НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Наказ № 970 від 29.12.2007Про підготовку, складання та подання річної фінансової і статистичної звітності за 2007 рік державними підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики України
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
Стр. 2
функціональних приміщень дитячих дошкільних закладів,
загальноосвітніх шкіл, шкіл-інтернатів, закладів охорони здоров'я
і відпочинку повинні забезпечувати безперервну тригодинну
тривалість інсоляції на добу. Нормативна тригодинна інсоляція
повинна бути забезпечена на територіях дитячих гральних,
спортивних майданчиків житлових будинків, дошкільних закладів,
шкіл, спортивної зони та зони відпочинку.
4.7. Захист від надлишкової теплової дії інсоляції слід
передбачати на території житлової забудови в III та IV кліматичних
районах не менше, ніж для половини гральних майданчиків, місць
розташування ігрових пристроїв, спортивних приладів, майданчиків
для відпочинку та не менше, ніж для 2/3 тротуарів і пішохідних
доріжок.
У житлових будинках, розташованих у вказаних районах, не
дозволяється орієнтація квартир, при якій вікна житлових кімнат і
нормованих приміщень громадських будівель виходять на один бік
будинку, в межах сектора горизонту від 200 до 290o.
Заходи по обмеженню надлишкової теплової дії інсоляції не
повинні порушувати нормативного природного освітлення приміщень.
4.8. Контроль за інсоляцією необхідно проводити при відводі
ділянки під забудову і на подальших етапах проектування (проект
детального планування житлового району, проект забудови житлового
кварталу), а також при вирішенні всіх питань реконструкції та
ущільнення забудови, в тому числі прибудови, надбудови,
капітального ремонту і т.ін.
4.9. Для забезпечення сприятливого мікроклімату на території
житлових груп (дворів) при необхідності слід передбачати
планувальні прийоми, які забезпечують вітропилезахист та аерацію
житлової території.
4.10. Дворові території мікрорайонів повинні забезпечувати
різні види відпочинку та занять всіх груп населення, в тому числі
майданчики для:
- ігор дітей дошкільного і молодшого шкільного віку розміром
не менше 0,7 м2/люд. на відстані не менше 12 м від вікон житлових
і громадських будівель та на відстані не менше 20 м від місць
розміщення сміттєзбірників та короткочасних стоянок
автотранспорту;
- занять фізкультурою та спортом розміром не менше 2 м2/люд.
на відстані від житла - 10-40 м;
- відпочинку дорослого населення розміром не менше 0,1
м2/люд. на відстані 10 м від житлових та громадських будівель;
- господарського призначення (сушіння білизни, чистка речей,
розміщення сміттєзбірників) з розрахунку не менше 0,3 м2/люд. на
відстані не менше 20 м від житлових будівель та майданчиків для
гри та відпочинку, для вигулу собак - на відстані 40 м;
- спеціального призначення (відкриті майданчики для
короткочасних та гостьових стоянок автомобілів) з розрахунку 0,8
м2/люд. на відстані 10-50 м в залежності від місткості.
Майданчики повинні бути ізольовані від об'єктів
обслуговування, господарських дворів, магістральних вулиць, не
повинні бути прохідними для пішоходів та транзитного руху
транспорту.
4.11. Вимоги до системи обслуговування передбачають:
- достатню забезпеченість установами соціально-культурного,
комунально-господарського, інженерно-транспортного обслуговування
відповідно до державних будівельних норм;
- нормативну транспортно-пішохідну доступність установ
повсякденного і періодичного обслуговування.
В умовах помірного клімату для більшості об'єктів
повсякденного використання, відвідування яких пов'язане з
перенесенням вантажів, слід рекомендувати гранично допустимий
радіус пішохідної доступності - 300 м, для умов південних міст -
200 м.
4.12. Ділянки дитячих та лікувально-профілактичних установ не
повинні безпосередньо прилягати до магістральних вулиць та
промислово-складських зон.
