Бесплатная библиотека законов онлайн
Загрузить Adobe Flash Player

  Главная

  Право Украины

  Конституция

  Кодексы

  Законы

  Указы

  Постановления

  Приказы

  Письма

  Законы других стран

  Законодательство РБ

  Законодательство РФ

  Новости

  Полезные ресурсы

  Контакты

  Новости сайта

  Поиск документа


Полезные ресурсы

- Таможенный кодекс таможенного союза

- Каталог предприятий и организаций СНГ

- Законодательство Республики Беларусь по темам

- Законодательство Республики Беларусь по дате принятия

- Законодательство Республики Беларусь по органу принятия

- Законы Республики Беларусь

- Новости законодательства Беларуси

- Тюрьмы Беларуси

- Законодательство России

- Деловая Украина

- Автомобильный портал

- The legislation of the Great Britain


Правовые новости







НАЙТИ ДОКУМЕНТ


Кримінальний кодекс України

Кодекс України № 2341-III от 05.04.2001

Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года

<< Назад | <<< Главная страница

Стр. 2

цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.
 
     2. Особа,  яка добровільно відмовилася від доведення  злочину
до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі,
якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.
 
                          Р о з д і л IV
 
        ОСОБА, ЯКА ПІДЛЯГАЄ КРИМІНАЛЬНІЙ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
                        (СУБ'ЄКТ ЗЛОЧИНУ)
 
     Стаття 18. Суб'єкт злочину
 
     1. Суб'єктом  злочину  є  фізична  осудна особа,  яка вчинила
злочин у віці,  з якого відповідно до цього Кодексу може наставати
кримінальна відповідальність.
 
     2. Спеціальним  суб'єктом злочину є фізична осудна особа,  що
вчинила   у   віці,   з   якого   може    наставати    кримінальна
відповідальність,  злочин,  суб'єктом  якого  може бути лише певна
особа.
 
     Стаття 19. Осудність
 
     1. Осудною визнається особа,  яка під  час  вчинення  злочину
могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
 
     2. Не  підлягає кримінальній відповідальності особа,  яка під
час вчинення  суспільно  небезпечного  діяння,  передбаченого  цим
Кодексом,   перебувала   в   стані  неосудності,  тобто  не  могла
усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок
хронічного психічного захворювання,  тимчасового розладу психічної
діяльності,  недоумства або іншого хворобливого стану психіки.  До
такої  особи  за  рішенням  суду можуть бути застосовані примусові
заходи медичного характеру.
 
     3. Не підлягає покаранню особа,  яка вчинила злочин  у  стані
осудності,  але  до  постановлення  вироку  захворіла  на психічну
хворобу,  що  позбавляє  її  можливості  усвідомлювати  свої   дії
(бездіяльність) або керувати ними. До такої особи за рішенням суду
можуть застосовуватися примусові  заходи  медичного  характеру,  а
після одужання така особа може підлягати покаранню.
 
     Стаття 20. Обмежена осудність
 
     1. Підлягає   кримінальній  відповідальності  особа,  визнана
судом обмежено осудною,  тобто така, яка під час вчинення злочину,
через наявний у неї психічний розлад,  не була здатна повною мірою
усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.
 
     2. Визнання особи обмежено  осудною  враховується  судом  при
призначенні  покарання  і  може  бути  підставою  для застосування
примусових заходів медичного характеру.
 
     Стаття 21. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені
                у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю,
                наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин
 
     Особа, яка  вчинила  злочин  у  стані   сп'яніння   внаслідок
вживання  алкоголю,  наркотичних  засобів  або  інших одурманюючих
речовин, підлягає кримінальній відповідальності.
 
     Стаття 22. Вік, з якого може наставати кримінальна
                відповідальність
 
     1. Кримінальній  відповідальності  підлягають особи,  яким до
вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.
 
