Бесплатная библиотека законов онлайн
Загрузить Adobe Flash Player

  Главная

  Право Украины

  Конституция

  Кодексы

  Законы

  Указы

  Постановления

  Приказы

  Письма

  Законы других стран

  Законодательство РБ

  Законодательство РФ

  Новости

  Полезные ресурсы

  Контакты

  Новости сайта

  Поиск документа


Полезные ресурсы

- Таможенный кодекс таможенного союза

- Каталог предприятий и организаций СНГ

- Законодательство Республики Беларусь по темам

- Законодательство Республики Беларусь по дате принятия

- Законодательство Республики Беларусь по органу принятия

- Законы Республики Беларусь

- Новости законодательства Беларуси

- Тюрьмы Беларуси

- Законодательство России

- Деловая Украина

- Автомобильный портал

- The legislation of the Great Britain


Правовые новости







НАЙТИ ДОКУМЕНТ


Кодекс торговельного мореплавства України

Кодекс України № 176/95-ВР от 23.05.1995

Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года

<< Назад | <<< Главная страница

Стр. 14

природному середовищу.
 
     Стаття 331. Рятування судна того ж судновласника
 
     Винагорода сплачується і в тому разі, коли судно,  що  надало
послуги з рятування, належить власнику врятованого судна.
 
     Стаття 332. Розмір винагороди
 
     Розмір  винагороди  визначається  угодою   сторін,    а    за
відсутності  угоди  -  судом,  господарським  судом  або  Морською
арбітражною  комісією.  Будь-яка  угода  про  рятування,  що  була
укладена в момент і під впливом небезпеки,  може  бути  на  вимогу
однієї з сторін визнана недійсною або змінена в судовому  порядку,
якщо буде визнано, що умови угоди є несправедливими.
     Розмір винагороди може бути зменшено або  у  винагороді  може
бути  відмовлено,  якщо  рятівник  з  власної    вини    спричинив
необхідність рятування або вчинив крадіжку, привласнив  майно  або
вчинив інші протиправні дії.
 
     Стаття 333. Критерії встановлення винагороди
 
     Винагорода  встановлюється  з  метою  заохочення  рятувальних
операцій з урахуванням таких критеріїв (незалежно від  порядку,  в
якому вони викладені):
     1) врятована вартість судна та іншого майна;
     2)  майстерність  і  зусилля  рятівника  у  відверненні   або
зменшенні шкоди навколишньому природному середовищу;
     3) ступінь успіху, досягнутого рятівником;
     4) характер і ступінь небезпеки;
     5) майстерність і зусилля рятівника у рятуванні судна, іншого
майна, людей;
     6) затрачений рятівником час, понесені ним витрати і збитки;
     7) ризик відповідальності та інший ризик,  на  які  наражався
рятівник або його обладнання;
     8) швидкість надання послуг;
     9) наявність і  використання  суден  або  іншого  обладнання,
призначених для рятувальних операцій;
     10) стан готовності та ефективність  обладнання  рятівника  і
його вартість.
     Встановлена   винагорода    виплачується    всіма    особами,
заінтересованими  в  судні  та  іншому  майні,   пропорційно    їх
відповідній врятованій вартості. У разі виплати винагороди  однією
з цих осіб вона має право регресу до інших заінтересованих осіб  у
розмірі їх відповідних часток.
 
     Стаття 334. Максимальний розмір винагороди
 
     Винагорода, за винятком будь-яких відсотків і відшкодовуваних
судових або арбітражних  витрат,  що  можуть  підлягати  сплаті  у
зв'язку з цим, не може перевищувати врятованої вартості  судна  та
іншого майна.
 
     Стаття 335. Розподіл винагороди між рятівниками
 
     Розподіл винагороди між рятівниками провадиться за їх угодою,
а за відсутності угоди - в судовому порядку на підставі критеріїв,
зазначених у статті 333 цього Кодексу.
 