4.13. При реконструкції житлової забудови, яка вже склалася,
необхідне упорядкування територій відповідно до гігієнічних вимог
та норм (інсоляції, освітленості, забезпеченості об'єктами
соцкультпобуту і т.ін.).
Реконструкція житлової забудови повинна проводитись за
погодженням з органами санепідслужби.
5. Вимоги до розташування та організації виробничої території
5.1. До складу виробничої території входять: промислова,
комунально-складська, науково-виробнича зони, споруди зовнішнього
транспорту та міської вулично-дорожньої мережі. Розміщення
вказаних зон визначається містобудівними і санітарно-гігієнічними
нормами відповідно до санітарної класифікації підприємств,
профілізації населеного пункту, особливостей місцевих умов і т.ін.
У великих, крупних та найкрупніших містах допускається
створення декількох промислових зон, а також сельбищно-промислових
районів з обов'язковим відокремленням в самостійний промвузол
групи харчових підприємств та підприємств по переробці
сільськогосподарської продукції, продовольчих складів, зерно- та
овочесховищ, холодильників і т.ін.
У селищах міського типу, малих і середніх містах слід
формувати одну промислову зону багатофункціонального призначення.
5.2. У промисловій зоні підприємства слід розташовувати у
складі промислових вузлів, групуючи їх за санітарними і
технологічними ознаками з урахуванням класу небезпеки, щоб
виключити можливість несприятливого впливу підприємства вищого
класу небезпеки на працюючих, технологічні процеси, сировину чи
продукцію іншого підприємства нижчого класу небезпеки, а також на
здоров'я і умови життя населення. Крім того, необхідно враховувати
комплексний вплив на навколишнє середовище всіх підприємств, які
входять в промвузол.
Доцільно здійснювати раціональне групування підприємств
суміжних галузей у вигляді смуг з забезпеченням безперервної
наскрізної технології, кооперування допоміжних виробництв,
інженерно-технологічних, транспортних, комунально-складських та
культурно-побутових споруд.
У промислові вузли, райони, до складу яких входять
підприємства I та II класу небезпеки, не припускається включати
підприємства харчової, легкої, хіміко-фармацевтичної
промисловості, об'єкти по переробці сільгосппродукції, продовольчі
склади, зерно та овочесховища, холодильники і т.ін.
5.3. Промислові підприємства (вузли) слід розташовувати на
підвищених ділянках з добрим природним провітрюванням, з
підвітряного боку відносно сельбищної території. При цьому слід
орієнтуватися на середньорічну та сезонну (літню, зимову) розу
вітрів.
На територіях з гірським, передгірним та горбистим рельєфом
житлову та виробничу зони доцільно розташовувати по різні боки
водорозділу. Не допускається розташування промислової зони між
водним об'єктом та сельбищною територією, а також вище за течією
ріки по відношенню до житлового району або рекреаційної зони.
5.4. Промислові, сільськогосподарські та інші об'єкти, що є
джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними,
фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення
безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової
забудови санітарно-захисними зонами.
Санітарно-захисну зону слід встановлювати від джерел
шкідливості до межі житлової забудови, ділянок громадських
установ, будинків і споруд, в тому числі дитячих, навчальних,
лікувально-профілактичних установ, закладів соціального
забезпечення, спортивних споруд та ін., а також територій парків,
садів, скверів та інших об'єктів зеленого будівництва загального
користування, ділянок оздоровчих та фізкультурно-спортивних
установ, місць відпочинку, садівницьких товариств та інших,
прирівняних до них об'єктів, в тому числі:
- для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами
забруднення атмосферного повітря шкідливими, із неприємним запахом
хімічними речовинами та біологічними факторами, безпосередньо від
джерел забруднення атмосфери організованими викидами (через труби,
шахти) або неорганізованими викидами (через ліхтарі будівель,
димлячі і паруючі поверхні технологічних установок та інших
споруд тощо), а також від місць розвантаження сировини,
промпродуктів або відкритих складів;
- для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами
шуму, ультразвуку, вібрації, статичної електрики, електромагнітних
та іонізуючих віпромінювань та інших шкідливих факторів - від
будівель, споруд та майданчиків, де встановлено обладнання
(агрегати, механізми), що створює ці шкідливості;
- для теплових електростанцій, промислових та опалювальних
котелень - від димарів та місць зберігання і підготовки палива,
джерел шуму;
- для санітарно-технічних споруд та установок комунального
призначення, а також сільськогосподарських підприємств та об'єктів
- від межі об'єкта.
