НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Кодекс законів про працю України
Кодекс України № 322-VIII от 10.12.1971
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
Стр. 11
соціальним страхуванням.
( Стаття 170 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3694-12
від 15.12.93, N 429-IV ( 429-15 ) від 16.01.2003 )
Стаття 171. Обов'язки власника або уповноваженого ним
органу щодо розслідування та обліку нещасних
випадків, професійних захворювань і аварій
на виробництві
Власник або уповноважений ним орган повинен проводити
розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних
захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку,
встановленого Кабінетом Міністрів України.
( Стаття 171 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4617-10
від 24.01.83; Законом N 3694-12 від 15.12.93 )
Стаття 172. Застосування праці інвалідів
У випадках, передбачених законодавством, на власника або
уповноважений ним орган покладається обов'язок організувати
навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно
до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний
робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові
умови праці.
Залучення інвалідів до надурочних робіт та робіт у нічний час
без їх згоди не допускається (статті 55, 63).
( Стаття 172 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3694-12 від
15.12.93 )
Стаття 173. Відшкодування шкоди в разі ушкодження
здоров'я працівників
Шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням
здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків,
відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
( Стаття 173 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3694-12 від
15.12.93; в редакції Закону N 429-IV ( 429-15 ) від 11.02.2003 )
( Статтю 173-1 виключено на підставі Закону N 1356-XIV
( 1356-14 ) від 24.12.99 )
Глава XII
ПРАЦЯ ЖІНОК
Стаття 174. Роботи, на яких забороняється застосування
праці жінок
Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на
роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на
підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт
або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню).
Забороняється також залучення жінок до підіймання і
переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них
граничні норми.
Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними
умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, а
також граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками
затверджуються Міністерством охорони здоров'я України за
погодженням із Державним комітетом України по нагляду за охороною
праці.
( Стаття 174 із змінами, внесеними згідно із Законами N 871-12
від 20.03.91, N 3694-12 від 15.12.93 )
Стаття 175. Обмеження праці жінок на роботах у нічний час
Залучення жінок до робіт у нічний час не допускається, за
винятком тих галузей народного господарства, де це викликається
особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід.
Перелік цих галузей і видів робіт із зазначенням максимальних
термінів застосування праці жінок у нічний час затверджується
Кабінетом Міністрів України.
Зазначені у частині першій цієї статті обмеження не
поширюються на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті
лише члени однієї сім'ї.
( Стаття 175 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3694-12 від
15.12.93 )
Стаття 176. Заборона залучення вагітних жінок і жінок,
що мають дітей віком до трьох років, до нічних,
надурочних робіт, робіт у вихідні дні і
направлення їх у відрядження
Не допускається залучення до робіт у нічний час, до
надурочних робіт і робіт у вихідні дні і направлення у відрядження
вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років.
( Стаття 176 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4841-11
від 30.10.87; Законом 871-12 від 20.03.91 )
Стаття 177. Обмеження залучення жінок, що мають
дітей віком від трьох до чотирнадцяти років
або дітей-інвалідів, до надурочних робіт і
направлення їх у відрядження
Жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років
або дітей-інвалідів, не можуть залучатись до надурочних робіт або
направлятись у відрядження без їх згоди.
( Стаття 177 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4841-11
від 30.10.87; Законом N 871-12 від 20.03.91 )
Стаття 178. Переведення на легшу роботу вагітних жінок
і жінок, які мають дітей віком до трьох років
Вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються
норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на
іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих
виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за
попередньою роботою.
До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до
медичного висновку іншої роботи, яка є легшою і виключає вплив
несприятливих виробничих факторів, вона підлягає звільненню від
роботи із збереженням середнього заробітку за всі пропущені
внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства, установи,
організації.
Жінки, які мають дітей віком до трьох років, в разі
неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу
роботу із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою
до досягнення дитиною віку трьох років.
Якщо заробіток осіб, зазначених у частинах першій і третій
цієї статті, на легшій роботі є вищим, ніж той, який вони
одержували до переведення, їм виплачується фактичний заробіток.
