НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Наказ № 248 від 14.07.2004Про визначення меж зон митного контролю через державний кордон України в пунктах пропуску Котовської митниці
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
Стр. 8
приймання промивних вод до збірних резервуарів;
попереднє відстоювання промивних вод.
Для інтенсифікації відстоювання промивних вод слід вводити
поліакриламід у дозах 0,1-0,5 мг/л.
У разі погіршення санітарно-епідемічної ситуації промивні
води перед повторним використанням повинні додатково
знезаражуватися дозою хлору 5 мг/л при контакті не менше 1 години;
рівномірну подачу освітлених промивних вод у голову очисних
споруд.
Якщо ступінь освітлення високий (до мутності 10-15 мг/л),
допускається подача освітленої промивної води перед фільтрами;
видалення осаду з резервуарів на споруди з обробки осадів.
6.10.3. Споруди з обробки осадів водопровідних очисних споруд
повинні забезпечувати:
ущільнення осаду з відведенням відділеної води;
подачу осаду на мулові майданчики заморожування чи
підсушування.
У разі наявності споруд механічного зневоднення осаду чи
регенерації коагулянту з осаду їх експлуатація здійснюється згідно
з проектними регламентами.
6.10.4. Під час експлуатації споруд повторного використання
промивних вод персонал зобов'язаний:
забезпечити промивання і розподіл промивних вод по збірних
резервуарах;
вести нагляд за дозуванням поліакриламіду;
контролювати тривалість відстоювання промивних вод і
забезпечувати необхідний ступінь їх освітлення;
забезпечити рівномірну подачу освітлених промивних вод на
основні споруди;
вести нагляд за рівнем осаду, який випав у збірних
резервуарах, та періодично видаляти його на споруди з обробки
осаду;
контролювати стан будівельних конструкцій споруд,
трубопроводів і арматури та вчасно їх ремонтувати.
6.10.5. У процесі експлуатації споруд з обробки осадів
персонал зобов'язаний:
контролювати кількість, фізико-хімічні показники осадів, що
надходять на ущільнення, і ущільнених осадів, що випускаються на
мулові майданчики;
контролювати висоту напуску на мулові карти та рівномірність
розподілу осадів по поверхні карт;
вчасно відкривати та регулювати шибери на випусках відстояної
мулової води;
вчасно видаляти осад з мулових майданчиків і вивозити його на
звалище або на утилізацію.
7. Насосні станції
7.1. Організація експлуатації насосних станцій.
7.1.1. Насосні станції систем водопостачання та
водовідведення повинні забезпечувати надійну і безперебійну подачу
води споживачам або перекачування стічних вод з високими
технічно-економічними показниками.
7.1.2. У процесі експлуатації насосних станцій персонал
зобов'язаний:
здійснювати управління режимом роботи насосної станції;
розробляти і впроваджувати заходи з оптимізації роботи
устаткування та економії електроенергії, мастильних та витратних
матеріалів;
забезпечувати нагляд і контроль за станом будівельних
конструкцій, трубопровідної арматури, устаткування і комунікацій,
а також режимом роботи насосних агрегатів;
підтримувати належний санітарний стан приміщення насосної
станції;
вести систематичний облік роботи насосної станції, вносячи
відповідні записи до журналів;
забезпечувати вчасне проведення ревізій устаткування,
поточних і капітальних ремонтів.
На каналізаційних насосних станціях, обладнаних граблями або
решітками, персонал повинен керуватися також вимогами п.13.7 цих
Правил.
7.1.3. Оперативне керівництво роботою насосних станцій і
розробка експлуатаційних режимів повинні здійснюватися
диспетчерською службою, начальником насосної станції чи іншими
адміністративно-технічними керівниками виробника.
7.1.4. Чисельність експлуатаційного персоналу і склад служб
насосних станцій встановлюють за штатним розписом залежно від
продуктивності, призначення і ступеня автоматизації станції.
7.1.5. На кожній насосній станції необхідно закріпити
устаткування за підрозділами, визначити їх функції і
відповідальність працівників за експлуатацію устаткування, видати
спеціальний наказ.
7.1.6. На насосних станціях додатково до документів,
визначених у п.2.6 цих Правил, повинна зберігатись така технічна
документація:
генеральний план майданчика насосної станції з нанесеними
підземними комунікаціями і пристроями;
оперативна технологічна схема комунікацій, агрегатів і
переключень;
схема електропостачання, первинної комунікації силових мереж
і освітлення, принципові та монтажні схеми автоматики і
телемеханізації;
журнал контролю і обліку роботи устаткування;
журнал обліку відбору з джерела води (для насосної станції
першого підйому).
