Бесплатная библиотека законов онлайн
Загрузить Adobe Flash Player

  Главная

  Право Украины

  Конституция

  Кодексы

  Законы

  Указы

  Постановления

  Приказы

  Письма

  Законы других стран

  Законодательство РБ

  Законодательство РФ

  Новости

  Полезные ресурсы

  Контакты

  Новости сайта

  Поиск документа


Полезные ресурсы

- Таможенный кодекс таможенного союза

- Каталог предприятий и организаций СНГ

- Законодательство Республики Беларусь по темам

- Законодательство Республики Беларусь по дате принятия

- Законодательство Республики Беларусь по органу принятия

- Законы Республики Беларусь

- Новости законодательства Беларуси

- Тюрьмы Беларуси

- Законодательство России

- Деловая Украина

- Автомобильный портал

- The legislation of the Great Britain


Правовые новости







НАЙТИ ДОКУМЕНТ


Кримінально-процесуальний кодекс України

Кодекс України № 1001-05 от 28.12.1960

Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года

<< Назад | <<< Главная страница

Стр. 6

ухвалу.
     Цивільний відповідач   або   його   представник   має  право:
заперечувати проти пред'явленого позову;  давати пояснення по суті
пред'явленого   позову;   подавати  докази;  заявляти  клопотання;
ознайомлюватися з матеріалами  справи,  що  стосуються  цивільного
позову,  з  моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в
яких  досудове слідство не провадилося, - після призначення справи
до  судового  розгляду; брати участь у судовому розгляді; заявляти
відводи;  подавати  скарги  на  дії особи, яка провадить дізнання,
слідчого,  прокурора  і  суду,  а також подавати скарги на вирок і
ухвали  суду  в  частині,  що  стосується  цивільного позову, а за
наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки.
( Стаття  51 із змінами, внесеними згідно з  Указом  ПВР  N 6834-X
(  6834-10  )  від  16.04.84,  Законами N 1381-XIV ( 1381-14 ) від
13.01.2000,  N  2533-III  (  2533-14  )  від  21.06.2001 - набуває
чинності з 29.06.2001 )
 
     Стаття 52. Представники потерпілого, цивільного позивача і
                цивільного відповідача
 
     Представниками потерпілого,  цивільного позивача і цивільного
відповідача  можуть  бути  адвокати,   близькі   родичі,   законні
представники,   а  також  інші  особи  за  постановою  особи,  яка
провадить дізнання, слідчого, судді або за ухвалою суду.
     Коли цивільним   позивачем   або   цивільним  відповідачем  є
підприємство,  установа  чи  організація,  то  представниками   їх
інтересів можуть бути спеціально уповноважені ними на те особи.
     Зазначені в    цій    статті    представники     користуються
процесуальними правами осіб, інтереси яких вони представляють.
 
     Стаття 52-1.  Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь
                   у кримінальному судочинстві
 
     Особи, які беруть участь у кримінальному судочинстві,  у разі
наявності  реальної  загрози  їх життю,  здоров'ю,  житлу чи майну
мають право на забезпечення безпеки.
     Право на  забезпечення  безпеки  за   наявності   відповідних
підстав мають:
     1) особа,  яка  заявила  до правоохоронного органу про злочин
або  в  іншій  формі  брала  участь  у   виявленні,   запобіганні,
припиненні і розкритті злочину чи сприяла цьому;
     2) потерпілий або його представник у кримінальній справі;
     3) підозрюваний,    обвинувачений,    захисники   і   законні
представники;
     4) цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники
у справі про відшкодування шкоди, завданої злочином;
     5) свідок;
     6) експерт, спеціаліст, перекладач і понятий;
     7) члени сімей та близькі родичі осіб,  перелічених у пунктах
1-6 цієї статті,  якщо шляхом погроз або  інших  протиправних  дій
щодо  них  робляться  спроби  вплинути  на учасників кримінального
судочинства.
     Орган дізнання, слідчий, прокурор або суд, одержавши заяву чи
повідомлення  про  загрозу  безпеці  особи,  зазначеної  у частині
другій цієї статті, зобов'язані перевірити цю заяву (повідомлення)
і  в  строк  не  більше ніж три доби,  а у невідкладних випадках -
негайно  прийняти  рішення  про   застосування   або   відмову   в
застосуванні  заходів  безпеки.  Відповідно  до свого рішення вони
приймають мотивовану  постанову  чи  ухвалу  і  передають  її  для
виконання органу, на який покладено здійснення заходів безпеки. Ця
постанова чи  ухвала  є  обов'язковою  для  виконання  зазначеними
органами.
     Орган, якому доручено здійснювати заходи безпеки,  встановлює
перелік необхідних заходів і способів їх реалізації, керуючись при
цьому  конкретними  обставинами  і  необхідністю усунення існуючої
загрози.  Про заходи  безпеки,  умови  їх  здійснення  та  правила
користування майном або документами, виданими з метою забезпечення
безпеки, повідомляється особа, взята під захист.
     У разі наявності в заяві (повідомленні) про  загрозу  безпеці
особи,  зазначеної  у  частині другій цієї статті,  відомостей про
злочин орган дізнання, слідчий, прокурор, суд або суддя в порядку,
передбаченому статтями  94,  98  і  99  цього Кодексу ( 1002-05 ),
приймає рішення про порушення чи відмову в порушенні  кримінальної
справи або про передачу заяви (повідомлення) за належністю.
     Про прийняте    рішення    заявнику    негайно   надсилається
повідомлення.
     Орган, який здійснює заходи безпеки,  письмово інформує орган
дізнання,  слідчого, прокурора, суд або суддю, у провадженні якого
перебуває кримінальна справа, про вжиті заходи та їх результати.
(  Кодекс  доповнено  статтею  52-1  згідно  із Законом N 1381-XIV
( 1381-14 ) від 13.01.2000 )
 
