НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Кодекс законів про працю України
Кодекс України № 322-VIII от 10.12.1971
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
Стр. 9
відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення
працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної
відповідальності.
На працівників не може бути покладена відповідальність за
шкоду, яка відноситься до категорії нормального
виробничо-господарського риску, а також за неодержані
підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду,
заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності.
Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її
повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним
органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди
рівноцінне майно або поправити пошкоджене.
( Стаття 130 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1616-09
від 24.12.76, N 2444-11 від 27.06.86; Законом N 263/95-ВР від
05.07.95 )
Стаття 131. Обов'язки власника або уповноваженого ним
органу та працівників по збереженню майна
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створити
працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення
повного збереження дорученого їм майна.
Працівники зобов'язані бережливо ставитися до майна
підприємства, установи, організації і вживати заходів до
запобігання шкоді.
( Стаття 131 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1616-09
від 24.12.76 )
Стаття 132. Матеріальна відповідальність у межах середнього
місячного заробітку
За шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при
виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно
шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої
дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку
Матеріальна відповідальність понад середній місячний
заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві
( Стаття 132 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 6237-10
від 21.12.83, N 2444-11 від 27.06.86; Законом N 263/95-ВР від
05.07.95 )
Стаття 133. Випадки обмеженої матеріальної відповідальності
працівників
У відповідності з законодавством обмежену матеріальну
відповідальність несуть:
1) працівники - за зіпсуття або знищення через недбалість
матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при
їх виготовленні, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не
більше свого середнього місячного заробітку. В такому ж розмірі
працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або
знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів,
спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством,
установою, організацією працівникові в користування;
2) керівники підприємств, установ, організацій та їх
заступники, а також керівники структурних підрозділів на
підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у
розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього
місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі,
організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною
постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи
культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання
простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню,
знищенню і зіпсуттю матеріальних, грошових чи культурних
цінностей.
( Стаття 133 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1616-09
від 24.12.76, N 6237-10 від 21.12.83, N 2444-11 від 27.06.86;
Законами N 2134-12 від 18.02.92, N 263/95-ВР від 05.07.95, N 534-V
( 534-16 ) від 22.12.2006 )
Стаття 134. Випадки повної матеріальної відповідальності
Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну
відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини
підприємству, установі, організації, у випадках, коли:
1) між працівником і підприємством, установою, організацією
відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий
договір про взяття на себе працівником повної матеріальної
відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших
цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;
2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт
за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;
3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь,
переслідуваних у кримінальному порядку;
4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;
5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним
зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому
числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних
приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих
підприємством, установою, організацією працівникові в
користування;
6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну
матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству,
установі, організації при виконанні трудових обов'язків;
7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків;
8) службова особа, винна в незаконному звільненні або
переведенні працівника на іншу роботу;
9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм
власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад
один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення
строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та
місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають
заборгованості перед цим підприємством.
( Стаття 134 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1616-09
від 24.12.76, N 6237-10 від 21.12.83; Законами N 2134-12 від
18.02.92, N 263/95-ВР від 05.07.95, N 184-IV ( 184-15 ) від
17.10.2002 )
Стаття 135. Межі матеріальної відповідальності у
випадках, коли фактичний розмір
шкоди перевищує її номінальний розмір
Межі матеріальної відповідальності працівників за шкоду,
завдану підприємству, установі, організації розкраданням, умисним
зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших
цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди
перевищує її номінальний розмір, встановлюються законодавством.
( Стаття 135 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 2444-11
від 27.06.86; Законом N 263/95-ВР від 05.07.95 )
Стаття 135-1. Письмові договори про повну матеріальну
відповідальність
Письмові договори про повну матеріальну відповідальність може
бути укладено підприємством, установою, організацією з
працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають
посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із
зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або
застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.
Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну
індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в
порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
( Кодекс доповнено статтею 135-1 згідно з Указом ПВР N 1616-09 від
24.12.76; із змінами, внесеними згідно із Законом N 263/95-ВР від
05.07.95 )
Стаття 135-2. Колективна (бригадна) матеріальна
відповідальність
При спільному виконанні працівниками окремих видів робіт,
зв'язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском),
перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм
цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність
кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну
відповідальність, може запроваджуватися колективна (бригадна)
матеріальна відповідальність.
Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність
установлюється власником або уповноваженим ним органом за
погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації
(профспілковим представником) підприємства, установи, організації.
Письмовий договір про колективну (бригадну) матеріальну
відповідальність укладається між підприємством, установою,
організацією і всіма членами колективу (бригади).
Перелік робіт, при виконанні яких може запроваджуватися
колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її
застосування, а також типовий договір про колективну (бригадну)
матеріальну відповідальність розробляються за участю
профспілкових об'єднань України та затверджуються Міністерством
праці України.
( Кодекс доповнено статтею 135-2 згідно з Указом ПВР N 1616-09 від
24.12.76; із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 2240-10
від 29.07.81, N 4617-10 від 24.01.83; Законами N 263/95-ВР від
05.07.95, N 1096-IV ( 1096-15 ) від 10.07.2003 )
Стаття 135-3. Визначення розміру шкоди
Розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди
визначається за фактичними втратами, на підставі даних
бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості
(собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно
з установленими нормами.
У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного
зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за
цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.
На підприємствах громадського харчування (на виробництві та
в буфетах) і в комісійній торгівлі розмір шкоди, заподіяної
розкраданням або недостачею продукції і товарів, визначається за
цінами, встановленими для продажу (реалізації) цієї продукції і
товарів.
