Бесплатная библиотека законов онлайн
Загрузить Adobe Flash Player

  Главная

  Право Украины

  Конституция

  Кодексы

  Законы

  Указы

  Постановления

  Приказы

  Письма

  Законы других стран

  Законодательство РБ

  Законодательство РФ

  Новости

  Полезные ресурсы

  Контакты

  Новости сайта

  Поиск документа


Полезные ресурсы

- Таможенный кодекс таможенного союза

- Каталог предприятий и организаций СНГ

- Законодательство Республики Беларусь по темам

- Законодательство Республики Беларусь по дате принятия

- Законодательство Республики Беларусь по органу принятия

- Законы Республики Беларусь

- Новости законодательства Беларуси

- Тюрьмы Беларуси

- Законодательство России

- Деловая Украина

- Автомобильный портал

- The legislation of the Great Britain


Правовые новости







НАЙТИ ДОКУМЕНТ


Кримінальний кодекс України

Кодекс України № 2341-III от 05.04.2001

Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года

<< Назад | <<< Главная страница

Стр. 1





                   КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

 
          ( Кодекс набирає чинності з 1 вересня 2001 року,
            див. п.1  розділу I "ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ
            ПОЛОЖЕННЯ" )
 
 
    ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 25-26, ст.131 )
 
  ( Із змінами, внесеними згідно із Законами
    N 2953-III ( 2953-14 ) від 17.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.121
    N 3075-III ( 3075-14 ) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 30, ст.206
    N   430-IV (  430-15 ) від 16.01.2003, ВВР, 2003, N 14, ст.95
      - набуває чинності 11.06.2003 
    N   485-IV (  485-15 ) від 06.02.2003, ВВР, 2003, N 14, ст.104
      - набуває чинності 11.06.2003 року 
    N   662-IV (  662-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 27, ст.209
      - набуває чинності 01.08.2003 року 
    N   668-IV (  668-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 26, ст.198
    N   669-IV (  669-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 26, ст.199
    N   744-IV (  744-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 29, ст.234
    N   850-IV (  850-15 ) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 35, ст.271
    N   908-IV (  908-15 ) від 05.06.2003, ВВР, 2003, N 38, ст.320
    N  1098-IV ( 1098-15 ) від 10.07.2003, ВВР, 2004, N 7, ст.46
    N  1130-IV ( 1130-15 ) від 11.07.2003, ВВР, 2004, N 8, ст.66
    N  1626-IV ( 1626-15 ) від 18.03.2004, ВВР, 2004, N 26, ст.361
    N  1723-IV ( 1723-15 ) від 18.05.2004, ВВР, 2004, N 36, ст.430 )
 
     ( Щодо визнання неконституційними окремих положень див.
                                Рішення Конституційного Суду
       N 15-рп/2004 ( v015p710-04 ) від 02.11.2004 )
 