     Стаття 52-2.  Права і обов'язки осіб, щодо яких здійснюються
                   заходи безпеки
 
     Особи, взяті під захист, мають право:
 
     1) подавати  клопотання про вжиття заходів безпеки або про їх
скасування;
     2) знати  про  застосування  щодо  них   конкретних   заходів
безпеки;
     3) вимагати від органу дізнання,  слідчого,  прокурора,  суду
застосування   додаткових   заходів   безпеки    або    скасування
здійснюваних заходів;
     4) оскаржити   незаконні   рішення   чи   дії   органів,  які
забезпечують  безпеку,  до  відповідного  органу   вищого   рівня,
прокурора або суду.
 
     Особи, взяті під захист, зобов'язані:
 
     1) виконувати  умови  здійснення  заходів  безпеки  і законні
вимоги органів, які здійснюють заходи безпеки;
     2) негайно інформувати зазначені органи  про  кожний  випадок
погрози або протиправних дій щодо них;
     3) поводитися   з   майном  та  документами,  виданими  їм  у
тимчасове користування органом,  який забезпечує безпеку, згідно з
установленими законодавством правилами.
(  Кодекс  доповнено  статтею  52-2  згідно  із Законом N 1381-XIV
( 1381-14 ) від 13.01.2000 )
 
     Стаття 52-3.  Нерозголошення відомостей про особу,
                   щодо якої здійснюються заходи безпеки
 
     Нерозголошення відомостей про особу,  взяту під захист,  може
забезпечуватися  шляхом  обмеження відомостей про неї в матеріалах
перевірки (заявах,  поясненнях тощо),  а також протоколах  слідчих
дій та судових засідань.  Орган дізнання,  слідчий,  прокурор, суд
(суддя),  прийнявши  рішення  про  застосування  заходів  безпеки,
виносить мотивовану постанову,  ухвалу про заміну прізвища, імені,
по батькові особи,  взятої під  захист,  на  псевдонім.  Надалі  у
процесуальних  документах зазначається лише псевдонім,  а справжні
прізвище,  ім'я,  по батькові (рік,  місяць  і  місце  народження,
сімейний   стан,  місце  роботи,  рід  занять  або  посада,  місце
проживання та інші анкетні дані,  що містять інформацію про особу,
яка  перебуває  під захистом) вказуються лише у постанові (ухвалі)
про заміну анкетних даних.  Ця постанова  (ухвала)  до  матеріалів
справи не додається, а зберігається окремо в органі, у провадженні
якого перебуває кримінальна справа.  У разі заміни прізвища особи,
взятої  під  захист,  на псевдонім з матеріалів справи вилучаються
протоколи  слідчих  дій  та  інші  документи,  в  яких   зазначено
достовірні  відомості  про цю особу,  і зберігаються окремо,  а до
матеріалів  справи  додаються  копії  цих  документів  із  заміною
справжнього прізвища на псевдонім.
     Відомості про  заходи безпеки та осіб,  взятих під захист,  є
інформацією з обмеженим доступом.  На документи,  що містять  таку
інформацію,  не  поширюються  правила, передбачені частиною другою
статті 48, статтями 217-219 і 255 цього Кодексу ( 1003-05 ).
(  Кодекс  доповнено  статтею  52-3  згідно  із Законом N 1381-XIV
(  1381-14  )  від  13.01.2000,  із  змінами,  внесеними згідно із
Законом N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з
29.06.2001 )
 
