Бесплатная библиотека законов онлайн
Загрузить Adobe Flash Player

  Главная

  Право Украины

  Конституция

  Кодексы

  Законы

  Указы

  Постановления

  Приказы

  Письма

  Законы других стран

  Законодательство РБ

  Законодательство РФ

  Новости

  Полезные ресурсы

  Контакты

  Новости сайта

  Поиск документа


Полезные ресурсы

- Таможенный кодекс таможенного союза

- Каталог предприятий и организаций СНГ

- Законодательство Республики Беларусь по темам

- Законодательство Республики Беларусь по дате принятия

- Законодательство Республики Беларусь по органу принятия

- Законы Республики Беларусь

- Новости законодательства Беларуси

- Тюрьмы Беларуси

- Законодательство России

- Деловая Украина

- Автомобильный портал

- The legislation of the Great Britain


Правовые новости







НАЙТИ ДОКУМЕНТ


Наказ № 42 від 23.01.2009

Про внесення змін до Положення про Хмельницьку митницю


Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года

<< Назад | <<< Главная страница

Стр. 12

сигналізацію, що попереджає про введення в приміщення вогнегасного
складу.
     7.3.4. Сигналізація  попередження  повинна вмикатися в дію до
того, як у приміщення буде введено вогнегасний склад.
     7.3.5. Використання  систем ПС та попередження про введення в
дію  засобів  об'ємного  пожежогасіння  (вуглекислим  газом  тощо)
виконується вахтовим помічником капітана.
     За наявності  автономних  систем  сигналізації   в   машинних
приміщеннях контроль за їх роботою здійснює вахтовий механік.
     7.3.6. Системи ПС повинні постійно бути в готовності до  дії.
Виведення  з  дії  систем  (частково  чи  повністю)  для  усунення
несправностей або виконання ТО допускається  з  дозволу  капітана.
При  розміщенні  на  борту  небезпечних  вантажів  виведення з дії
систем не допускається.
     7.3.7. Профілактика   працездатності   системи   ПС   повинна
здійснюватися не рідше  одного  разу  на  місяць  в  обсязі,  який
передбачено заводською інструкцією. При цьому слід:
     перевіряти в дії  ручні  та  автоматичні  оповіщувачі.  Такій
перевірці  підлягають  по  одному  оповіщувачу  з існуючих типів у
кожному промені системи;
     перевіряти справність  і  відповідність  штатній номенклатурі
запобіжників і сигнальних ламп;
     перевіряти в  дії  автоматичне  включення  аварійного джерела
живлення  (акумуляторної  батареї)   при   відключенні   основного
джерела;
     вимірювати опір ізоляції кабельної мережі систем сигналізації
(променів);
     оглядати ручні й автоматичні пожежні оповіщувачі;
     очищати захисні сітки іонізаційних оповіщувачів.
     7.3.8. Якщо  для  випробовувань  системи  ПС,  а  також   для
проведення  ППР доводиться знімати оповіщувачі,  то замість знятих
відразу потрібно встановити нові.
     7.3.9. Один   раз   на   чотири   роки   мають  здійснюватися
випробування  оповіщувачів  ПС  і   перевірка   їх   відповідності
паспортних   даних,  а  також  перевірка  спрацьовування  теплових
оповіщувачів і спрацьовування інших типів оповіщувачів.  Несправні
оповіщувачі мають бути замінені.
     7.3.10. Перевірці підлягають тільки оповіщувачі багаторазової
дії.   Випробування   оповіщувачів   не  повинно  впливати  на  їх
справність.   При   випробуванні    рекомендується    використання
спеціального переносного обладнання (нагрівачів, імітаторів диму);
випробування відкритим полум'ям забороняється.
     7.3.11. Результати профілактичних оглядів, перевірок, а також
ремонтів, заміна оповіщувачів та інших вузлів повинні заноситись у
судновий журнал технічного стану.
     7.3.12. Помічник капітана з пожежної частини,  а там, де його
немає, - старший помічник капітана разом із спеціалістом зі складу
суднової команди   повинні   один   раз   на   місяць   перевіряти
працездатність системи ПС.
     Для перевірки надійності роботи  оповіщувачів  і  приймальних
пристроїв  на судні повинна бути передбачена відповідна апаратура,
що створює температуру чи  інші  фізичні  параметри  (дим,  світло
тощо) залежно від типу оповіщувача, який застосовано.
     Усі несправності, виявлені в системі оповіщення, слід негайно
усунути.
     Результати перевірок фіксуються в журналі технічного стану.
     7.3.13. Поблизу  станції АПС повинна бути вивішена інструкція
з випробування систем сигналізації і догляду за ними.
     7.3.14. При  заступанні  на  вахту вахтовий помічник капітана
зобов'язаний  переконатися  у  справній  роботі  та   правильності
функціонування системи АПС згідно з інструкцією з її експлуатації.
     При виявленні несправностей або відмов у роботі слід  негайно
повідомити особу, що відповідає за систему.
     Результати перевірок   фіксуються   в    судновому    журналі
технічного стану.
 
