НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Наказ № 541 від 13.04.2009Щодо анулювання сертифіката суб'єкта оціночної діяльності від 30.10.2008 N 7904/08
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
Стр. 1
МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ
Н А К А З
N 653 від 25.10.2001 Зареєстровано в Міністерстві
м. Київ юстиції України
14 лютого 2002 р.
за N 144/6432
Про затвердження Порядку занесення унікальних пам'яток
Музейного фонду України до Державного реєстру
національного культурного надбання
Відповідно до статті 16 Закону України "Про музеї та музейну
справу" ( 249/95-ВР ), на виконання постанови Кабінету Міністрів
України від 12.08.92 N 466 ( 466-92-п ) "Про затвердження
Положення про Державний реєстр національного культурного надбання"
Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Порядок занесення унікальних пам'яток Музейного
фонду України до Державного реєстру національного культурного
надбання, що додається.
2. Міністерству культури Автономної Республіки Крим,
управлінням культури обласних, Київської та Севастопольської
міських державних адміністрацій, музеям і заповідникам, заснованим
на державній та комунальній формах власності:
2.1 організувати роботу щодо виявлення пам'яток Музейного
фонду України, які мають бути занесені до Державного реєстру
національного культурного надбання, згідно із затвердженим
Порядком;
2.2 перелік пам'яток, які рекомендовано для занесення до
Державного реєстру, та науковоуніфіковані паспорти надсилати
Міністерству культури і мистецтв двічі на рік у терміни до 1
червня та 1 грудня.
Кінцевий термін проведення зазначених робіт - грудень 2005
року.
У разі надходження до музеїв нових унікальних пам'яток
документи для занесення їх до Державного реєстру подавати
Мінкультури в 15-денний термін після зарахування цих пам'яток до
Музейного фонду України.
3. Контроль за виконанням наказу покласти на начальника
управління культурної спадщини Мінкультури Ліньову Є.А.
Міністр Ю.П.Богуцький
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства культури
і мистецтв України
25.10.2001 N 653
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
14 лютого 2002 р.
за N 144/6432
Порядок
занесення унікальних пам'яток Музейного фонду України
до Державного реєстру національного культурного надбання
1. Загальні положення
1.1. Цей Порядок розроблений у відповідності до Закону
України "Про музеї та музейну справу" ( 249/95-ВР ), Положення про
Державний реєстр національного культурного надбання, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів від 12.08.92 N 466 ( 466-92-п ),
Положення про Музейний фонд України, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 20.07.2000 N 1147 ( 1147-2000-п ),
Методики і критеріїв виявлення і включення унікальних
документальних пам'яток Національного архівного фонду України до
Державного реєстру культурного надбання, затвердженої наказом
Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України та
Національної академії наук України від 19.11.98 N 73/298
( z0801-98 ) і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від
17.12.98 N 801/3241.
1.2. Занесення унікальних пам'яток Музейного фонду всіх форм
власності до Державного реєстру національного культурного надбання
(далі - Державний реєстр) - це комплекс організаційних,
науково-дослідних, науково-методичних і практичних заходів щодо
встановлення принципів і критеріїв визначення унікальності
пам'яток, методики їх виявлення та занесення до Державного
реєстру, організації обліку та забезпечення зберігання.
1.3. Важливе місце в Державному реєстрі посідають унікальні
пам'ятки Музейного фонду України як складова частина вітчизняної і
світової історико-культурної спадщини й інформаційних ресурсів
суспільства. Унікальна пам'ятка - це єдина свого роду серед цінних
пам'яток, що містить винятково важливу інформацію про події,
явища, факти з усіх сфер життя держави, суспільства чи окремих
видатних осіб, і має важливе значення для формування національної
самосвідомості українського народу, визначає його вклад у
всесвітню культурну спадщину, не має собі подібних і щодо
походження, змісту, автографічності, наукової, художньої цінності,
зовнішніх ознак не може бути відновлена в разі непоправного
пошкодження або втрати.
