НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Указ № 435/2009 від 15.06.2009Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24 квітня 2009 року "Про Стратегію міжнародної миротворчої діяльності України"
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
У К А З
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про рішення Ради національної безпеки
і оборони України від 24 квітня 2009 року
"Про Стратегію міжнародної миротворчої
діяльності України"
Відповідно до статті 107 Конституції України
( 254к/96-ВР ) п о с т а н о в л я ю:
1. Увести в дію рішення Ради національної безпеки і оборони
України від 24 квітня 2009 року "Про Стратегію міжнародної
миротворчої діяльності України" ( n0007525-09 ) (додається).
2. Затвердити Стратегію міжнародної миротворчої діяльності
України (додається).
3. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.
Президент України В.ЮЩЕНКО
м. Київ, 15 червня 2009 року
N 435/2009
ЗАТВЕРДЖЕНО
Указом Президента України
від 15 червня 2009 року N 435/2009
СТРАТЕГІЯ
міжнародної миротворчої діяльності України
1. Загальні положення
Усвідомлюючи свою відповідальність у справі підтримання
міжнародного миру і безпеки, враховуючи зобов'язання як держави -
члена Організації Об'єднаних Націй та Організації з безпеки і
співробітництва в Європі, поглиблюючи співробітництво у сфері
безпеки з Європейським Союзом та Організацією Північноатлантичного
договору, Україна розглядає участь у міжнародній миротворчій
діяльності як важливу складову своєї зовнішньої політики.
Розвиток України відбувається у складному зовнішньому
безпековому середовищі, що протягом останнього десятиліття зазнало
фундаментальних змін. Із завершенням блокового протистояння, яке
домінувало у минулому столітті, значно знизилася загроза
тотального ядерного знищення цивілізації. Однак на зміну цьому
постали нові види загроз міжнародній безпеці і миру, в тому числі
діяльність терористичних організацій, прояви сепаратизму,
національного і релігійного екстремізму, транснаціональна
організована злочинність, міждержавні та внутрішні збройні
конфлікти, розповсюдження зброї масового ураження, екологічні
катастрофи та епідемії тощо. В умовах глобалізації світового
розвитку, посилення взаємозв'язку і взаємозалежності держав це
стало загрозою для регіональної, а нерідко і глобальної безпеки.
Характер цих загроз та особливості сучасного світу
обумовлюють посилення залежності національної безпеки кожної
держави від ситуації у будь-якому регіоні світу.
Особливу небезпеку становлять міждержавні та внутрішні
збройні конфлікти, які не лише мають руйнівний потенціал, але й
суттєво впливають на міжнародну стабільність і безпеку. Проведення
ефективних заходів, спрямованих на запобігання виникненню таких
конфліктів та їх врегулювання, як свідчить світовий досвід,
можливо лише за умови колективних зусиль багатьох держав у рамках
міжнародної миротворчої діяльності - дій держав з підтримання або
відновлення міжнародного миру і безпеки під егідою ООН, ОБСЄ та
інших міжнародних організацій у сфері безпеки.
На цей час міжнародна миротворча діяльність здійснюється
державами з метою:
запобігання виникненню міждержавних або внутрішніх збройних
конфліктів;
врегулювання або створення умов для врегулювання
міждержавних, а також внутрішніх збройних конфліктів за згодою
сторін конфлікту або з використанням примусових заходів за
рішенням Ради Безпеки ООН;
надання гуманітарної допомоги населенню, яке постраждало
внаслідок міждержавних або внутрішніх збройних конфліктів;
забезпечення безпеки і додержання прав людини;
надання допомоги у подоланні наслідків конфліктів;
усунення загрози миру, порушень миру чи акту агресії.
Участь України у такій міжнародній миротворчій діяльності
забезпечує активну її присутність у світових політичних процесах і
є одним з основних напрямів державної політики з питань
національної безпеки.
Ураховуючи значимість миротворчої діяльності у забезпеченні
міжнародного миру та створенні сприятливих зовнішніх умов для
розвитку і безпеки нашої держави, Україна має й надалі залишатися
активним її учасником. При цьому основну увагу слід приділити
розширенню участі України у міжнародних миротворчих операціях як
одній із найбільш результативних форм міжнародної миротворчої
діяльності.
