Бесплатная библиотека законов онлайн
Загрузить Adobe Flash Player

  Главная

  Право Украины

  Конституция

  Кодексы

  Законы

  Указы

  Постановления

  Приказы

  Письма

  Законы других стран

  Законодательство РБ

  Законодательство РФ

  Новости

  Полезные ресурсы

  Контакты

  Новости сайта

  Поиск документа


Полезные ресурсы

- Таможенный кодекс таможенного союза

- Каталог предприятий и организаций СНГ

- Законодательство Республики Беларусь по темам

- Законодательство Республики Беларусь по дате принятия

- Законодательство Республики Беларусь по органу принятия

- Законы Республики Беларусь

- Новости законодательства Беларуси

- Тюрьмы Беларуси

- Законодательство России

- Деловая Украина

- Автомобильный портал

- The legislation of the Great Britain


Правовые новости







НАЙТИ ДОКУМЕНТ


Наказ № 344 від 15.11.1996

Про затвердження Переліку військових частин, установ, організацій і підприємств Міністерства оборони України, дислокованих у зонах радіоактивного забруднення, які утворилися внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС


Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года

<< Назад | <<< Главная страница

Стр. 5

     У садівницьких  та  дачних  поселеннях  -  за   вищевказаними
умовами,  а  також  за  умови забезпечення їх послугами зв'язку та
медичною допомогою.
 
     4 Промислова територія
 
     Промислова зона
 
     4.1 До       складу        промислово-виробничої        зони,
функціонально-спеціалізованої   частини  території  міста  входять
об'єкти  матеріального  виробництва,  комунального   господарства,
виробничої   інфраструктури,  науки  і  наукового  обслуговування,
підготовки  кадрів,   інші   об'єкти   невиробничої   сфери,   які
обслуговують матеріальне і нематеріальне виробництво.
 
     4.2* При  виділенні  території  промислових  зон  на підставі
загального  функціонального  зонування  міста  треба   враховувати
ефективність  їх зв'язків із сельбищними,  рекреаційними та іншими
територіями.  При  планувальному   формуванні   промислової   зони
необхідно, щоб:
     а) частка території  з  виробничими  функціями  становила  не
менше 60-65% загальної території зони;
     б) виробничі об'єкти розміщувалися  досить  компактно  і  між
ними не було великих функціонально сторонніх утворень;
     в) зона   була   забезпечена    транспортними    магістралями
загальноміського   значення,   які   зв'язували   б  її  з  іншими
функціональними зонами міста і формували основу  її  планувального
каркаса.
     При розміщенні  промислових  зон  (районів)  слід  керуватися
збалансованістю  місць  прикладення праці і місць проживання.  При
цьому  слід  формувати   взаємозв'язану   систему   обслуговування
працюючих  на підприємствах і населення,  прилеглих до промислової
зони житлових районів.
     Для повноцінного    функціонування   зони   необхідні   також
наявність одного або декількох громадських центрів обслуговування,
які б розміщувалися переважно на стику із сельбищними територіями.
До складу громадського центру треба включати установи як провідних
функцій    (управлінські,    науково-проектного,    інформаційного
обслуговування),  так і супутніх з вибірковою номенклатурою послуг
(об'єкти    культурно-побутового    обслуговування,   громадського
харчування, пункти охорони здоров'я та ін.).
     До складу  громадського  центру  обслуговування слід включати
також споруди фізкультурно-оздоровчого призначення з розрахунку на
1000  працюючих:  відкритих площинних спортивних споруд - 0,02 га,
спортивних залів - 60 кв.м  площі  підлоги,  басейнів  -  82  кв.м
дзеркала води,  приміщень  реабілітаційного  призначення - 15 кв.м
загальної площі.
 
     4.3 Промислову зону слід розчленовувати залежно від  розмірів
на  структурні  елементи,  промислові  райони,  промислові  вузли,
територіальні групи підприємств,  окремі підприємства.  Формування
структурних  елементів  повинне  здійснюватись  у рамках загальної
програми функціонально-територіальної та архітектурно-планувальної
організації промислової зони.
 
     4.4 При    виділенні   територій   промислових   районів   як
спеціалізованої функціонально-планувальної одиниці треба  поряд  з
виробничими    критеріями    враховувати    планувальні   фактори:
конфігурацію  міського  плану,  мережу  міських  вулиць,   рельєф,
ландшафтні обмеження тощо.
 