( Стаття 178 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4841-11
від 30.10.87; Законами N 871-12 від 20.03.91, N 263/95-ВР від
05.07.95 )
Стаття 179. Відпустки у зв'язку з вагітністю, пологами і
для догляду за дитиною
На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана
відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70
календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше
дітей та у разі ускладнення пологів - 70) календарних днів після
пологів, починаючи з дня пологів.
Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами
обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140
календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі
ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від
кількості днів, фактично використаних до пологів.
За бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за
дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди
допомоги відповідно до законодавства.
Підприємства, установи та організації за рахунок власних
коштів можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та
відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною
більшої тривалості.
Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох
років не надається, якщо дитина перебуває на державному утриманні.
У разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в
обов'язковому порядку надається відпустка без збереження
заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але
не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.
Відпустки для догляду за дитиною, передбачені частинами
третьою, четвертою та шостою цієї статті, можуть бути використані
повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи
іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.
За бажанням жінки або осіб, зазначених у частині сьомій цієї
статті, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною
вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.
При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в
період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею
трирічного віку.
( Стаття 179 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4617-10
від 24.01.83; Законом N 871-12 від 20.03.91; в редакції Закону
N 117-XIV ( 117-14 ) від 18.09.98, із змінами, внесеними згідно із
Законом N 429-IV ( 429-15 ) від 16.01.2003 )
( Відповідно до розділу II Закону Української РСР N 871-12 від 20
березня 1991 р. (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991, N 23, ст.
267) частково оплачувані відпустки з 1 січня 1992 р. надаються
жінкам до досягнення дитиною віку трьох років. )
Стаття 180. Приєднання щорічної відпустки до відпустки у
зв'язку з вагітністю та пологами
У разі надання жінкам відпустки у зв'язку з вагітністю та
пологами власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за
заявою жінки приєднати до неї щорічні основну і додаткову
відпустки незалежно від тривалості її роботи на даному
підприємстві, в установі, організації в поточному робочому році.
( Стаття 180 в редакції Закону N 117-XIV ( 117-14 ) від 18.09.98 )
Стаття 181. Порядок надання відпустки для догляду за дитиною
і зарахування її до стажу роботи
Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного
віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя
та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою жінки або
осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу,
повністю або частково в межах установленого періоду та
оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого
ним органу.
Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного
віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя
та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального,
так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за
спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу
роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.
( Стаття 181 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4617-10
від 24.01.83; Законом N 871-12 від 20.03.91; в редакції Закону
N 117-XIV ( 117-14 ) від 18.09.98 )
( Відповідно до розділу II Закону Української РСР N 871-12 від 20
березня 1991 р. (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991, N 23, ст.
267) частково оплачувані відпустки з 1 січня 1992 р. надаються
жінкам до досягнення дитиною віку трьох років. )
Стаття 182. Відпустки жінкам, які усиновили дітей
Жінкам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з
пологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення
тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при
усиновленні двох і більше дітей) з виплатою державної допомоги у
встановленому порядку.
Жінкам, які усиновили дитину старше трьох років, надається
одноразова оплачувана відпустка у зв'язку з усиновленням дитини
тривалістю 56 календарних днів без урахування святкових і
неробочих днів після набрання законної сили рішенням про
усиновлення дитини. Ця відпустка може бути використана також
батьком дитини.
Жінкам, які усиновили дитину, надаються відпустки для догляду
за нею на умовах і в порядку, встановлених статтями 179 і 181
цього Кодексу.
( Стаття 182 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 4617-10
від 24.01.83, N 6237-10 від 21.12.83; Законом N 871-12 від
20.03.91; в редакції Закону N 117-XIV ( 117-14 ) від 18.09.98; із
змінами, внесеними згідно із Законом N 573-VI ( 573-17 ) від
23.09.2008 )
Стаття 182-1. Додаткова відпустка працівникам, які мають
дітей
Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до
15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій
матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у
разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також
особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова
оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування
святкових і неробочих днів (стаття 73 цього Кодексу).