1.4. Власники унікальних пам'яток незалежно від форм
власності проводять роботу щодо виявлення і включення їх до
Державного реєстру, забезпечення їх обліку та зберігання.
1.5. Пам'ятки державної частини Музейного фонду України, що
занесені до Державного реєстру, не можуть бути предметами застави,
не підлягають роздержавленню, приватизації, а також відчуженню.
1.6. Вивезення пам'яток Музейного фонду України, що занесені
до Державного реєстру, за межі України забороняється, крім
випадків тимчасового їх перебування за кордоном з дозволу
Міністерства культури і мистецтв України для експонування на
виставках або для реставрації під державні гарантії країни, що їх
приймає.
1.7. Пам'ятки, що занесені до Державного реєстру, підлягають
обов'язковій оцінці й страхуванню.
1.8. Власники пам'яток Музейного фонду України, занесених до
Державного реєстру, зобов'язані забезпечити їх облік, охорону,
зберігання, першочергову фотофіксацію, консервацію та реставрацію.
2. Принципи й критерії визначення унікальності пам'яток
Музейного фонду України
2.1. Зарахування пам'яток Музейного фонду України до
Державного реєстру здійснюється Міністерством культури і мистецтв
України на підставі рішення експертно-фондової комісії, яка
розглядає переліки унікальних пам'яток Музейного фонду та
експертні висновки, що підтверджують їх виняткову цінність.
Експертиза цінності проводиться експертами, фахівцями і
затверджується рішеннями фондово-закупівельних комісій музеїв із
залученням у разі потреби фахівців інших профільних організацій.
2.2. Експертиза цінності пам'яток проводиться за принципами,
а саме:
2.2.1 об'єктивності, - коли в основу оцінки беруться
об'єктивно існуючі фактори значущості пам'яток, їх
фондоутворювачів (фізичних або юридичних осіб) у
суспільно-політичному, соціально-економічному житті, значення
пам'яток для загального розвитку національної і світової культури,
їх занесення до фондово-облікової документації, оригінальність,
час і місце створення, соціальне середовище, наявність в інших
пам'ятках інформації, що міститься в них, кількість подібних;
2.2.2 історизму, - що передбачає вивчення відомостей про
зміст пам'яток, їх авторів, фондоутворювачів, зважаючи на
конкретні історичні особливості часу їх виникнення і побутування;
2.2.3 всебічності і комплексності, - який полягає у вивченні
відомостей про пам'ятки, їх авторів, фондоутворювачів не
ізольовано, а у складі певних колекцій і комплексів, з урахуванням
їх місця серед інших пам'яток.
2.3. Основними критеріями експертизи цінності пам'яток є:
2.3.1 походження - визначення ролі і значення пам'яток, їх
авторів, фондоутворювачів як джерела інформації, значущості подій,
явищ, які знайшли відображення у пам'ятках, їх зв'язок з
історичними подіями, певним історичним середовищем, видатними
особами, часом і місцем створення, побутуванням і знаходженням;
2.3.2 зміст - установлення значення інформації, що міститься
в музейних предметах, виявлення основних ознак, що визначають
назву, авторство, хронологію і географію створення і побутування,
матеріал і техніку виготовлення, меморіальність, повторюваність в
інших пам'ятках;
2.3.3 наукова цінність - значення пам'ятки як джерела
історико-культурної, природничо-наукової та будь-якої іншої
інформації при вирішенні науково-дослідних завдань музею;
2.3.4 художня цінність - урахування значущості пам'яток, що
встановлюється в процесі виявлення їх художніх особливостей, рівня
художньої якості (особливості стилю, композиції, колориту,
оригінальності, техніки виготовлення, загальної майстерності
виконання);
2.3.5 зовнішня особливість - урахування оригінальності,
наявності чи відсутності написів, підписів, марок, клейм,
художніх, палеографічних та інших особливостей пам'яток, їх
фізичного стану - ступеня збереження, пошкоджень, втрат.
2.4. Критерії зарахування пам'яток Музейного фонду України до
унікальних повинні застосовуватись комплексно.