  ( Із змінами, внесеними згідно із Законами
    N  2252-IV ( 2252-15 ) від 16.12.2004, ВВР, 2005, N  5, ст.119
    N  2276-IV ( 2276-15 ) від 21.12.2004, ВВР, 2005, N  6, ст.134
    N  2289-IV ( 2289-15 ) від 23.12.2004, ВВР, 2005, N  6, ст.139
    N  2308-IV ( 2308-15 ) від 11.01.2005, ВВР, 2005, N  6, ст.145
    N  2322-IV ( 2322-15 ) від 12.01.2005, ВВР, 2005, N 10, ст.187
    N  2456-IV ( 2456-15 ) від 03.03.2005, ВВР, 2005, N 16, ст.260
    N  2598-IV ( 2598-15 ) від 31.05.2005, ВВР, 2005, N 27, ст.359
    N  2734-IV ( 2734-15 ) від 06.07.2005, ВВР, 2005, N 33, ст.432
    N  2903-IV ( 2903-15 ) від 22.09.2005, ВВР, 2006, N  1, ст.4
    N  2984-IV ( 2984-15 ) від 18.10.2005, ВВР, 2006, N 2-3, ст.37
    N  3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005, ВВР, 2006, N  1, ст.18
    N  3169-IV ( 3169-15 ) від 01.12.2005, ВВР, 2006, N 12, ст.105
    N  3316-IV ( 3316-15 ) від 12.01.2006, ВВР, 2006, N 17, ст.147
    N  3423-IV ( 3423-15 ) від 09.02.2006, ВВР, 2006, N 26, ст.211
    N  3480-IV ( 3480-15 ) від 23.02.2006, ВВР, 2006, N 31, ст.268
    N  3504-IV ( 3504-15 ) від 23.02.2006, ВВР, 2006, N 33, ст.280
    N   170-V  (  170-16 ) від 21.09.2006, ВВР, 2006, N 45, ст.443 
    N   527-V  (  527-16 ) від 22.12.2006, ВВР, 2007, N 11, ст.96
    N   534-V  (  534-16 ) від 22.12.2006, ВВР, 2007, N 10, ст.91
    N   578-V  (  578-16 ) від 11.01.2007, ВВР, 2007, N 13, ст.131
    N   698-V  (  698-16 ) від 22.02.2007, ВВР, 2007, N 20, ст.282
    N   875-V  (  875-16 ) від 05.04.2007, ВВР, 2007, N 29, ст.388
    N   966-V  (  966-16 ) від 19.04.2007, ВВР, 2007, N 32, ст.412
    N  1071-V  ( 1071-16 ) від 24.05.2007, ВВР, 2007, N 34, ст.447
    N  1111-V  ( 1111-16 ) від 31.05.2007, ВВР, 2007, N 44, ст.512
    N   270-VI (  270-17 ) від 15.04.2008, ВВР, 2008, N 24, ст.236
    N   586-VI (  586-17 ) від 24.09.2008, ВВР, 2009, N 10-11, ст.137
    N   600-VI (  600-17 ) від 25.09.2008, ВВР, 2009, N 13, ст.154
    N   616-VI (  616-17 ) від 01.10.2008, ВВР, 2009, N 14, ст.167
    N   801-VI (  801-17 ) від 25.12.2008, ВВР, 2009, N 23, ст.278
    N   890-VI (  890-17 ) від 15.01.2009
    N   894-VI (  894-17 ) від 15.01.2009
    N  1027-VI ( 1027-17 ) від 19.02.2009
    N  1125-VI ( 1125-17 ) від 17.03.2009
    N  1165-VI ( 1165-17 ) від 19.03.2009
    N  1166-VI ( 1166-17 ) від 19.03.2009
    N  1180-VI ( 1180-17 ) від 19.03.2009
    N  1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009
    N  1441-VI ( 1441-17 ) від 04.06.2009
    N  1449-VI ( 1449-17 ) від 04.06.2009 )
 
                         ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
 
                          Р о з д і л I
 
                        ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
     Стаття 1. Завдання Кримінального кодексу України
 
     1. Кримінальний кодекс України має  своїм  завданням  правове
забезпечення   охорони   прав   і  свобод  людини  і  громадянина,
власності,  громадського порядку та громадської безпеки, довкілля,
конституційного    устрою    України   від   злочинних   посягань,
забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
 
     2. Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс  України
визначає,  які  суспільно  небезпечні  діяння  є  злочинами та які
покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.
 
     Стаття 2. Підстава кримінальної відповідальності
 
     1. Підставою кримінальної відповідальності є вчинення  особою
суспільно   небезпечного   діяння,   яке  містить  склад  злочину,
передбаченого цим Кодексом.
 
     2. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не  може
бути  піддана  кримінальному  покаранню,  доки  її  вину  не  буде
доведено в законному порядку і встановлено  обвинувальним  вироком
суду.
 
     3. Ніхто   не   може   бути   притягнений   до   кримінальної
відповідальності за той самий злочин більше одного разу.
 
                          Р о з д і л II
 
              ЗАКОН ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
 
     Стаття 3. Законодавство України про кримінальну
               відповідальність
 
     1. Законодавство  України  про  кримінальну  відповідальність
становить   Кримінальний   кодекс  України,  який  ґрунтується  на
Конституції України ( 254к/96-ВР ) та загальновизнаних принципах і
нормах міжнародного права.
 
     2. Закони України про кримінальну відповідальність,  прийняті
після набрання чинності цим Кодексом,  включаються до нього  після
набрання ними чинності.
 
     3. Злочинність   діяння,  а  також  його  караність  та  інші
кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.
 
     4. Застосування закону про  кримінальну  відповідальність  за
аналогією заборонено.
 
     5. Закони  України  про  кримінальну відповідальність повинні
відповідати  положенням,  що  містяться   в   чинних   міжнародних
договорах,  згоду  на  обов'язковість  яких надано Верховною Радою
України.
 
