НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Цивільний кодекс України
Кодекс України № 435-IV от 16.01.2003
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
Стр. 62
2. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину,
спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може
подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за
місцем відкриття спадщини.
3. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття
спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий
строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Стаття 1273. Право на відмову від прийняття спадщини
1. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися
від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270
цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається
до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
2. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може
відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і
органу опіки та піклування.
3. Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти
років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків
(усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування.
4. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від
прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише
з дозволу органу опіки та піклування.
5. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і
беззастережною.
6. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана
протягом строку, встановленого для її прийняття.
Стаття 1274. Право на відмову від прийняття спадщини на
користь іншої особи
1. Спадкоємець за заповітом має право відмовитися від
прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом.
2. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття
спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно
від черги.
3. Спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині
спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь.
4. Якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім'я
якої складений заповіт, може відмовитися від спадщини лише на
користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем.
5. Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом
недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233
цього Кодексу.
Стаття 1275. Правові наслідки відмови від прийняття спадщини
1. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців
за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти,
переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між
ними порівну.
2. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців
за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у
спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших
спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними
порівну.
3. Положення цієї статті не застосовуються, якщо спадкоємець
відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а
також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.
4. Якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від
прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов'язок
за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за
заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними
порівну.
5. Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не
позбавляє його права на спадкування за законом.
Стаття 1276. Перехід права на прийняття спадщини
1. Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після
відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття
належної йому частки спадщини, крім права на прийняття
обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців
(спадкова трансмісія).
Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на
загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що
залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох
місяців.
Стаття 1277. Відумерлість спадщини
1. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом,
усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а
також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за
заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем
відкриття спадщини.
2. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після
спливу одного року з часу відкриття спадщини.
3. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність
територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
4. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого
майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що
заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу.
5. Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до
визнання її відумерлою відповідно до статті 1283 цього Кодексу.
Стаття 1278. Поділ спадщини між спадкоємцями
1. Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо
спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.
2. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в
натурі.
Стаття 1279. Переважне право окремих спадкоємців на виділ їм
спадкового майна в натурі
1. Спадкоємці, які протягом не менш як одного року до часу
відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем однією сім'єю,
мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у
натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку в
розмірі частки у спадщині, яка їм належить.
2. Спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками
майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм
у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не
порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення.
Стаття 1280. Перерозподіл спадщини
1. Якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після
розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці
(частини друга і третя статті 1272 цього Кодексу), вона підлягає
перерозподілу між ними.
Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі
частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.
2. Якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив
строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до
територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право
вимагати його передання в натурі. У разі його продажу спадкоємець
має право на грошову компенсацію.
Стаття 1281. Пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до
спадкоємців
1. Спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця
про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.
2. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців
від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття
спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли
спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
3. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про
відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до
спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від
настання строку вимоги.
4. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до
спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами
другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Стаття 1282. Обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги
кредитора
1. Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора
повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен
із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора
особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
2. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити
шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та
кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом
кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане
спадкоємцям у натурі.
Стаття 1283. Охорона спадкового майна
1. Охорона спадкового майна здійснюється в інтересах
спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця з метою
збереження його до прийняття спадщини спадкоємцями.
2. Нотаріус за місцем відкриття спадщини, а в населених
пунктах, де немає нотаріуса, - відповідні органи місцевого
самоврядування з власної ініціативи або за заявою спадкоємців
вживають заходів щодо охорони спадкового майна.
3. Охорона спадкового майна триває до закінчення строку,
встановленого для прийняття спадщини.
4. Витрати на охорону спадкового майна відшкодовуються
спадкоємцями відповідно до їхньої частки у спадщині.
Стаття 1284. Охорона спадкового майна виконавцем заповіту
1. Якщо спадкування здійснюється не лише за заповітом, а й за
законом, виконавець заповіту, якого призначив спадкодавець, вживає
заходів щодо охорони всієї спадщини.
2. Спадкоємці за законом мають право призначити іншу особу,
яка вживатиме заходів щодо охорони частини спадщини, що
спадкується за законом.
Стаття 1285. Управління спадщиною
1. Якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання,
догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання
його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає
нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, у разі
відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір
на управління спадщиною з іншою особою.
2. Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення
будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до
з'явлення спадкоємців або до прийняття спадщини.
3. Особа, яка управляє спадщиною, має право на плату за
виконання своїх повноважень.
