлення регіонального походження біологічних тканин
(шкіри, внутрішніх органів, волосся), у тому числі на важелях
управління, кнопкових обладнаннях та інше, проводиться за
загальноприйнятими методиками у відділенні судово-медичної
гістології (шкіра, внутрішні органи) та судово-медичної імунології
(волосся).
15. Ідентифікація осіб членів екіпажу при дослідженні значно
зруйнованих та обгорілих тіл під час авіаційної події
Ідентифікація тіл членів екіпажу є однією з головних задач,
які стоять перед судово-медичною експертизою при дослідженні
значно зруйнованих та обгорілих тіл членів екіпажу. Ідентифікація
здійснюється за зовнішніми ознаками, пальцьовими узорами,
кістковими рештками, рентгенограмами, фотознімками.
15.1. Ідентифікація осіб членів екіпажу за зовнішніми
ознаками
Ідентифікація осіб членів екіпажу за ознаками зовнішності,
індивідуальності зовнішнього вигляду, анатомічними особливостями
людини визначається за цілим рядом ознак. Їх стійкість відносна та
залежить від віку та від тих змін, що стались з тілом під час
авіаційної події. Зовнішні ознаки людини можуть бути загальними та
частковими, групового або індивідуального значення, з особливими
прикметами та такими, що впадають в очі.
Загальні ознаки людини характеризують елемент зовнішнього
вигляду у цілому, наприклад, розміри голови, довжина ступні.
Часткові ознаки характеризують окрему частину елемента
зовнішності, наприклад, форма спинки носа, розміри мочки вушної
раковини.
Ознаки групового значення властиві окремій групі населення
(расово-національні, етнографічні та інші).
Індивідуальні ознаки дозволяють виділити тіло конкретного
члена екіпажу зі знайдених тіл та їх останків. Особливі прикмети -
це рідкі зовнішні ознаки (природжені або набуті аномалії у
побудові тіла, татуїровки, родимі плями, сліди операцій, травми та
інше). Ознаки, що впадають в очі, - це ознаки великої наочності:
зріст високий чи низький, повнота, незвичайний колір волосся або
значне оволосіння всієї шкіри.
Науково обґрунтована система опису зовнішніх ознак людини за
допомогою певних термінів називається словесним портретом. При
опису за цим методом зовнішні ознаки викладаються у певній
послідовності - від загального до окремого. Голова та обличчя, а
також окремі їх частини описуються з двох сторін - спереду
(анфас) та збоку (у правий профіль) при нормальному положенні
голови. Деталі зовнішності описуються за основними ознаками -
величина, форма та контур, положення, колір, ступінь симетрії та
виразності.
Для ототожнювання особи найбільшу значимість мають вушна
раковина, зуби, різні зовнішні особливості, прикмети, наприклад,
родимі плями, пігментації, татуїровки. Конкретні дані про особу
кожного члена екіпажу можуть бути одержані при вивченні
фотографій, рентгенограм, письмових матеріалів. Фотографії можуть
бути використані для вивчення зовнішності, складання словесного
портрета; також для проведення ідентифікаційної експертизи.
Рентгенограми використовуються для медико-криміналістичного
встановлення особи загиблого. При цьому порівнюються прижиттєві та
посмертні рентгенограми.
Зміни зубного апарату (видалення зубів, установка коронок,
мостів, пломб) фіксуються у медичних книжках членів екіпажу та ці
дані успішно використовуються для встановлення особи члену
екіпажу.
Останки членів екіпажу, на яких маються характерні прикмети
для упізнавання, повинні зберігатися до остаточної ідентифікації
останків усіх членів екіпажу.
16. Дослідження слідів узорів шкіри (дактилоскопічна
ідентифікація)
Дактилоскопія - це галузь криміналістики, яка вивчає будову
узорів шкіри людини для ідентифікації особи.
Об'єктами її дослідження є узори шкіри пальців, узори долоней
та підошов ступнів, які залишаються на різних предметах у вигляді
слідів-відбитків. Узори шкіри індивідуальні - немає двох осіб з
однаковими узорами шкіри. На трупах узори шкіри дуже стійкі до
процесів висихання та гниття. Відбитки пальців рук одержує слідчий
або оперативний працівник управління внутрішніх справ.
Судово-медичний експерт надає їм необхідну допомогу у цих діях,
якщо відбитки необхідно одержати на трупі.
Випрямлення пальців рук, зігнутих у результаті трупного
задубіння, досягається механічним порушенням задубіння або
перерізанням сухожилля згиначів в області зап'ястя.
Якщо епідерміс на зап'ясті повністю відсутній, відбитки
папілярних узорів можна одержати безпосередньо з дерми. Для цього
кисті відділяють від трупа та у посуді з водою направляють до
криміналістичної установи.
17. Судово-медична ідентифікація тіл членів екіпажу за
кістковими останками
17.1. Головним завданням судово-медичного експерта при таких
дослідженнях є встановлення даних, які характеризують труп
невідомої людини, яка брала участь в аварійному польоті, а саме:
його вік, зріст, групові властивості тканин, стать, перенесені
захворювання, ушкодження. При наявності переломів кісток
встановлюється їх прижиттєвість. Інколи проводиться встановлення
обличчя за черепом. Якщо у ході роботи комісії та слідства виникає
припущення, що знайдені кісткові останки належать конкретній
особі, експерт, порівнюючи ознаки, знайдені при дослідженні
останків, з ознаками цієї особи, встановлює особу. Визначення
зросту, віку та статі обов'язково проводиться при дослідженні
кісткових останків.