     Стаття 52-4.  Порядок скасування заходів безпеки
 
     Заходи безпеки  можуть  бути скасовані на підставі закінчення
строку  конкретного  заходу  безпеки;  усунення   загрози   життю,
здоров'ю,  житлу і майну осіб,  взятих під захист;  систематичного
невиконання особою,  взятою під захист, законних вимог органів, що
здійснюють заходи безпеки, якщо ця особа письмово була попереджена
про можливість такого скасування.
     Приводом для   скасування   заходів   забезпечення    безпеки
учасників  кримінального судочинства,  членів їх сімей та близьких
родичів може бути: заява учасника кримінального судочинства, члена
його  сім'ї  або  близького  родича,  щодо  якого були застосовані
заходи безпеки;  отримання  достовірної  інформації  про  усунення
загрози життю, здоров'ю, житлу і майну зазначених осіб.
     За наявності  підстав  для  скасування  заходів  забезпечення
безпеки органом  дізнання,  слідчим,  прокурором,  судом  (суддею)
виноситься мотивована постанова чи ухвала про їх скасування.
     Рішення про скасування заходів безпеки письмово протягом доби
доводиться до відома особи, щодо якої були застосовані ці заходи.
(  Кодекс  доповнено  статтею  52-4  згідно  із Законом N 1381-XIV
( 1381-14 ) від 13.01.2000 )
 
     Стаття 52-5. Оскарження рішень про відмову в застосуванні
                  заходів безпеки або про їх скасування
 
     Постанова органу  дізнання  або  слідчого   про   відмову   в
застосуванні  заходів  безпеки  або  про  їх  скасування може бути
оскаржена до відповідного прокурора або місцевого суду  за  місцем
розслідування справи.
 
     Суддя негайно   розглядає  скаргу  і  матеріали  справи,  при
необхідності вислуховує особу,  яка провадить дізнання,  слідчого,
вислуховує  думку  прокурора,  після чого в залежності від підстав
для прийняття такого рішення виносить постанову  про  застосування
заходів безпеки або про їх скасування чи про відмову в цьому.
 
     На постанову  судді про відмову в задоволенні скарги протягом
трьох діб  з  дня  її  винесення  може  бути  подана  апеляція  до
апеляційного суду.
(  Кодекс  доповнено  статтею  52-5  згідно  із Законом N 1381-XIV
(   1381-14  )  від  13.01.2000,  в  редакції  Закону  N  2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )
 
     Стаття 53. Обов'язок роз'яснення і забезпечення прав
                особам, які беруть участь у справі
 
     Суд, прокурор,  слідчий  і  особа,  яка  провадить  дізнання,
зобов'язані роз'яснити особам, що беруть участь у справі, їх права
і забезпечити можливість здійснення цих прав.
 
     Стаття 53-1. Обов'язок органу дізнання, слідчого, прокурора
                  і суду щодо вжиття заходів до відшкодування
                  шкоди, заподіяної громадянинові незаконними
                  діями
 
     У разі  закриття  кримінальної  справи  за  відсутністю події
злочину,  відсутністю в діянні складу злочину або за недоведеністю
участі  особи  у  вчиненні  злочину,  а також у разі постановлення
виправдувального вироку орган дізнання,  слідчий,  прокурор і  суд
зобов'язані  роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав
і вжити необхідних заходів до відшкодування шкоди,  завданої особі
внаслідок  незаконних  засудження,  притягнення як обвинуваченого,
затримання,  застосування запобіжного заходу та у разі незаконного
продовження  виконання  призначеного  покарання  у випадках,  коли
кримінальний закон, який усуває караність діяння, набрав чинності.
     Підстави і    порядок    відшкодування   шкоди   визначаються
законодавством України.
( Кодекс  доповнено  статтею  53-1 згідно з  Указом  ПВР  N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84, із змінами, внесеними згідно із  Законом
N 2547-XII ( 2547-12 ) від 07.07.92 )
 
