Бесплатная библиотека законов онлайн
Загрузить Adobe Flash Player

  Главная

  Право Украины

  Конституция

  Кодексы

  Законы

  Указы

  Постановления

  Приказы

  Письма

  Законы других стран

  Законодательство РБ

  Законодательство РФ

  Новости

  Полезные ресурсы

  Контакты

  Новости сайта

  Поиск документа


Полезные ресурсы

- Таможенный кодекс таможенного союза

- Каталог предприятий и организаций СНГ

- Законодательство Республики Беларусь по темам

- Законодательство Республики Беларусь по дате принятия

- Законодательство Республики Беларусь по органу принятия

- Законы Республики Беларусь

- Новости законодательства Беларуси

- Тюрьмы Беларуси

- Законодательство России

- Деловая Украина

- Автомобильный портал

- The legislation of the Great Britain


Правовые новости







НАЙТИ ДОКУМЕНТ


Сімейний кодекс України

Кодекс України № 2947-III от 10.01.2002

Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года

<< Назад | <<< Главная страница

Стр. 11

можуть надавати матеріальну допомогу.
 
     2. Право   на   утримання   припиняється  у  разі  припинення
навчання.
 
     3. Право  на  звернення  до  суду  з  позовом  про  стягнення
аліментів має той з батьків,  з ким проживає дочка,  син,  а також
самі дочка, син, які продовжують навчання.
 
     Стаття 200. Розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина
 
     1. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у
твердій  грошовій  сумі  і  (або)  у частці від заробітку (доходу)
платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182
цього Кодексу.
 
     2. При  визначенні  розміру  аліментів з одного з батьків суд
бере до уваги  можливість  надання  утримання  другим  з  батьків,
своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
 
     Стаття 201.  Застосування норм цього Кодексу до відносин щодо
                  обов'язку батьків утримувати повнолітніх  дочку,
                  сина
 
     1. До  відносин між батьками і дочкою,  сином щодо надання їм
утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього
Кодексу.
 
                             Глава 17
 
           ОБОВ'ЯЗОК ПОВНОЛІТНІХ ДОЧКИ, СИНА УТРИМУВАТИ
                    БАТЬКІВ ТА ЙОГО ВИКОНАННЯ
 
     Стаття 202.  Підстави виникнення обов'язку повнолітніх дочки,
                  сина утримувати батьків
 
     1. Повнолітні дочка,  син зобов'язані утримувати батьків, які
є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
 
     2. Якщо мати,  батько були позбавлені батьківських прав і  ці
права  не  були  поновлені,  обов'язок утримувати матір,  батька у
дочки,  сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не
виникає.
 
     Стаття 203.  Обов'язок дочки,  сина брати участь у додаткових
                  витратах на батьків
 
     1. Дочка,  син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь
у  додаткових  витратах  на  батьків,  викликаних тяжкою хворобою,
інвалідністю або немічністю.
 
     Стаття 204.  Звільнення дочки,  сина від обов'язку утримувати
                  матір, батька
 
     1. Дочка,  син  можуть  бути  звільнені  судом  від обов'язку
утримувати матір,  батька та обов'язку брати участь  у  додаткових
витратах,  якщо  буде встановлено,  що мати,  батько ухилялися від
виконання своїх батьківських обов'язків.
 
     У виняткових  випадках  суд  може  присудити  з  дочки,  сина
аліменти на строк не більш як три роки.
 
     Стаття 205. Визначення розміру аліментів на батьків
 
     1. Суд   визначає  розмір  аліментів  на  батьків  у  твердій
грошовій  сумі  і  (або)  у  частці  від  заробітку   (доходу)   з
урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.
 
     2. При  визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд
бере до уваги можливість одержання утримання від інших  дітей,  до
яких  не  пред'явлено  позову  про  стягнення аліментів,  дружини,
чоловіка та своїх батьків.
 
     Стаття 206.  Стягнення з дитини витрат на догляд та лікування
                  батьків
 
     1. У виняткових випадках,  якщо мати, батько є тяжко хворими,
інвалідами,  а дитина (стаття 6 цього Кодексу) має достатній дохід
(заробіток),  суд  може  постановити  рішення  про стягнення з неї
одноразово або протягом певного строку коштів на покриття  витрат,
пов'язаних з лікуванням та доглядом за ними.
 
