НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Наказ № 970 від 29.12.2007Про підготовку, складання та подання річної фінансової і статистичної звітності за 2007 рік державними підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики України
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
Стр. 3
випромінювань.
5.22. Морські та річкові порти слід розміщувати за межами
сельбищних територій на відстані не менше 100 м від житлової
забудови при відсутності негативного впливу на умови проживання.
При цьому пасажирські причали можуть розміщуватись в межах
населеного пункту, а перевалочні райони водно-транспортного вузла
- поза населеним пунктом або на його околиці. Відстань від меж
спеціалізованих районів нових морських і річкових портів до
житлової забудови слід приймати не менше 300 м від меж районів
перевантаження і зберігання курних матеріалів, не менше 200 м від
резервуарів і зливно-наливних пристроїв легкозаймистих і горючих
рідин на складах I категорії і не менше 100 м - II і III
категорій.
5.23. Річкові порти і судноремонтні заводи не повинні
розташовуватись в зонах санітарної охорони водозабірних споруд і
вище житлової забудови по течії річки.
5.24. Берегові бази і місця стоянки маломірних суден,
громадських і тих, що належать громадянам, слід розміщувати, як
правило, в приміських зонах, поза сельбищною територією міст і за
межами зон масового відпочинку населення.
5.25. Автомобільні дороги загальної мережі I, II і III
категорій слід проектувати в обхід населених пунктів згідно з
вимогами СНиП 2.05.02-85 "Автомобильные дороги".
Відстань від бровки земляного полотна зазначених доріг
необхідно приймати не менше 100 м до житлової забудови і
садівницьких товариств, для доріг IV категорії - 50 м, при
забезпеченні на відповідній території гігієнічних нормативів
якості атмосферного повітря та рівнів шуму. Для захисту від шуму і
загазованості вздовж доріг слід передбачати смуги зелених
насаджень шириною не менше 10 м.
5.26. Планувальні рішення вулично-дорожньої мережі населених
пунктів повинні виключати перевезення промислових і будівельних
вантажів, транзитні транспортні потоки на вулицях загальноміських
центрів, площах, сельбищних територіях, набережних великих водойм.
З цією метою повинні улаштовуватись автомобільні дороги
вантажного призначення і об'їзні дороги на межі міста, в
промислових і комунально-складських зонах, в смугах відводу
залізниць, санітарно-захисних зонах і т.ін. Відстань від краю
проїзної частини магістральних доріг до червоної лінії житлової
забудови слід встановлювати з урахуванням забезпечення в житловій
забудові нормативних рівнів шуму і забруднення атмосферного
повітря, але не менше 50 м.
5.27. При будівництві і реконструкції доріг в межах
населеного пункту недопустиме використання для влаштування
покриття в'язких матеріалів із відходів і побічних продуктів
коксохімічного виробництва. Застосування таких матеріалів у
верхніх шарах покрить допускається тільки на відстані 1,5 км від
житлових і громадських будівель. Зазначені матеріали забороняється
застосовувати для дорожньо-будівельних і ремонтних робіт в
курортно-рекреаційних районах і зонах відпочинку.
5.28. Індивідуальні гаражі та відкриті майданчики для
постійного зберігання особистих автомобілів місткістю до 300
легкових автомобілів слід розміщувати на периферії мікрорайонів
або спеціально виділених ділянках житлових районів з віддаленням
від дитячих ігрових майданчиків, місць відпочинку населення, шкіл,
дошкільних закладів.
Такі ж гаражі та стоянки місткістю понад 300 машиномісць
необхідно розташовувати за межами житлових районів (в
комунально-складській зоні, смугах відведення залізниць і
автомобільних доріг, санітарно-захисних зонах і т.ін.), а понад
800 місць - на виробничій території.
Станції технічного обслуговування і ремонту автомобілів,
автозаправочні станції (АЗС) слід розміщувати в промислових і
комунально-складських зонах, на магістральних вулицях і дорогах за
межами житлового району.