     7.4. Засоби піногасіння
     7.4.1. Переносні та пересувні  пінні  установки  -  установки
місцевого призначення  в  комплекті  з  балоном,  рукавом та іншим
майном слід розміщувати в середині приміщень,  що охороняються  на
постійних місцях поблизу виходів, до них повинен бути забезпечений
вільний доступ для обслуговування та перезарядки.
     7.4.2. Для підтримання пінних установок місцевого призначення
у працездатному стані і готовності до використання належить:
     один раз на тиждень перевіряти комплектність, рухливість усіх
клапанів,  цілість пломб, наявність піноутворювача в резервуарах і
стиснутого повітря в пускових балонах;
     один раз на шість місяців перевіряти тиск повітря в  пускових
балонах  за  контрольним  манометром,  рухливість гумових шлангів,
цілість шлангів і наконечників (розтрубів);
     один раз  на  рік  перевіряти рухливість,  герметичність усіх
клапанів і манометрів,  роботу запобіжних клапанів і редукторів та
правильність  їх  регулювання,  промивати,  оглядати і гідравлічно
випробовувати  резервуари,   перевіряти   якість   піноутворювача,
замінювати   (при  потребі)  зношені  деталі  вузлів,  арматури  і
контрольно-вимірювальних   приладів,    перезаряджати    установки
піноутворювачем    і    повітрям;   поповнювати   судновий   запас
піноутворювача;
     один раз  на  чотири  роки оглядати,  при потребі розкривати,
демонтувати,  перевіряти в дії  і  регулювати  запобіжні  клапани,
редуктори й арматуру;
     один раз на п'ять років виконувати гідравлічне випробування і
огляд повітряних пускових балонів з подальшим їх тавруванням.
     Результати оглядів,  перевірок і випробувань пінних установок
місцевого призначення заносяться у журнал технічного стану.
     Через 45   років   регулювання   і   випробування   виконують
підприємства (майстерня, спеціалізована дільниця).
     7.4.3. Повітряно-пінні генератори високократної піни, стволи,
змішувачі, ранці  і бідони із запасом піноутворювача слід оглядати
щотижня,  перевіряти їх комплектність, наявність прокладок і шайб,
піноутворювачів,   справність   кріплення,  рухливість  кранів  на
стволах і змішувачах.
     7.4.4. Стан пінних рукавів для підсмоктування піноутворювача,
кількість  піноутворювача  в  ранцях  і   наявність   пломб   слід
перевіряти раз на місяць.
 