     2. Особи,  що вчинили злочини  у  віці  від  чотирнадцяти  до
шістнадцяти  років,  підлягають кримінальній відповідальності лише
за умисне вбивство (статті 115-117), посягання на життя державного
чи  громадського діяча,  працівника правоохоронного органу,  члена
громадського  формування  з   охорони   громадського   порядку   і
державного   кордону   або  військовослужбовця,  судді,  народного
засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю,  пов'язаною із
здійсненням правосуддя,  захисника чи представника особи у зв'язку
з   діяльністю,   пов'язаною   з   наданням   правової   допомоги,
представника іноземної держави (статті 112,  348,  379, 400, 443),
умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121,  частина третя статей
345,  346,  350,  377,  398),  умисне  середньої  тяжкості тілесне
ушкодження (стаття 122,  частина друга статей 345,  346, 350, 377,
398), диверсію (стаття 113), бандитизм (стаття 257), терористичний
акт (стаття  258),  захоплення  заручників  (статті  147  і  349),
зґвалтування   (стаття  152),  насильницьке  задоволення  статевої
пристрасті неприродним способом  (стаття  153),  крадіжку  (стаття
185,  частина  перша статей 262,  308),  грабіж (статті 186,  262,
308),  розбій  (стаття  187,  частина  третя  статей  262,   308),
вимагання (статті 189,  262, 308), умисне знищення або пошкодження
майна (частина друга статей 194,  347,  352, 378, частини друга та
третя  статті  399),  пошкодження шляхів сполучення і транспортних
засобів (стаття 277),  угон або захоплення  залізничного  рухомого
складу,  повітряного,  морського  чи річкового судна (стаття 278),
незаконне  заволодіння  транспортним засобом (частини друга, третя
статті 289), хуліганство (стаття 296).
 
                          Р о з д і л V
 
                         ВИНА ТА ЇЇ ФОРМИ
 
     Стаття 23. Вина
 
     Виною є   психічне  ставлення  особи  до  вчинюваної  дії  чи
бездіяльності,  передбаченої  цим  Кодексом,  та   її   наслідків,
виражене у формі умислу або необережності.
 
     Стаття 24. Умисел і його види
 
     1. Умисел поділяється на прямий і непрямий.
 
     2. Прямим   є  умисел,  якщо  особа  усвідомлювала  суспільно
небезпечний  характер  свого  діяння  (дії   або   бездіяльності),
передбачала   його  суспільно  небезпечні  наслідки  і  бажала  їх
настання.
 
     3. Непрямим є  умисел,  якщо  особа  усвідомлювала  суспільно
небезпечний   характер   свого  діяння  (дії  або  бездіяльності),
передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча  не  бажала,
але свідомо припускала їх настання.
 
     Стаття 25. Необережність та її види
 
     1. Необережність  поділяється  на злочинну самовпевненість та
злочинну недбалість.
 
     2. Необережність  є  злочинною  самовпевненістю,  якщо  особа
передбачала  можливість  настання  суспільно небезпечних наслідків
свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала
на їх відвернення.
 
     3. Необережність   є  злочинною  недбалістю,  якщо  особа  не
передбачала можливості настання  суспільно  небезпечних  наслідків
свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх
передбачити.
 
                          Р о з д і л VI
 
                       СПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНІ
 
     Стаття 26. Поняття співучасті
 
     Співучастю у  злочині  є  умисна  спільна  участь   декількох
суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.
 
     Стаття 27. Види співучасників
 
     1. Співучасниками    злочину,    поряд   із   виконавцем,   є
організатор, підбурювач та пособник.
 
     2. Виконавцем (співвиконавцем) є особа,  яка у  співучасті  з
іншими  суб'єктами  злочину  безпосередньо  чи шляхом використання
інших осіб,  що відповідно до закону  не  підлягають  кримінальній
відповідальності  за  скоєне,  вчинила  злочин,  передбачений  цим
Кодексом.
 
     3. Організатором є особа,  яка організувала вчинення  злочину
(злочинів)  або  керувала  його  (їх)  підготовкою  чи  вчиненням.
Організатором також є особа,  яка утворила організовану  групу  чи
злочинну   організацію   або   керувала   нею,   або   особа,  яка
забезпечувала    фінансування   чи   організовувала   приховування
злочинної    діяльності    організованої   групи   або   злочинної
організації.
 
     4. Підбурювачем є особа,  яка умовлянням, підкупом, погрозою,
примусом  або  іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення
злочину.
 
     5. Пособником є особа,  яка  порадами,  вказівками,  наданням
засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину
іншими співучасниками,  а також  особа,  яка  заздалегідь  обіцяла
переховати  злочинця,  знаряддя чи засоби вчинення злочину,  сліди
злочину чи предмети,  здобуті злочинним шляхом,  придбати чи збути
такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.
 
     6. Не  є  співучастю  не  обіцяне  заздалегідь  переховування
злочинця,  знарядь і засобів вчинення злочину,  слідів злочину  чи
предметів,  здобутих злочинним шляхом, або придбання чи збут таких
предметів.  Особи,  які вчинили ці діяння, підлягають кримінальній
відповідальності лише у випадках, передбачених статтями 198 та 396
цього Кодексу.
 
