НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Наказ № 1553 від 24.12.2008Про затвердження протоколів біржових торгів на фондових біржах акціями ВАТ, створених у процесі приватизації
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
Стр. 9
розташовані щити з набором протипожежного інвентарю, вогнегасники,
ящики з піском та пожежний гідрант. Вогнегасники слід також
розташовувати в приміщеннях, де проводяться роботи з
вогненебезпечними або вибуховими реактивами і небезпечними в
пожежному відношенні нагрівальними приладами.
13.4. Бокс необхідно забезпечувати вогнегасником та
азбестовою тканиною або вовняною ковдрою.
13.5. У газовій мережі лабораторії повинен бути встановлений
загальний аварійний кран.
13.6. При загорянні легкозаймистих речовин для їхнього
гасіння слід використовувати вогнегасник, пісок, листовий азбест,
азбестову тканину або вовняну ковдру.
13.7. Лужні метали й фосфор потрібно гасити сухим піском.
13.8. При виникненні пожежі необхідно викликати пожежну
охорону, зачинити вікна та кватирки, вимкнути вентиляцію та
електроприлади, винести з приміщення горючі рідини, лужні метали й
фосфор.
14. Відповідальність за порушення Правил
Особи, винні в порушенні цих Правил, несуть дисциплінарну,
адміністративну, матеріальну або кримінальну відповідальність
згідно з чинним законодавством.
За безпеку конструкції, правильність вибору матеріалу, якість
виготовлення, монтажу, налагодження, ремонту і технічного
діагностування, а також за відповідність об'єкта цим Правилам
відповідає підприємство, установа, організація (незалежно від
форми власності та відомчої належності), що виконує відповідні
роботи.
Керівники підприємств, установ, організацій та інші посадові
особи несуть персональну відповідальність за виконання вимог
Правил у межах покладених на них завдань та функціональних
обов'язків згідно з чинним законодавством.
Додаток 1
до п.3.34 Правил охорони праці
в лабораторіях ветеринарної
медицини
Журнал руху інфікованого матеріалу
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
|Дата|Вид дослід-|Кількі-| Кількість посівів |Кількість заражених тва- |Кількість заражених |Кількість заражених |Кількість сухих препаратів|Підпис|
| |ження (най-|сть | |рин (за видами) |ектопаразитів (проб) |органів (проб) | |відпо-|
| |менування |об'єк- |-------------------------+-------------------------+------------------------+------------------------+--------------------------|віда- |
| |заразного |тів, що|на по-|по- |знище-|на кі-|на по-|зара-|заги-|на кі-|на по-|зара-|зни-|на кі-|на по-|зара-|зни-|на кі-|на по-|одер-|знище-|на кі-|льної |
| |матеріалу, |надійш-|чаток |сія-|но або|нець |чаток |жено |нуло |нець |чаток |жено |щено|нець |чаток |жено |щено|нець |чаток |жано |но або|нець |особи |
| |культур, |ли |дня |но |видано|дня |дня | |або |дня |дня | | |дня |дня | | |дня |дня | |видано|дня | |
| |токсинів | | | | | | | |зни- | | | | | | | | | | | | | | |
| |тощо) | | | | | | | |щено | | | | | | | | | | | | | | |
|----+-----------+-------+------+----+------+------+------+-----+-----+------+------+-----+----+------+------+-----+----+------+------+-----+------+------+------|
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 |
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Додаток 2
до п.9.9.2 Правил охорони праці
в лабораторіях ветеринарної
медицини
Журнал обліку
виділених культур та їх знищення
----------------------------------------------------------------------------------
| N |N штаму|Найменування|Дата |Джере- |Адреса й |Спосіб|Типові-|Доля |При- |
|з/п| |культури |виді-|ло виді-|дата взяття|виді- |сть |штаму**|мітка|
| | | |лення|лення |матеріалу |лення |штаму* | | |
|---+-------+------------+-----+--------+-----------+------+-------+-------+-----|
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
|---+-------+------------+-----+--------+-----------+------+-------+-------+-----|
----------------------------------------------------------------------------------
_______________
* При атипічності культури вказати ці ознаки.