     7.5. Станція піногасіння
     7.5.1. Приміщення та  обладнання  станції  піногасіння  мають
відповідати вимогам Правил Регістру.
     7.5.2. Для контролю температури повітря в приміщенні  станції
піногасіння слід установити термометр,  показання якого мають бути
видно як зсередини, так і ззовні станції крізь ілюмінатор.
     Температура в приміщенні повинна бути +5...+30 град.С.
     У приміщенні станції піногасіння  повинен  бути  встановлений
один переносний вогнегасник типу ОП.
     У середині станції на помітному місці повинні бути  розміщені
схема  піногасіння з позначенням пускових пристроїв приміщень,  що
охороняються, а також стисла інструкція введення системи в дію.
     7.5.3. Піноутворювач    слід    зберігати    в    спеціальних
відтарованих з необхідною точністю ємкостях у приміщенні  станції.
Ємкості для зберігання піноутворювача повинні бути пофарбовані під
колір приміщення.
     7.5.4. Очищення  ємкості перед заповненням її піноутворювачем
слід робити парою або  гарячою  водою.  При  цьому  рекомендується
додавання  до  води  12%  кальцинованої соди або негашеного вапна.
Необхідно  пам'ятати,  що  попадання  в  піноутворювач   незначної
кількості  нафтопродуктів  (менше  1%)  може  призвести  до повної
втрати ним піноутворювальних властивостей.
     Для виведення  осаду  потрібно  наливати  піноутворювач через
дрібну металеву сітку або марлю.
     У разі  замерзання  піноутворювача  в  тарі,  його  необхідно
розмістити в приміщенні,  що опалюється,  до  повного  відтавання.
Після відтавання піноутворювач треба ретельно перемішати.
     7.5.5. При надходженні піноутворювача на судно слід:
     перевірити наявність  паспорта,  у якому повинно бути вказано
найменування    заводу-виготовлювача,    номер    партії,     дату
виготовлення, масу партії (у кілограмах або тоннах), відповідність
фізико-хімічних властивостей вимогам технічних умов;
     перевірити стан  тари:  вона  повинна  бути міцною,  з щільно
закритим  заливним  отвором;  на  тарі  повинен  бути  трафарет  з
позначенням     заводу-виготовлювача,    номера    партії,    часу
виготовлення, маси (брутто або нетто);
     відібрати від   кожної   партії   піноутворювача   пробу  для
подальшої передачі її в хімічну лабораторію  на  аналіз  за  всіма
фізико-хімічними показниками.
     7.5.6. Для  відбирання  проб  слід  розкрити  не  менше  двох
ємкостей з кожної партії (або кожну ємкість з піноутворючем,  який
розміщений на судні) і з них відібрати в  чисту  банку  продукт  з
таким розрахунком, щоб загальний об'єм проби від кожної партії або
ємкості був не менше 0,5 л.
     Відкриті ємкості  слід щільно закрити,  скляну банку з пробою
також щільно закрити і прикріпити  до  неї  ярлик  із  зазначенням
номера партії піноутворювача і дати відбору.
     При виявленні в процесі прийняття або при наступному  аналізі
в лабораторії невідповідності піноутворювача пред'явленим до нього
вимогам  повинен  бути  складений  акт,   а   заводу-виготовлювачу
пред'явлена рекламація.
     7.5.7. Якість піноутворювачів,  що розміщені в резервуарах, а
також  у  запасних  ємкостях  (бочках,  каністрах,  банках  тощо),
належить перевіряти за кратністю виходу піни не рідше одного  разу
на рік. За результатами перевірки складається акт.
     7.5.8. Установки    повітряно-механічного    піногасіння    з
внутрішнім піноутворювачем підлягають щорічному перезарядженню.
     Внутрішній огляд  установок  і  систем  повітряно-механічного
піногасіння  слід виконувати один раз на чотири роки,  гідравлічні
випробування - кожні вісім років.
     Про виконане перезарядження, а також про результати оглядів і
гідравлічних  випробувань  роблять  запис  у   судновому   журналі
технічного стану.
     7.5.9. Контроль  за   станом   систем   піногасіння   повинен
проводитися відповідно до вимог ДСТУ 3220-95.
 