Відстані від наземних і наземно-підземних гаражів, відкритих
стоянок, призначених для постійного і тимчасового зберігання
легкових автомобілів, і станцій технічного обслуговування з
урахуванням проїздів до них, до житлових і громадських будівель, а
також до ділянок шкіл, дитячих ясел-садків, лікувальних закладів
стаціонарного типу і закладів відпочинку слід приймати не менше
наведених у додатку N 10.
5.29. У крупних і найкрупніших містах рекомендується
будівництво багатоповерхових, як правило п'ятиповерхових, наземних
та підземних гаражів для легкових автомашин комунального та
індивідуального користування.
В житлових районах треба передбачати гаражі без технічного
обслуговування і ремонту автомобілів.
Допускається будівництво підземних і напівпідземних стоянок
автотранспорту в цокольній і підвальній частинах адміністративних,
громадських та житлових (для легкових автомобілів, які належать
населенню, що проживає в цих будинках) будівель з забезпеченням
шумозахисту і захисту від викидів автотранспорту відповідно до
гігієнічних нормативів.
Не допускається будівництво стоянок автотранспорту в
цокольній і підземній частинах дитячих закладів, установ охорони
здоров'я, фізичної культури, соціального забезпечення, культури,
громадського харчування.
В'їзди і виїзди із підземних гаражів і проїзди до них повинні
бути розташовані не ближче 15 м від вікон робочих та житлових
приміщень, ділянок загальноосвітніх шкіл, дитячих дошкільних і
лікувальних закладів, майданчиків відпочинку.
5.30. Гаражі вантажних автомобілів, відомчих і легкових
автомобілів спеціального призначення, таксі та прокату
автомобілів, автобусні і тролейбусні парки, трамвайні депо, бази
централізованого технічного обслуговування слід розміщувати у
виробничій зоні.
5.31. Забороняється влаштування вбудованих і прибудованих
гаражів до будівель шкіл, дитячих дошкільних закладів і
лікувальних закладів із стаціонаром.
5.32. Відстань від автозаправочних станцій з підземними
резервуарами для зберігання рідкого палива до меж ділянок дитячих
дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, шкіл-інтернатів,
лікувально-профілактичних закладів, до стін житлових та інших
громадських будівель і споруд, дитячих ігрових майданчиків і місць
відпочинку населення слід приймати за розрахунком забруднення
атмосферного повітря шкідливими викидами АЗС, але не менше 50 м.
5.33. Автомобільні газонаповнювальні компресорні станції слід
розміщувати в промислових та комунально-складських зонах за межами
житлової забудови з дотриманням санітарно-захисної зони відповідно
до додатка 4.
{ Пункт 5.33 в редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я N 362
( z0908-07 ) від 02.07.2007 }
6. Вимоги до організації ландшафтно-рекреаційних територій
6.1. При проектуванні нових і розширенні існуючих населених
пунктів необхідно передбачати рівномірне і безперервне озеленення
території з максимальним збереженням і використанням існуючих
зелених насаджень. Забороняється будівництво, реконструкція і
розширення об'єктів за рахунок території парків, водних акваторій
і т.ін.
6.2. Внутрішньоміські зелені насадження поділяються за
функціональною ознакою на насадження загального користування
(парки, сади, сквери, набережні), обмеженого користування (на
житлових територіях, ділянках шкіл, дитячих закладів, громадських
будівель, спортивних споруд, закладів охорони здоров'я,
промислових підприємств), спеціального призначення (на вулицях, у
санітарно-захисних та охоронних зонах, кладовищах і крематоріях,
розсадниках, квіткових господарствах). Площа озеленених територій
загального користування для міст - 7-10 м2/люд, в сільських
поселеннях - 12 м2/люд.
Рівень озеленення території житлової забудови повинен бути не
менше 40%, промпідприємств - 30%, ділянок шкіл і дитячих
дошкільних закладів - 80%, лікарень - не менше 60%.