За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її
загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
Зазначена у частині першій цієї статті відпустка надається
понад щорічні відпустки, передбачені статтями 75 і 76 цього
Кодексу, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими
законами та нормативно-правовими актами, і переноситься на інший
період або продовжується у порядку, визначеному статтею 80 цього
Кодексу.
( Кодекс доповнено статтею 182-1 згідно із Законом N 117-XIV
( 117-14 ) від 18.09.98; із змінами, внесеними згідно із Законами
N 490-IV ( 490-15 ) від 06.02.2003, N 2128-IV ( 2128-15 ) від
22.10.2004, N 1343-VI ( 1343-17 ) від 19.05.2009 )
Стаття 183. Перерви для годування дитини
Жінкам, що мають дітей віком до півтора року, надаються, крім
загальної перерви для відпочинку і харчування, додаткові перерви
для годування дитини.
Ці перерви надаються не рідше ніж через три години тривалістю
не менше тридцяти хвилин кожна.
При наявності двох і більше грудних дітей тривалість перерви
встановлюється не менше години.
Строки і порядок надання перерв установлюються власником або
уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом
первинної профспілкової організації (профспілковим представником)
підприємства, установи, організації і з врахуванням бажання
матері.
Перерви для годування дитини включаються в робочий час і
оплачуються за середнім заробітком.
( Стаття 183 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 4617-10
від 24.01.83, N 4841-11 від 30.10.87; Законом N 1096-IV
( 1096-15 ) від 10.07.2003 )
Стаття 184. Гарантії при прийнятті на роботу і заборона
звільнення вагітних жінок і жінок, які мають
дітей
Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і
знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю
або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за
наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.
При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок
власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомляти їм
причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу
може бути оскаржено у судовому порядку.
Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до
трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких
матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або
дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним
органу не допускається, крім випадків повної ліквідації
підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення
з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування
зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення
після закінчення строкового трудового договору. На період
працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата,
але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового
договору.
( Стаття 184 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4841-11
від 30.10.87; Законами N 871-12 від 20.03.91, N 1356-XIV
( 1356-14 ) від 24.12.99 )
Стаття 185. Надання вагітним жінкам і жінкам, які мають
дітей віком до чотирнадцяти років, путівок
до санаторіїв та будинків відпочинку і подання
їм матеріальної допомоги
Власник або уповноважений ним орган повинен у разі
необхідності видавати вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей
віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, путівки до
санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових
умовах, а також подавати їм матеріальну допомогу.
( Стаття 185 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4617-10
від 24.01.83; Законом N 871-12 від 20.03.91 )
Стаття 186. Обслуговування матері на підприємствах,
в організаціях
На підприємствах і в організаціях з широким застосуванням
жіночої праці організовуються дитячі ясла, дитячі садки, кімнати
для годування грудних дітей, а також кімнати особистої гігієни
жінок.
Стаття 186-1. Гарантії особам, які виховують малолітніх
дітей без матері
Гарантії, встановлені статтями 56, 176, 177, частинами
третьою - восьмою статті 179, статтями 181, 182, 182-1, 184, 185,
186 цього Кодексу, поширюються також на батьків, які виховують
дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері
в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників).
( Кодекс доповнено статтею 186-1 згідно із Законом N 871-12 від
20.03.91; в редакції Закону N 117-XIV ( 117-14 ) від 18.09.98 )
Глава XIII
ПРАЦЯ МОЛОДІ
Стаття 187. Права неповнолітніх у трудових правовідносинах
Неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років,
у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх,
а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших
умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством
України.
( Стаття 187 із змінами, внесеними згідно із Законом N 263/95-ВР
від 05.07.95 )
Стаття 188. Вік, з якого допускається прийняття на роботу
Не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти
років.
| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 | Стр.11 | Стр.12 | Стр.13 | Стр.14 | Стр.15 | Стр.16 |
<< Назад |
<<< Главная страница
|