     7.6. Станція вуглекислотного гасіння
     7.6.1. Температура повітря у середині станції вуглекислотного
пожежогасіння  не  повинна  перевищувати  +45 град.С і має бути не
нижчою за +5 град.С.
     Для контролю  за  температурою  повітря в приміщеннях станції
встановлюють термометр,  показання якого  повинно  бути  видно  як
зсередини, так і ззовні станції через ілюмінатор.
     7.6.2. Усі клапани  та  інші  прилади  станції  повинні  мати
таблички,  на  яких чітко зазначено,  для захисту якого приміщення
даний клапан або пристрій призначається.  Крім  того,  у  середині
станції  на  помітному  місці повинні бути розміщені схема системи
пожежогасіння  із  зазначенням  пускових  приладів  приміщень,  що
охороняються, а також стисла інструкція з уведення системи в дію і
з її обслуговування.
     7.6.3. На  колекторах  станції  вуглекислотного пожежогасіння
повинні бути встановлені  манометри  із  шкалою,  градуйованою  на
тиск,  який  перевищує  тиск вуглекислотних балонів не менш ніж на
987,7 кПа (10 кГс/см2).  Ціна поділки манометра  повинна  бути  не
більше 490 кПа (5 кГс/см2).
     7.6.4. Вуглекислотні  балони   на   станціях   повинні   бути
встановлені  вертикально  і  надійно закріплені.  Слід забезпечити
вільний  доступ  до  них  для  огляду   і   визначення   кількості
вуглекислоти.
     Під кожним балоном повинна бути прокладка, що ізолює його від
стикання з палубою.
     Балони повинні  бути  пофарбовані  та  мати  свій  порядковий
номер.
     7.6.5. Станція  вуглекислотного  пожежогасіння  повинна  мати
пристрої для зважування балонів.
     7.6.6. Після заповнення балонів вуглекислотою і  встановлення
їх  на  місце  устаткування  для  відкриття  клапана  або приводів
управління клапанами повинно бути опломбовано другим механіком  із
записом у вахтовому машинному журналі.
     7.6.7. На   станції   вуглекислотного   пожежогасіння    слід
зберігати захисні ковпаки, які призначені для захисту клапанів від
пошкодження під час транспортування балонів.
     7.6.8. Системи   витяжної  і  припливної  вентиляції  станції
вуглекислотного пожежогасіння повинні бути  справними  і  постійно
готовими до дії.
     7.6.9. Для  підтримання  станції  вуглекислотного  гасіння  в
постійній готовності до дії слід:
     щоденно оглядати вуглекислотні балони й їх кріплення;
     один раз  на  тиждень  виконувати зовнішнє очищення балонів і
арматури від пилу;
     один раз  на місяць перевіряти чистоту трубопроводів та сопел
шляхом продування їх  стисненим  повітрям,  перевіряти  рухливість
перепускних  і  пускових  клапанів  на  трубопроводах  і розсувних
сальниках;
     один раз  на рік перевіряти наявність вуглекислоти в балонах,
зважуючи їх,  справність прогумованих пристроїв балонових клапанів
і  всіх  допоміжних пристроїв (провідників тросової системи пуску,
пневматичних  вимикачів,   схеми   електромагнітних   пускових   і
запобіжних клапанів балонів).
     Результати перевірки,  наявність  вуглекислоти   в   балонах,
характеристики  на  кожний  балон  заносять  до журналу технічного
стану.
     Кількість вуглекислоти  в кожному балоні повинна становити не
менше 90% розрахункової.
     Результати контрольного  зважування  балонів,  щотижневих  та
щомісячних  оглядів  стану  вуглекислотних  пристроїв  заносять  у
журнал технічного стану.
 