6.3. Підбір асортименту рослин і розміщення їх на території
населених пунктів слід проводити в залежності від
природно-кліматичних умов, розмірів і народногосподарського
профілю міста. При цьому слід враховувати як пилогазостійкість
рослин, так і їх захисні і оздоровчі властивості.
Забороняється застосовувати для озеленення вулиць фруктові
дерева і чагарники, що потребують обробки отрутохімікатами.
6.4. Пішохідна і транспортна доступність озеленених територій
загального користування для повсякденного і щотижневого відпочинку
не повинна перебільшувати:
- для скверів при пішохідному переміщенні - 10 хв;
- для районних парків при пішохідному переміщенні - 15 хв;
- для міських парків при переміщенні на громадському
транспорті - 20 хв;
- для лісопарків і лісів рекреаційної зони при переміщенні на
громадському транспорті: в малих містах - 30 хв, в середніх - 60
хв, великих - 90 хв.
6.5. Дерева, що висаджуються біля будинків, не повинні
перешкоджати інсоляції і освітленості житлових і громадських
будівель відповідно до гігієнічних норм.
6.6. Бульвари і пішохідні алеї розташовують поза
транспортними магістралями в напрямку масових потоків руху
пішоходів, обладнують майданчиками для короткочасного відпочинку.
Парки, сади, бульвари і сквери повинні мати водопровід,
каналізацію, водостоки, освітлення, а також господарські
приміщення.
6.7. Приміська зона населеного пункту повинна бути
максимально озеленена з урахуванням її використання для відпочинку
населення.
6.8. Вибір території для організації позаміського відпочинку
населення потрібно проводити на основі оцінки природно-кліматичних
умов, стану навколишнього середовища (забруднення атмосферного
повітря, водоймищ, грунту, шум і т.ін.) та інженерно-геологічних
показників (заболоченість, зсуви, яри і т.ін.). Організація
позаміських рекреаційних зон повинна забезпечувати зонування
території для розміщення закладів з урахуванням тривалості та виду
відпочинку, а також віку відпочиваючих.
6.9. Розрахунок рекреаційної потреби слід проводити окремо
для короткочасного і тривалого відпочинку відповідно до діючих
містобудівних і гігієнічних норм з урахуванням охоплення
короткочасним відпочинком не менше 60% населення міста, включаючи
зайнятих в колективному садівництві.
Зони позаміського короткочасного відпочинку повинні
розміщуватися від центра міста на відстані, що забезпечує
транспортну доступність не більше 1,5 години.
6.10. У зоні короткочасного відпочинку розмір території на 1
відпочиваючого слід приймати 500-1000 м2, для активного відпочинку
не менше 100 м2 на 1 відпочиваючого. Розрив між зоною активного і
пасивного відпочинку має бути не менше 300 м.
6.11. Відстань від санаторіїв, піонерських таборів і
дошкільних санаторно-оздоровчих закладів до місць масового
відпочинку повинна бути не менше 500 м, а від будинків відпочинку
- не менше 300 м. Відстань від меж земельних ділянок
санаторно-курортних і оздоровчих закладів, що проектуються, до
житлової забудови, установ комунального господарства і складів
слід приймати 500 м (в умовах реконструкції не менше 100 м), до
автомобільних шляхів I, II і III категорій - 500 м, IV - категорії
- 200 м, до садівницьких товариств - 300 м.
6.12. Розміщення і організація місць відпочинку на воді
здійснюється відповідно до гігієнічних вимог до зон рекреації
водних об'єктів. Якість води водоймищ і рік, що використовуються в
зонах рекреації, повинна відповідати вимогам "Санитарных правил и
норм охраны поверхностных вод от загрязнения" ( v4630400-88 ),
"Санитарных правил и норм охраны прибрежных вод морей от
загрязнения в местах водопользования населения" ( v4631400-88 )
(додаток N 11).
Відкриті водоймища повинні мати радіаційно-гігієнічний
паспорт, котрий оформляється санепідслужбою району, на території
якого знаходиться водоймище.