 
                           Г л а в а  4
 
            ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ МОЖЛИВІСТЬ УЧАСТІ
                   В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ
 
     Стаття 54. Обставини, що виключають участь судді в розгляді
                справи
 
     Суддя або народний засідатель не може брати участі в розгляді
кримінальної справи:
     1) якщо він  є  потерпілим,  цивільним  позивачем,  цивільним
відповідачем  або  родичем  кого-небудь  з  них,  а  також родичем
слідчого,  особи,   яка   провадила   дізнання,   обвинувача   або
обвинуваченого;
     2) якщо він брав участь у даній справі  як  свідок,  експерт,
спеціаліст,  перекладач,  особа,  яка провадила дізнання, слідчий,
обвинувач,  захисник  або   представник   інтересів   потерпілого,
цивільного позивача або цивільного відповідача;
     2-1)   якщо  він  під  час  досудового  розслідування  справи
вирішував питання щодо проведення обшуку, виїмки, огляду, обрання,
зміни   чи  скасування  запобіжних  заходів,  продовження  строків
тримання  під  вартою,  або  розглядав  скарги на затримання чи на
постанови про відмову в порушенні кримінальної справи або закриття
справи;
     2-2)   якщо  він  під  час  досудового  розслідування  справи
розглядав  питання про усунення захисника в порядку, передбаченому
статтею 61-1 цього Кодексу;
     3) якщо  він  особисто  або  його  родичі  заінтересовані   в
результатах справи;
     4) при  наявності інших обставин,  які  викликають  сумнів  в
об'єктивності судді або народного засідателя.
     У складі суду,  що розглядає кримінальну  справу,  не  можуть
бути особи, які є родичами між собою.
( Стаття  54 із змінами, внесеними згідно з  Указом  ПВР  N 6834-X
(  6834-10  )  від  16.04.84,  Законами N 2857-XII ( 2857-12 ) від
15.12.92, N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності
з 29.06.2001 )
 
     Стаття 55. Недопустимість повторної участі судді у розгляді
                справи
 
     Суддя, який брав участь у розгляді кримінальної справи в суді
першої  інстанції,  не  може брати участі в розгляді цієї справи в
апеляційному  чи  касаційному  порядку,  а так само брати участь в
новому  розгляді  справи в суді першої інстанції в разі скасування
вироку або ухвали про закриття справи, поставлених з його участю.
     Суддя,  який  брав  участь  у  розгляді справи в апеляційному
порядку, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої
інстанції  або в касаційному порядку, а так само в новому розгляді
справи   в   касаційній   інстанції   після   скасування   ухвали,
постановленої з його участю.
     Суддя,  який  брав  участь  у  розгляді  справи в касаційному
порядку,  не  може  брати  участі  в розгляді тієї ж справи в суді
першої інстанції і в апеляційному порядку, а так само в повторному
розгляді  справи  в  касаційному порядку, якщо постанову (ухвалу),
винесену з його участю, скасовано.
     Суддя,  який  брав  участь  у  розгляді справи, не може брати
участі  в розгляді цієї справи в порядку виключного провадження.
( Стаття  55 із змінами, внесеними згідно з  Указом  ПВР  N 6834-X
(  6834-10  )  від 16.04.84, із Законом N 2533-III ( 2533-14 ) від
21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )
 
     Стаття 56. Відвід судді
 
     При наявності обставин,  передбачених статтями 54 і 55  цього
Кодексу,   суддя   і   народний   засідатель  зобов'язані  заявити
самовідвід.  На  цих  же  підставах  відвід  судді  або  народному
засідателю  може бути заявлений прокурором, підсудним, захисником,
а  також  потерпілим  і  його представником, цивільним позивачем і
цивільним відповідачем або їх представниками.
     Заяви про  відвід  подаються  до  початку  судового слідства.
Пізніша заява про відвід допускається у  випадках,  коли  підстава
для відводу стала відома після початку судового слідства.
( Стаття  56  із  змінами,  внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X
(  6834-10  )  від 16.04.84, із Законом N 2533-III ( 2533-14 ) від
21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )
 
