НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Кримінально-виконавчий кодекс України
Кодекс України № 1129-IV от 11.07.2003
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
Стр. 9
мінімального рівня безпеки, дільницях соціальної реабілітації
виправних колоній середнього рівня безпеки та виховних колоніях,
може бути дозволено короткочасні виїзди за межі колонії на
території України на строк не більше семи діб, не включаючи часу,
необхідного для проїзду в обидва кінці (не більше трьох діб), у
зв'язку з такими винятковими особистими обставинами:
смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю
хворого;
стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду
засудженому або його сім'ї.
2. Заява засудженого про терміновий виїзд у зв'язку з
винятковими обставинами має бути розглянута протягом доби.
Дозвіл на короткочасний виїзд дається начальником колонії з
урахуванням особи і поведінки засудженого. Час перебування
засудженого поза межами колонії зараховується в строк відбування
покарання. Вартість проїзду засудженого оплачується ним особисто
або його родичами.
3. Порядок надання засудженим короткочасних виїздів за межі
колонії у зв'язку з винятковими особистими обставинами,
передбаченими частиною першою цієї статті, визначається
нормативно-правовими актами Державного департаменту України з
питань виконання покарань.
4. Засудженим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при
виправних колоніях, може бути дозволений короткочасний виїзд за
межі виправної колонії на території України для влаштування дітей
у родичів, опікунів або в дитячих будинках тривалістю не більше
десяти діб без урахування часу перебування в дорозі (не більше
трьох діб).
Стаття 112. Одержання засудженими до позбавлення волі посилок
(передач) і бандеролей
( Установити, що у 2006 році число посилок (передач) і
бандеролей, що одержують особи, взяті під варту, та засуджені до
позбавлення волі, не обмежується згідно із Законом 3235-IV
( 3235-15 ) від 20.12.2005 )
1. Число посилок (передач) і бандеролей, що одержують
засуджені, які тримаються в колоніях, не обмежується. ( Частина
перша статті 112 із змінами, внесеними згідно із Законом N 107-VI
( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно
з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від
22.05.2008 )
( Щодо дії частини першої статті 112 додатково див. Закони
N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, N 489-V ( 489-16 ) від
19.12.2006 )
2. Максимальна вага однієї посилки або бандеролі визначається
діючими поштовими правилами. ( Частина друга статті 112 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від
28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням
Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 )
3. Важкохворі засуджені, вагітні жінки, жінки, які мають
дітей у будинках дитини при виправних колоніях, інваліди першої та
другої груп, незалежно від призначеного їм виду виправної колонії,
можуть одержувати додаткові посилки (передачі) і бандеролі в
кількості і асортименті, які визначаються медичним висновком.
4. Лікарські засоби і вироби медичного призначення, які
одержують засуджені відповідно до медичного висновку, не
включаються в число посилок (передач) і бандеролей. Вони
направляються до медичної частини колонії для лікування цих
засуджених.
5. Порядок приймання і вручення посилок (передач) або
бандеролей, а також перелік предметів, заборонених до одержання
засудженими, визначаються нормативно-правовими актами Державного
департаменту України з питань виконання покарань.
Стаття 113. Листування засуджених до позбавлення волі
1. Засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи і
телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості.
2. Листування між перебуваючими в місцях позбавлення волі
засудженими, які не є родичами, допускається тільки з дозволу
адміністрації колонії.
3. Кореспонденція, яку одержують і відправляють засуджені,
підлягає перегляду.
4. Пропозиції, заяви і скарги, адресовані Уповноваженому
Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав
людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій,
членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких
міжнародних організацій та прокуророві, переглядові не підлягають
і не пізніш як у добовий строк надсилаються за належністю.
( Частина четверта статті 113 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 3166-IV ( 3166-15 ) від 01.12.2005 )
Стаття 114. Одержання і відправлення засудженими
до позбавлення волі грошових переказів
1. Засуджені мають право без обмеження одержувати грошові
перекази і відправляти грошові перекази родичам, а з дозволу
адміністрації колонії - й іншим особам. Одержані за переказами
гроші зараховуються на особовий рахунок засудженого.
2. Гроші, виявлені в посилках (передачах), бандеролях і
листах, що надходять на ім'я засудженого, вилучаються і
реалізовуються в порядку, встановленому частиною четвертою
статті 59 цього Кодексу.
Стаття 115. Матеріально-побутове забезпечення засуджених
до позбавлення волі
1. Особам, які відбувають покарання у виправних і виховних
колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що
відповідають правилам санітарії та гігієни. Норма жилої площі на
одного засудженого у виправних колоніях не може бути меншою трьох
квадратних метрів, у виховних колоніях і у виправних колоніях,
призначених для тримання жінок, - чотирьох квадратних метрів, у
лікувальних закладах при виправних колоніях, у виправних колоніях,
призначених для тримання і лікування хворих на туберкульоз, у
стаціонарі - п'яти квадратних метрів.
