НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Наказ № 248 від 14.07.2004Про визначення меж зон митного контролю через державний кордон України в пунктах пропуску Котовської митниці
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
Стр. 15
Інструкцією з прив'язки і експлуатації установок заводського
виготовлення для очистки стічних вод. - М., Стройиздат, 1984.
13.8.6.2. Під час експлуатації компактних установок персонал
зобов'язаний:
очищувати решітки від забруднень;
забезпечувати рівномірну подачу стічних вод з вікон
розподільчого лотка;
контролювати і підтримувати задану дозу мулу за об'ємом;
вчасно видаляти надлишковий мул (не допускаючи накопичення
мулу більше 70 відсотків від об'єму проби);
забезпечувати безперебійну роботу механізмів і обладнання;
не допускати перерви в подачі повітря (в роботі аераційних
пристроїв);
підтримувати належний санітарний стан на установці і
прилеглій території.
13.8.6.3. Дозу мулу за об'ємом визначають один раз на 2 доби
(із занесенням результатів до експлуатаційного журналу) таким
чином: пробу мулової суміші переливають в мірний циліндр і
відстоюють 30 хвилин. Після цього визначають об'єм мулу, що
осів, І розраховують дозу мулу Дм за формулою:
Woc
Дм = ----- x 100 відсотків, де
Wп
Woc - об'єм мулу, що осів, мл;
Wп - об'єм проби, мл.
13.8.6.4. Перерви в роботі аераторів і повітрядувок для
оглядів і ремонту допускаються не більше ніж на 1-2 години.
13.8.7. Споруди доочищення стічних вод.
13.8.7.1. Для доочищення стічних вод застосовують біологічні
ставки та фільтри із зернистим завантаженням. Біологічні ставки
повинні влаштовуватися на нефільтруючих або слабофільтруючих
грунтах. При несприятливих, у фільтраційному відношенні грунтах
необхідно проводити протифільтраційні заходи.
13.8.7.2. У процесі експлуатації біологічних ставків персонал
зобов'язаний:
постійно контролювати режим наповнення ставків, не допускаючи
їх переповнення і переливання води через огороджуючі валики;
вести систематичний нагляд за станом огороджуючих валиків і
забезпечувати їх поточних ремонт;
систематично вести спостереження за процесом очистки стічних
вод, контролювати концентрацію розчиненого кисню у воді і склад
очищених стічних вод, які скидаються у водойму;
вчасно очищувати ставки від осадів;
обслуговувати аераційні пристрої в ставках з штучною
аерацією;
вчасно викошувати рослинність на берегах ставків, не
допускати їх надмірного заростання.
13.8.7.3. Перед пуском ставків в експлуатацію (навесні) слід
проводити зорювання дна. Після закінчення експлуатаційного сезону
необхідно спускати із ставків воду.
Під час пуску в експлуатацію ставки заповнюють стічними
водами і витримують до повного видалення амонійного азоту.
13.8.7.4. Для підвищення ефективності і глибини очищення
стічних вод у біологічних ставках можуть використовуватись
культури нижчих водоростей (хлорели, анкістродесмуса), а також
вища водяна рослинність (очерет, рогіз тощо).
Перед скиданням очищених стічних вод у водойму клітини нижчих
водоростей повинні бути видалені з води відстоюванням.
13.8.7.5. Під час експлуатації фільтрів із зернистим
завантаженням персонал повинен виконувати вимоги п.6.7.2 щодо
експлуатації фільтрів водопровідних споруд.
13.8.7.6. Для завантаження фільтрів можна використовувати
кварцовий пісок, гравій, гранітний щебінь, гранульований доменний
шлак, антрацит, керамзит, полімери, а також інші зернисті
матеріали, які мають необхідні технологічні властивості, хімічну
стійкість та механічну міцність.