Установлення зросту базується на тому, що кожна кістка у
процесі свого розвитку зберігає відповідне співвідношення з
загальною довжиною тіла. Визначаючи зріст за кістками,
користуються методикою їх вимірів, прийнятою в антропології. При
цьому виходять з розмірів кісток, які досліджують, та середніх
показників зросту основної групи населення, до якої можливо
належать кісткові останки. Найбільш точні результати одержують при
наявності стегнової та великогомілкової кістки. Якщо досліджуються
декілька окремих кісток, то виводиться середня арифметична
величина.
При визначенні віку за кістками використовують череп, зуби та
деякі інші кістки, такі як проксимальні кінці плечової та
стегнової кістки. На черепі вивчають стан черепних швів. Відомо,
що процес заростання швів іде з середини зовні у конкретній
послідовності як за часом його виникнення, так і за місцем.
Заростання їх починається між 20 та 30 роками. У 30-40 років
зростання чітко видно у висковій частині вінцевого шва, у
верхівковій та задній частинах стрілоподібного шва. У 40-50 років
іде подальше заростання цих швів. Поступово заростають очноямкова
та вискова частини клиновидно-лобного шва та клиновидно-тім'яного
шва. Починаючи з 50-55 років життя, зростаються також інші ділянки
черепа. Першим заростає стрілкоподібний, а останнім - потиличний
шов. Послідовність заростання швів залежить від форми черепа: у
доліхоцефалів (череп з вузькою черепною коробкою) послідовність
іде у напрямку від вінцевого шва до стрілкоподібного; у
брахицефалів (череп з широкою черепною коробкою) - від
стрілкоподібного до вінцевого.
Установлення віку за зубами до 20-25 років проводиться без
складнощів. Після появлення усіх постійних зубів вік визначають за
ступенем утертості жувальної поверхні, стану корінців та пульпових
камер.
За іншими кістками скелета вік визначають на підставі
анатомічних, рентгено-анатомічних та антропометричних даних.
Анатомічний метод визначення віку враховує атрофічні зміни, які
починають виявлятись після 25 років. У основі рентгеноанатомічного
методу лежать терміни появи ядер окостініння у кістках та їх
епіфізах.
Вік може бути встановлений також і за проксимальними кінцями
плечової та стегнової кісток. При цьому враховується зовнішній
вигляд кісток, характер епіфазарної лінії, границя розташування
верхнього краю кісткомозкової порожнини, характер компактної та
спонгіозної речовини кісток. Сукупність цих показників дозволяє
визначити вік з точністю до 5 років.
Для встановлення статі за кістками використовуються різні
кістки скелета. Саме простіше установити стать тоді, коли у
розпорядженні експерта є повний скелет людини. З окремих кісток
найбільше значення мають череп та кістки таза. Череп має конкретні
ознаки, сукупність яких дозволяє віднести його до конкретної
статі. Серед них найбільше значення має ступінь виразності
надбрівних дуг та надперенісся, зовнішнього потиличного горба,
смочкоподібного паростка, форма та характер побудови очної ямки,
уклін лоба, характер носо-лобного кута, характер кутів нижньої
щелепи, форма та особливість верхньої щелепи, загальна
конфігурація черепа.
Різниця чоловічого черепа від жіночого виявляється насамперед
у формі та характері побудови, а також абсолютної та відносної
величин черепа та окремих його частин. В порівнянні з жіночим
чоловічий череп характеризується більшими розмірами склепіння та
підвалиною з більшим розвитком та кутастістю обрисів за рахунок
найбільшої виразності горбатості та шорсткості у місцях кріплення
шийних, потиличного та вискових мускулів, більшою розвиненістю
надбрівних дуг та надперенісся (у жінок більш розвинуті лобні та
тім'яні горби), більш сильним розвитком смочкоподібних паростків,
більшими розмірами нижньої щелепи, частішою скошеністю лоба назад;
більшою розвиненістю обличчя у відношенні до мозкової частини;
чітко вираженим носо-лобним кутом; більш низькими очними ямками,
частіше прямокутної форми з потовщеним та тупим верхнім краєм.
17.2. Ідентифікація особи трупа з використанням рентгенограм
Дослідження починається з вивчення прижиттєвих рентгенограм,
які були зроблені у процесі прижиттєвого медичного обстеження та
лікування. Рентгенограми однієї й тієї самої частин тіла, які
будуть порівнюватись, виконуються в однаковій проекції, з однією
відстанню, променями однієї та тієї самої жорсткості.
Після виготовлення рентгенограм відповідних кісток
трупопорівняння їх з наданими слідчим рентгенограмами проводиться
або при перегляді на негатоскопі або порівнюються зроблені з
рентгенограм фотовідбитки при контролі за оригінальними знімками.
Успішно використовуються при цьому для ототожнювання особи
рентгенограми лобних пазух, турецького сідла, нігтьових фаланг
пальців рук.
17.3. Ідентифікація особи трупа з використанням фотографій
При судово-медичній ідентифікації особи трупа за кістковими
рештками можуть бути використані фотографії, які зіставляються з
| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 | Стр.11 |
<< Назад |
<<< Главная страница
|