     7.7. Системи    пожежогасіння   газового   (хладонового)   та
рідинного (хімічного) інертних газів
     7.7.1. Внутрішня    поверхня   резервуарів   для   зберігання
вогнегасної рідини повинна мати стійке антикорозійне покриття.
     Як вогнегасну  речовину допускається застосувати хладони 13В1
та 114В2,  а також сполуку БФ-2,  яка складається за масою  з  27%
хладону  114В2  (чистого  тетрафтордіброметану)  і 73%  бромистого
етилу.
     Щільність суміші  повинна  становити  1,57  г/см3 для хладону
13В1 і 2,18 г/см3 для хладону 114В2, а для БФ-2 -1,60 г/см3.
     Згідно з  Регістром можливе застосування інших хладонів після
подання документів, що підтверджують їх вогнегасну ефективність та
безпеку застосування.
     Розрахунки вагової  кількості  вогнегасних  речовин   різного
складу наведено в Правилах Регістру.
     7.7.2. При  обслуговуванні  системи   рідинного   (хімічного)
пожежогасіння належить:
     стежити, щоб температура в приміщенні станції не  підіймалася
вище +45 град.С і не опускалася нижче +2 град.С;
     щоденно контролювати за манометром тиск у повітряних  балонах
та  рівень вогнегасної рідини в резервуарах,  перевіряти кількість
рідини за контрольними рисками на мірному склі або за градуйованою
шкалою, встановленою поблизу вказівної колонки (мірного скла);
     не рідше одного разу на три дні у відсіках,  що охороняються,
перевіряти роботу попереджувальної сигналізації;
     не рідше одного разу на квартал оглядати вихідні кінці труб і
арматури, продувати систему стисненим повітрям;
     стежити за  своєчасним  поповненням  резервуарів  вогнегасною
рідиною,  щоразу після перезарядження ємкостей та доливання рідини
виконувати аналіз її в лабораторії;
     один раз   на   чотири   роки  здійснювати  внутрішній  огляд
резервуарів для зберігання вогнегасної рідини.
     Результати оглядів   та   гідравлічних   випробувань  повинні
заноситись у реєстрову книгу систем пожежогасіння.
     Результати всіх  оглядів  і  перевірок  систем  заносяться до
журналу  технічного  стану  за   підписом   головного   (старшого)
механіка.
     7.7.3. Устаткування системи інертних  газів  має  відповідати
Правилам Регістру.
     7.7.4. Система інертних газів повинна забезпечувати утворення
захисного  середовища  над  поверхнею  нафтопродуктів  чи в обсязі
порожнього  танка,  що   запобігаї   утворенню   вибухонебезпечної
концентрації   суміші  пари  нафтопродуктів  з  повітрям  під  час
вантажних операцій, при перевезенні вантажу та миття танків.
     Технічне використання   і   технічне   обслуговування  систем
повинно провадитись згідно з інструкцією з експлуатації.
     7.7.5. Необхідно   стежити   за   щільністю  трубопроводів  і
арматури системи,  не допускати витоку газу в приміщення,  у  яких
встановлені системи чи крізь які проходять трубопроводи.
     При виявленні витоку газів система повинна  бути  виведена  з
дії, а приміщення провентильоване.
     7.7.6. Перед оглядом ізольованих приміщень,  у яких розміщені
системи  інертних газів,  і суміжних з ними приміщень необхідно за
штатними газоаналізаторами переконатись у відсутності загазування.
Газоаналізатори  мають  бути  справними  і  перевірятись у строки,
встановлені інструкцією з експлуатації.
     7.7.7. Трубопроводи   системи   інертних   газів  мають  бути
заземлені на корпус судна.
     7.7.8. Забороняється  використовувати  приміщення станції для
виконання робіт або зберігання матеріалів.
 