     4.5 Промислові  райони  у місті за архітектурно-планувальними
умовами і  факторами  формування  слід  поділяти  на  містобудівні
категорії,  для кожної з яких призначений функціонально-адекватний
склад підприємств, що розміщуються, які:
     виділяють виробничі   шкідливості  і  вимагають  залізничного
транспорту,   а   також   характеризуються   особливими    умовами
виробництва (пожежонебезпечні, вибухонебезпечні, радіоактивні), їх
розміщують на віддаленні від сельбищних  територій  відповідно  до
санітарних і протипожежних норм;
     не виділяють шкідливих  речовин,  але  вимагають  залізничних
під'їзних  шляхів,  що  зумовлює  необхідність  і  доцільність  їх
розміщення  у  периферійній  частині   міста.   Віддалення   таких
підприємств  від житлової забудови на значну відстань не є суворою
необхідністю;
     не викидають виробничі шкідливості із невеликим вантажообігом
(не більше 40 автомашин за добу в одному напрямку),  що не вимагає
влаштування   залізничних   колій.   Такі  підприємства  вимагають
мінімальних санітарно-захисних розривів і можуть  розміщуватися  у
межах сельбищної території.
     Мінімальні санітарно-захисні  розриви  для  всіх   виробничих
будівель  і  складів,  які  не  виділяють  у навколишнє середовище
шкідливих з неприємним запахом  і  пожежонебезпечних  речовин,  не
створюють   підвищення  рівнів  шуму,  вібрації,  електромагнітних
випромінювань і не вимагають під'їзних залізничних шляхів, повинні
бути не менше 50 м.
 
     4.6 Великі  промислові  райони  (кількість підприємств більше
40, кількість   трудящих   30-40   тис.чол.,    площа    території
300-400 га)  доцільно  планувально  розчленовувати  на  промислові
вузли,  вирішені  на  основі  єдиного   архітектурно-планувального
задуму    з    вираженими    планувальними    межами,   спільністю
інженерно-технічної   інфраструктури,    допоміжних    виробництв,
об'єктів  соціально-побутового  обслуговування.  Середні параметри
промислового вузла:  кількість  підприємств  -  10-40,   кількість
трудящих - 20-30 тис.чол., величина території - 120-220 га.
 
     4.7 Виходячи   із  соціальних,  економічних  і  містобудівних
вимог,  промислові вузли і райони,  які розміщуються у центральній
зоні  міста,  слід  формувати  із  підприємств  з найбільш високою
професіональною  привабливістю,   на   базі   прогресивних   видів
сучасного    виробництва,   екологічно   чистих   технологій,   що
характеризуються     найбільшою     інтенсивністю     використання
внутрішньомайданчикових   (внутрішньозаводських)  територій  і  не
вимагають під'їзних залізничних колій.
     Промислові вузли  і райони,  які розміщуються у периферійному
поясі  міста,  доцільно  формувати  із  підприємств   з   відносно
обмеженою   галузевою   різноманітністю;   або  вони  можуть  бути
вузькоспеціалізованими при досить значній  кількості  підприємств,
що  входять  до їх складу.  Інтенсивність внутрішньомайданчикового
використання територій  тут  допускається  значно  нижчою,  ніж  у
центральній зоні, відповідно до кваліметричного зонування.
 
     4.8 Розміри  загальної  площі території промислових районів і
вузлів не повинні перевищувати:
     а) для  металургійних  заводів з повним циклом і пов'язаних з
ними коксохімічних  цехів,  енергетичних  допоміжних  об'єктів,  а
також підприємств   нафтохімічної   і   хімічної  промисловості  -
1000-1500 га;
     б) для  металургійних  заводів  з  неповним  циклом,  заводів
важкого і середнього машинобудування,  з урахуванням енергетичних,
допоміжних об'єктів і кущових будівельних баз - 750-1000 га;
     в) для великих багатогалузевих груп, утворених підприємствами
важкого    і    середнього   машинобудування   з   додатковими   і
обслуговуючими об'єктами  та  майданчиками,  що  резервуються,   -
300-700 га;
     г) для   груп   невеликої   кількості   середніх   і    малих
спеціалізованих  підприємств важкого і середнього машинобудування,
а  також  великих  підприємств  легкої  промисловості  і  супутніх
об'єктів   з   під'їзними  шляхами  та  енергетичною  групою,  які
утворюють промислові райони і вузли, - 50-150 га;
     д) для    підприємств    легкої   промисловості,   середнього
машинобудування,  які формують промислові вузли у районі загальних
транспортних або енергетичних об'єктів, - 100-150 га;
     е) для територіальних груп середніх і  невеликих  підприємств
машинобудівної,    легкої    і    харчової    промисловості,   при
позасельбищному   розміщенні    і    обслуговуванні    залізничним
транспортом і кущовим енергетичним господарством - 50-100 га;  при
розміщенні у сельбищній зоні нешкідливих у санітарному  відношенні
виробництв  легкої  промисловості  без  обслуговування залізничним
транспортом з переважно багатоповерховою забудовою - до 20 га.
 