     7. Не є співучастю обіцяне  до  закінчення  вчинення  злочину
неповідомлення   про   достовірно   відомий   підготовлюваний  або
вчинюваний   злочин.   Такі    особи    підлягають    кримінальній
відповідальності лише у випадках, коли вчинене ними діяння містить
ознаки іншого злочину.
 
     Стаття 28. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за
                попередньою змовою, організованою групою або
                злочинною організацією
 
     1. Злочин визнається таким,  що вчинений групою осіб,  якщо у
ньому  брали  участь  декілька  (два  або  більше)  виконавців без
попередньої змови між собою.
 
     2. Злочин визнається вчиненим за  попередньою  змовою  групою
осіб,  якщо  його  спільно вчинили декілька осіб (дві або більше),
які заздалегідь,  тобто до початку злочину, домовилися про спільне
його вчинення.
 
     3. Злочин  визнається  вчиненим організованою групою,  якщо в
його готуванні або вчиненні брали  участь  декілька  осіб  (три  і
більше),  які  попередньо  зорганізувалися у стійке об'єднання для
вчинення цього  та  іншого  (інших)  злочинів,  об'єднаних  єдиним
планом  з  розподілом  функцій  учасників  групи,  спрямованих  на
досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.
 
     4. Злочин визнається вчиненим  злочинною  організацією,  якщо
він  скоєний стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (п'ять
і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою
змовою   зорганізувалися   для   спільної   діяльності   з   метою
безпосереднього  вчинення  тяжких  або  особливо  тяжких  злочинів
учасниками   цієї  організації,  або  керівництва  чи  координації
злочинної  діяльності  інших осіб, або забезпечення функціонування
як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.
(  Стаття  28  із  змінами,  внесеними  згідно із Законом N 270-VI
( 270-17 ) від 15.04.2008 )
 
     Стаття 29. Кримінальна відповідальність співучасників
 
     1. Виконавець    (співвиконавець)    підлягає    кримінальній
відповідальності за статтею Особливої частини цього  Кодексу,  яка
передбачає вчинений ним злочин.
 
     2. Організатор,    підбурювач    та    пособник    підлягають
кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27  і
тією  статтею  (частиною  статті) Особливої частини цього Кодексу,
яка передбачає злочин, вчинений виконавцем.
 
     3. Ознаки,  що  характеризують  особу  окремого  співучасника
злочину,   ставляться  в  вину  лише  цьому  співучасникові.  Інші
обставини,  що обтяжують відповідальність і передбачені у  статтях
Особливої частини цього Кодексу як ознаки злочину, що впливають на
кваліфікацію дій виконавця,  ставляться в вину лише  співучаснику,
який усвідомлював ці обставини.
 
     4. У  разі  вчинення  виконавцем  незакінченого  злочину інші
співучасники   підлягають   кримінальній    відповідальності    за
співучасть у незакінченому злочині.
 
     5. Співучасники  не  підлягають кримінальній відповідальності
за діяння,  вчинене виконавцем,  якщо воно не  охоплювалося  їхнім
умислом.
 
     Стаття 30. Кримінальна відповідальність організаторів та
                учасників організованої групи чи злочинної
                організації
 
     1. Організатор  організованої  групи чи злочинної організації
підлягає кримінальній відповідальності  за  всі  злочини,  вчинені
організованою   групою   чи   злочинною  організацією,  якщо  вони
охоплювалися його умислом.
 
     2. Інші учасники організованої групи чи злочинної організації
підлягають кримінальній відповідальності за злочини,  у підготовці
або вчиненні яких вони брали участь,  незалежно від тієї ролі, яку
виконував у злочині кожен із них.
 
     Стаття 31. Добровільна відмова співучасників
 
     1. У   разі   добровільної   відмови   від  вчинення  злочину
виконавець    (співвиконавець)    не     підлягає     кримінальній
відповідальності за наявності умов,  передбачених статтею 17 цього
Кодексу. У цьому випадку інші співучасники підлягають кримінальній
відповідальності  за  готування  до  того злочину або замах на той
злочин, від вчинення якого добровільно відмовився виконавець.
 
     2. Не   підлягають    кримінальній    відповідальності    при
добровільній  відмові  організатор,  підбурювач чи пособник,  якщо
вони  відвернули  вчинення  злочину   або   своєчасно   повідомили
відповідні  органи  державної  влади про злочин,  що готується або
вчиняється.  Добровільною відмовою пособника є також ненадання ним
засобів  чи  знарядь  вчинення  злочину  або  неусунення  перешкод
вчиненню злочину.
 