     7.8. Водяна протипожежна система
     7.8.1. Режим  роботи  водяної  протипожежної системи в різних
умовах експлуатації судна визначає головний  (старший)  механік  і
узгоджує його з капітаном судна.
     7.8.2. Забороняється   насоси    і    трубопроводи    водяної
протипожежної    системи    використовувати    для   перекачування
нафтопродуктів,  масел та  інших  займистих  рідин,  а  також  для
осушення  відсіків,  у  яких  можуть  виявитися  залишки займистих
рідин.
     7.8.3. Дію  водяної  протипожежної системи слід перевіряти не
рідше одного разу на тиждень,  подаючи до  неї  воду  під  робочим
тиском.  При  цьому слід переконатися в тому,  що вода підійшла до
кожного ПК.
     Розміщення запірної  арматури  на  всмоктувальних та напірних
трубопроводах має  забезпечувати  можливість  заміни  або  ремонту
будь-якого  з  насосів,  зворотних  клапанів  та основної запірної
арматури.
     При перевірці   системи  необхідно  звертати  увагу  на  стан
набивки сальників пожежних насосів і клапанів та відсутність  течі
через них.
     7.8.4. Ріжки ПК повинні бути завжди в закритому положенні.
     ПК не   рідше   одного   разу  на  шість  місяців  підлягають
обслуговуванню і перевірці на працездатність шляхом пускання  води
з  реєстрацією результатів перевірки в спеціальному журналі обліку
ТО.
     ПК повинні   постійно   бути   справними   і  доступними  для
використання.
     7.8.5. При  роботі  водяної  протипожежної  системи  в умовах
від'ємних температур слід періодично на  короткий  час  відкривати
всі  пожежні  ріжки,  що  перебувають  під  тиском  і розміщені на
ділянках з температурою нижче 0 град.С.
     За тривалої бездіяльності системи слід випустити з неї воду.
     7.8.6. Контроль за станом водяної  пожежної  системи  повинен
здійснюватись відповідно до вимог ДСТУ 3220-95.
 
     7.9. Системи водорозпилення
     7.9.1. Трубопроводи  системи  водорозпилення   повинні   бути
завжди  заповнені  водою  до  запірних  клапанів  на  розподільних
трубопроводах.
     7.9.2. У    процесі   експлуатації   системи   водорозпилення
належить:
     не рідше одного разу на тиждень оглядати їх і перевіряти стан
набивки сальників у клапанів;
     стежити за чистотою розпилювачів, не допускати їх засмічення,
щомісячно продувати їх стиснутим повітрям;
     один раз  на  квартал,  а також перед постановкою на ремонт і
виходом з ремонту виконувати випробування системи в дії.
     7.9.3. Системи  водяних  завіс,  зрошення  трапів  та виходів
потрібно перевіряти в дії (створення суцільної водяної перешкоди).
     7.9.4. Водяні   завіси,   призначені   для  захисту  суднових
конструкцій,  потрібно   перевіряти   згідно   з   інструкцією   з
експлуатації  з  одержанням  суцільного потоку води по захищуваній
конструкції.
     При випробуванні  водяних завіс слід перевіряти відповідність
фактичної  витрати  та  тиску   води   окремих   розпилювачів   до

| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 | Стр.11 | Стр.12 | Стр.13 | Стр.14 | Стр.15 | Стр.16 | Стр.17 | Стр.18 | Стр.19 | Стр.20 |



<< Назад | <<< Главная страница

Разное

При полном или частичном использовании материалов сайта ссылка на pravo.levonevsky.org обязательна

© 2006-2017г. www.levonevsky.org

TopList

Законодательство Беларуси и других стран

Законодательство России кодексы, законы, указы (избранное), постановления, архив

Законодательство Украины кодексы, законы, указы, постановления, приказы, письма


Законодательство Республики Беларусь по дате принятия:

2013 2012 2011 2010 2009 2008 2007 2006 2005 2004 2003 2002 2001 2000 до 2000 года

Защита прав потребителя
ЗОНА - специальный проект

Бюллетень "ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬ" - о предпринимателях.



Новые документы




NewsBY.org - News of Belarus

UK Laws - Legal Portal

Legal portal of Belarus

Valery Levaneuski. Personal website of the Belarus politician, the former political prisoner