     Стаття 57. Порядок вирішення заявленого відводу
 
     Відвід, заявлений судді або народному засідателю, вирішується
іншими суддями без судді, якого відводять. Суддя, якого відводять,
має  право  дати  пояснення  з  приводу  заявленого  відводу.  При
рівності голосів суддя вважається відведеним.
     Відвід, заявлений  двом  суддям  або  всьому  складові  суду,
вирішується судом у  повному  складі  простою  більшістю  голосів.
Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті.
     Заява про відвід судді, який  одноособово  розглядає  справу,
подається у письмовому вигляді не менш як за три дні  до  судового
розгляду  справи.  Відвід,  заявлений  судді,   який   одноособово
розглядає  справу,   вирішується   постановою   голови   районного
(міського) суду. Коли до складу районного (міського)  суду  обрано
одного суддю або коли відвід заявлено голові районного  (міського)
суду,   питання   про   відвід   вирішується   постановою   голови
міжрайонного   (окружного)   суду.   Відвід,   заявлений    голові
військового суду гарнізону,  який  одноособово  розглядає  справу,
вирішується постановою голови  чи  заступника  голови  військового
суду  регіону,  Військово-Морських  Сил.  В   такому   ж   порядку
вирішується питання про відвід, заявлений в судовому засіданні.
     У випадках, коли відведено головуючого суду, а також при його
самовідводі  слухання  справи  відкладається для заміни його іншим
суддею або справа передається до вищестоящого суду  для  вирішення
питання про її підсудність.
     В разі  відводу  народного  засідателя  останній  заміняється
іншим народним засідателем.
( Стаття 57 із змінами, внесеними згідно  із  Законами  N 2464-XII
( 2464-12 ) від 17.06.92, N 4018-XII ( 4018-12 ) від 24.02.94 )
 
     Стаття 58. Відвід прокурора
 
     Правила, передбачені   статтями   54   і  56  цього  Кодексу,
стосуються прокурора. Проте коли прокурор брав участь у проведенні
досудового  слідства  в  справі,  у  розгляді справи в суді першої
інстанції  в  апеляційному чи касаційному порядку, то ці обставини
не можуть бути підставою для відводу.
     Питання  про  відвід прокурора на досудовому слідстві вирішує
вищестоящий  прокурор,  а  в  суді  - суд,  який розглядає справу,
відповідно до правил, передбачених частинами 1 і 2 статті 57 цього
Кодексу.   Якщо  справа  розглядається  суддею  одноособово,   він
одноособово вирішує питання про відвід прокурора.
( Стаття 58 із змінами, внесеними згідно  із  Законами  N 2464-XII
(  2464-12  ) від 17.06.92, N 2857-XII ( 2857-12 )  від  15.12.92,
N  2533-III  (  2533-14  )  від  21.06.2001  -  набуває чинності з
29.06.2001 )
 
 
     ( Статтю  59   виключено   на   підставі   Закону  N 2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )
 
 
     Стаття 60. Відвід слідчого і особи, яка провадить дізнання
 
     Слідчий і особа, яка провадить дізнання, підлягають відводу:
     1) коли вони є потерпілими,  свідками, цивільними позивачами,
цивільними  відповідачами або родичами кого-небудь з них,  а також
родичами обвинуваченого;
     2) коли вони брали участь у справі як експерти,  спеціалісти,

| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 | Стр.11 | Стр.12 | Стр.13 | Стр.14 | Стр.15 | Стр.16 | Стр.17 | Стр.18 | Стр.19 | Стр.20 | Стр.21 | Стр.22 | Стр.23 | Стр.24 | Стр.25 | Стр.26 | Стр.27 | Стр.28 | Стр.29 | Стр.30 | Стр.31 | Стр.32 | Стр.33 | Стр.34 |



<< Назад | <<< Главная страница

Разное

При полном или частичном использовании материалов сайта ссылка на pravo.levonevsky.org обязательна

© 2006-2017г. www.levonevsky.org

TopList

Законодательство Беларуси и других стран

Законодательство России кодексы, законы, указы (избранное), постановления, архив

Законодательство Украины кодексы, законы, указы, постановления, приказы, письма


Законодательство Республики Беларусь по дате принятия:

2013 2012 2011 2010 2009 2008 2007 2006 2005 2004 2003 2002 2001 2000 до 2000 года

Защита прав потребителя
ЗОНА - специальный проект

Бюллетень "ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬ" - о предпринимателях.



Новые документы




NewsBY.org - News of Belarus

UK Laws - Legal Portal

Legal portal of Belarus

Valery Levaneuski. Personal website of the Belarus politician, the former political prisoner