     Стаття 4. Чинність закону про кримінальну відповідальність
               у часі
 
     1. Закон  про  кримінальну  відповідальність набирає чинності
через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не
передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
 
     2.  Злочинність і караність, а також інші кримінально-правові
наслідки    діяння    визначаються    законом    про   кримінальну
відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
 
     3. Часом вчинення  злочину  визнається  час  вчинення  особою
передбаченої  законом  про  кримінальну  відповідальність  дії або
бездіяльності.
(  Стаття  4  із  змінами,  внесеними  згідно  із Законом N 270-VI
( 270-17 ) від 15.04.2008 )
 
     Стаття 5. Зворотна дія закону про кримінальну
               відповідальність у часі
 
     1. Закон   про   кримінальну  відповідальність,  що  скасовує
злочинність діяння,  пом'якшує  кримінальну  відповідальність  або
іншим  чином  поліпшує  становище особи,  має зворотну дію у часі,
тобто поширюється  на  осіб,  які  вчинили  відповідні  діяння  до
набрання  таким  законом  чинності,  у  тому  числі  на осіб,  які
відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
 
     2. Закон  про  кримінальну  відповідальність,  що  встановлює
злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим
чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
 
     3. Закон  про  кримінальну  відповідальність,   що   частково
пом'якшує  кримінальну  відповідальність  або іншим чином поліпшує
становище особи,  а частково посилює кримінальну  відповідальність
або іншим чином погіршує становище особи,  має зворотну дію у часі
лише в тій частині,  що пом'якшує кримінальну відповідальність або
іншим чином поліпшує становище особи.
 
     4. Якщо  після  вчинення  особою  діяння,  передбаченого  цим
Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька
разів,  зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність
діяння,  пом'якшує кримінальну відповідальність  або  іншим  чином
поліпшує становище особи.
( Стаття 5 в редакції Закону N 270-VI ( 270-17 ) від 15.04.2008 )
 
     Стаття 6. Чинність закону про кримінальну відповідальність
               щодо злочинів, вчинених на території України
 
     1. Особи,  які  вчинили   злочини   на   території   України,
підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом.
 
     2. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його
було почато,  продовжено,  закінчено або  припинено  на  території
України.
 
     3. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його
виконавець або хоча б один  із  співучасників  діяв  на  території
України.
 
     4. Питання  про  кримінальну  відповідальність  дипломатичних
представників іноземних держав та інших громадян,  які за законами
України  і  міжнародними договорами,  згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою  України,  не  є  підсудні  у  кримінальних
справах  судам України,  в разі вчинення ними злочину на території
України вирішується дипломатичним шляхом.
 
     Стаття 7. Чинність закону про кримінальну відповідальність
               щодо злочинів, вчинених громадянами України або
               особами без громадянства за межами України
 
     1. Громадяни України та особи без громадянства,  що  постійно
проживають в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають
кримінальній  відповідальності  за  цим  Кодексом,  якщо  інше  не
передбачено    міжнародними    договорами    України,   згода   на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
 
     2. Якщо особи,  зазначені у частині першій  цієї  статті,  за
вчинені злочини зазнали кримінального покарання за межами України,
вони  не  можуть  бути  притягнені  в  Україні   до   кримінальної
відповідальності за ці злочини.
 
     Стаття 8. Чинність закону про кримінальну відповідальність
               щодо злочинів, вчинених іноземцями або особами
               без громадянства за межами України
 
     Іноземці або   особи   без  громадянства,  що  не  проживають
постійно в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають в
Україні відповідальності за цим Кодексом у випадках,  передбачених
міжнародними договорами або  якщо  вони  вчинили  передбачені  цим
Кодексом  тяжкі  або  особливо  тяжкі  злочини проти прав і свобод
громадян України або інтересів України.
(  Стаття  8  із  змінами,  внесеними  згідно із Законом N 3316-IV
( 3316-15 ) від 12.01.2006 )
 
     Стаття 9. Правові наслідки засудження особи за межами України
 
     1. Вирок суду іноземної держави може  бути  врахований,  якщо
громадянин  України,  іноземець  або  особа  без громадянства були
засуджені за злочин,  вчинений за межами України, та знову вчинили
злочин на території України.
 
     2. Відповідно до частини першої цієї статті рецидив злочинів,
невідбуте  покарання  або  інші  правові  наслідки   вироку   суду
іноземної  держави  враховуються  при кваліфікації нового злочину,
призначенні     покарання,     звільненні     від     кримінальної
відповідальності або покарання.
 
     Стаття 10. Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні
                злочину, та особи, яка засуджена за вчинення
                злочину
 
     1. Громадяни  України та особи без громадянства,  що постійно
проживають в Україні,  які вчинили злочини поза межами України, не
можуть   бути   видані   іноземній   державі  для  притягнення  до
кримінальної відповідальності та віддання до суду.
 
     2. Іноземці,  які вчинили  злочини  на  території  України  і
засуджені  за них на підставі цього Кодексу,  можуть бути передані
для  відбування  покарання  за  вчинений   злочин   тій   державі,
громадянами   якої   вони   є,   якщо  така  передача  передбачена
міжнародними договорами України.
 