     Примітка. Виключається формування багатогалузевих  комплексів
на території,  більшій  як  1-2  тис.га,  без їх структурування на
промислові зони і вузли,  а також групування  дрібних  підприємств
місцевої   і  кооперативної  промисловості,  які  розміщуються  на
внутрішньосельбищних ділянках загальною площею понад 1 га.
 
     4.9 При   вирішенні    архітектурно-планувального    завдання
формування промислово-виробничої зони необхідно:
     враховувати можливу потребу і напрям територіального розвитку
у погодженні з основними композиційними осями міста;
     забезпечити зв'язки з головними транспортними  комунікаціями,
які утворюють планувальний каркас міста;
     забезпечити композиційний   взаємозв'язок   виробничої   зони
забудови з оточенням;
     враховувати умови  сприймання  різних   ділянок   промислової
забудови у міському середовищі;
     забезпечити створення санітарно-захисних зон з включенням  їх
у єдину систему озеленення міста.
 
     4.10* Розміри    санітарно-захисних   зон   для   промислових
підприємств  або   однотипних   промислових   утворень   необхідно
визначати  залежно  від  кількості  газо-  і пилоподібних викидів,
речовин  з  неприємним  запахом,  утворюваного   шуму,   вібрації,
електромагнітних випромінювань, ультразвуку, радіоактивних речовин
та інших шкідливих факторів відповідно до чинних  санітарних  норм
розміщення   промислових   підприємств   і   методики   розрахунку
концентрації  в  атмосферному  повітрі  шкідливих   речовин,   які
містяться  у  викидах  підприємств,  а  також  з урахуванням вимог
захисту від шуму та інших вимог (розділ 10).
     Розміри санітарно-захисної   зони   заводу   із  знешкодження
токсичних промислових  відходів  (ТПВ)  потужністю  до  100  тис.т
відходів за  рік необхідно приймати 500 м,  а 100 тис.т і більше -
1000 м.
     Розміри санітарно-захисної  зони  ділянки  схоронення  ТПВ до
межі населених пунктів,  відкритих водоймищ,  а також до  об'єктів
культурно-оздоровчого  призначення  приймається  не  менше 3000 м.
Ділянки схоронення ТПВ розміщуються на відстані не  менше:  200  м
від автомобільних доріг,  залізничних колій загальної мережі, 50 м
від межі лісонасаджень, які не призначені для рекреації.
     Розміри санітарно-захисних  зон заводів із знешкодження ТПВ і
ділянок їх схоронення можуть бути зменшені  тільки  при  виконанні
розрахунків  і обґрунтуванні у відповідності з вимогами санітарних
правил і норм.
     Територію санітарно-захисних  зон  промислових підприємств не
слід розглядати як резерв розширення територій підприємств.
 
     4.11 У санітарно-захисній зоні  не  допускається  розміщувати
житлові будинки, дитячі дошкільні установи, загальноосвітні школи,
установи охорони здоров'я та відпочинку,  спортивні споруди, сади,
парки, садівницькі товариства й городи.
     До територіально-виробничих    утворень,    відділених    від
сельбищної території   санітарно-захисною  зоною  завширшки  понад
1000 м,  не слід включати підприємства із санітарно-захисною зоною
до 100 м, особливо підприємства легкої та харчової промисловості.
 
     4.12* Улаштування відвалів, шламонакопичувачів, хвостосховищ,
відходів і покидьків  підприємств  у  межах  промислової  зони  не
допускається. При обґрунтуванні неможливості їх утилізації ділянки
для них треба розміщувати за межами підприємств і  II  поясу  зони
санітарної  охорони  підземних вододжерел з дотриманням санітарних
норм, а також норм і правил безпеки, затверджених або погоджених з
відповідними  інстанціями.  При  цьому  для  промислових  вузлів і
районів,  як правило,  слід передбачати  централізовані  (групові)
відвали.
     Відвали, у яких міститься вугілля,  сланець, миш'як, свинець,
ртуть та інші займисті й токсичні речовини, повинні бути розміщені
від житлових і громадських будинків і споруд на відстані не ближче
розрахункового небезпечного зсуву відвалів.
     Розміщення в населених пунктах нових  териконів  і  відвалів,
які  можуть  бути  джерелами  забруднення атмосферного повітря або
іншого шкідливого впливу на нього, забороняється.
     При розгляді    проектної    документації   щодо   формування
промислових утворень треба особливу увагу звертати на впровадження
нових   технологій   з   орієнтацією   на  максимальну  утилізацію
промислових відходів.
 