** Знищений, дата, N акта; переданий у музей, колекцію, центр
тощо, дата. Для культур I - II груп указати кількість об'єктів,
знищених або переданих на зберігання.
Додаток 3
до п.9.12.27 Правил охорони праці
в лабораторіях ветеринарної
медицини
Журнал обліку стерилізації інфікованого матеріалу
--------------------------------------------------------------------------------------
|Дата|Підроз-|Наймену-|Кількі-|Підпис |Номер|Час автокла-|Режим |Результати |Підпис|
| |діл |вання |сть оп-|особи, |авто-|вування |авто- |контролю |особи,|
| |устано-|матеріа-|ломбо- |яка |клава|------------|клаву-|-------------|яка |
| |ви, |лу |ваних |здала | |поча-|кінець|вання |хімічне|бак. |прово-|
| |звідки | |ємкос- |матері-| |ток | |(тиск,|тесту- |конт-|дила |
| |надій- | |тей |ал | | | |темпе-|вання |роль |авток-|
| |шов ма-| | | | | | |рату- | | |лаву- |
| |теріал | | | | | | |ра) | | |вання |
|----+-------+--------+-------+-------+-----+-----+------+------+-------+-----+------|
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 |
--------------------------------------------------------------------------------------
Додаток 4
до п.9.12.28 Правил охорони праці
в лабораторіях ветеринарної
медицини
Речовини, які застосовуються для хімічних тестів
під час обробки в паровому автоклаві (стерилізаторі)
або сухим жаром
------------------------------------------------------------------
| Найменування речовини | Точка | Режим |
| | плавлення | кгс/кв.см |
|------------------------------------+-------------+-------------|
|Бензонафтол | 110 | 0,5 |
|------------------------------------+-------------+-------------|
|Антипірин | 112-115 | 0,75 |
|------------------------------------+-------------+-------------|
|Сірка | 119 | 1,1 |
|------------------------------------+-------------+-------------|
|Бензойна кислота | 120-121 | 1,1 |
|------------------------------------+-------------+-------------|
|Безводна фталієва кислота | 126 | 1,5 |
|------------------------------------+-------------+-------------|
|Сечовина | 132 | 2,0 |
|------------------------------------+-------------+-------------|
|Глюкоза | 146 | Сухим жаром |
|------------------------------------+-------------+-------------|
|Сахароза | 160 | -"- |
|------------------------------------+-------------+-------------|
|Винна кислота (1,2 - диоксиянтарна) | 170-180 | -"- |
------------------------------------------------------------------
Додаток 5
до п.9.12.28 Правил охорони праці
в лабораторіях ветеринарної
медицини
Методика проведення бактеріологічного контролю
роботи автоклава
1. Бактеріологічний контроль автоклавів здійснюється згідно з
Методичними вказівками щодо контролю парових стерилізаторів
(автоклавів) у лікувальних установах (типу "АВ", "АГ", "АЩ",
"АОВ").
2. При бактеріологічному контролі роботи автоклава
пронумеровані проби грунту, загорнуті в пергаментний і
фільтрувальний папір, закладають у стерилізаційні коробки в
матеріал, який стерилізується, разом з максимальними термометрами.
У кожну коробку поміщають не менше трьох проб грунту. По дві проби
закладають зовні коробок у верхній і нижній частинах
стерилізаційної камери автоклава.
3. Режим стерилізації при контролі реєструють у протоколі, де
записують місце розміщення проб грунту, максимальних термометрів
та їх показання, а також результати бактеріологічних досліджень.
4. Після закінчення роботи проби грунту в той же день
відправляють до бактеріологічної лабораторії. Бікси зі
стерилізованим матеріалом, де були термометри й проби грунту,
підлягають повторній стерилізації.