Законодавством може бути встановлено окремий порядок
визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю, в тому числі у
кратному обчисленні, заподіяної підприємству, установі,
організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або
втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих
випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний
розмір.
Розмір підлягаючої покриттю шкоди, заподіяної з вини кількох
працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня
вини, виду і межі матеріальної відповідальності.
( Кодекс доповнено статтею 135-3 згідно з Указом ПВР N 1616-09 від
24.12.76; із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 2444-11 від
27.06.86; Законом N 263/95-ВР від 05.07.95 )
Стаття 136. Порядок покриття шкоди, заподіяної
працівником
Покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує
середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням
власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств,
установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням
вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із
заробітної плати працівника.
Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або
вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не
пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і
звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про
це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його
розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку,
передбаченому законодавством.
У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання
власником або уповноваженим ним органом позову до районного,
районного у місті, міського чи міськрайонного суду.
Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та
їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться
за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу або за заявою
прокурора.
( Стаття 136 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1616-09
від 24.12.76, N 6237-10 від 21.12.83, N 2444-11 від 27.06.86,
Законом N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 )
Стаття 137. Обставини, які підлягають врахуванню при
визначенні розміру відшкодування
Суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім
прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту
конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода
стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й
відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних
цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений.
Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної
працівником, залежно від його майнового стану, за винятком
випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника,
вчиненими з корисливою метою.
( Стаття 137 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1616-09
від 24.12.76 )
Стаття 138. Обов'язок доказування наявності умов для
покладення матеріальної відповідальності
на працівника
Для покладення на працівника матеріальної відповідальності за
шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести
наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.
Глава X
ТРУДОВА ДИСЦИПЛІНА
Стаття 139. Обов'язки працівників
Працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно
і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним
органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог
нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна
власника, з яким укладено трудовий договір.
( Стаття 139 в редакції Закону N 263/95-ВР від 05.07.95 )
Стаття 140. Забезпечення трудової дисципліни
Трудова дисципліна на підприємствах, в установах,
організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних
та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи,
свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а
також заохоченням за сумлінну працю.
У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до
порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до
працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки. Щодо
окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних
випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.
( Стаття 140 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 8474-10
від 27.02.85, N 5938-11 від 27.05.90 )
Стаття 141. Обов'язки власника або уповноваженого ним органу
Власник або уповноважений ним орган повинен правильно
організувати працю працівників, створювати умови для зростання
продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу
дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил
охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників,
поліпшувати умови їх праці та побуту.
Стаття 142. Правила внутрішнього трудового розпорядку.
Статути і положення про дисципліну
Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах,
організаціях визначається правилами внутрішнього трудового
розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням
власника або уповноваженого ним органу і виборним органом
первинної профспілкової організації (профспілковим представником)
на основі типових правил.
У деяких галузях народного господарства для окремих категорій
працівників діють статути і положення про дисципліну.
( Стаття 142 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 4617-10
від 24.01.83, N 8474-10 від 27.02.85; Законами N 2134-12 від
18.02.92, N 1096-IV ( 1096-15 ) від 10.07.2003 )
Стаття 143. Заохочення за успіхи в роботі
До працівників підприємств, установ, організацій можуть
застосовуватись будь-які заохочення, що містяться в затверджених
трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку.
( Стаття 143 із змінами, внесеними згідно із Законом N 871-12 від
20.03.91 )
Стаття 144. Порядок застосування заохочень
Заохочення застосовуються власником або уповноваженим ним
органом разом або за погодженням з виборним органом первинної
профспілкової організації (профспілковим представником)
підприємства, установи, організації.
Заохочення оголошуються наказом (розпорядженням) в урочистій
обстановці і заносяться до трудових книжок працівників у
відповідності з правилами їх ведення.
( Стаття 144 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4617-10
від 24.01.83; Законом N 1096-IV ( 1096-15 ) від 10.07.2003 )
Стаття 145. Переваги і пільги для працівників, які успішно
і сумлінно виконують свої трудові обов'язки
Працівникам, які успішно й сумлінно виконують свої трудові
обов'язки, надаються в першу чергу переваги та пільги в галузі
соціально-культурного і житлово-побутового обслуговування (путівки
до санаторіїв та будинків відпочинку, поліпшення житлових умов і
т. ін.). Таким працівникам надається також перевага при просуванні
по роботі.
Стаття 146. Заохочення за особливі трудові заслуги
За особливі трудові заслуги працівники представляються у вищі
органи до заохочення, до нагородження орденами, медалями,
почесними грамотами, нагрудними значками і до присвоєння почесних
звань і звання кращого працівника за даною професією.
Стаття 147. Стягнення за порушення трудової дисципліни
За порушення трудової дисципліни до працівника може бути
застосовано тільки один з таких заходів стягнення:
1) догана;
2) звільнення.
Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть
бути передбачені для окремих категорій працівників й інші
дисциплінарні стягнення.
( Стаття 147 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 6237-10
від 21.12.83, N 2444-11 від 27.06.86, N 5938-11 від 27.05.88;
Законом N 871-12 від 20.03.91 )
Стаття 147-1. Органи, правомочні застосовувати дисциплінарні
стягнення
Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано
| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 | Стр.11 | Стр.12 | Стр.13 | Стр.14 | Стр.15 | Стр.16 |
<< Назад |
<<< Главная страница
|