2. Засудженим надається індивідуальне спальне місце і
постільні речі. Вони забезпечуються одягом, білизною і взуттям за
сезоном з урахуванням статі і кліматичних умов, а в лікувальних
закладах - спеціальним одягом і взуттям.
3. Вагітним жінкам і матерям-годувальницям створюються
поліпшені житлово-побутові умови та встановлюються підвищені норми
харчування.
4. Засудженим неповнолітнім, інвалідам першої та другої груп,
жінкам з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючим жінкам, які
мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючим
чоловікам віком понад шістдесят років і жінкам - понад п'ятдесят
п'ять років (якщо вони не одержують пенсії), а також особам,
звільненим від роботи через хворобу, в тому числі хворим на
активну форму туберкульозу, харчування, одяг, взуття, білизна і
комунально-побутові послуги надаються безоплатно.
5. Норми харчування осіб, позбавлених волі, встановлюються
Кабінетом Міністрів України.
6. Засуджені з дозволу адміністрації можуть з коштів, які
знаходяться на особових рахунках, додатково придбавати взуття і
одяг, у тому числі спортивний, оплачувати лікувально-профілактичні
послуги, що надаються додатково за призначенням лікаря, отримувати
необхідне за медичними показаннями дієтичне харчування.
Стаття 116. Медико-санітарне забезпечення засуджених
до позбавлення волі
1. У місцях позбавлення волі організовуються необхідні
лікувально-профілактичні заклади, а для лікування засуджених, які
хворіють на активну форму туберкульозу, - заклади на правах
лікувальних. Для спостереження та лікування хворих на інфекційні
захворювання в медичних частинах колоній створюються інфекційні
ізолятори.
2. Лікувально-профілактична і санітарно-протиепідемічна
робота в місцях позбавлення волі організовується і проводиться
відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Адміністрація
колоній зобов'язана виконувати необхідні медичні вимоги, що
забезпечують охорону здоров'я засуджених. Засуджені до позбавлення
волі зобов'язані виконувати правила особистої і загальної гігієни,
вимоги санітарії.
3. У разі заявленої засудженим відмови від прийняття їжі,
якщо це загрожує його життю, допускається примусове годування за
медичним висновком.
4. Порядок надання особам, які позбавлені волі, медичної
допомоги, організації і проведення санітарного нагляду,
використання лікувально-профілактичних і санітарно-профілактичних
установ органів охорони здоров'я і залучення з цією метою їхнього
медичного персоналу визначається нормативно-правовими актами
Державного департаменту України з питань виконання покарань і
Міністерства охорони здоров'я України.
5. Засуджений має право звертатися за консультацією і
лікуванням до установ, що надають платні медичні послуги. Оплата
таких послуг і придбання необхідних ліків здійснюються засудженими
або їхніми родичами за рахунок власних коштів. Консультування і
лікування в таких випадках здійснюються в медичних частинах
колоній за місцем відбування покарання під наглядом персоналу
медичної частини.
Стаття 117. Виконання примусового лікування
1. До засуджених до позбавлення волі осіб, які мають хворобу,
що становить небезпеку для здоров'я інших осіб, та тих, які не
пройшли повного курсу лікування і відмовляються від нього,
адміністрацією колонії застосовуються призначені судом примусові
заходи медичного характеру або примусове лікування.
2. Якщо під час відбування покарання буде встановлено, що
засуджений має хворобу, яка становить небезпеку для здоров'я інших
осіб, та відмовляється від лікування, адміністрація колонії
вносить до суду подання про застосування до такої особи
примусового лікування.
Глава 18
ПРАЦЯ ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ
Стаття 118. Залучення засуджених до позбавлення волі
до суспільно корисної праці
1. Засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і
на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені
залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних
виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік,
працездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені
залучаються до праці, як правило, на підприємствах, у майстернях
колоній, а також на державних або інших форм власності
підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та
ізоляції.
2. Засудженим чоловікам віком понад шістдесят років, жінкам -
понад п'ятдесят п'ять років, інвалідам першої та другої груп,
хворим на активну форму туберкульозу, жінкам з вагітністю понад
чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при
виправних колоніях, дозволяється працювати за їхнім бажанням з
урахуванням висновку лікарської комісії колонії.
3. Перелік робіт і посад, на яких забороняється
використовувати засуджених до позбавлення волі, визначається
нормативно-правовими актами Державного департаменту України з
питань виконання покарань.