     Стаття 336. Розподіл винагороди між судновласником,
                 членами екіпажу та іншими особами
 
     Розподіл винагороди між судновласником,  членами  екіпажу  та
іншими  особами,  які  брали  участь  у   рятувальній    операції,
провадиться з урахуванням особистого вкладу кожного  в  досягнення
позитивних    результатів    рятування    за    взаємною    угодою
заінтересованих сторін, а за відсутності угоди - згідно з рішенням
суду,   господарського   суду  або  Морської  арбітражної  комісії
України.
     Правила частини  першої  цієї  статті  не  застосовуються  до
розподілу винагороди за здійснення рятувальної  операції  суднами,
для яких такі операції є професійною діяльністю.
 
     Стаття 337. Валюта винагороди
 
     Виплата винагороди за рятування провадиться у тій  валюті,  в
якій вона одержана.
 
     Стаття 338. Спеціальна компенсація
 
     Якщо рятівник здійснив рятувальні операції стосовно судна, що
само по собі або його вантаж становило  загрозу  заподіяння  шкоди
навколишньому природному середовищу, і не набув при цьому права на
винагороду, то він має право на одержання від власника цього судна
спеціальної компенсації, еквівалентної  його  витратам,  яка  може
бути збільшена максимально на 30  відсотків  понесених  рятівником
витрат.
     Проте  якщо  суд,  господарський  суд  або Морська арбітражна
комісія, врахувавши відповідні критерії, зазначені  у  статті  333
цього Кодексу, буде вважати справедливим і  розумним  збільшити  в
подальшому таку спеціальну компенсацію, то це збільшення  не  може
перевищувати 100 відсотків понесених рятівником витрат.
 
     Стаття 339. Вантажі, що належать державі
 
     Без згоди держави-власника жодне з  положень  цієї  глави  не
може бути  використано  як  підстава  для  вилучення,  арешту  або
затримання некомерційних вантажів, що є власністю держави і  мають
під час проведення рятувальних операцій суверенний імунітет згідно
із загальновизнаними принципами міжнародного права.
 
      Стаття 340. Обов'язок надати забезпечення
 
     На  прохання  рятівника  особа,  відповідальна  за    виплату
рятувальної винагороди, зобов'язана  надати  забезпечення  вимоги,
включаючи відсотки і судові або арбітражні витрати рятівника.
     Власник врятованого судна повинен використати всі  можливості
для гарантії того, щоб власники вантажу до того часу, як його буде
видано, надали достатнє  забезпечення  вимоги  до  них,  включаючи
відсотки і судові або арбітражні витрати рятівника.
     Без згоди рятівника врятоване судно та  інше  майно  не  може
бути переміщено з порту або місця, куди це майно спершу доставлено
після закінчення рятувальних операцій, до того часу, поки не  буде
надано належного забезпечення  вимоги  рятівника  до  відповідного
судна чи майна.
 
                    ГЛАВА 7. МОРСЬКІ ПРОТЕСТИ
 
     Стаття 341. Заява про морський протест
 
     Якщо в період плавання або стоянки судна мала місце подія, що
може бути приводом для пред'явлення судновласнику майнових  вимог,
капітан з метою забезпечення доказів для захисту прав  і  законних
інтересів судновласників робить у встановленому порядку заяву  про
морський протест.
     Заява про морський  протест  повинна  містити  опис  обставин
події  і  заходів,  вжитих  капітаном  для  забезпечення   цілості
довіреного йому майна.
 
     Стаття 342. Органи, яким робиться заява
 
     Морський протест заявляється:
     у порту України - нотаріусу або іншій посадовій особі, на яку
законодавством України покладено здійснення нотаріальних дій;
     в  іноземному  порту  -  консулу  України  або   компетентним
посадовим  особам  іноземної  держави  у  порядку,   встановленому
законодавством цієї держави.
 
     Стаття 343. Термін для заяви
 
     У порту України заява про морський протест робиться  протягом
двадцяти чотирьох годин з моменту оформлення приходу судна в порт.
Якщо подія, що зумовлює  необхідність  заяви  морського  протесту,
сталася в порту, протест повинен бути заявлений протягом двадцяти
чотирьох годин з моменту події.
 