7.1.7. Інструкції з експлуатації насосних станцій складаються
згідно з цими Правилами, інструкціями з експлуатації устаткування
заводів-виготовлювачів з урахуванням особливостей експлуатації
даної станції.
В інструкціях повинні бути визначені умови:
нормальної роботи насосної станції;
роботи насосної станції в аварійному режимі, у т.ч. заходи
проти затоплення машинного залу;
профілактичного і капітального ремонтів устаткування;
експлуатації КВП і автоматики, систем опалення та вентиляції,
підйомно-транспортного устаткування, аварійних випусків.
В інструкціях повинні бути обумовлені обов'язки персоналу
суміжних цехів (груп) з обслуговування і ремонту обладнання, а
також працівників, для яких знання цієї інструкції обов'язкове.
7.1.8. На усіх насосних агрегатах і керуючому обладнанні
(засувках, затворах, щитах управління тощо) повинні бути нанесені
фарбою добре видимі порядкові номери відповідно до
інвентаризаційних номерів та виконавчої документації.
7.2. Управління режимом роботи насосної станції.
7.2.1. Режим роботи насосної станції визначають з урахуванням
режимів роботи інших споруд систем водопостачання (каналізації),
пов'язаних з роботою станції (водоводів, вдопровідної мережі,
колекторів, резервуарів, інших насосних станцій), а також величини
та режиму водоспоживання (нерівномірності притоку стічних вод).
7.2.2. Оперативне управління режимом роботи насосної станції
здійснює черговий диспетчер виходячи з умови підтримання заданих
параметрів роботи системи водопостачання (каналізації) у цілому і
економічності роботи даної насосної станції.
У разі відсутності централізованого диспетчерського
управління для кожної насосної станції повинні бути розроблені
типові погодинні графіки роботи насосних агрегатів для різних днів
тижня і сезонів року з урахуванням коливань водоспоживання
(притоку стічних вод), рівней води в резервуарах і водонапірних
баштах та режимів роботи інших насосних станцій.
Режим роботи насосних станцій першого підйому, що
забезпечують подачу води на очисні споруди водопроводу, повинен
встановлюватися виходячи з прийнятої схеми і режиму роботи очисних
споруд.
7.2.3. Графіки режимів роботи насосних агрегатів повинні
забезпечувати можливість проведення профілактичних оглядів і
ремонтів основного устаткування насосної станції.
7.2.4. У разі змін схеми систем водопостачання (каналізації),
у режимі роботи споруд чи в режимі водоспоживання (притоку стічних
вод) необхідно скоригувати типові графіки роботи насосної станції
і окремих агрегатів.
7.3. Облік роботи насосних станцій.
7.3.1. На кожній насосній станції організовують облік роботи
основного механічного та енергетичного устаткування за такими
показниками:
подача води чи перекачування стічних вод;
витрати електроенергії для станції в цілому і окремо по
машинних цехах (загальна кількість та питома витрата на 1000 м3
води);
витрати води на свої потреби в абсолютних величинах та у
відсотках до подачі води з розподілом на виробничі та побутові
потреби і витрати води;
витрати електроенергії на свої потреби в абсолютних
величинах і у відсотках до загальної витрати;
кількість годин роботи і простою машин, електрообладнання,
коефіцієнт їх корисної дії;
витрата палива і мастильних матеріалів.
7.3.2. Для організації обліку основних технологічних
показників роботи на насосних станціях повинні бути встановлені:
вакуумметри чи мановакуумметри на всмоктувальних патрубках
насосів;
манометри на напірних патрубках нососів;
амперметри, вольтметри, ваттметри та електролічильники біля
електродвигунів;
покажчики рівня мастила в підшипниках (при рідинному
змащуванні) або манометри (при циркуляційному змащуванні), а також
термометри, що показують температуру мастила на вході у підшипник
та на виході з нього;
витратоміри на напірних водопроводах (колекторах).
7.4. Експлуатація насосних агрегатів та допоміжного
обладнання.
7.4.1. Експлуатацію насосних агрегатів і допоміжного
обладнання організовують на підставі інструкцій з експлуатації, що
розробляють з урахуванням інструкцій заводів-виготовлювачів і цих
Правил.
В інструкції з експлуатації повинні бути визначені:
послідовність операцій з пуску і зупинки агрегатів, допустимі
температури у підшипниках, мінімальний тиск мастила (у системах з
циркуляційним змащуванням), перелік основних відмов устаткування
та методів їх усунення.
7.4.2. На кожному насосному агрегаті повинна бути заводська
табличка із зазначенням заводу-виготовлювача, заводського номера і
технічної характеристики.