     Наукова і науково-виробнича зона
 
     4.13 У значних і найзначніших містах  слід  визначати  райони
розміщення і розвитку наукових установ, які залежать від характеру
дослідницької діяльності і специфіки виробництва. Рекомендуються:
     центральні міські  райони для інститутів і установ суспільних
наук,  конструкторських бюро із штатною кількістю працівників, яка
не перевищує 300 чол.;
     прицентральні сельбищні,   сельбищно-виробничі   райони,   що
склалися,  для  розміщення установ природничих і технічних наук із
штатною кількістю 1000-2000 чол.;
     периферійні, нові міські райони для розміщення груп наукових,
навчальних, науково-технічних установ природничо-наукового профілю
із штатною кількістю понад 2000 чол.;
     приміські райони,  в межах зони  впливу  міста  для  розвитку
наукових містечок,  технополісів,  агрополісів, об'єктів наукового
обслуговування,  полігонів, дослідних полів та інших територіально
ємких об'єктів.
 
     4.14 Раціональне       розміщення      установ      наукової,
науково-технічної  діяльності  досягається  за  рахунок  групового
способу   функціональної   і  планувальної  організації  об'єктів,
пов'язаних єдиним дослідницьким  і  виробничим  циклом.  Створення
наукових  зон,  у  яких  розміщуються групи профільних навчальних,
наукових,    проектно-конструкторських    організацій,    об'єктів
виробничого   призначення,   є   прогресивною  формою  організації
спеціалізованих територій.
 
     4.15 До   складу    спеціалізованих    територій    наукових,
науково-виробничих   установ   слід   включати  території  установ
дослідницької  діяльності,   лабораторій,   майстерень,   корпусів
експериментального (серійного) виробництва,  комунально-складських
зон, резервні території, рекреаційні, озеленені.
     Вибір інженерних,  санітарно-гігієнічних заходів здійснюється
з урахуванням факторів впливу на навколишнє середовище.
     Організація наукових  і  науково-виробничих територій повинна
задовольняти вимоги інтенсивного її  використання,  комплексності,
планувальної компактності.
 
     4.16 При  визначенні  земельних ділянок наукових установ слід
приймати показники щільності забудови не менше величин,  наведених
у таблиці 4.1.
 
                                                       Таблиця 4.1
 
--------------------------------------------------------------------
| Штатна кількість працівників  |  Щільність забудови ділянок,     |
|                               |    кв.м, заг. площі на 1 га      |
|------------------------------------------------------------------|
|                   Установи суспільних наук:                      |
|------------------------------------------------------------------|
|до 300                         |          10 000-8000             |
|-------------------------------+----------------------------------|
|більше 300                     |         12 000-10 000            |
|------------------------------------------------------------------|
|             Установи природничих і технічних наук:               |
|------------------------------------------------------------------|
|до 300                         |          7000-5000               |
|-------------------------------+----------------------------------|
|від 300 до 1000                |              8000                |
|-------------------------------+----------------------------------|
|від 1000 до 2000 і більше      |             10 000               |
|------------------------------------------------------------------|
|     Примітка 1.  Показники таблиці не поширюються  на  об'єкти  з|
|особливим режимом роботи (ботанічні сади,  обсерваторії,  дослідні|
|поля, полігони, прискорювачі елементарних частинок).              |
|     Примітка 2.  Менші показники щільності слід приймати у нових,|
|середніх і малих містах.                                          |
--------------------------------------------------------------------
 
