НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Наказ № 42 від 23.01.2009Про внесення змін до Положення про Хмельницьку митницю
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
Стр. 15
Вибухонебезпечним середовищем є:
суміші газів, парів, пилу з повітрям та іншими окислювачами
(кисень, озон, хлор тощо), здатні до вибухового перетворення;
деякі речовини, що здатні до вибухового розкладу (ацетилен,
озон, аміачна селітра тощо).
Горючим середовищем є середовище з матеріалами (предметами),
що можуть горіти, і матеріалами, що здатні до розкладу з
виділенням горючих парів.
Джерелом, що викликає пожежу (вибух), можуть бути:
відкрите полум'я, розпечені та палаючі тіла;
електричні розряди;
теплові прояви хімічних реакцій та механічних дій;
іскри від удару або тертя.
9.1.2. Запобігання утворенню горючого середовища повинно
забезпечуватися такими способами:
максимально можливим застосуванням негорючих та важкогорючих
речовин і матеріалів, у тому числі заміною ЛЗР та ГР на
пожежобезпечні технічні мийні речовини;
максимально можливим обмеженням маси (об'єму) горючих речовин
і матеріалів, ізоляцією горючого середовища;
використанням герметичного обладнання і тари, видаленням
пожежонебезпечних відходів виробництва;
підтриманням концентрації горючих парів, газів, окислювача в
суміші поза межами їх займання;
підтриманням температури та тиску середовища, за яких
поширення полум'я унеможливлюється;
забезпеченням пожежобезпечної експлуатації виробничого
обладнання, у якому використовуються горючі речовини.
9.1.3. Запобігання утворенню у горючому та вибухонебезпечному
середовищі джерел запалювання (вибуху) має бути забезпечено такими
способами:
застосуванням машин, механізмів, обладнання, пристроїв, під
час експлуатації яких не утворюються джерела запалювання;
застосуванням електрообладнання, що відповідає
пожежонебезпечній та вибухонебезпечній зоні;
застосуванням технологічних процесів та обладнання, що
відповідають вимогам електростатичної іскробезпеки згідно з ГОСТ
12.1.018-93;
улаштуванням захисту від блискавки;
підтриманням температури нагріву поверхонь машин, механізмів,
обладнання, пристроїв, речовин та матеріалів, які можуть увійти в
контакт з горючим та вибухонебезпечним середовищем, нижче
граничнодопустимої, що становить 80% найнижчої температури
самозаймання пального;
унеможливленням появи іскрового розряду в горючому та
вибухонебезпечному середовищі з енергією, що дорівнює мінімальній
енергії запалення або більша за неї, у тому числі застосування
матеріалів, які не утворюють іскор у разі співудару;
застосуванням неіскристого інструменту під час роботи з ЛЗР і
ГГ;
ліквідацією умов для теплового, хімічного та
мікробіологічного самозаймання речовин і матеріалів, що є в обігу,
а також виробів та конструкцій. Порядок зберігання речовин і
матеріалів повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.004- 90 і НАПБ
А.01 001-95;
усуненням контакту з повітрям пірофорних речовин;
дотриманням технологічної дисципліни.
9.1.4. Боротьба екіпажу з пожежею на судні здійснюється під
керівництвом капітана судна або особи, що його заміщує,
користуючись даними ОТКП і ОТПП, які розробляються у відповідності
з Методикою розробки оперативних планів з боротьби з пожежами на
суднах. Методика затверджена наказом Мінрибгоспу України від
24.10.96 NIX-51.
ОТКП являє собою схему, на яку нанесено перетин судна в
діаметральній площині, плани всіх палуб, платформ і цистерн
подвійного дна. На цій схемі, крім приміщень, нанесено також місця
розміщення наявних штатних засобів пожежогасіння, протипожежного
обладнання, спорядження та інвентарю, головні водонепроникні
переділки й палуби, які поділяють судно на протипожежні зони. На
ОТКП позначено переділки, палуби й закриття вогнестійкої
конструкції класів А і Б.
Крім того, на ОТКП зазначено системи водо-, паро-,
вуглекислотного і водяного гасіння, підведення цих систем до
приміщень, системи вентиляції, як природної так і примусової, з
позначенням їх перекриттів і пускових облаштувань, а також система
сигналізації про пожежу й шляхи евакуації екіпажу з аварійних
приміщень.
Усі зміни, що мають місце на судні в процесі його
експлуатації і які стосуються пожежного устаткування й інвентарю,
мають бути відображені в ОТКП.
9.1.5. ОТПП розробляються на основі ОТКП і є її складовою
частиною.
До плану додається описова частина (брошура) з переліком усіх
протипожежних засобів, вентиляційних каналів, їх перекриттів,
шляхів евакуації людей з кожної протипожежної зони, із зон пожежі
і задимлення.