За минулий період Україна набула значного досвіду у
міжнародній миротворчій діяльності. Разом із тим зміни, які
відбулися в характері сучасних збройних конфліктів і сутності
миротворчих операцій, та ступінь залучення нашої держави до
світових політичних процесів зумовлюють необхідність формування
стратегії міжнародної миротворчої діяльності України на
перспективу.
Стратегія міжнародної миротворчої діяльності України
(далі - Стратегія) визначає пріоритетні цілі участі держави у
міжнародній миротворчій діяльності, завдання та механізми
реалізації національних інтересів у цьому процесі.
Правовою основою Стратегії та її реалізації є Конституція
України ( 254к/96-ВР ), Закони України "Про основи національної
безпеки України" ( 964-15 ), "Про участь України в міжнародних
миротворчих операціях" ( 613-14 ) та "Про порядок направлення
підрозділів Збройних Сил України до інших держав" ( 1518-14 ),
інші закони та міжнародні договори України, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
2. Особливості міжнародної миротворчої
діяльності на сучасному етапі
2.1. Особливості сучасних міждержавних і внутрішніх
конфліктів та їх вплив на міжнародну і національну безпеку
Збройні конфлікти, врегулювання або запобігання виникненню
яких є метою міжнародної миротворчої діяльності, впливають на всі
сфери суспільного життя їх учасників, включаючи політичні,
економічні, соціальні, етнокультурні аспекти, екологію та інші
сфери життєдіяльності держав. Вони супроводжуються загостренням
соціальних, міжконфесійних та міжетнічних відносин.
Порушення системи державного управління, що притаманно
внутрішнім збройним конфліктам, призводить до глибокої економічної
та соціальної кризи, хаосу у відповідній державі, генерує прояви
тероризму і зростання організованої злочинності.
Збройний конфлікт створює екстремальні умови для мирного
населення, яке часто потерпає від голоду, нестачі питної води,
поширення інфекційних хвороб і постійно перебуває під загрозою
фізичного знищення. Це провокує масовий відтік біженців із
регіонів, охоплених конфліктом, нелегальну міграцію та незаконне
розповсюдження як звичайних озброєнь, так і, можливо, компонентів
зброї масового ураження.
В епоху глобалізації збройні конфлікти, навіть у регіонах,
географічне віддалених від політичних, економічних і фінансових
центрів світу, становлять загрозу міжнародній безпеці. Розширення
масштабів транснаціональних комунікаційних та інформаційних
обмінів, зростання економічної взаємозалежності держав світу
призводить до поширення негативних наслідків конфліктів, у тому
числі тероризму, організованої злочинності, контрабанди зброї і
незаконного обігу наркотиків, масової міграції та поширення
інфекційних захворювань, далеко за географічні межі їх виникнення.
За цих обставин віддаленість від зони конфлікту перестає бути
гарантією збереження стабільного стану національної безпеки
будь-якої держави світу.
Конфлікт також провокує втрату стабільності в економічній
сфері. Економічна взаємодія держав сучасного світу досягла рівня,
коли жодна з них не може існувати поза системною взаємодією з
іншими державами. Тому економічна криза в державі, охопленій
конфліктом, може призвести до суттєвого погіршення економічної
ситуації у світі, що безпосередньо вплине на національні інтереси
багатьох інших держав.
Таким чином, у сучасних умовах прослідковується тенденція до
посилення впливу міждержавних та внутрішніх конфліктів на
регіональну або навіть глобальну стабільність і безпеку.
2.2. Характер сучасних миротворчих операцій
За останнє десятиліття характер миротворчих операцій зазнав
певних змін. Ускладнилися миротворчі завдання, поширилася практика
застосування сили. У сучасних миротворчих операціях, мандат яких
передбачає виконання примусових заходів для врегулювання
конфліктів, сила застосовується не лише для самооборони, але і в
інших випадках: у разі перешкоджання проведенню гуманітарних
операцій в умовах воєнних дій, для захисту цивільного населення та
для роз'єднання конфліктуючих сторін з метою досягнення
національного примирення.