2.5. Унікальними пам'ятками вважаються окремі музейні
предмети або колекції, скарби, їх частини. При цьому, якщо в
колекції або скарбі виявиться лише один унікальний предмет, то всю
пам'ятку (колекцію, скарб) слід зараховувати до унікальних
пам'яток Музейного фонду України.
3. Виявлення та занесення унікальних пам'яток
Музейного фонду України до Державного реєстру
3.1. Роботу з виявлення і занесення унікальних пам'яток
Музейного фонду України до Державного реєстру проводять музеї всіх
форм власності та інші власники унікальних пам'яток.
3.2. У музейних установах робота з відбору унікальних
пам'яток Музейного фонду України до Державного реєстру проводиться
за планом, що затверджується їх директорами. Робота з відбору
унікальних пам'яток Музейного фонду України до Державного реєстру,
що належать іншим власникам, проводиться їх власниками за сприяння
державних музеїв.
3.3. Відбір унікальних пам'яток до Державного реєстру в
музеях проводиться з основного фонду за кожною групою збереження
окремо і попредметно на основі науково уніфікованого паспорта та
вимог щодо його заповнення (додаток 1).
3.4. При цьому слід додержуватись загальноприйнятої
класифікації пам'яток за типами (джерелами) - речові, письмові,
образотворчі, кіно- (відео-), фото-, фонопам'ятки.
3.5. До речових пам'яток належать виготовлені людиною
предмети, що мають певну утилітарність. Розподіляються вони на
види: за матеріалом - дерево, скло, кераміка, тканини, шкіра, ріг,
кістка, метал, каміння, у т.ч. коштовне; за функціональним
призначенням - зброя, нумізматика, боністика, фалеристика,
сфрагістика, геральдика; археологічні, природничі, меморіальні
пам'ятки, пов'язані з найважливішими видатними подіями або
особистостями.
3.6. До письмових пам'яток належать предмети, що містять
інформацію, зафіксовану за допомогою знаків письма (літер, шифрів
та інших символів). Розподіляються вони на види: рукописні і
друковані (рукописи, рукописні книги, стародруки, рідкісні видання
усіх видів, документи, автографи та інші).
3.7. До образотворчих пам'яток належать предмети, що містять
інформацію, зафіксовану засобами зримих образів, - це твори
образотворчого мистецтва: станковий та монументальний живопис,
кругла і плоска скульптура, станкова та ілюстративна графіка
(малюнок, гравюра, плакат); декоративно-прикладного мистецтва -
художнє ткацтво, художнє килимарство, художня вишивка, художня
набійка, художнє скло, художній метал, художня порцеляна, художній
фаянс, художнє різьблення, декоративний розпис та ін.
3.8. До кіно- та відеопам'яток належать матеріали, що мають
художнє, меморіальне або документальне значення; вони фіксують
інформацію у вигляді динамічних зображень за допомогою технічних
засобів.
3.9. До фотопам'яток належать предмети, які фіксують
інформацію за допомогою фотографічної техніки.
3.10. До фонопам'яток належать матеріали, які мають художнє,
меморіальне або документальне значення, на яких за допомогою
спеціальних технічних засобів зафіксована звукова інформація.
3.11. В окремих випадках музейний предмет можна віднести до
кількох типів (джерел) одночасно. У цьому разі вони записуються
послідовно, через кому, причому першим записується тип (джерело),
який прийнято в музеї.
3.12. Виходячи з вищезазначеного, до Державного реєстру
можуть належати унікальні пам'ятки Музейного фонду України, а
саме:
3.12.1. Археологічні пам'ятки
Визначні пам'ятки археології, що характеризують певні етапи
історичного розвитку нашої держави.
Наявність паспортних даних (назва експедиції, місце знахідки,
датування, кількість, назва, розміри, стан збереження, стислий
опис предметів, зв'язок з видатними особами та подіями).
Відсутність або дуже обмежена кількість аналогічних пам'яток
у зібраннях інших музеїв.
Ступінь інформативності та комплектності (належність до
закритих комплексів - житла, поховання, скарбу, що дає змогу точно
атрибутувати і зробити пам'ятку еталоном для порівняння).