На зовнішній межі санітарно-захисної зони, зверненої до
житлової забудови, концентрації та рівні шкідливих факторів не
повинні перевищувати їх гігієнічні нормативи (ГДК, ГДР), на межі
курортно-рекреаційної зони - 0,8 від значення нормативу.
Територія санітарно-захисної зони не повинна розглядатись як
резерв розширення підприємств, сельбищної території і прирівняних
до них об'єктів.
5.5. Розміри санітарно-захисних зон для промислових
підприємств та інших об'єктів, що є джерелами виробничих
шкідливостей, слід встановлювати відповідно до діючих санітарних
норм їх розміщення при підтвердженні достатності розмірів цих зон
за "Методикой расчета концентраций в атмосферном воздухе вредных
веществ, содержащихся в выбросах предприятий" ОНД-86, розрахунками
рівнів шуму та електромагнітних випромінювань з урахуванням
реальної санітарної ситуації (фонового забруднення, особливостей
рельєфу, метеоумов, рози вітрів та ін.), а також даних
лабораторних досліджень щодо аналогічних діючих підприємств та
об'єктів.
У тих випадках, коли розрахунками не підтверджується розмір
нормативної санітарно-захисної зони або неможлива її організація в
конкретних умовах, необхідно приймати рішення про зміну технології
виробництва, що передбачає зниження викидів шкідливих речовин в
атмосферу, його перепрофілювання або закриття.
5.6. Основою для встановлення санітарно-захисних зон є
санітарна класифікація підприємств, виробництв та об'єктів, що
наведена у додатку N 4.
Розміри санітарно-захисних зон та санітарних розривів від
сільськогосподарських підприємств і виробничих комплексів слід
приймати відповідно до "Санитарных правил для животноводческих
предприятий" N 4542-87, "Санитарных правил и норм размещения,
устройства и эксплуатации малых ферм для содержания животных
(скота, птицы, зверей) в населенных пунктах Украинской ССР" N
5.02-12/Н, ДБН Б.2.4-3-95 "Генеральні плани сільськогосподарських
підприємств" (додаток N 5).
5.7. Санітарно-захисна зона для підприємств та об'єктів, що
проектуються з впровадженням нової технології або реконструюються,
може бути збільшена при необхідності та належному
техніко-економічному та гігієнічному обгрунтуванні, але не більше,
ніж в 3 рази у випадках:
- відсутності способів очищення викидів;
- неможливості знизити надходження в навколишнє середовище
хімічних речовин, електромагнітних та іонізуючих випромінювань та
інших шкідливих факторів до меж, встановлених нормативами;
- при розташуванні житлової забудови, оздоровчих та інших
прирівняних до них об'єктів з підвітряного боку відносно
підприємств в зоні можливого забруднення атмосфери.
Якщо трикратне збільшення санітарно-захисної зони не
забезпечує припинення впливу підприємства на стан навколишнього
середовища та здоров'я населення, слід приймати рішення відповідно
до п.5.5 цих Правил.
Розміри санітарно-захисної зони можуть бути зменшені, коли в
результаті розрахунків та лабораторних досліджень, проведених для
району розташування підприємств або іншого виробничого об'єкта,
буде встановлено, що на межі житлової забудови та прирівняних до
неї об'єктів концентрації шкідливих речовин у атмосферному
повітрі, рівні шуму, вібрації, ультразвуку, електромагнітних та
іонізуючих випромінювань, статичної електрики не перевищуватимуть
гігієнічні нормативи.