Сучасні міжнародні миротворчі операції за своїм характером
здебільшого не є суто військовими. Вони все більше набувають
комплексного характеру з широким спектром поліцейських функцій.
Відповідно, такі операції потребують залучення як
військовослужбовців, так і цивільних осіб, а також зусиль одразу
декількох міжнародних і регіональних організацій з безпеки та
неурядових організацій.
Суттєвою характерною ознакою сучасних миротворчих операцій є
також відновлення миру та надання допомоги у подоланні наслідків
конфліктів. Лише реалізація такої концепції, за висновками ООН та
регіональних організацій з безпеки, дає можливість усунути рецидив
конфлікту і сприяє стабілізації ситуації в конфліктному регіоні. У
зв'язку з цим до миротворчих завдань віднесено: надання
консультативної допомоги і підтримки національним урядам у
виконанні програм роззброєння, демобілізація та реінтеграція
учасників конфлікту; надання їм допомоги у виконанні функції
гарантування безпеки своїх громадян; підтримка їх зусиль з
реформування національних збройних сил та поліції; економічна та
соціальна відбудова тощо.
З огляду на розширення кола зазначених завдань збільшується
тривалість миротворчих операцій та їх складність, зростає потреба
в цивільних фахівцях для виконання завдань на стабілізаційній фазі
конфлікту.
3. Пріоритетні цілі, завдання та механізми
реалізації національних інтересів України
у міжнародній миротворчій діяльності
Пріоритетними цілями участі України у міжнародній миротворчій
діяльності є:
збереження та розширення активної присутності України у
міжнародній діяльності, спрямованій на підтримання миру і безпеки;
підвищення міжнародного авторитету України та підтвердження
її прагнень до інтеграції в європейський та євроатлантичний
безпековий простір;
забезпечення реалізації національних інтересів.
Для досягнення зазначених цілей необхідно:
1) збільшити можливості українських миротворчих контингентів
та миротворчого персоналу щодо якісного виконання завдань
міжнародних миротворчих операцій.
З цією метою слід підвищити ефективність функціонування
системи управління процесом підготовки та участі України у
міжнародних миротворчих операціях шляхом:
удосконалення системи керівництва, координації дій та
взаємодії органів виконавчої влади під час планування та участі
миротворчого контингенту і миротворчого персоналу у міжнародних
миротворчих операціях;
адаптації до сучасних умов механізмів та процедур прийняття
рішень про участь у міжнародних миротворчих операціях та
відкликання українського миротворчого контингенту і миротворчого
персоналу у випадках, передбачених законодавством України;
створення єдиної системи обліку громадян України, які виявили
бажання та мають необхідну професійну і психологічну підготовку
для участі у міжнародних миротворчих операціях.
Необхідно також забезпечити високий рівень підготовки до
виконання усіх видів миротворчих завдань, для чого:
забезпечити готовність у визначений міжнародними
організаціями з безпеки строк надавати миротворчий контингент,
миротворчий персонал, а також матеріально-технічні ресурси і
послуги для участі у миротворчих операціях за процедурами,
передбаченими законодавством України;
створити систему підготовки цивільних спеціалістів для участі
у міжнародних миротворчих операціях;
надати пріоритет підготовці миротворчого контингенту та
миротворчого персоналу за спеціалізацією, яка має попит в ООН та
інших міжнародних організаціях у сфері безпеки;
увести в практику підготовки військових підрозділів, які
плануються для участі у міжнародних миротворчих операціях у складі
миротворчих контингентів, опрацювання питань організації взаємодії
з поліцейським і цивільним миротворчим персоналом у ході
міжнародних миротворчих операцій з урахуванням їх особливостей та
комплексного характеру;
внести зміни до організаційно-штатних структур миротворчого
контингенту з урахуванням особливостей миротворчих завдань та умов
їх виконання;
підвищити якість мовної підготовки, вивчення міжнародного
гуманітарного права, а також спеціальної підготовки миротворців,
насамперед з питань, які стосуються особливостей виконання
обов'язків у складі багатонаціональних органів управління;
приділити першочергову увагу вихованню у миротворців почуття
гордості за виконання миротворчої місії від імені України, поваги
до міжнародного гуманітарного права, місцевого населення та його
суспільних і релігійних традицій; організовувати вивчення
миротворцями особливостей історії, культури народу та
соціально-політичної обстановки держави перебування;
налагодити систему вивчення, узагальнення та доведення до
заінтересованих центральних органів виконавчої влади, військових
формувань та правоохоронних органів України досвіду застосування
українського миротворчого контингенту і миротворчого персоналу у
міжнародних миротворчих операціях.