     Стаття 344. Заява протесту із запізненням
 
     Якщо виявиться  неможливим  заявити  протест  у  встановлений
термін, причини цього повинні бути зазначені у заяві про  морський
протест.
     За наявності  підстав  припускати,  що  подія,  яка  сталася,
заподіяла шкоду  вантажу,  що  знаходиться  на  судні,  заява  про
морський  протест  повинна  бути  зроблена  до  відкриття   люків.
Вивантаження  вантажу  до  заяви  морського  протесту  може   бути
розпочато лише у разі крайньої потреби.
 
     Стаття 345. Докази
 
     На підтвердження обставин, викладених у  заяві  про  морський
протест, капітан судна одночасно з заявою, чи в термін не  більше
семи днів з моменту прибуття в порт або  з  моменту  події,  якщо
вона мала місце в порту, зобов'язаний подати нотаріусу  або  іншій
посадовій особі (стаття  342  цього  Кодексу)  на  огляд  судновий
журнал і завірений капітаном витяг із суднового журналу.
 
     Стаття 346. Акт про морський протест
 
     Нотаріус або інша посадова особа (стаття 342  цього  Кодексу)
на підставі заяви капітана, даних  суднового  журналу,  опитування
капітана, а в разі потреби - інших свідків  зі  складу  суднового
екіпажу складає акт про морський протест і  засвідчує  його  своїм
підписом і гербовою печаткою.
 
     Стаття 347. Складання акта про морський протест іноземними
                 консулами
 
     Прийняття заяви про морський протест від капітанів  іноземних
суден і складання у цих випадках актів про морський  протест  може
здійснюватися відповідними консульськими представниками  іноземних
держав в Україні на умовах взаємності.
 
                   Р О З Д І Л    X
 
           ОБМЕЖЕННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ СУДНОВЛАСНИКА
 
           ГЛАВА 1. МЕЖІ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ СУДНОВЛАСНИКА
 
     Стаття 348. Відповідальність судновласника
 
     Судновласник відповідає за своїми зобов'язаннями  майном,  що
йому належить, на яке згідно з чинним законодавством України  може
бути звернено стягнення.
 
     Стаття 349. Обмеження відповідальності
 
     Відповідальність    судновласника    обмежується      межами,
передбаченими  у  статті  352  цього  Кодексу,  щодо  вимог,   які
незалежно від їх правової основи виникли внаслідок:
     1) заподіяння  смерті  або  ушкодження  здоров'я  особі,  яка
знаходиться на судні, чи втрати або заподіяння  шкоди  майну,  що
знаходилося на судні;
     2) заподіяння у зв'язку з плаванням або  експлуатацією  судна
шкоди особам або майну, що не знаходилися на судні.
     Якщо шкода, зазначена  в  пункті  2  цієї  статті,  заподіяна
особою, яка не знаходилася на судні, судновласник,  відповідальний
за дії і упущення цієї особи, може обмежити свою відповідальність,
якщо  дія  або  упущення  були  пов'язані  з  судноводінням    або
управлінням  судном,    із    завантаженням,    перевезенням    чи
вивантаженням вантажу, багажу або ручної кладі чи з  посадкою  або
висадкою пасажирів.
 
     Стаття 350. Умисна шкода
 
     Відповідальність судновласника не може  бути  обмежена,  якщо
доведено, що шкода стала результатом його власної  дії  з  наміром
заподіяти таку шкоду або  через  самовпевненість  з  усвідомленням
можливості її заподіяння.
 