5.8. У разі організації нових, не вивчених в
санітарно-гігієнічному відношенні виробництва та технологічних
процесів, а також будівництва (реконструкції) великих підприємств
I та II класів небезпеки та їх комплексів, що можуть несприятливо
впливати на навколишнє середовище та здоров'я населення, розміри
санітарно-захисних зон слід встановлювати у кожному конкретному
випадку з урахуванням даних про ступінь впливу на навколишнє
середовище аналогічних об'єктів, які функціонують у державі та за
її кордоном та відповідних розрахунків.
5.9. Розміри санітарно-захисних зон для нових видів
виробництв, підприємств та інших виробничих об'єктів з новими
технологіями, а також зміна цих зон (збільшення чи зменшення
згідно з пунктом 5.7) для підприємств і виробництв I-III класів
небезпеки затверджуються Головним державним санітарним лікарем
України на підставі висновку державної санітарно-епідеміологічної
експертизи проектних матеріалів на будівництво зазначених
об'єктів.
Зміна розмірів санітарно-захисних зон для підприємств та
інших виробничих об'єктів IV-V класів небезпеки затверджується
головними державними санітарними лікарями Автономної
Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя на підставі
висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи проектних
матеріалів на будівництво зазначених об'єктів.
{ Пункт 5.9 в редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я N 362
( z0908-07 ) від 02.07.2007 }
5.10. У санітарно-захисних зонах не можна допускати
розміщення:
- житлових будинків з придомовими територіями, гуртожитків,
готелів, будинків для приїжджих, аварійних селищ;
- дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл,
лікувально-профілактичних та оздоровчих установ загального та
спеціального призначення зі стаціонарами, наркологічних
диспансерів;
- спортивних споруд, садів, парків, садівницьких товариств;
- охоронних зон джерел водопостачання, водозабірних споруд та
споруд водопровідної розподільної мережі.
Не допускається використання для вирощування
сільськогосподарських культур, пасовищ для худоби земель
санітарно-захисної зони підприємств, що забруднюють навколишнє
середовище високотоксичними речовинами та речовинами, що мають
віддалену дію (солі важких металів, канцерогенні речовини,
діоксини, радіоактивні речовини та ін.). Можливість
сільськогосподарського використання земель санітарно-захисних зон,
що не забруднюються вищепереліченими речовинами, необхідно
визначати за погодженням з територіальними органами
Мінсільгосппроду і Міністерства охорони здоров'я України.
5.11. В промислові райони, відділені від сельбищної території
санітарно-захисною зоною шириною 1000 м і більше не слід включати
підприємства харчової, медичної, легкої та інших видів
промисловості, на продукцію яких і умови праці робітників можуть
негативно впливати викиди виробництв високого класу шкідливості.
5.12. У санітарно-захисній зоні допускається розташовувати:
- пожежні депо, лазні, пральні, гаражі, склади (крім
громадських та спеціалізованих продовольчих), будівлі управлінь,
конструкторських бюро, учбових закладів, виробничо-технічні
училища без гуртожитків, магазини, підприємства громадського
харчування, поліклініки, науково-дослідні лабораторії, пов'язані з
обслуговуванням даного та прилеглих підприємств;
- приміщення для чергового аварійного персоналу та добової
охорони підприємств за встановленим списочним складом, стоянки для
громадського та індивідуального транспорту, місцеві та транзитні
комунікації, ЛЕП, електростанції, нафто- і газопроводи,
свердловини для технічного водопостачання, водоохолоджуючі
споруди, споруди для підготовки технічної води, каналізаційні
насосні станції, споруди оборотного водопостачання, розсадники
рослин для озеленення підприємств та санітарно-захисної зони.
5.13. Територія санітарно-захисної зони має бути
розпланованою та упорядкованою. Мінімальна площа озеленення
санітарно-захисної зони в залежності від ширини зони повинна
складати: до 300 м - 60%, від 300 до 1000 м - 50%, понад 1000 м -
40%.
З боку сельбищної території необхідно передбачати смугу
дерево-чагарникових насаджень шириною не менше 50 м, а при ширині
зони до 100 м - не менше 20 м.