Пам'ятки археології, які являють собою високохудожні зразки
давнього мистецтва (допускаються фрагменти).
3.12.2. Нумізматичні пам'ятки
Ступінь рідкісності, яка зазначається у спеціальній
літературі.
Пам'ятки, які мають виняткове значення для історії України,
як-от: златники і срібляники, "монетні гривни" XI-XIV ст., "єфимки
з ознакою", монети червоної Русі та ін.
Скарби як єдиний комплекс.
Пам'ятки іноземного надходження, що утворилися на території
інших держав та з різних причин опинилися на території України і
стали невід'ємною частиною її історико-культурної спадщини.
3.12.3. Холодна та вогнепальна зброя
Усі зразки зброї XIV - XVIII ст.
Зразки зброї XIX - XXI ст.:
високохудожньо оздоблені;
штучні;
виготовлені в центрах зброярського виробництва та збереглися
в поодиноких екземплярах.
3.12.4. Природничі пам'ятки
Рідкісні зразки і колекції геології, палеонтології,
мінералогії, ботаніки, антропології, зоології.
3.12.5. Письмові пам'ятки
У відповідності до переліку, визначеному у розділі 2
Інструкції про порядок відбору рукописних книг, рідкісних і цінних
видань з бібліотечних фондів до Державного реєстру національного
культурного надбання, затвердженої наказом Міністерства культури і
мистецтв України від 20.11.2001 N 708 ( z1027-01 ) і
зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 12.12.2001
N 1027/6218.
3.12.6. Основними критеріями зарахування документальних
пам'яток до унікальних документальних пам'яток є:
час створення, давність документів;
авторство документів і значення фондоутворювачів;
оригінальність, юридична сила документів;
цінність інформації, що міститься в документах;
наявність художніх, палеографічних особливостей документів
(авторський підпис, начерки, позначки на полях, у тексті), їх
оздоблення;
місце (країна, друкарня тощо) та історичні умови виникнення
документів.
3.12.7. Зокрема до унікальних документальних пам'яток можна
зарахувати:
Документальні комплекси, що утворилися в різні історичні
періоди сучасної України в діяльності органів виконавчої влади і
місцевого самоврядування, громадських і релігійних організацій,
установ і підприємств усіх форм власності, окремих осіб. Вони
поділяються на:
а) документи суто українського походження часів Київської
Русі (X - XII ст.), Галицько-Волинського та інших князівств, які
виникли на теренах колишньої Київської Русі (XII - XIV ст.),
Гетьманщини (XVII - XVIII ст.), Запорізької Січі (XVI - XVIII
ст.), Центральної Ради і Директорії Української Народної
Республіки (1918-1919 рр.), Карпатської України (1938-1939 рр.),
Української Радянської Соціалістичної Республіки (1917-1991 рр.),
Незалежної України (з 24 серпня 1991 р.), документи провідних
діячів цих періодів;
б) документи діяльності представників влади інших держав, до
складу яких з кінця XIV до середини 40-х років у XX ст. входили
українські землі (комплекси й окремі документи
адміністративно-військових, судово-поліцейських органів і установ,
інших організацій Польсько-Литовської держави, Кримського ханства
й Турецької імперії, Московського царства, Російської імперії,
Тимчасового уряду Росії, білогвардійських адміністрацій,
Австро-Угорщини, Польщі, Румунії, Угорщини, Чехословаччини, а
також фондів особового походження);
в) документи окупаційних установ Німеччини (1941-1944 рр.) і
створених ними органів місцевого самоврядування.
Документи українського походження, що утворилися за межами
України в діяльності української політичної і трудової еміграції,
зокрема еміграційних урядів УНР, ЗУНР, українських політичних
партій і об'єднань, культурно-освітніх і наукових установ,
громадських організацій та окремих осіб, що повернулися на
Батьківщину в порядку реституції.
Документи іноземного походження, що утворилися на теренах
інших держав, з різних причин (війни, революції таке інше)
Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 |
<< Назад |
<<< Главная страница
|