Забезпечити оснащення миротворчих контингентів сучасним
озброєнням, військовою технікою та спеціальними засобами, для
чого:
організувати розроблення (закупівлю), модернізацію та
забезпечення миротворчих підрозділів сучасними зразками озброєння
і військової техніки, які відповідають вимогам миротворчих
операцій та адаптовані до умов регіонів їх проведення;
укомплектувати миротворчі контингенти і миротворчий персонал
сучасними засобами індивідуального захисту, засобами зв'язку та
навігації, приборами нічного бачення та іншими спеціальними
засобами, необхідними для успішного виконання миротворчих завдань;
2) підвищити заінтересованість військовослужбовців, осіб
начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та
цивільних осіб в участі у міжнародних миротворчих операціях. З
цією метою слід забезпечити:
необхідний рівень медико-психологічного забезпечення
українських миротворчих контингентів та миротворчого персоналу під
час виконання миротворчих завдань, а також після завершення
операцій;
більш високий правовий та соціальний захист учасників
міжнародних миротворчих операцій та членів їх сімей, у тому числі
поступове наближення рівня грошової винагороди за виконання
службових обов'язків у складі миротворчих контингентів або
миротворчого персоналу до рівня аналогічних виплат у державах
Центральної Європи;
належні житлові та соціально-побутові умови, а також
харчування під час проведення миротворчих операцій, постійне
інформування миротворців про події в Україні та їх зв'язок зі
своїми сім'ями (рідними);
3) забезпечити врахування інтересів України у процесі
підготовки міжнародних миротворчих операцій та розподілу завдань і
зон відповідальності в ході їх проведення, для чого:
активізувати діяльність, спрямовану на розширення
представництва України у Секретаріаті ООН, насамперед у
департаментах миротворчих операцій та польової підтримки,
багатонаціональних органах військового управління, а також у
керівних структурах миротворчих операцій, в яких беруть участь
українські миротворці;
організувати відповідну роботу з секретаріатами ООН та інших
міжнародних організацій у сфері безпеки, а також з державами -
учасницями миротворчих операцій на двосторонньому рівні;
4) сприяти залученню підприємств, установ та організацій
України до відбудови економіки і соціальної сфери держав, на
території яких проводиться міжнародна миротворча операція, та
налагодженню з цими державами дальшого економічного
співробітництва.
Реалізація цього завдання має бути забезпечена шляхом:
надання інформаційно-консультативної та спеціалізованої
правової підтримки потенційним українським експортерам товарів і
послуг;
упровадження механізму державної підтримки участі
підприємств, установ та організацій України усіх форм власності у
заходах із відновлення економічної та соціальної інфраструктури
держав перебування українських миротворчих контингентів або
миротворчого персоналу; надання їм кредитної та страхової
підтримки;
налагодження контактів з політичними, релігійними та діловими
колами в державах перебування українських миротворчих контингентів
або миротворчого персоналу з метою започаткування або розширення
співпраці в економічній сфері на середньострокову або
довгострокову перспективу.
На етапі підготовки пропозицій щодо участі України у
міжнародній миротворчій операції необхідно забезпечувати:
проведення аналізу всього спектра потенційних або реальних
загроз національній безпеці України (у зовнішньополітичній,
воєнній, економічній та інших сферах), що обумовлені конфліктом,
на врегулювання якого спрямована міжнародна миротворча операція;
визначення можливостей врахування інтересів України у
міжнародній миротворчій операції, в тому числі потенційного її
залучення до дальшої відбудови кризових регіонів.