6.13. Зона рекреації повинна бути розміщена за межами
санітарно-захисних зон промпідприємств, з навітряного боку
відносно джерел забруднення навколишнього середовища, джерел шуму
та елекромагнітного випромінювання. Зону рекреації слід віддаляти
на максимально можливу відстань від портів і портових споруд,
шлюзів, гідроелектростанцій, місць скидання стічних вод, стійбищ,
водопою худоби та інших джерел забруднення.
6.14. При розміщенні і організації рекреаційних територій
необхідно враховувати наявність і потужність джерел
водопостачання, можливість будівництва систем каналізації і умови
випускання стічних вод.
6.15. У населених пунктах, розташованих в прибережній зоні
басейнів Чорного і Азовського морів, берегова смуга шириною 100 м
повинна використовуватись як зона відпочинку населення, всі види
будівництва, які не мають безпосереднього відношення до
рекреаційної діяльності, забороняються. Спеціальні види
будівництва повинні бути погоджені з Міністерством охорони
здоров'я і Мінекобезпеки України.
7. Інженерна підготовка і обладнання території
7.1. У населених пунктах необхідно передбачати відповідно до
діючих будівельних норм і правил комплексну інженерну
інфраструктуру, що включає централізовані системи водопостачання і
каналізації, тепло-, газо- і енергопостачання, санітарної очистки
та інших видів інженерного обладнання і благоустрою, що
забезпечують охорону навколишнього середовища і сприятливі умови
для проживання населення.
7.2. Система зливної каналізації є обов'язковим елементом
інженерного забезпечення міст і селищ міського типу. Відведення
поверхневих вод слід здійснювати з усього басейну стоку,
передбачаючи зливну каналізацію закритого типу з попереднім
очищенням стоку.
Застосування відкритого водовідвідного устаткування (канав,
кюветів, лотків) допускається в сільських населених пунктах, а
також на території парків.
Відведення, очищення і знешкодження поверхневого стоку з
виробничої зони (тваринницькі комплекси, склади отрутохімікатів,
паливно-мастильних матеріалів і т.ін.) сільських поселень слід
здійснювати відповідно до діючих норм технологічного проектування
зазначених об'єктів. Відстань від очисних споруд зливної
каналізації до меж житлової забудови визначається розрахунковим
шляхом, але вона не може бути менше 100 м.
7.3. На території поселень з високим рівнем грунтових вод
необхідно забезпечити зниження їх рівня в районах капітальної
забудови - не менше 2,5 м від проектної відмітки поверхні, на
території стадіонів, парків, скверів та інших ділянок зелених
насаджень - не менше 1 м.
7.4. Розвиток населених пунктів при невирішених питаннях
інженерного забезпечення забороняється. Створення нових населених
пунктів на привозній воді забороняється.
7.5. Вибір джерел централізованого господарсько-питного
водопостачання населеного пункту проводиться відповідно до ГОСТ
2761-84 "Источники централизованного хозяйственно-питьевого
водоснабжения. Гигиенические, технические требования и правила
выбора" або аналогічних документів, що діють на даний період.
7.6. Якість води, що подається на господарсько-питні потреби,
повинна відповідати санітарно-гігієнічним вимогам, встановленим
ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль
за качеством" або аналогічним документом, який діє на даний
період.
7.7. Санітарна охорона поверхневих і підземних водних джерел
централізованого водопостачання здійснюється відповідно до діючого
Положення про порядок проектування і експлуатації зон санітарної
охорони джерел водопостачання і водопроводів господарсько-питного
водопостачання ( v2640400-82 ).
7.8. Підземні та підруслові води, що відповідають
санітарно-гігієнічним вимогам, повинні використовуватись переважно
для господарсько-питного водопостачання.
Не допускається використання підземних вод питної якості для
потреб, що не пов'язані з господарсько-питним водопостачанням.
7.9. У сільських населених пунктах, що не мають
централізованого водопостачання, повинні обладнуватись громадські
свердловини, колодязі і каптажі за умови додержання відповідних
вимог "Санитарных правил по устройству и содержанию колодцев и
каптажей родников, используемых для децентрализованного
хозяйственно-питьевого водоснабжения".