Глава 88
ВИКОНАННЯ ЗАПОВІТУ
Стаття 1286. Право заповідача на призначення виконавця
заповіту
1. Заповідач може доручити виконання заповіту фізичній особі
з повною цивільною дієздатністю або юридичній особі (виконавцеві
заповіту).
2. Якщо заповіт складено на користь кількох осіб, виконання
заповіту може бути доручено будь-кому з них.
3. Якщо заповіт складено на користь однієї особи, виконання
заповіту може бути покладено на особу, яка не є спадкоємцем за
заповітом.
Стаття 1287. Призначення виконавця заповіту за ініціативою
спадкоємців
1. Спадкоємці мають право пред'явити позов про усунення
виконавця заповіту, призначеного заповідачем, від виконання ним
своїх повноважень, якщо він не може забезпечити виконання волі
заповідача.
2. Якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо
особа, яка була ним призначена, відмовилася від виконання заповіту
або була усунена від виконання заповіту, спадкоємці мають право
обрати виконавця з числа спадкоємців або призначити виконавцем
заповіту іншу особу.
3. Якщо спадкоємці не можуть досягти згоди щодо призначення
виконавця заповіту, він на вимогу одного із них може бути
призначений судом.
Стаття 1288. Призначення виконавця заповіту нотаріусом
1. Виконавець заповіту може бути призначений нотаріусом за
місцем відкриття спадщини, якщо заповідач не призначив виконавця
заповіту або якщо виконавець заповіту відмовився від виконання
заповіту чи був усунений від його виконання і якщо цього
потребують інтереси спадкоємців.
Стаття 1289. Згода особи на призначення її виконавцем
заповіту
1. Особа може бути призначена виконавцем заповіту лише за її
згодою.
2. Згода особи бути виконавцем заповіту може бути виражена на
тексті самого заповіту або додана до нього.
3. Особа може подати до нотаріуса за місцем відкриття
спадщини заяву про згоду бути виконавцем заповіту після відкриття
спадщини.
Стаття 1290. Повноваження виконавця заповіту
1. Виконавець заповіту зобов'язаний:
1) вжити заходів щодо охорони спадкового майна;
2) вжити заходів щодо повідомлення спадкоємців,
відказоодержувачів, кредиторів про відкриття спадщини;
3) вимагати від боржників спадкодавця виконання ними своїх
зобов'язань;
4) управляти спадщиною;
5) забезпечити одержання кожним із спадкоємців частки
спадщини, яка визначена у заповіті;
6) забезпечити одержання частки у спадщині особами, які мають
право на обов'язкову частку у спадщині.
2. Виконавець заповіту зобов'язаний забезпечити виконання
спадкоємцями дій, до яких вони були зобов'язані заповітом.
3. Повноваження виконавця заповіту посвідчуються документом,
який видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.
Стаття 1291. Право виконавця заповіту на плату за виконання
своїх повноважень
1. Заповідач має право визначити у заповіті те майно (в
натурі або у грошах), яке виконавець заповіту має право одержати
зі складу спадщини як плату за виконання своїх повноважень.
2. Якщо розмір плати не визначений заповідачем, він може бути
визначений за домовленістю виконавця заповіту та спадкоємців, а в
разі спору - судом.
3. Виконавець заповіту має право вимагати від спадкоємців
відшкодування тих витрат, які були ним зроблені для охорони
спадщини, управління нею та виконання заповіту.
Стаття 1292. Контроль за виконанням заповіту
1. Спадкоємці мають право контролювати дії виконавця
заповіту.
2. Якщо спадкоємцями є малолітні, неповнолітні, недієздатні
особи або особи, цивільна дієздатність яких обмежена, контроль за
виконанням заповіту здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни,
піклувальники, а також орган опіки та піклування.
3. За вимогою осіб, визначених частинами першою і другою цієї
статті, виконавець заповіту повинен звітувати про дії, які були
ним вчинені щодо виконання заповіту.
4. Після виконання заповіту виконавець заповіту подає
спадкоємцям або їхнім законним представникам звіт про виконання
своїх повноважень.
Стаття 1293. Право на оскарження дій виконавця заповіту
| Первая ... | Стр.30 | Стр.31 | Стр.32 | Стр.33 | Стр.34 | Стр.35 | Стр.36 | Стр.37 | Стр.38 | Стр.39 | Стр.40 | Стр.41 | Стр.42 | Стр.43 | Стр.44 | Стр.45 | Стр.46 | Стр.47 | Стр.48 | Стр.49 | Стр.50 | Стр.51 | Стр.52 | Стр.53 | Стр.54 | Стр.55 | Стр.56 | Стр.57 | Стр.58 | Стр.59 | Стр.60 | Стр.61 | Стр.62 | Стр.63 |
<< Назад |
<<< Главная страница
|