Під час підготовки пропозицій щодо участі України у
міжнародних миротворчих операціях слід виходити з наступних рівнів
пріоритетності таких операцій:
перший - операції, які проводяться в регіонах, що є ключовими
для національних інтересів України;
другий - операції, які проводяться спільно з міжнародними
партнерами України, співпраця з якими сприяє європейській та
євроатлантичній інтеграції нашої держави;
третій - інші операції, в рамках яких українські миротворці
роблять внесок у зусилля міжнародної спільноти з підтримання миру
і стабільності.
Державні органи, які залучаються до підготовки пропозицій
щодо участі України у міжнародній миротворчій операції, повинні
виходити з принципів суворого додержання законодавства України,
міжнародного права та пріоритетності максимальної безпеки громадян
України.
Під час укладення угод щодо участі України в тій чи іншій
миротворчій операції слід передбачати унеможливлений притягнення
до юридичної відповідальності осіб, які входять до складу
миротворчих контингентів та миротворчого персоналу при
правомірному виконанні ними заходів миротворчих операцій; з метою
попередження втрат особового складу миротворчих контингентів та
миротворчого персоналу слід обумовлювати обмеження участі України
у тій чи іншій миротворчій операції або припинення такої участі у
разі суттєвих змін обстановки.
4. Правове забезпечення участі України
у міжнародній миротворчій діяльності
Міжнародна миротворча діяльність України здійснюється на
основі Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів України, а також
міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України, та інших нормативно-правових актів
України.
Зміни міжнародного безпекового середовища, характеру і
завдань миротворчих операцій та реалізація положень цієї Стратегії
обумовлюють необхідність удосконалення законодавства з питань
міжнародної миротворчої діяльності України, зокрема, з метою:
гармонізації національного законодавства з відповідними
рішеннями міжнародних організацій з питань безпеки в частині, що
стосується визначення правового статусу миротворчого контингенту
та миротворчого персоналу, їх прав, обов'язків та
відповідальності;
удосконалення системи керівництва процесом підготовки та
участі України у міжнародних миротворчих операціях;
створення умов для широкого залучення до участі у міжнародних
миротворчих операціях цивільного персоналу, державних та
недержавних організацій для надання миротворчих послуг;
поліпшення соціального та правового захисту учасників
міжнародних миротворчих операцій та членів їх сімей.
Необхідно також чітко розмежувати повноваження органів
державної влади у сфері міжнародної миротворчої діяльності
України, уточнити порядок взаємодії між ними. Слід визначити
перелік органів державної влади, працівники яких можуть залучатися
до участі у міжнародних миротворчих операціях.
5. Організація реалізації Стратегії
міжнародної миротворчої діяльності України
Досягнення цілей та виконання завдань, визначених Стратегією
міжнародної миротворчої діяльності України, забезпечується шляхом
реалізації суб'єктами забезпечення національної безпеки України -
Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів
України, Радою національної безпеки і оборони України,
міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади -
відповідних повноважень у цій сфері, визначених Конституцією
( 254к/96-ВР ) та законами України.
Секретар Ради національної безпеки і оборони України
організовує розроблення проектів планів реалізації Стратегії,
вносить їх на розгляд Ради національної безпеки і оборони України
та забезпечує контроль за виконанням відповідних рішень Ради
національної безпеки і оборони України, спрямованих на реалізацію
Стратегії, щорічно інформує Президента України та Раду
національної безпеки і оборони України про результати реалізації
Стратегії.
Наукове супроводження реалізації Стратегії здійснюється
Національним інститутом проблем міжнародної безпеки, Інститутом
проблем національної безпеки, Національною академією оборони
України, Київським національним університетом внутрішніх справ
України, Харківським національним університетом внутрішніх справ
України та Дипломатичною академією при Міністерстві закордонних
справ України.
Глава Секретаріату
Президента України В.УЛЬЯНЧЕНКО
<< Назад |
<<< Главная страница
|