Подаються стисла характеристика приміщень, їх обсяг, основні
розміри, опис вантажів, які розміщені в приміщеннях, і шляхи
доступу до цих приміщень.
Наводяться стисла характеристика найбільш небезпечних у
пожежному плані приміщень, засоби забезпечення непроникнення у
суміжні приміщення вогню та диму, зазначаються засоби й способи,
якими рекомендується (або не рекомендується) гасити пожежі в
приміщенні (зоні).
Якщо ліквідація пожежі можлива шляхом затоплення приміщення,
що горить, то цей захід вказується як остаточний, з обов'язковим
обрунтуванням розрахунків залишкової остійності і незатоплюваності
судна.
9.1.6. На кожному судні, у найбільш доступних і видимих
місцях, мають бути вивішені ОТКП і схеми (сумісні) водовідливної,
осушувальної, перепускної (спускної), кренової і баластової
систем. Ті самі документи повинні знаходитись на ЦПП, у капітана,
його помічника з пожежної частини, а за його відсутності - у
старшого помічника і старшого механіка.
Комплект планів з брошурою, які слід захистити від дії
морського середовища, мають перебувати зовні надбудови, у
бризкозахищеному укритті, яке пофарбовано в червоний колір,
позначено спеціальним знаком і має напис "FIRE PLANS". Укриття
повинно легко відчинятися, бути доступним для пожежних берегових
команд.
Дані на планах і в брошурах слід подавати українською і
англійською мовами.
9.1.7. На найбільш пожежонебезпечні суднові приміщення, а
також на приміщення, де часто перебувають люди, слід розробити
оперативний план пожежогасіння (надалі - ОПП).
Для всіх суден, незалежно від призначення, ОПП розробляються
на:
суднові комори ГР, на ліхтарні, малярні й шкіперські
приміщення, крюйт-камери;
блоки житлових кают (не менше двох на різних палубах з обох
бортів), кают-компанію;
камбуз з прилеглими допоміжними приміщеннями;
один з відсіків машинного приміщення.
У залежності від призначення судна ОПП розробляється на 23
трюми для суховантажних, універсальних, рефрижераторних суден,
рибофабрику, на дві групи танків наливних суден, на групу житлових
кают кожної палуби плавбаз та суден, які мають промислових
робітників.
ОПП складається з текстової та графічної (карти, схеми)
частин. Комплект ОПП судна забезпечується довідковим додатком.
Доцільно, щоб ОПП розробляли проектно-конструкторські
організації при проектуванні (будівництві) судна.
9.1.8. У коридорах або вестибулях кожної палуби, де
розташовані житлові каюти, кают-компанія, їдальня, бібліотека,
лазарет, обов'язкова наявність схеми протипожежного захисту для
цієї палуби із зазначенням шляхів евакуації, розміщення
протипожежних конструкцій і закриттів у них, у коридорах
обов'язкова наявність розкладу за тривогою, у кожній каюті слід
мати виписки з розкладу дій за тривогою (кают-картки).
9.1.9. Боротьба з пожежею включає в себе основні дії:
розвідку в районі пожежі;
евакуацію людей з аварійних і задимлених приміщень;
обмеження розповсюдження пожежі;
попередження можливих при пожежі вибухів за наявності
ємкостей із стиснутими газами, ЛЗР тощо, попередження ураження
електричним струмом;
гасіння пожежі;
ліквідацію наслідків пожежі.
9.1.10. При розвідці пожежі визначаються:
місце і розмір осередку пожежі;
межі зони поширення вогню і зони задимлення;
наявність людей в аварійних і суміжних з ними приміщеннях і
можливі заходи щодо їх рятування;
визначення можливих шляхів найбільш безпечної евакуації
людей;
наявність, найменування і кількість горючих матеріалів в
осередку пожежі, в суміжних приміщеннях і в безпосередній
близькості від осередку пожежі;
можливі шляхи розповсюдження пожежі й засоби її гасіння;
умови, що заважають або сприяють гасінню пожежі;
наявність завалів, потреба і можливість їх розчистки;
оцінка стану протипожежних конструкцій та обладнання, здатних
затримувати горіння, герметичності дверей, вентканалів тощо;
визначення шляху та напряму введення сил та засобів боротьби
з вогнем, потреба і місця вирізання отворів у суднових переділках,
палубах;
огляд осередку пожежі і суміжних приміщень після її
ліквідації.
9.1.11. Місце, характер і розмір пожежі встановлюються
безпосереднім оглядом осередку пожежі, а якщо це неможливо -
орієнтовно, за нагрівом переділок, палуб та інших суднових
конструкцій.
У процесі гасіння пожежі розвідка продовжується, і всі
доповіді відносно змін обставин продовжують надсилати на ЦПП.
9.1.12. Після одержання сигналу або доповіді про пожежу
вахтовий помічник капітана зобов'язаний негайно оголосити
загальносуднову тривогу з боротьби з пожежею.