     Стаття 351. Виняток з правил про обмеження відповідальності
 
     Обмеження  відповідальності  на  підставі  статті  349  цього
Кодексу не застосовується щодо вимог:
     1)  викликаних  рятуванням  або  про  внесок,  пов'язаний  із
загальною аварією;
     2)  членів  екіпажу  та  інших  працівників    судновласника,
обов'язки яких пов'язані з судном,  а  також  їх  спадкоємців  або
громадян, що мають право на одержання від них утримання,  якщо  за
законодавством, яке регулює відносини цих осіб  з  судновласником,
його відповідальність за цими вимогами не може бути  обмежена  або
вона перевищує межі, передбачені статтею 352 цього Кодексу;
     3) пов'язаних з підняттям або віддаленням затонулого майна;
     4) про  відшкодування  збитків  від  забруднення  нафтою  або
іншими  речовинами,  шкідливими  для  здоров'я  людей  або   живих
ресурсів моря, коли до відповідальності за цю шкоду застосовуються
правила глави 4 розділу ІХ цього Кодексу;
     5) про відшкодування ядерної шкоди, коли до  відповідальності
за цю шкоду  застосовуються  правила  глави  5  розділу  IX  цього
Кодексу.
 
     Стаття 352. Межі відповідальності
 
     Межі,  якими  може  обмежуватися    відповідальність    осіб,
зазначених у статтях 348 і 355 цього Кодексу, є:
     а) щодо  вимог,  викликаних  втратою  життя  або  ушкодженням
здоров'я:
     для  судна  місткістю  не  більше  500  одиниць   -    333000
розрахункових одиниць;
     для  судна,  місткість  якого  перевищує  500  одиниць,    до
зазначеної суми додається така сума на кожну одиницю:
     від 501 до 3000 одиниць - 500 розрахункових одиниць;
     від 3001 до 30000 одиниць - 333 розрахункові одиниці;
     від 30001 до 70000 одиниць - 250 розрахункових одиниць;
     понад 70000 одиниць - 167 розрахункових одиниць;
     б) щодо будь-яких інших вимог:
     для  судна  місткістю  не  більше  500  одиниць   -   167000
розрахункових одиниць. До зазначеної суми додається така  сума  на
кожну одиницю:
     від 501 до 30000 одиниць - 167 розрахункових одиниць;
     від 30001 до 70000 одиниць - 125 розрахункових одиниць;
     понад 70000  одиниць  - 83 розрахункові одиниці.
     Якщо сума, обчислена стосовно вимог, пред'явлених у зв'язку з
втратою життя або ушкодженням здоров'я, є недостатньою для  оплати
повністю таких вимог, то сума,  обчислена  стосовно  таких  вимог,
використовується для оплати  несплаченого  залишку  цих  вимог  на
пропорційній  основі  нарівні  з  будь-якими   іншими    вимогами,
передбаченими  пунктом  "б" частини першої цієї статті.
     Для цілей обмеження відповідальності:
     1) під місткістю суден з механічним  двигуном  слід  розуміти
чисту  місткість  судна  з  додаванням  до  неї  об'єму  машинного
відділення, а під місткістю решти суден - їх чисту місткість;
     2) межі відповідальності будь-якого рятівника, що діє  не  на
судні або що діє виключно на судні, якому або стосовно  якого  він
надає послуги з рятування, обчислюються на  підставі  місткості  в
1500 одиниць.
 
     Стаття 353. Застосування меж відповідальності
 
     Межі відповідальності, передбачені у статтею  352    цього
Кодексу, застосовуються в сукупності  всіх  вимог,  що  виникли  з
якої-небудь однієї події і пред'явлені до  одного  судновласника
та  осіб, названих у статті 355 цього Кодексу.
 
     Стаття 354. Зустрічна вимога
 
     Якщо  судновласник,  відповідальність  якого  обмежується  на
підставі статті 350 цього Кодексу, має право на зустрічну  вимогу,
що випливає з  тієї  ж  самої  події,  обмеження  відповідальності
застосовується щодо різниці, яка виникає в результаті  зарахування
сум взаємних вимог.
 