                            Розділ IV
 
           ВЛАШТУВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ І ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ
                     БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ
 
(  Назва  розділу  IV  в редакції Закону N 3497-IV ( 3497-15 ) від
23.02.2006 )
 
                             Глава 18
 
                           УСИНОВЛЕННЯ
 
     Стаття 207. Поняття усиновлення
 
     1. Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю  особи
на  правах  дочки чи сина,  що здійснене на підставі рішення суду,
крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу.
 
     2. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для
забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.
 
     Стаття 208. Особа, яка може бути усиновленою
 
     1. Усиновленою може бути дитина (стаття 6 цього Кодексу).
 
     2. У  виняткових  випадках  суд  може постановити рішення про
усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була
позбавлена їхнього піклування.
 
     У цьому  разі  суд  бере до уваги сімейний стан усиновлювача,
зокрема відсутність у нього своїх дітей,  та  інші  обставини,  що
мають істотне значення.
 
     Стаття 209.  Усиновлення дитини,  яку не забрали з пологового
                  будинку чи підкинули, або яка була знайдена
 
(  Назва  статті  209  із  змінами,  внесеними  згідно  із Законом
N 3497-IV ( 3497-15 ) від 23.02.2006 )
 
     1. Дитина,  покинута в  пологовому  будинку,  іншому  закладі
охорони  здоров'я  або яку відмовилися забрати з них батьки,  інші
родичі,  може бути усиновлена після  досягнення  нею  двомісячного
віку.
 
     2. Дитина,   яку   було  підкинуто  чи  знайдено,  може  бути
усиновлена після спливу двох місяців з часу її знайдення.
 
     Стаття 210. Усиновлення братів та сестер
 
     1. Якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні
брати   та   сестри,   вони  не  можуть  бути  роз'єднані  при  їх
усиновленні.
 
     За наявності обставин,  що мають  істотне  значення,  суд  за
згодою  органу  опіки  та  піклування може постановити рішення про
усиновлення когось із них або усиновлення їх різними особами.
 
     2. Якщо усиновлення для дитини не є таємним,  брат та  сестра
мають право знати про нове місце її проживання.
 
     Стаття 211. Особи, які можуть бути усиновлювачами
 
     1.  Усиновлювачем  дитини  може бути дієздатна особа віком не
молодша  двадцяти  одного  року,  за  винятком, коли усиновлювач є
родичем дитини.
(  Частина  перша статті 211 в редакції Закону N 257-VI ( 257-17 )
від 10.04.2008 )
 
     2. Усиновлювачем  може бути особа,  що старша за дитину,  яку
вона  бажає  усиновити, не менш як на п'ятнадцять років. Різниця у
віці  між  усиновлювачем та дитиною не може бути більшою ніж сорок
п'ять  років. ( Абзац перший частини другої статті 211 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 257-VI ( 257-17 ) від 10.04.2008 )
(  Положення  другого речення абзацу першого частини другої статті
211 визнано конституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду
N 3-рп/2009 ( v003p710-09 ) від 03.02.2009 )
 
     У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не  може
бути меншою, ніж вісімнадцять років.
 
     3. Усиновлювачами   можуть  бути  подружжя,  а  також  особи,
зазначені у частинах п'ятій та шостій цієї статті.
 
     Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі.
 
     4. Особи,  які не перебувають у шлюбі між  собою,  не  можуть
усиновити одну і ту ж дитину.
 
     Якщо такі   особи   проживають   однією   сім'єю,   суд  може
постановити рішення про усиновлення ними дитини.
 
     5. Якщо дитина має лише матір,  вона не може бути  усиновлена
чоловіком, з яким її мати не перебуває у шлюбі.
 
     Якщо дитина  має  лише  батька,  вона не може бути усиновлена
жінкою, з якою він не перебуває у шлюбі.
 
     Якщо такі  особи   проживають   однією   сім'єю,   суд   може
постановити рішення про усиновлення ними дитини.
 
     6. Якщо дитина має лише матір або лише батька,  які у зв'язку
з усиновленням втрачають правовий  зв'язок  з  нею,  усиновлювачем
дитини може бути один чоловік або одна жінка.
 