13.8.7.7. У процесі експлуатації фільтри треба систематично
промивати нехлорованою фільтрованою стічною рідиною, пильно
слідкувати за станом завантаження, не допускаючи його біологічного
обростання та агломерування. Щоб запобігти цьому, необхідно 2-3
рази на рік обробляти завантаження хлорною водою з вмістом хлору
до 150 мг/л при тривалості контакту 24 години.
13.9. Споруди для обробки осадів стічних вод.
13.9.1. Мулові площадки.
13.9.1.1. Мулові площадки повинні забезпечувати зниження
вологості (зневоднення та підсушування) осаду і активного мулу, що
надходять з відстійників і метантенків, до 70-80 відсотків.
13.9.1.2. Під час експлуатації мулових площадок персонал
зобов'язаний:
дотримуватися заданих періодичності напусків та товщини шару
осаду, що напускається. Періодичність напусків залежить від
місцевих умов і може складати 15-30 діб, а товщина шару 0,2-0,3 м
влітку та на 0,1 м нижче верху огороджуючих валиків взимку.
Для площадок, обладнаних горизонтальним і вертикальним
дренажем, спеціальними механізмами, або за умови обробки осаду
хлором чи флокулянтами режим напусків визначається за спеціальними
регламентами;
вчасно видаляти підсушений осад з вирівнюванням поверхні
карт, промивкою дренажних систем та підсипання піску;
забезпечувати вчасне відведення мулових (дренажних) вод на
очисні споруди, не допускаючи їх скиду в водойму;
вести нагляд за станом лотків, труб, шиберів, дренажних
систем, вчасно їх прочищати та промивати;
слідкувати за станом огороджуючих валиків, вчасно їх
обкошувати, не допускаючи обсіменіння осаду бур'янами;
вчасно ремонтувати будівельні конструкції та
запірно-регулюючі пристрої площадок;
вести облік кількості і вологості поданого і видаленого
підсушеного осаду, кількості і якості відведеної мулової води;
контролювати якість осаду за вмістом важких металів,
забрудненість його шкідливими бактеріями і яйцями гельмінтів
(використання осаду як органічного добрива).
13.9.1.3. Перед напуском осаду на мулові площадки, обладнані
горизонтальним дренажем, останній необхідно заповнити водою до
рівня поверхні площадки, а відкриття засувок в дренажних колодязях
здійснювати поступово і лише після 1-3 - добовій витримки (для
запобігання замулення дренажних шарів і ефективного відведення
мулової води).
13.9.1.4. Наступні напуски осаду на мулові площадки
допускаються лише після підсушування раніше випущеного осаду до
80 відсоткової вологості і утворення на його поверхні глибоких
тріщин, через які може проходити мулова вода з нового напуску.
13.9.1.5. Збирати і вивозити підсушений осад з карт слід дуже
обережно під наглядом особи, яка відповідає за технічну
експлуатацію мулових площадок, щоб не пошкодити фільтруючі шари і
дренажні пристрої.
13.9.1.6. Для наморожування осаду взимку слід використовувати
не більше 75 відсотків площі мулових площадок.
13.9.1.7. Для прискорення підсушування осаду слід періодично
(2-3 рази на літо) розпушувати кірку на поверхні осаду і видаляти
рослинність.
13.9.1.8. Робота мулових площадок може бути значно
інтесифікована шляхом їх обладнання горизонтальним та вертикальним
дренажем, системами відводу мулової води з поверхні карт,
механізмами для розпушування кірки, підсипання піску і видалення
підсушеного осаду, обробкою осаду перед подачею на мулові площадки
активним хлором та катіонними флокулянтами.
13.9.1.9. Експлуатаційний персонал повинен вживати заходів
для вчасного вивезення осаду з мулових площадок та його
використання в сільському, зеленому чи лісовому господарстві або
при рекультивації земель.
За узгодженням зі споживачами допускається вивезення з
мулових площадок - ущільнювачів осаду, ущільненого до вологості
90 відсотків, якщо він відповідає санітарним вимогам споживачів.