5. У бактеріологічній лабораторії, із дотриманням асептичних
умов, кожну пробу засівають у дві широкогорлі пробірки: в першу -
20 мл м'ясопептонного цукрового бульйону, в другу - 20 мл
напіврідкого м'ясопептонного агару.
При посіві розгортають зовнішню обгортку із фільтрувального
паперу, стерильними ножицями обрізають куточок пакета і над
полум'ям пальника висипають грунт у пробірки. Посіви витримують у
термостаті при температурі 37 град.C протягом 7 діб.
Одну пробу грунту (контрольну) залишають у лабораторії і
засівають її після посіву дослідних проб.
6. З пробірок, в яких є ріст, проводять посів на
м'ясопептонний агар для підтвердження росту спорової культури.
Ріст вегетативних форм (коків, сарцин) не враховують, вважаючи, що
їхня мікрофлора внесена в процесі посіву.
7. При наявності росту спорової культури, хоча б в одній
пробірці, бактеріологічний контроль повторюють. Коли ж і при
повторній роботі виявляються нестерильні проби, припиняють
використовувати автоклав для стерилізації і проводять ретельну
перевірку технічного стану автоклава, контрольно-вимірювальних
приладів, термостійкості мікрофлори, яка міститься у пробах
грунту, і знову проводять бактеріологічний контроль ефективності
стерилізації в цьому автоклаві.
8. Після з'ясування й усунення причин незадовільної роботи
автоклава й позитивних результатів бактеріологічного контролю
дають дозвіл проводити стерилізацію в цьому автоклаві.
Приготування біопроб
1. Грунт, який беруть з городу, клумби, в садку, висушують
при кімнатній температурі, роздрібнюють у ступі і просівають через
дрібне сито або один шар марлі (поза приміщенням бактеріологічної
лабораторії).
2. Проби грунту, вагою по 3 г кожну, загортають послідовно в
пергамент, а потім у фільтрувальний папір (типу порошку).
3. Проби грунту, не менше трьох від наявного зразка, ставлять
в автоклав, розташовуючи їх на кришці порожньої стерилізаційної
коробки (для попередження змочування їхнім конденсатом).
4. Після продувки доводять тиск пари в автоклаві до 0,11 МПа
(1,1 кгс/кв.см) (температура 120+- 1 град.C) і через 5 або 3
хвилини випускають пару.
Підіймання тиску проводять максимум протягом 8 хв.,
випускання - 3 хв. Обмеження часу піднімання тиску й випускання
пари потрібно для зменшення часу дії пари на мікрофлору проб
грунту до і після експозиції.
5. Після обробки проб грунту їх піддають бактеріологічному
дослідженню так, як вказано в п.4 і 5 Методики проведення
бактеріологічного контролю.
6. Якщо при експозиції в 5 хв. у всіх пробірках з засіяними
пробами грунту немає росту, то при наступній перевірці експозицію
скорочують до 3 хвилин. Коли й при цій експозиції всі проби грунту
виявляються стерильними, цей зразок грунту вважають непридатним
для контролю автоклавів.
7. Грунт, який вміщує термостійкі сапрофіти, підсушений і
просіяний, зберігається в банках з притертими пробками при
кімнатній температурі в темному місці. Термін використання його
для бактеріологічного контролю роботи автоклавів 6-7 місяців.
Через 3-4 місяці належить перевірити збереження
термостійкості мікрофлори в цьому грунті.
Додаток 6
до п.11.14 Правил охорони праці
в лабораторіях ветеринарної
медицини
Демеркуризація забруднених поверхонь, приміщень та одягу
1. Демеркуризацію поверхонь можна проводити такими методами:
- обробка розчином сульфіду натрію. З метою прискорення
реакції до розчину сульфіду натрію додають до 10% сірки. Якщо
поверхні крім ртуті містили ртутєорганічні сполуки, то їх спочатку
обробляють рідкою пастою, що складається з 1 вагової частини
хлорного вапна і 4 вагових частин води, і приміщення зачиняють.