7.10. Колодязі, свердловини в індивідуальних садибах повинні
бути віддалені від джерел забруднення на відстань не менше 20 м.
При цьому слід враховувати напрямок схилу ділянки.
7.11. Розрахунок водовідведення, розміщення очисних споруд
каналізації, розміри санітарно-захисних зон повинні відповідати
вимогам будівельних норм і правил (додаток N 12). Умови випуску
стічних вод у водоймища встановлюються відповідно до вимог
"Санитарных правил и норм охраны поверхностных вод от
загрязнения" ( v4630400-88 ), "Санитарных правил и норм охраны
прибрежных вод морей от загрязнения в местах водопользования
населения" ( v4631400-88 ) або аналогічних діючих документів.
7.12. При каналізуванні сільських населених пунктів слід
віддавати перевагу грунтовим методам очищення. При неможливості
використання грунту для очищення і знешкодження стічних вод має
бути передбачене спільне очищення господарсько-побутових і
виробничих стічних вод на спорудах штучного біологічного очищення.
Каналізування об'єктів зі скиданням стічних вод у вигреби
забороняється.
7.13. Теплопостачання населених пунктів при забудові
будинками понад два поверхи слід передбачати, як правило, від
централізованих джерел відповідно до затверджених схем
теплопостачання.
У районах одно-, двоповерхової житлової забудови і в
сільських поселеннях системи централізованого теплопостачання
допускається передбачити від котелень на групу громадських і
житлових будівель з дотриманням санітарно-захисних зон, що
підтверджуються розрахунком розсіювання шкідливих речовин в
атмосферному повітрі. Теплопостачання сільських населених пунктів
може бути й індивідуальним.
При розміщенні котелень слід враховувати напрям домінуючих
вітрів відносно сельбищної зони.
8. Вимоги до охорони навколишнього середовища
населених пунктів і зон рекреації
8.1. Охорона навколишнього середовища населених пунктів
повинна забезпечуватись комплексом захисних заходів планувального,
технологічного, санітарно-технічного і організаційного характеру з
метою створення сприятливих умов проживання, праці та відпочинку
населення, збереження і зміцнення здоров'я теперішнього і
прийдешніх поколінь.
8.2. Гігієнічна оцінка стану навколишнього середовища в
населених пунктах за результатами лабораторних досліджень
шкідливих факторів в окремих елементах середовища, а також за
розрахунковими матеріалами проектно-планувальної документації
проводиться на підставі гігієнічних нормативів, затверджених у
встановленому порядку:
- для хімічних факторів - гранично допустимі концентрації
(ГДК), допустимі залишкові кількості шкідливих речовин в харчових
продуктах (ДЗК), орієнтовні безпечні рівні впливу забруднюючих
речовин (ОБРВ), орієнтовні допустимі рівні шкідливих речовин, що
надходять у водоймища (ОДР), орієнтовані допустимі кількості (ОДК)
пестицидів у грунті;
- для фізичних факторів (електромагнітні випромінювання, шум,
вібрація) - гранично допустимі рівні (ГДР);
- для радіаційного фактора - основні дозові границі сумарного
зовнішнього і внутрішнього опромінювання за календарний рік (ГД),
границя річного надходження різних радіонуклідів через органи
дихання і шлунково-кишковий тракт (ГРН), допустима середньорічна
концентрація радіонуклідів в повітрі (ДК пов.), допустима питома
концентрація у воді (ДК вод.), допустима середньогодинна
потужність дози гама-випромінювання в житловому приміщенні (ДПД),
допустимі рівні радіоактивного забруднення поверхні (ДЗ);
- для біологічних факторів - допустимі рівні забруднення за
мікробіологічними показниками.
Охорона атмосферного повітря населених пунктів
8.3. При виборі території для будівництва нових, а також
| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 | Стр.11 |
<< Назад |
<<< Главная страница
|