Для завантаження рідкого осаду в пересувну тару слід
використовувати насоси для перекачування рідкого гною типу НЖН-200
та ін.
13.9.2. Метантенки.
13.9.2.1. Метантенки повинні забезпечувати анаеробне
зброджування осаду з відстійників і надлишкового активного мулу в
умовах мезофільного або термофільного процесів.
Допустимо, якщо ще не порушує процесу, подавати в метантенки
подрібнені покидьки з решіток та проціджувачів.
13.9.2.2. У процесі експлуатації метантенків персонал
зобов'язаний:
контролювати вологість, зольність, температуру осадів і мулу,
що надходять, та забезпечувати завантаження не вище встановленої
норми;
постійно підтримувати заданий температурний режим у
метантенку;
контролювати процес перемішування осаду, не допускаючи
ущільнення та утворення на його поверхні кірки;
забезпечувати постійний рівень осаду в метантенку і вільний
вихід газу;
вести постійний облік виходу газу, визначати його склад (не
рідше одного разу на тиждень), слідкувати за тиском у газопроводі
та газовому просторі метантенку і газгольдері;
вести облік кількості пари або гарячої води, що подаються в
метантенки, з реєстрацією тиску і температури;
регулярно вивантажувати зброджений осад, вести облік його
кількості і якості (вологість, зольність, температура, питомий
опір фільтруванню тощо).
13.9.2.3. Нормальний процес бродіння в метантенках
досягається за умов:
дотримання встановленої норми добового завантаження і
необхідної температури осаду (оптимальні температури для
мезофільного процесу 30-35 гр.С, для термофільного процесу
50-55 гр.С);
регулярного і повного перемішування осаду, який
завантажується, з усім осадом, що перебуває в метантеку;
регулярного вивантаження добре збродженого осаду;
вчасного видалення з дна метантенку піску і недопущення
утворення щільної кірки на поверхні;
систематичної перевірки основних технологічних параметрів
процесу.
13.9.2.4. Режим завантаження метантенків свіжим осадом
залежно від місцевих умов може бути встановлений один раз на добу,
позмінний (два-три рази на добу) та безперервний.
Об'єм осаду, що завантажується, повинен бути рівним об'єму
осаду, що вивантажується з метантенку.
13.9.2.5. Гази, що утворюються з метантенку, насичені
вологою, що спричинюється до виділення в газопроводах великої
кількості конденсату, тому в усіх понижених місцях встановлюються
конденсатозбірники і пристрої для видалення конденсату, а відкриті
ділянки газопроводу утеплюються.
13.9.2.6. У разі появи запаху сірководною в збродженому осаді
слід вводити в метантенк вапно (у вигляді молока) до pH8-8,5 для
поліпшення умов лужного бродіння, підсилити перемішування і
поступово підвищити температуру до 35 гр.С. Різка зміна
температури може спричинити кіркоутворення.
13.9.2.7. Експлуатація газового господарства метантенків
здійснюється згідно з Правилами безпеки в газовому господарстві.
13.9.2.8. Метантенки належать до вибухо- і пожежонебезпечних
об'єктів, тому електродвигуни, освітлювальна арматура і пускова
апаратура метантенків повинна мати вибухобезпечне виконання, а
знання і виконання експлуатаційним персоналом правил техніки
безпеки повинно контролюватися особливо суворо.
13.9.3. Мулоущільнювачі.
13.9.3.1. Мулоущільнювачі повинні забезпечувати необхідний
ступінь ущільнення осаду і навколишнього активного мулу.
13.9.3.2. Експлуатація мулоущільнювачів типу вертикальних або
радіальних відстійників здійснюється згідно з пп.13.7.3.2-13.7.3.5
цих Правил.
13.9.3.3. Для підвищення ефективності ущільнення осаду
промивають очищеною стічною рідиною.