9.1.13. За сигналом тривоги екіпаж судна має діяти згідно з
розкладом за тривогою.
За сигналом загальносуднової пожежної тривоги керівники
аварійних партій (груп) зобов'язані:
прибути в район пожежі і доповісти на ЦПП про готовність
партії (групи) до боротьби з пожежею;
установити місце і обсяг пожежі;
виділити потрібну кількість людей і засобів для гасіння
пожежі й визначити їх дії;
організувати рятувальну групу, одягнути її в захисний одяг,
забезпечити ДІА, організувати евакуацію з охоплених полум'ям
приміщень і задимлених районів потерпілих, надати їм першу медичну
допомогу;
організувати огляд відсіків і приміщень, суміжних з
аварійними, і при потребі, забезпечити охолодження переділок;
доповісти про результати розвідки і дії аварійної партії на
ЦПП, при потребі, викликати на допомогу людей і додаткові засоби
для ліквідації пожежі.
9.1.14. При пожежі на судні у відкритому морі капітан
зобов'язаний реально оцінити небезпеку пожежі для судна, вантажу і
людей, які перебувають на судні.
9.1.15. При пожежі на верхній палубі передусім захищають від
полум'я рятувальні шлюпки і життїво важливі приміщення -
радіорубку, ходову рубку тощо.
У міру можливості судно слід розвернути так, щоб осередок
пожежі був з підвітряного боку.
9.1.16. При пожежі на судні в першу чергу слід переконатись у
відсутності людей в аварійних приміщеннях.
У разі перебування в цих приміщеннях людей, відрізаних від
шляхів евакуації, негайно мають бути вжиті всі можливі заходи з
рятування людей. Основні засоби пожежогасіння слід сконцентрувати
в місцях, через які евакуюватимуться люди.
Одяг, який горить на людині, можна гасити
повітряно-механічною піною або розпиленою водою. Можна накрити
потерпілого цупким матеріалом.
Забороняється для гасіння одягу на людині застосовувати
хімічну піну й вуглекислий газ.
9.1.17. За сигналом загальносуднової тривоги екіпаж судна
негайно, без додаткових наказів повинен:
уключити пожежні насоси і подати воду в пожежну магістраль і
до пожежних ріжків;
підготувати до дії засоби пожежогасіння;
закрити протипожежні і водонепроникні двері;
задраїти всі двері, люки, ілюмінатори, горловини;
відключити від аварійного відсіку, попередньо переконавшись у
відсутності в ньому людей, усі види вентиляції;
негайно почати ліквідацію пожежі на своєму посту і одночасно
проводити розвідку в сусідніх приміщеннях.
9.1.18. Особи суднового екіпажу, що направляються в задимлені
і палаючі приміщення, повинні бути в бойовому спорядженні
пожежних.
9.1.19. Комплект бойового спорядження пожежних складається з:
одягу з матеріалу, здатного захистити шкіру від тепла, що
випромінюється пожежею, опіків і ошпарювання, матеріал має мати
водостійкий зовнішній шар;
чобіт і рукавичок з гуми або іншого неелектропровідного
матеріалу;
жорсткого шолома, який забезпечує ефективний захист від
ударів;
переносного акумуляторного ліхтаря у вибухобезпечному
виконанні, розрахованого на роботу протягом трьох годин (не
менше);
сокири з держаком з деревини твердих порід;
ДІА;
страхувального троса довжиною 30 м з пасом і карабіном.
9.1.20. Час роботи в захисному одязі не повинен перевищувати
15 хвилин.
Під час розвідки і рятувальних робіт, а також при ліквідації
пожежі в задимлених приміщеннях кожного працюючого повинен
страхувати інший, який теж має перебувати в ДІА у спорядженні
пожежного.
У розвідку робітники повинні йти в надійній зв'язці.
9.1.21. Біля входу в приміщення, де працює партія (група),
належить установити для зв'язку з нею пост безпеки в складі:
керівника робіт (з числа командного складу судна), медичного
працівника (на тих суднах, де він є) і розсильного.
9.1.22. При роботі в ДІА належить підтримувати двосторонній
зв'язок між особою, яка працює в дихальному апараті, і особою, яка
забезпечує на посту зв'язок з працюючим шляхом подачі умовних
сигналів за допомогою страхувального троса. Передавання
(приймання) сигналів повинне повторюватись (дублюватись) особою,
яка їх прийняла.
Умовні сигнали від того, хто забезпечує до того, хто працює:
смикнути один раз - "Як себе почуваєш?";
смикнути три рази - "Виходь!";
повторення сигналу "Виходь!" - "Виходь негайно!".