5.14. Проект організації санітарно-захисної зони слід
розробляти в комплексі з проектом будівництва (реконструкції)
підприємства з першочерговою реалізацією заходів, передбачених у
зоні.
5.15. Розміщення та організація комунально-складської зони
проводиться відповідно до вимог ДБН 360-92* "Містобудування.
Планування і забудова міських і сільських поселень"
(пп.4.17-4.21).
5.16. Санітарно-захисні зони для складських будівель слід
приймати на основі діючих нормативів щодо проектування складських
будівель і споруд.
Розміри санітарно-захисних зон для міських загальнотоварних
та спеціалізованих складів наведені у додатку N 6, для складів
сильнодіючих отруйних речовин - у додатках N 7 та N 8.
Санітарні розриви від загальнотоварних і спеціалізованих
складів до закладів охорони здоров'я, відпочинку, дитячих
дошкільних закладів і загальноосвітніх шкіл можуть бути збільшені,
але не більше, ніж у 2 рази на вимогу органів та установ
державного санітарного нагляду.
5.17. Санітарні розриви між продовольчими складами, складами
продовольчої сировини та промисловими підприємствами слід приймати
такими ж, як між промисловими підприємствами, які виділяють
виробничі шкідливості, та житловою забудовою.
5.18. Транспортна мережа міських і сільських поселень повинна
забезпечувати зручні, швидкі та безпечні зв'язки з усіма
функціональними зонами населеного пункту, з іншими поселеннями
системи розселення, об'єктами приміської зони, зовнішнього
транспорту та автомобільними дорогами загальної мережі. При цьому
архітектурні та інженерні рішення транспортної мережі повинні
враховувати особливості ландшафту та вимоги щодо охорони
навколишнього середовища населених пунктів.
5.19. Пасажирські вокзали (залізничного, автомобільного,
водного транспорту, аеровокзали) слід розміщувати, забезпечуючи
достатні транспортні зв'язки з центром міста, між вокзалами,
житловими та промисловими районами. Розміри санітарно-захисних зон
для вокзалів приймаються в залежності від пасажиропотоків (додаток
N 9).
5.20. Житлову забудову необхідно відокремлювати від
залізничних ліній санітарно-захисною зоною шириною 100 м від осі
крайньої залізничної колії за умови забезпечення нормативних
рівнів шуму в прилеглих об'єктах та на території забудови.
При розташуванні залізниці у виїмці та при здійсненні
спеціальних шумозахисних заходів розміри санітарно-захисної зони
встановлюються з урахуванням забезпечення на території житлової
забудови нормативних рівнів шуму, але не менше 50 м. При цьому не
менше 50% площі санітарно-захисної зони повинно бути озеленено.
Відстань від меж садових ділянок до осі крайньої залізничної
колії слід приймати не менше 50 м при обов'язковому використанні
шумозахисного озеленення шириною 25-30 м або інших шумозахисних
заходів.
5.21. Розташування аеродромів (вертодромів), що будуються,
слід перебдачати за межами міських та сільських поселень
відповідно до вимог ДБН 360-92* "Містобудування. Планування і
забудова міських і сільських поселень" (п.7.18) з дотриманням умов
Повітряного кодексу України (ст.41, 54) ( 3167-12 ). Траси
польотів повітряних суден не повинні перетинати сельбищної
території міських і сільських поселень. Відстань від межі льотного
поля аеродрому (вертодрому), радіо- та метеолокаційних станцій,
станцій випробовування двигунів літаків та інших об'єктів
аеродрому, трас прольоту літаків (вертольотів) до межі існуючої
або перспективної забудови та зон масового відпочинку повинна
забезпечувати на цих територіях гігієнічні нормативи шуму
відповідно до ГОСТ 222 83-88 "Шум авиационный. Допустимые уровни
шума на территории жилой застройки и методы его измерения",
"Санитарных норм допустимого шума в помещениях жилых и
общественных зданий и на территории жилой застройки" N 3077-84
( v7_84400-84 ), а також гранично допустимі рівні електромагнітних
| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 | Стр.11 |
<< Назад |
<<< Главная страница
|