13.9.3.4. У процесі експлуатації мулоущільнювачів персонал
зобов'язаний:
забезпечувати промивання і ущільнення осаду із встановленим
регламентом;
кожної зміни контролювати рівень ущільненого осаду (він
повинен перебувати на глибині не менше 1 м від поверхні води);
забезпечувати рівномірну подачу осадів на ущільнювання і
вчасний випуск ущільненого осаду; підтримувати у справному стані
всі механізми;
вести систематичні спостереження за кількістю і якістю осаду,
що надходить і видаляється із споруди, контролювати його вологість
і фізико-хімічні властивості.
13.9.3.5. Для підвищення стабільності роботи мулоущільнювачів
рекомендується направляти до них надлишковий активний мул не після
вторинних відстійників, а після регенераторів. У цьому мулі
міститься значна кількість кисню, і він довше не піддається
анаеробним процесам, краще ущільнюється.
13.9.3.6. З метою інтенсифікації роботи мулоущільнювачів слід
застосовувати спеціальний переміщуючий пристрій, який монтують (з
труб, сталевої полоси, ланцюгів або дошок) на підвісках
мулоскребів. Висота цього пристрою повинна відповідати
розрахунковій глибині шару ущільненого осаду.
13.9.4. Аеробні стабілізатори.
13.9.4.1. Аеробні стабілізатори повинні забезпечувати
стабілізаційну обробку осадів з відстійників та надлишкового
активного мулу в аеробних умовах.
13.9.4.2. У процесі експлуатації аеробних стабілізаторів
персонал зобов'язаний:
забезпечувати подачу в стабілізатори заданої кількості осадів
і надлишкового активного мулу;
підтримувати вміст розчиненого кисню в муловій суміші на
рівні не менше 2 мг/л;
не допускати перерви в подачі повітря;
контролювати вологість, зольність, температуру і питомий опір
фільтруванню осадів та мулу, що надійшли, і забезпечувати
нормативне їх завантаження в споруду;
регулярно вивантажувати стабілізований осад, вести облік
кількості обробленого осаду, контролювати його вологість,
зольність, дегідрогеназну активність, питомий опір фільтруванню та
якісний склад мулової води;
не допускати завалів осаду в відстійних зонах стабілізатора;
вести нагляд та забезпечувати безперебійну роботу механізмів
і обладнання, вживати заходів до усунення помічених недоліків.
13.9.4.3. Кількість осадів та надлишкового мулу, що
завантажуються, інтенсивність подачі повітря і вміст розчиненого
кисню повинні уточнюватися в процесі експлуатації дослідним шляхом
виходячи із складу осадів, що надходять і видаляються із
стабілізатора.
13.9.4.4. Регулювання подачі повітря проводять за
концентрацією розчиненого у муловій суміші кисню.
13.9.4.5. Нормальна робота аеробних стабілізаторів
забезпечується за таких умов:
концентрація осаду 20 мг/л;
питома витрата повітря 1-1,5 м3 на годину на 1 м3 робочого
об'єму споруди;
інтенсивність аерації 4 м3/м2 год;
концентрація розчиненого кисню 2 мг/л;
вологість ущільненого осаду в мулоущільнювачі 97 відсотків;
При цьому досягається розклад органічних речовин осаду на
20-40 відсотків, зниження бактеріального забруднення за БГКП на
90 відсотків значне зменшення питомого опору фільтруванню.
13.9.4.6. Взимку при мінусовій температурі повітря
стабілізатори утеплюють або підігрівають осад, щоб температура в
аеробному стабілізаторі була не менше 10 гр.С.
13.9.5. Вакуум-фільтри.
13.9.5.1. Обробка осадів на вакуум-фільтрах повинна
забезпечувати їх зневоднення до вологості 75-80 відсотків.
13.9.5.2. У процесі експлуатації вакуум-фільтрів персонал
зобов'язаний:
забезпечувати безперервну роботу агрегатів;
контролювати вологість вихідного осаду і кеку;
підтримувати задані дози хімічних реагентів;
вчасно проводити регенерацію фільтруючої тканини;
контролювати кількість і якість обробленого осаду, витрату
реагентів, електроенергії і промивної води;
утримувати в справному стані усі механізми і устаткування.