     3. Іноземці  та  особи  без  громадянства,  що  постійно   не
проживають  в  Україні,  які вчинили злочини поза межами України і
перебувають на її території,  можуть бути видані іноземній державі
для  притягнення  до  кримінальної  відповідальності і віддання до
суду або передані для відбування покарання,  якщо така видача  або
передача передбачені міжнародними договорами України.
 
                         Р о з д і л III
 
                   ЗЛОЧИН, ЙОГО ВИДИ ТА СТАДІЇ
 
     Стаття 11. Поняття злочину
 
     1. Злочином  є  передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне
винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
 
     2. Не є злочином дія або бездіяльність,  яка хоча формально і
містить ознаки будь-якого діяння,  передбаченого цим Кодексом, але
через малозначність не становить суспільної  небезпеки,  тобто  не
заподіяла   і  не  могла  заподіяти  істотної  шкоди  фізичній  чи
юридичній особі, суспільству або державі.
 
     Стаття 12. Класифікація злочинів
 
     1. Залежно  від  ступеня  тяжкості  злочини  поділяються   на
злочини невеликої тяжкості,  середньої тяжкості, тяжкі та особливо
тяжкі.
 
     2. Злочином невеликої тяжкості є злочин,  за який передбачене
покарання  у  виді позбавлення волі на строк не більше двох років,
або інше, більш м'яке покарання.
 
     3. Злочином середньої тяжкості є злочин,  за який передбачене
покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
 
     4. Тяжким злочином є злочин,  за який передбачене покарання у
виді позбавлення волі на строк не більше десяти років.
 
     5. Особливо тяжким злочином є  злочин,  за  який  передбачене
покарання  у виді позбавлення волі на строк понад десять років або
довічного позбавлення волі.
 
     Стаття 13. Закінчений та незакінчений злочини
 
     1. Закінченим злочином визнається  діяння,  яке  містить  усі
ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої
частини цього Кодексу.
 
     2. Незакінченим злочином є готування до злочину та  замах  на
злочин.
 
     Стаття 14. Готування до злочину
 
     1. Готуванням  до  злочину  є  підшукування або пристосування
засобів  чи  знарядь,  підшукування  співучасників  або  змова  на
вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення
умов для вчинення злочину.
 
     2. Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за  собою
кримінальної відповідальності.
 
     Стаття 15. Замах на злочин
 
     1. Замахом  на  злочин  є  вчинення  особою  з прямим умислом
діяння (дії  або  бездіяльності),  безпосередньо  спрямованого  на
вчинення  злочину,  передбаченого  відповідною  статтею  Особливої
частини цього Кодексу,  якщо при цьому злочин не було доведено  до
кінця з причин, що не залежали від її волі.
 
     2. Замах   на  вчинення  злочину  є  закінченим,  якщо  особа
виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до
кінця,  але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від
її волі.
 
     3. Замах на вчинення злочину є  незакінченим,  якщо  особа  з
причин,  що  не  залежали  від її волі,  не вчинила усіх дій,  які
вважала необхідними для доведення злочину до кінця.
 
     Стаття 16. Кримінальна відповідальність за незакінчений
                злочин
 
     Кримінальна відповідальність  за готування до злочину і замах
на злочин настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею  Особливої
частини   цього   Кодексу,   яка  передбачає  відповідальність  за
закінчений злочин.
 
     Стаття 17. Добровільна відмова при незакінченому злочині
 
     1. Добровільною відмовою є  остаточне  припинення  особою  за
своєю  волею  готування до злочину або замаху на злочин,  якщо при

Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 | Стр.11 | Стр.12 | Стр.13 | Стр.14 | Стр.15 | Стр.16 | Стр.17 | Стр.18 | Стр.19 | Стр.20 | Стр.21 | Стр.22 | Стр.23 | Стр.24 | Стр.25 | Стр.26 | Стр.27 | Стр.28 | Стр.29 | Стр.30 | Стр.31 | Стр.32 | Стр.33 |



<< Назад | <<< Главная страница

Разное

При полном или частичном использовании материалов сайта ссылка на pravo.levonevsky.org обязательна

© 2006-2017г. www.levonevsky.org

TopList

Законодательство Беларуси и других стран

Законодательство России кодексы, законы, указы (избранное), постановления, архив

Законодательство Украины кодексы, законы, указы, постановления, приказы, письма


Законодательство Республики Беларусь по дате принятия:

2013 2012 2011 2010 2009 2008 2007 2006 2005 2004 2003 2002 2001 2000 до 2000 года

Защита прав потребителя
ЗОНА - специальный проект

Бюллетень "ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬ" - о предпринимателях.



Новые документы




NewsBY.org - News of Belarus

UK Laws - Legal Portal

Legal portal of Belarus

Valery Levaneuski. Personal website of the Belarus politician, the former political prisoner