Через 2-3 години хлорне вапно змивають, підлогу й стіни,
пофарбовані олійними фарбами, меблі та інше обладнання обробляють
5-10% водним розчином сульфіду натрію, і приміщення зачиняють на
добу. Після цього поверхні промивають мильним розчином;
- обробка 4-5% розчином моно- або діхлораміну в
чотирихлористому вуглеці й витримка 8-10 годин у зачиненому
приміщенні. Після цього слід рясно змочити поверхню 4-5% розчином
полісульфіду натрію і знову зачинити приміщення на 8-10 годин.
Потім приміщення слід добре провітрити, а демеркуризовану поверхню
промити водою й насухо витерти. У результаті такої обробки
спочатку утворюється сульфамід ртуті й каломель, яка при взаємодії
з розчином полісульфіду натрію перетворюється в сульфід ртуті.
Для приготування полісульфіду натрію беруть 4 кг
кристалічного сульфіду натрію, нагрівають його в сталевій посудині
до температури 105 град.C і, при помішуванні, поступово додають
0,5-0,7 кг меленої сірки до повного її розчинення. Одержаний
полісульфід натрію розводять водою до потрібної концентрації;
- забруднену поверхню вкривають 20% розчином хлориду заліза
(III) із розрахунку одне відро на 25 кв.м площі приміщення.
Поверхню, покриту розчином, кілька разів протирають щіткою,
змоченою цим самим розчином, і залишають до повного висихання на
1-2 доби. Після цього демеркуризовану поверхню очищають, кілька
разів ретельно промивають спочатку мильною, а потім чистою водою.
Це потрібно тому, що невелика кількість хлорних і кисневих сполук
ртуті, що залишилась, під дією світла й кисню поступово
розкладаються і металічна ртуть, що звільнилася при цьому (як
правило, у вигляді дуже дрібнодисперсних краплинок), знову стає
джерелом інтенсивного надходження парів ртуті у приміщення й
отруєння працюючих.
2. Для демеркуризації повітря використовують:
- однопроцентний розчин перманганату калію. Під час
пропускання крізь нього повітря, що містить пари ртуті, з
інтенсивністю 10-13 л/хв. затримує до 90% ртуті, при цьому для
зв'язування самої ртуті витрачається 5% перманганату калію, а
решта - на окиснення домішок, які знаходяться в повітрі;
- розчин, у 1 л якого міститься 1 г перманганату калію і 5 мл
соляної кислоти густиною 1,19 г/куб.см. При взаємодії перманганату
калію із соляною кислотою виділяється хлор, який розчиняється у
воді й потім реагує зі ртуттю, утворюючи каломель, практично
нерозчинну у воді. При цьому всі пилоподібні й дуже дрібні
краплинки ртуті перетворюються в каломель, а більші краплини
покриваються плівкою хлориду ртуті (I);
- сірководень (при цьому на поверхні рідкої ртуті утворюється
плівка сульфіду ртуті, яка запобігає її випаровуванню). Приміщення
при демеркуризації заповнюють сірководнем концентрації 0,5 мг/л,
ретельно закривають і залишають на 40 годин. Цей метод зручний для
знешкодження ртуті на стінах і стелі.
3. При виявленні в приміщенні парів ртуті в концентрації, що
перевищує гранично допустиму, необхідно негайно приступити до
очистки приміщення від ртуті таким чином:
- очистити лабораторні столи й шафи від краплин ртуті, потім
установити їх на непроникну підстилку (клейонку, лінолеум тощо) і
злегка ударяти по них. Якщо за пришивні борти лабораторних столів
попали краплини ртуті, то борти необхідно відірвати. Краплинки
ртуті, що впали при цьому, слід зібрати;
- очистити сифони водопровідних раковин, запобігаючи
можливому проливанню ртуті із сифонів на підлогу;
- очистити поверхню підлоги, переставляючи при цьому меблі;
- плінтуси відірвати від стін і обстежити поверхню під ними.