     3. У разі добровільної  відмови  будь-кого  із  співучасників
виконавець  підлягає кримінальній відповідальності за готування до
злочину або за замах на злочин,  залежно від того,  на якій із цих
стадій його діяння було припинено.
 
                         Р о з д і л VII
 
           ПОВТОРНІСТЬ, СУКУПНІСТЬ ТА РЕЦИДИВ ЗЛОЧИНІВ
 
     Стаття 32. Повторність злочинів
 
     1. Повторністю  злочинів  визнається вчинення двох або більше
злочинів,  передбачених тією самою  статтею  або  частиною  статті
Особливої частини цього Кодексу.
 
     2. Повторність,  передбачена  частиною  першою  цієї  статті,
відсутня при вчиненні продовжуваного злочину,  який складається  з
двох  або  більше  тотожних  діянь,  об'єднаних  єдиним  злочинним
наміром.
 
     3. Вчинення двох або більше  злочинів,  передбачених  різними
статтями  цього  Кодексу,  визнається  повторним  лише у випадках,
передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
 
     4. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу
було  звільнено  від  кримінальної відповідальності за підставами,
встановленими законом,  або якщо  судимість  за  цей  злочин  було
погашено або знято.
 
     Стаття 33. Сукупність злочинів
 
     1. Сукупністю  злочинів  визнається  вчинення особою двох або
більше  злочинів,  передбачених  різними  статтями   або   різними
частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу,  за жоден
з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються злочини, за
які  особу  було  звільнено  від  кримінальної відповідальності за
підставами, встановленими законом.
 
     2. При сукупності злочинів кожен з них підлягає  кваліфікації
за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини цього
Кодексу.
 
     Стаття 34. Рецидив злочинів
 
     Рецидивом злочинів  визнається   вчинення   нового   умисного
злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.
 
     Стаття 35. Правові наслідки повторності, сукупності
                та рецидиву злочинів
 
     Повторність, сукупність та рецидив злочинів враховуються  при
кваліфікації  злочинів  та  призначенні  покарання,  при вирішенні
питання    щодо    можливості    звільнення    від    кримінальної
відповідальності   та   покарання  у  випадках,  передбачених  цим
Кодексом.
 
                         Р о з д і л VIII
 
           ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ
 
     Стаття 36. Необхідна оборона
 
     1. Необхідною  обороною  визнаються  дії,  вчинені  з   метою
захисту   охоронюваних   законом  прав  та  інтересів  особи,  яка
захищається,  або іншої особи,  а також  суспільних  інтересів  та
інтересів  держави  від  суспільно  небезпечного  посягання шляхом
заподіяння тому,  хто посягає,  шкоди,  необхідної і достатньої  в
даній   обстановці   для   негайного   відвернення  чи  припинення
посягання,  якщо  при  цьому  не  було  допущено  перевищення  меж
необхідної оборони.
 
     2. Кожна  особа  має право на необхідну оборону незалежно від
можливості   уникнути   суспільно   небезпечного   посягання   або
звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
 
     3. Перевищенням  меж  необхідної  оборони  визнається  умисне

| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 | Стр.11 | Стр.12 | Стр.13 | Стр.14 | Стр.15 | Стр.16 | Стр.17 | Стр.18 | Стр.19 | Стр.20 | Стр.21 | Стр.22 | Стр.23 | Стр.24 | Стр.25 | Стр.26 | Стр.27 | Стр.28 | Стр.29 | Стр.30 | Стр.31 | Стр.32 | Стр.33 |



<< Назад | <<< Главная страница

Разное

При полном или частичном использовании материалов сайта ссылка на pravo.levonevsky.org обязательна

© 2006-2017г. www.levonevsky.org

TopList

Законодательство Беларуси и других стран

Законодательство России кодексы, законы, указы (избранное), постановления, архив

Законодательство Украины кодексы, законы, указы, постановления, приказы, письма


Законодательство Республики Беларусь по дате принятия:

2013 2012 2011 2010 2009 2008 2007 2006 2005 2004 2003 2002 2001 2000 до 2000 года

Защита прав потребителя
ЗОНА - специальный проект

Бюллетень "ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬ" - о предпринимателях.



Новые документы




NewsBY.org - News of Belarus

UK Laws - Legal Portal

Legal portal of Belarus

Valery Levaneuski. Personal website of the Belarus politician, the former political prisoner