7.4.3. На кожний насосний агрегат повинен бути заведений
технічний паспорт згідно з вимогами п.2.6 цих Правил.
7.4.4. Кожний насосний агрегат і допоміжне обладнання повинні
бути забезпечені комплектом запасних частин і запасом
експлуатаційних матеріалів згідно з нормативами
заводу-виготовлювача.
7.4.5. Пуск і зупинку насосних агрегатів і допоміжного
обладнання виконує тільки черговий, що обслуговує дану установку
(якщо пуск і зупинка не здійснюються в автоматичному режимі або за
допомогою систем телемеханічного управління).
7.4.6. Експлуатація насосних агрегатів заборонена у разі:
появи в агрегаті ясно чутного стуку;
появи диму, іскріння або свічення в зазорі між статором і
ротором електродвигуна;
виникнення підвищеної вібрації вала (допустима вібрація
0,013-0,05 при швидкості обертання 1000-3000 об./хв.; 0,16 - при
швидкості обертання менше 750 об./хв.;
підвищення температури підшипників, обмоток статора або
ротора вище допустимої;
підплавлення підшипників ковзання або виходи з ладу
підшипників кочення;
тиску мастила нижче допустимого (при циркуляційному
змащенні).
7.4.7. Забороняється регулювати продуктивність насосного
агрегату засувкою на всмоктуючому трубопроводі. Під час роботи
насоса засувка на всмоктуючому трубопроводі повинна бути відкрита
повністю.
7.4.8. У разі виникнення аварії черговий повинен зупинити
насосний агрегат згідно із спеціальною протиаварійною інструкцією
без дозволу чергового вищого рівня. Про свої дії він повинен
терміново сповістити чергового вищого рівня або диспетчера.
7.4.9. Кожний насосний агрегат періодично за затвердженим
графіком піддають оглядам, ревізіям, поточним і капітальним
ремонтам.
Періодичність і обсяг кожного виду робіт встановлюють на
підставі інструкції заводу-виготовлювача з урахуванням місцевих
умов.
7.4.10. Один раз на два роки проводять перевірку фактичного
коефіцієнта корисної дії (ККД) кожного насосного агрегату.
7.4.11. Пуск і відладку агрегату після ремонту виконують під
наглядом особи, яка керувала ремонтом.
7.4.12. Вантажопідйомні механізми, встановлені на насосних
станціях, повинні експлуатуватися згідно з Правилам устрою,
встановлення, огляду і експлуатації підйомних механізмів.
8. Резервуари і водонапірні башти
8.1. Резервуари і водонапірні башти повинні забезпечувати
вирівнювання режимів роботи насосних станцій та зберігання
регулюючих, аварійних та протипожежних запасів води, а також води
на технологічні потреби споруд. Після (і під час) зберігання води
в резервуарах її якість повинна відповідати вимогам ГОСТу 2874-82.
Вода, що зберігається в резервуарах, повинна бути надійно захищена
від зовнішнього забруднення шляхом герметизації резервуарів та
їх обладнання спеціальними фільтрами-поглиначами.
8.2. У процесі експлуатації резервуарів та водонапірних башт
персонал зобов'язаний:
вести контроль за якістю поступаючої та вихідної води;
утримувати споруди в належному санітарному стані, періодично
проводити їх очищення та дезинфекцію;
здійснювати спостереження за рівнями води;
слідкувати за справністю запірно-регулюючої арматури,
трубопроводів, люків-лазів, дверей, фільтрів-поглиначів, систем
роздачі води та будівельних конструкцій;
систематично проводити випробування на витоки води з
резервуарів та їх герметичність;
вживати термінових заходів до усунення протікання води
всередину резервуара крізь стіни і перекриття;
вести нагляд за станом резервуарів та башт, розташованих за
межами території водопроводу, і здійснювати їх охорону.
8.3. Періодичність і обсяг контролю якості води в резервуарах
встановлюють залежно від продуктивності очисних споруд і
погоджують з місцевими органами Державного санітарного нагляду.
8.4. Для кожного резервуара залежно від його призначення і на
підставі аналізу режиму водоспоживання і досвіду експлуатації
повинен бути розроблений добовий графік рівнів води в ньому з
урахуванням повного обміну води протягом 48 годин і необхідності
зберігання аварійного і протипожежного запасів води.
8.5. Резервуари повинні бути обладнані пристроями і
приладами, які забезпечують:
захист питної води від забруднення повітрям, яке надходить в
резервуари під час експлуатації;
роздачу води в пересувну тару;
контроль на рівнями води і передачу даних в диспетчерський
пункт або на насосну станцію;
можливість відбору проб води без доступу в резервуар.