4. Засуджені не мають права припиняти роботу з метою
вирішення трудових та інших конфліктів.
5. Засуджені можуть залучатися без оплати праці лише до робіт
з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також
поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних
робіт із забезпечення колоній продовольством.
До цих робіт засуджені залучаються, як правило, в порядку
черговості, в неробочий час і не більш як на дві години на день.
Стаття 119. Умови праці засуджених до позбавлення волі
1. Для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення
волі, робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості
робочого часу, встановленого законодавством про працю. Час початку
і закінчення роботи (зміни) визначаються адміністрацією колонії.
Засуджені звільняються від роботи у вихідні, святкові та неробочі
дні, визначені законодавством про працю.
2. З урахуванням характеру виконуваних засудженим робіт
допускається підсумований облік робочого часу з тим, щоб
тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала
нормального числа робочих годин.
3. Праця засуджених організовується з додержанням правил
охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії,
встановлених законодавством про працю.
Стаття 120. Оплата праці засуджених до позбавлення волі
1. Праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується
відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці,
норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами
Державного департаменту України з питань виконання покарань.
2. У виправних колоніях на особовий рахунок засуджених, які
виконують норми виробітку або встановлені завдання і не допускають
порушень режиму, зараховується незалежно від усіх відрахувань
п'ятнадцять відсотків, а на особовий рахунок засуджених чоловіків
віком понад шістдесят років, жінок - понад п'ятдесят п'ять років,
інвалідів першої та другої груп, хворих на активну форму
туберкульозу, вагітних жінок, жінок, які мають дітей у будинках
дитини при виправних колоніях, - не менш як п'ятдесят відсотків
нарахованого їм місячного заробітку.
Засудженим, які відбувають покарання у виховних колоніях,
дільницях соціальної реабілітації виправних колоній, колоніях
мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, а також
засудженим жінкам, яким дозволено проживання за межами виправної
колонії, на особовий рахунок зараховується незалежно від усіх
відрахувань не менш як сімдесят п'ять відсотків нарахованого їм
місячного заробітку.
Стаття 121. Відрахування із заробітку або іншого доходу
засуджених до позбавлення волі
1. Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, із
нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу відшкодовують
вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових
та інших наданих послуг, крім вартості спецодягу і спецхарчування.
2. Відшкодування засудженими витрат на їхнє утримання
провадиться після відрахування прибуткового податку і аліментів.
Відрахування за виконавчими листами та іншими виконавчими
документами провадяться у порядку, встановленому законом.
3. Із засуджених, які злісно ухиляються від роботи, вартість
харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших
наданих послуг утримується з коштів, які є на їхніх особових
рахунках. У разі відсутності в засудженого коштів на особовому
рахунку виправна колонія має право пред'явити йому позов через
суд.
Стаття 122. Пенсійне забезпечення засуджених до позбавлення
волі
1. Засуджені мають право на загальних підставах на державне
пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з
втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законом.
2. Особи, яким до відбування покарання призначена пенсія,
підлягають державному пенсійному забезпеченню на загальних
підставах. Призначена пенсія перераховується органами Пенсійного
фонду України за місцем відбування покарання пенсіонера і з неї
відшкодовуються витрати на його утримання у виправній колонії
(харчування, речове майно, комунально-побутові послуги та інше),
при цьому не менш як двадцять п'ять відсотків пенсії зараховується
на особовий рахунок засудженого.
3. Час роботи засуджених у період відбування ними покарання у
виді позбавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення
трудової пенсії після звільнення за умови сплати ними страхових
внесків до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах,
передбачених законодавством.
4. Засуджені, які втратили працездатність під час відбування
покарання, після звільнення їх від покарання мають право на пенсію
і на компенсацію шкоди у випадках і у порядку, встановлених
законодавством України.
Глава 19
ВИХОВНИЙ ВПЛИВ НА ЗАСУДЖЕНИХ
ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ
Стаття 123. Соціально-виховна робота із засудженими
до позбавлення волі
1. Соціально-виховна робота - цілеспрямована діяльність
персоналу органів і установ виконання покарань та інших соціальних
інституцій для досягнення мети виправлення і ресоціалізації
засуджених.
Соціально-виховна робота спрямована на формування та
закріплення в засуджених прагнення до заняття суспільно корисною
діяльністю, сумлінного ставлення до праці, дотримання вимог
законів та інших прийнятих у суспільстві правил поведінки,
підвищення їх загальноосвітнього і культурного рівнів.
2. Участь засуджених у виховних заходах, які проводяться в
| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 | Стр.11 | Стр.12 | Стр.13 | Стр.14 |
<< Назад |
<<< Главная страница
|