Умовні сигнали від того, хто працює, до того, хто забезпечує:
смикнути один раз - "Почуваю себе добре!";
смикнути два рази - "Подати в рукав воду!", "Перекрити
воду!";
смикнути три рази - "Виходжу, вибирайте трос!";
смикнути чотири рази - "Вибирайте негайно!";
часті смикання більше чотирьох разів - "Самостійно вийти не
можу!".
9.1.23. Особи, що допущені до роботи в ДІА, зобов'язані
систематично тренуватися для роботи в них.
Заступаючи на пожежну вахту, працюючі повинні одягати ДІА в
присутності вахтового помічника капітана.
9.1.24. ДІА закріплюються за особами суднового екіпажу
наказом по судну.
9.1.25. Працюючим у ДІА слід безперервно стежити один за
одним, пам'ятаючи, що при кисневому голодуванні людина
непритомніє.
9.1.26. Прохід людей крізь приміщення, а також охолодження
приміщень, у які проникають горючі пари, слід забезпечувати
розпиленням води за допомогою спеціальних насадок на пожежних
стволах.
При гасінні пожежі слід обирати найбільш ефективні вогнегасні
засоби, які є на судні.
9.1.27. При гасінні пожежі слід ураховувати:
виникнення загрози отруєння людей газами, що виділяються при
пожежі та її гасінні;
можливість проникнення отруйних газів у суміжні з аварійним
приміщення.
9.1.28. При гасінні пожежі в закритих невеликих приміщеннях
(відсіках) застосовувати вуглекислотні вогнегасники (особливо
пересувні) слід з підвищеною обережністю. Перед пуском
вуглекислоти в приміщення чи відсік слід:
подати попереджувальний сигнал;
вивести з приміщення всіх людей;
зупинити механізми;
провести герметизацію приміщення (відсіку).
9.1.29. Ліквідовувати незначні осередки пожеж слід за
допомогою піску, пожежних покривал тощо.
9.1.30. Під час гасіння пожежі належить уживати заходів до
боротьби з димом, використовуючи для цього переносні
димовідсмоктувачі і, якщо це можливо, стаціонарні витяжні
вентилятори. При цьому треба враховувати, що приплив чистого
повітря сприяє горінню.
Забороняється при об'ємному способі гасіння пожежі
вентилювати приміщення.
9.1.31. При гасінні пожежі слід:
припинити доступ горючих речовин в осередок пожежі;
ізолювати осередок пожежі від доступу повітря;
охолодити горючі речовини до температури, нижчої за
температуру зайняття їх газів.
9.1.32. При розкритті загерметизованих на час гасіння пожежі
приміщень повинні бути вжиті заходи, що унеможливлюють поширення
продуктів горіння в інші приміщення.
9.1.33. Для запобігання повторному займанню, після
застосування засобів об'ємного пожежогасіння, вентиляцію
аварійного відсіку дозволяється включити не раніше ніж через вісім
годин після закінчення гасіння пожежі.
Вентилювати відсік слід до повного виведення газів і запаху,
але не менше 30 хвилин.
Після ліквідації пожежі аварійні і суміжні з ним приміщення
повинні регулярно контролюватися на протязі 12 годин.
9.1.34. До закінчення вентиляції заходити в приміщення, де
проводилось гасіння пожежі способами об'ємного пожежогасіння,
дозволяється тільки в ДІА, додержуючись усіх правил обережності,
користуючись страхувальним тросом, переносним акумуляторним
ліхтарем вибухобезпечної конструкції. Попередньо слід
переконатися, що температура в приміщенні не перевищує +60 град.С.
9.1.35. При пожежі в приміщенні електростанції подача
електроенергії не повинна припинятися. Напругу з розподільних
щитів належить знімати тільки в тих випадках, коли причиною пожежі
є коротке замикання або інша несправність електроприладів.
9.2. Організація боротьби з пожежами в житлових, службових,
виробничих та господарчих приміщеннях
9.2.1. Пожежі в суднових житлових і службових приміщеннях
виникають переважно внаслідок необережного поводження з вогнем,
при попаданні недокурка або сірника на ГМ (папір, білизну, м'які
меблі, особисті речі тощо).
Значна кількість пожеж виникає внаслідок порушення правил
експлуатації електрообладнання і застосування електропобутових
приладів (прасок, чайників, кип'ятильників, вентиляторів тощо).
Виявлення таких пожеж звичайно відбувається вже на стадії
активного горіння. Причому в момент виявлення, горіння різко
активізується за рахунок припливу повітря з відкритих дверей,
ілюмінаторів і від вентиляції, що працює.
Розвитку, швидкому поширенню пожежі, підвищенню температури і
задимленню приміщень сприяє наявність у них великої кількості ГМ,
| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 | Стр.11 | Стр.12 | Стр.13 | Стр.14 | Стр.15 | Стр.16 | Стр.17 | Стр.18 | Стр.19 | Стр.20 |
<< Назад |
<<< Главная страница
|