     7. Кількість дітей,  яку може усиновити один усиновлювач,  не
обмежується.
 
     Стаття 212. Особи, які не можуть бути усиновлювачами
 
     1. Не можуть бути усиновлювачами особи, які:
 
     1) обмежені у дієздатності;
 
     2) визнані недієздатними;
 
     3) позбавлені  батьківських  прав,  якщо  ці  права  не  були
поновлені;
 
     4) були  усиновлювачами  іншої  дитини,  але усиновлення було
скасовано або визнано недійсним з їхньої вини;
 
     5) перебувають    на    обліку    або    на    лікуванні    у
психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
 
     6) зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
 
     7) не   мають   постійного  місця  проживання  та  постійного
заробітку (доходу);
 
     8) страждають   на   хвороби,   перелік   яких   затверджений
Міністерством охорони здоров'я України;
 
     9)  є  іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків,
коли  іноземець  є  родичем  дитини.  (  Частину  першу статті 212
доповнено  пунктом  9  згідно  із  Законом N 257-VI ( 257-17 ) від
10.04.2008 )
 
     2. Крім  осіб,  зазначених  у частині першій цієї статті,  не
можуть бути усиновлювачами інші особи,  інтереси  яких  суперечать
інтересам дитини.
 
     Стаття 213.  Особи, які мають переважне перед іншими право на
                  усиновлення дитини
 
     1. За наявності кількох осіб,  які виявили бажання  усиновити
одну  і  ту  ж  дитину,  переважне  право  на  її  усиновлення має
громадянин України:
 
     1) в сім'ї якого виховується дитина;
 
     2) який є  чоловіком  матері,  дружиною  батька  дитини,  яка
усиновлюється;
 
     3) який усиновлює кількох дітей, які є братами, сестрами;
 
     4) який є родичем дитини.
 
     2. Крім  осіб,  зазначених  у  частині  першій  цієї  статті,
переважне право на усиновлення дитини має подружжя.
 
     Стаття 214. Облік дітей-сиріт і дітей, позбавлених
                 батьківського піклування, які можуть бути
                 усиновлені, передані під опіку, піклування
                 чи на виховання в сім'ї громадян
 
(  Назва  статті  214  в редакції Закону N 3497-IV ( 3497-15 ) від
23.02.2006 )
 
     1. Керівники закладів,  у яких перебувають діти,  які  можуть
бути усиновлені,  передані під опіку, піклування чи на виховання в
сім'ї громадян,  службові особи органів  опіки  та  піклування,  а
також  інші  особи,  яким  стало  відомо  про дітей-сиріт і дітей,
позбавлених батьківського піклування,  зобов'язані  протягом  семи
робочих  днів подати інформацію про них до відповідних відділів та
управлінь  районних,  районних  у  містах  Києві  та   Севастополі
державних адміністрацій,  виконавчих комітетів міських, районних у
містах рад.
( Частина перша статті 214 в редакції Закону N 3497-IV ( 3497-15 )
від 23.02.2006 )
 
     2. Районні,  районні  в  містах Києві та Севастополі державні
адміністрації,  виконавчі комітети міських, районних у містах рад,
якщо не виявилося осіб, які бажали б усиновити дитину або взяти її
під  опіку  чи  піклування,  протягом  одного   місяця   від   дня
надходження  відомостей  про  них  зобов'язані  подати  відповідну
інформацію до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних,
Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
 
     3. Рада   міністрів   Автономної  Республіки  Крим,  обласні,
Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, якщо не
виявилося  осіб,  які  бажали  б усиновити дитину або взяти її під
опіку чи піклування,  протягом одного місяця від  дня  надходження
інформації про дітей, які можуть бути усиновлені, передають її для
централізованого  обліку до урядового органу державного управління
з  усиновлення та захисту прав дитини у складі центрального органу
виконавчої  влади  з питань сім'ї та молоді (далі - урядовий орган
державного  управління  з  усиновлення  та  захисту  прав дитини).
( Частина третя статті 214 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3097-IV ( 3097-15 ) від 16.11.2005 )
 