8.6. Входи до люків-лазів, в резервуари та водонапірні башти
повинні бути герметично зачинені і опломбовані. Порядок входу в
резервуар чи башту встановлюється інструкціями, погодженими з
місцевими органами Державного санітарного нагляду.
8.7. Вікна водонапірних башт повинні бути закриті густою
(1x1 мм) металевою сіткою. Необхідно слідкувати за цілісністю
сіток для запобігання забруднення води комахами.
8.8. У разі погіршення бактеріологічних і фізико-хімічних
показників води у резервуарі чи башті проводять їх промивання
фільтрованою водою з підвищеною до 2 мг/л концентрацією
залишкового хлору при збільшених витратах води через резервуар
(башту). Якщо таке промивання не дає позитивних результатів,
проводять очищення та дезинфекцію резервуара.
8.9. Не рідше одного разу на рік повинен проводитись контроль
герметичності резервуарів, їх очищення та дезинфекція, перевірка
роботи фільтрів-поглиначів, пристроїв для роздачі води в пересувну
тару, усіх трубопроводів, запірної арматури, люків-лазів, дверей
тощо.
8.10. Виконання робіт з очищення, фарбування, ремонту
резервуарів оформлюють наказом по підприємству. Перед початком
робіт засувки на трубопроводах, які підводять та відводять воду,
повинні бути закриті та опломбовані.
8.11. Після закінчення очищення, фарбування або ремонту в
резервуарах (баках водонапірних башт) складають спеціальний акт, в
якому вказують:
час зняття пломб;
перелік проведених робіт;
характеристику санітарно-технічного стану резервуара;
час закінчення робіт і спосіб дезинфекції;
відповідального за проведення робіт.
8.12. Після закінчення ремонту або очищення обов'язково
виконують дезинфекцію розчинами активного хлору:
для резервуарів великої місткості - методом зрошування
розчином сполук активного хлору з концентрацією 200-250 мг/л (з
розрахунку 0,3-0,5 л на 1 м2 поверхні резервуара) при контакті
1-2 години;
для резервуарів малої місткості - способом заповнення водою з
вмістом активного хлору 75-100 мг/л при контакті 5-6 годин.
Після дезинфекції резервуар промивають фільтрованою водою.
Резервуар може бути включений в експлуатацію після двох
задовільних бактеріологічних аналізів, які виконують з інтервалом
часу, необхідним для повного обміну води в резервуарі.
8.13. Керівництво виробника зобов'язано сповістити місцеві
органи Державного санітарного нагляду про закінчення робіт з
очищення, фарбування або ремонту резервуара.
8.14. Інструменти для очищення резервуарів перед початком
роботи оброблюють 1%-ним розчином хлорного вапна.
8.15. У процесі очищення резервуара в першу чергу видаляють
осади з дна, потім очищають стіни і колони металічними щітками до
повного видалення слизу, а стіни і колони двічі обмивають з
брандспойта. Після цього відмивають дно резервуара, а всі поверхні
резервуара повторно обмивають з брандспойта.
8.16. Відчиняти світлові люки допускається тільки на першій
стадії очищення. Перед останньою промивкою люки зачиняють і
резервуар освітлюють штучним освітленням.
8.17. Перед входом до резервуара повинен стояти посуд з
1%-ним розчином хлорного вапна для обмивання гумового взуття.
8.18. Допуск персоналу до резервуарів, башт і на їх територію
треба обмежувати тільки необхідними випадками, які повинні бути
обумовлені у відповідних інструкціях. Допуск сторонніх осіб на
територію резервуарів і башт, яка повинна бути огороджена,
категорично забороняється.
8.19. Двері камер і люки-лази резервуарів чистої води повинні
бути опечатані або опломбовані представником охорони. Ключі
зберігаються у начальника (технолога) очисних споруд (цеху очистки
води).
8.20. Один раз на рік проводять випробування підземних
резервуарів на витоки води з визначенням їх величин.
8.21. Металічні баки водонапірних башт фарбують не рідше
одного разу на 3 роки антикорозійними фарбами, дозволеними
Головним санітарно-епідеміологічним управлінням Міністерства
охорони здоров'я України.
9. Зовнішні системи подачі і розподілу води
9.1. Організація експлуатації зовнішніх систем подачі і
розподілу води.
9.1.1. Зовнішні системи подачі і розподілу води повинні
забезпечувати безперебійне і надійне постачання споживачам питної
| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 | Стр.11 | Стр.12 | Стр.13 | Стр.14 | Стр.15 | Стр.16 | Стр.17 |
<< Назад |
<<< Главная страница
|