     Комунально-складська зона
 
     4.17 Комунально-складська зона - територія населеного пункту,
призначена   для   розміщення  груп  і  окремих  підприємств,  які
забезпечують потреби населення у зберіганні товарів, комунальних і
побутових    послугах,    із    загальними   для   них   об'єктами
інженерно-технічного і адміністративного забезпечення.
     На території  комунально-складської  зони  треба  розміщувати
підприємства  і  об'єкти  харчової   (харчосмакової,   м'ясної   і
молочної)  промисловості,  торгівлі й плодоовочевого господарства:
загальнотоварні  склади,  розподільні  холодильники,  плодоовочеві
бази,   сховища   картоплі,   овочів   і   фруктів,   заготівельні
підприємства   напівфабрикатів   та   кулінарних   виробів   тощо;
транспортного    господарства:    гаражі,    станції    технічного
обслуговування  автомашин,  автозаправочні  станції,  трамвайні  і
тролейбусні депо,  автобусні і таксомоторні парки тощо; побутового
обслуговування  населення:  фабрики-пральні,   хімічного   чищення
одягу,  ремонту  побутової техніки,  одягу,  меблів;  комунального
господарства: парки дорожньо-прибиральних машин, бази експлуатації
та ремонту жител, інженерних мереж тощо.
     Холодильники великої місткості (понад 600 т)  і  молокозаводи
із  застосуванням  великої  кількості  аміаку  треба розміщувати у
відокремлених складських районах приміської зони.
     Не слід  розміщувати  комунально-складські зони на територіях
промислових вузлів,  їхніх санітарно-захисних зон,  до складу яких
входять підприємства  1-3  класу  щодо  санітарної  характеристики
виробництва.
 
     4.18 Складські  комплекси,  не  пов'язані   з   безпосереднім
обслуговуванням   населення,  слід  розміщувати  за  межами  міст,
наближаючи їх до вузлів зовнішнього транспорту.
     За межами   території   міст   та   їхніх   зелених   зон,  у
відокремлених складських районах  приміської  зони  з  дотриманням
санітарних,  протипожежних  і  спеціальних  норм  слід передбачати
розосереджене розміщення складів державних резервів, складів нафти
і   нафтопродуктів   першої   групи,   перевалочних  баз  нафти  і
нафтопродуктів,  складів  зріджених   газів,   складів   вибухових
матеріалів  і  базисних  складів  сильнодіючих  отруйних  речовин,
базисних складів продовольства,  фуражу  і  промислової  сировини;
лісоперевалочних   баз  базисних  складів  лісових  і  будівельних
матеріалів.
 
     Примітка 1.  Для  обслуговування  груп  малих   міст,   селищ
міського типу і сільських поселень слід передбачати централізовані
склади,  розміщуючи  їх   переважно   у   районних   центрах   або
пристанційних поселеннях.
 
     Примітка 2.  У районах з обмеженими територіальними ресурсами
і  цінними  сільськогосподарськими  угіддями  слід  за   наявності
відпрацьованих  гірничих  виробок  і  ділянок надр,  придатних для
розміщення  на  них  об'єктів,  здійснювати   будівництво   сховищ
продовольчих   і   промислових   товарів,   цінної   документації,
розподільних  холодильників  та  інших  об'єктів,  які  потребують
забезпечення   стійкості   до   зовнішніх   впливів  і  надійності
функціонування.   Ці   об'єкти   повинні    відповідати    вимогам
протипожежної безпеки згідно з чинними нормативними документами.
 
     4.19 Для  попереднього  визначення розмірів земельних ділянок
складів,  призначених для  обслуговування  поселень,  допускається
виходити з   розрахунку   2  кв.м  на  одну  людину  у  значних  і
найзначніших містах з  урахуванням  застосування  багатоповерхових
складів і 2,5 кв.м - у решті міст і населених пунктів.

| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 | Стр.11 | Стр.12 | Стр.13 | Стр.14 | Стр.15 | Стр.16 | Стр.17 | Стр.18 | Стр.19 | Стр.20 | Стр.21 | Стр.22 | Стр.23 | Стр.24 | Стр.25 | Стр.26 |



<< Назад | <<< Главная страница

Разное

При полном или частичном использовании материалов сайта ссылка на pravo.levonevsky.org обязательна

© 2006-2017г. www.levonevsky.org

TopList

Законодательство Беларуси и других стран

Законодательство России кодексы, законы, указы (избранное), постановления, архив

Законодательство Украины кодексы, законы, указы, постановления, приказы, письма


Законодательство Республики Беларусь по дате принятия:

2013 2012 2011 2010 2009 2008 2007 2006 2005 2004 2003 2002 2001 2000 до 2000 года

Защита прав потребителя
ЗОНА - специальный проект

Бюллетень "ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬ" - о предпринимателях.



Новые документы




NewsBY.org - News of Belarus

UK Laws - Legal Portal

Legal portal of Belarus

Valery Levaneuski. Personal website of the Belarus politician, the former political prisoner