     Стаття 355. Перехід права обмеження відповідальності
 
     Якщо  будь-яка  з   вимог,    за    якими    відповідальність
судновласника може бути обмежена, висунута безпосередньо до особи,
за дії або упущення якої судновласник  несе  відповідальність,  ця
особа має  право  скористатися  всіма  положеннями  про  обмеження
відповідальності,  встановленими  для  судновласника,   якщо    не
доведено, що шкода заподіяна цією особою умисно.
 
     Стаття 356. Визнання відповідальності
 
     Дія, спрямована на забезпечення  обмеженої  відповідальності,
зокрема створення фонду, або посилання  на  таке  забезпечення  не
означає визнання відповідальності.
 
     Стаття 357. Недійсність угод про обмеження відповідальності
 
     Угода  про  зменшення  відповідальності  судновласника,    що
визначається  положеннями цієї глави, є недійсною.
 
                  ГЛАВА 2. ПРИВІЛЕЙОВАНІ ВИМОГИ
 
     Стаття 358. Черговість вимог
 
     Підлягають переважному задоволенню перед іншими  вимогами,  у
тому числі перед вимогами, забезпеченими заставою:
     1)  у  першу  чергу  -  вимоги,  що  випливають  з   трудових
взаємовідносин,  вимоги  про  відшкодування   шкоди,    заподіяної
каліцтвом, іншим ушкодженням  здоров'я  або  смертю,  і  після  їх
повного  відшкодування  -  вимоги  щодо  соціального  страхування,
оскільки всі ці вимоги стосуються відповідного судна;
     2) у другу чергу - вимоги щодо ядерної  шкоди  і  забруднення
моря, а також знищення наслідків забруднення;
     3) у  третю  чергу - вимоги канальних і портових зборів;
     4) у четверту чергу - вимоги про винагороду  за  рятування  і
про сплату внесків, пов'язаних із загальною аварією;
     5) у  п'яту  чергу  -  вимоги  про  відшкодування  шкоди  від
зіткнення суден або іншої аварії на морі, від пошкодження портових
споруд, іншого майна, що знаходиться  в  порту,  а  також  засобів
навігаційного устаткування;
     6) у шосту чергу -  вимоги,  що  виникають  з  дій,  вчинених
капітаном на підставі наданих йому законом прав з метою збереження
судна або продовження рейсу;
     7) у сьому  чергу  -  вимоги  про  відшкодування  шкоди  щодо
вантажу або багажу;
     8) у восьму  чергу  -  вимоги  про  сплату  фрахту  та  інших
платежів, належних за перевезення даного вантажу.
     Вимоги  про  сплату  наданих  у  порту  послуг  прирівнюються
відповідно до вимог пункту 7 або 8 залежно від  того,
з якого майна вони відшкодовуються.
 
     Стаття 359. Вимоги, що відшкодовуються за рахунок судна
 
     Вимоги, зазначені в пунктах 1-7  статті  358  цього  Кодексу,
підлягають переважному відшкодуванню з:
     1) вартості судна;
     2) фрахту і плати за провіз пасажирів та їх багажу,  належних
за рейс, протягом якого виникла підстава вимоги;
     3)  внесків,  пов'язаних  із  загальною  аварією,    належних

| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 | Стр.11 | Стр.12 | Стр.13 | Стр.14 | Стр.15 | Стр.16 |



<< Назад | <<< Главная страница

Разное

При полном или частичном использовании материалов сайта ссылка на pravo.levonevsky.org обязательна

© 2006-2017г. www.levonevsky.org

TopList

Законодательство Беларуси и других стран

Законодательство России кодексы, законы, указы (избранное), постановления, архив

Законодательство Украины кодексы, законы, указы, постановления, приказы, письма


Законодательство Республики Беларусь по дате принятия:

2013 2012 2011 2010 2009 2008 2007 2006 2005 2004 2003 2002 2001 2000 до 2000 года

Защита прав потребителя
ЗОНА - специальный проект

Бюллетень "ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬ" - о предпринимателях.



Новые документы




NewsBY.org - News of Belarus

UK Laws - Legal Portal

Legal portal of Belarus

Valery Levaneuski. Personal website of the Belarus politician, the former political prisoner