При виявленні ртуті, вкрапленої в штукатурку за плінтусами,
відповідну ділянку штукатурки видалити. Зняти лінолеум, гуму, а
також плитки і дошки паркету, які нещільно прилягають до підлоги і
під якими можливе накопичення ртуті.
Після очищення меблів, обладнання й підлоги від ртуті вікна,
двері, рами, меблі, радіатори, підлогу й поверхню стін, покритих
олійною фарбою, необхідно промити гарячою водою за допомогою
щіток.
Після виконання цих робіт приміщення необхідно провітрити і
через 5 днів зробити контрольний аналіз повітряного середовища.
При виявленні концентрації ртуті більше гранично допустимої
очищення потрібно повторити.
4. Якщо заходи, передбачені п.3, не дають помітного зниження
концентрації парів ртуті, необхідно дослідити повітряний простір
під підлогою шляхом узяття проб через отвір у підлозі. При
виявленні значної концентрації парів ртуті повітряний простір під
підлогою ізолюється від повітря робочих приміщень. З цією метою
підлогу застеляють лінолеумом або засипають щілини в підлозі
порошком двоокису марганцю і потім зашпакльовують.
5. Якщо перелічені вище заходи не дають бажаних результатів,
то зривають підлогу і ретельно очищають від ртуті простір під
підлогою: видаляють засипку, поверхню цементного покриття (після
очищення від сміття), покривають шаром оліфи або олійної фарби.
Для ізоляції дерев'яного покриття можна накладати шар глини,
штукатурки або бітуму.
6. Забруднені ртуттю приміщення необхідно прибирати з
використанням інвентарю, яким забороняється прибирати інші
приміщення. Після закінчення прибирання і обробки інвентарю
розчинами демеркуризантів його поміщають у металевий, пофарбований
у яскравий застережний колір ящик, який щільно закривається та
обладнаний місцевим відсмоктуванням повітря. Ящик може знаходитися
в окремій кімнаті блоку побутових приміщень або в гардеробній
робочого одягу.
7. Спецодяг, забруднений ртуттю, знепилюють, завантажують у
барабан пральної машини і протягом 30 хвилин промивають холодною
водою. Промитий спецодяг заливають мильно-содовим розчином із
розрахунку 4 л на 1 кг одягу і перуть протягом 30 хвилин при
температурі 70-80 град.C. Випраний спецодяг промивають у барабані
спочатку гарячою, а потім холодною водою до видалення лугу і
протягом 30 хвилин обробляють 1-2% розчином соляної кислоти.
Проводять повторне прання спецодягу мильно-содовим розчином у
барабані протягом 20 хвилин при температурі 70-80 град.C. Потім
спецодяг промивають холодною водою, віджимають, сушать та
прасують.
8. Під час демеркуризації розчинами перманганату калію і
особливо розчинами хлориду заліза (III) предмети та обладнання в
приміщенні (паркет, меблі, покриття з деяких пластмасових
матеріалів тощо) втрачають свій початковий вигляд і частково
руйнуються. Особливо сильній корозії при взаємодії з розчинами
хлориду заліза (III) піддаються металеві частини приладів.
Руйнування металевого обладнання проходить навіть, якщо воно
безпосередньо не обробляється розчином хлориду заліза (III), але
перебуває в приміщенні, в якому проводять демеркуризацію. Тому на
час демеркуризації все металеве обладнання слід винести з цього
приміщення.
Додаток 7
до п.11.17 Правил охорони праці
в лабораторіях ветеринарної
медицини
Надання першої долікарської допомоги
1. При пораненнях, отруєннях, опіках та інших нещасних
| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 |
<< Назад |
<<< Главная страница
|