     4. Порядок ( 1377-2003-п ) здійснення централізованого обліку
дітей-сиріт  і  дітей,  позбавлених  батьківського піклування, які
можуть  бути  усиновлені,  передані  під  опіку,  піклування чи на
виховання   в   сім'ї  громадян,  та  порядок  передачі  дітей  на
усиновлення встановлюються Кабінетом Міністрів України.
(  Статтю  214  доповнено  частиною  згідно  із  Законом N 3497-IV
( 3497-15 ) від 23.02.2006 )
 
     5.  За  невиконання  вимог,  встановлених у частинах першій -
третій цієї статті,  подання недостовірних відомостей,  а також за
дії,  пов'язані з приховуванням дитини від усиновлення,  керівники
закладів,  у  яких  перебувають  діти,  інші службові особи несуть
відповідальність, встановлену законом.
 
     Стаття 215. Облік осіб, які бажають усиновити дитину
 
     1. Облік  осіб,  які  бажають  усиновити   дитину,   ведеться
відділами  та  управліннями  районних,  районних у містах Києві та
Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських,
районних  у  містах рад,  на які покладається безпосереднє ведення
справ  щодо  опіки  та піклування, Міністерством у справах молоді,
сім'ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим, службами у
справах  неповнолітніх  обласних,  Київської  та  Севастопольської
міських   державних   адміністрацій,   а  також  урядовим  органом
державного  управління  з  усиновлення  та  захисту  прав дитини у
порядку   (   1377-2003-п  ),  встановленому  Кабінетом  Міністрів
України.  (  Частина перша статті 215 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 3097-IV ( 3097-15 ) від 16.11.2005 )
 
     2.  Облік  іноземців  та  осіб  без громадянства, які бажають
усиновити  дітей,  ведеться  виключно  урядовим органом державного
управління  з  усиновлення  та  захисту  прав  дитини  у  порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України.
(  Частина  друга  статті  215  із  змінами,  внесеними  згідно із
Законами   N  3097-IV  (  3097-15  )  від  16.11.2005,  N  3497-IV
( 3497-15 ) від 23.02.2006 )
 
     Стаття 216.  Заборона посередницької,  комерційної діяльності
                  щодо усиновлення дітей
 
     1. Посередницька,  комерційна  діяльність  щодо   усиновлення
дітей,  передання їх під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї
громадян   України,   іноземців   або   осіб   без    громадянства
забороняється.
 
     Стаття 217. Згода батьків на усиновлення дитини
 
     1. Усиновлення  дитини  здійснюється  за  вільною  згодою  її
батьків.
 
     2. Згода батьків на усиновлення дитини має  бути  безумовною.
Угода  про  надання  усиновлювачем  плати  за згоду на усиновлення
дитини батькам, опікунам чи іншим особам, з якими вона проживає, є
нікчемною.
 
     3. Згода  батьків  на  усиновлення  може  бути дана ними лише
після досягнення дитиною двомісячного віку.
 
     4. Якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми,  крім  їхньої
згоди на усиновлення потрібна згода їхніх батьків.
 
     5. Письмова   згода   батьків  на  усиновлення  засвідчується
нотаріусом.
 
     6. Мати,  батько дитини мають право відкликати свою згоду  на
усиновлення до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.
 
     Стаття 218. Згода дитини на усиновлення

| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 | Стр.11 | Стр.12 | Стр.13 | Стр.14 | Стр.15 |



<< Назад | <<< Главная страница

Разное

При полном или частичном использовании материалов сайта ссылка на pravo.levonevsky.org обязательна

© 2006-2017г. www.levonevsky.org

TopList

Законодательство Беларуси и других стран

Законодательство России кодексы, законы, указы (избранное), постановления, архив

Законодательство Украины кодексы, законы, указы, постановления, приказы, письма


Законодательство Республики Беларусь по дате принятия:

2013 2012 2011 2010 2009 2008 2007 2006 2005 2004 2003 2002 2001 2000 до 2000 года

Защита прав потребителя
ЗОНА - специальный проект

Бюллетень "ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬ" - о предпринимателях.



Новые документы




NewsBY.org - News of Belarus

UK Laws - Legal Portal

Legal portal of Belarus

Valery Levaneuski. Personal website of the Belarus politician, the former political prisoner