13.9.5.3. Дози хімічних реагентів (хлорного або
сірчано-кислого заліза, вапна, флокулянтів) для коагуляції осадів
встановлюють експериментально за зниженням питомого опору осадів
10
фільтруванню до величини 10-100. 10 см/г.
Хлорне залізо та вапно вводять в осад у вигляді
10 відсоткових розчинів. Першим треба вводити хлорне залізо, а
потім - вапно.
13.9.5.4. Для вакуум-фільтрів використовують спеціальні
фільтрувальні тканини. Строк служби цих тканин 1000-2000 годин.
13.9.5.5. Робочий вакуум у фільтрі підтримують на рівні
400-500 мм рт.ст. - для осадів первинних відстійників, 300-400 мм
рт.ст. - для ущільненого і активного мулу, 300-500 мм рт.ст. - для
суміші осаду і активного мулу.
13.9.5.6. Перед пуском вакуум-фільтра фільтрувальну тканину
треба добре змочити водою.
Регенерацію фільтрувальної тканини проводять віддувкою
стисненим повітрям і промиванням водою. Витрату промивної води
підтримують в межах 0,1-0,3 м3/год на 1 м2 поверхні фільтра.
13.9.5.7. При недостатній ефективності регенерації (більше
20 відсотків площі без кеку) фільтрувальну тканину промивають
розчином інгібірованої соляної кислоти.
13.9.5.8. Після кожної зупинки вакуум-фільтра фільтрувальна
тканина повинна бути ретельно промита водою з милом або пральним
порошком і очищена щіткою.
13.9.5.9. При невеликих розривах і пошкодженнях фільтрувальну
тканину зашивають, не знімаючи з барабана.
13.9.5.10. Робота вакуум-фільтра може бути інтенсифікована за
допомогою додавання до осаду катіонних флокулянтів.
13.9.5.11. Сирі осади первинних відстійників після обробки на
вакуум-фільтрах для використання в сільському господарстві
необхідно дегельмінтизувати.
13.9.5.12. Експлуатація основного і допоміжного обладнання
цеху вакуум-фільтрів (насосів, насосів-дозаторів, конвеєрів тощо)
здійснюється згідно з цими Правилами та інструкціями
заводів-виготовлювачів.
13.9.6. Центрифуги.
13.9.6.1. Обробка осадів на центрифугах повинна забезпечити
зневоднення осаду до вологості 68-75 відсотків.
13.9.6.2. Експлуатація центрифуг здійснюється згідно з
інструкціями заводів-виготовлювачів.
13.9.6.3. Під час експлуатації центрифуг персонал
зобов'язаний:
підтримувати задані параметри роботи центрифуг (діаметр
зливного циліндра, кількість обертів ротора);
контролювати і обліковувати час роботи центрифуги, кількість
осаду, що обробляється і зневоднюється;
вести спостереження за вологістю і зольністю вихідного осаду,
кеку і фугату (два рази на тиждень), концентрацією зважених
речовин і БСК5 фугату (один раз на тиждень);
забезпечувати безперебійну роботу основного і допоміжного
устаткування.
13.9.6.4. Для підвищення ефективності затримання сухої
речовини осадів до 95-99 відсотків можна використати відповідні
коагулянти і флокулянти.
Вибір реагентів і визначення їх доз проводять шляхом пробної
коагуляції і центрифугування осадів.
13.9.6.5. Оптимальний режим роботи центрифуги (число обертів
ротора, діаметр зливного циліндра, продуктивність) встановлюють
експериментально виходячи з умови одержання найбільш чистого
фугату.
| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 | Стр.11 | Стр.12 | Стр.13 | Стр.14 | Стр.15 | Стр.16 | Стр.17 |
<< Назад |
<<< Главная страница
|
