Бесплатная библиотека законов онлайн
Загрузить Adobe Flash Player

  Главная

  Право Украины

  Конституция

  Кодексы

  Законы

  Указы

  Постановления

  Приказы

  Письма

  Законы других стран

  Законодательство РБ

  Законодательство РФ

  Новости

  Полезные ресурсы

  Контакты

  Новости сайта

  Поиск документа


Полезные ресурсы

- Таможенный кодекс таможенного союза

- Каталог предприятий и организаций СНГ

- Законодательство Республики Беларусь по темам

- Законодательство Республики Беларусь по дате принятия

- Законодательство Республики Беларусь по органу принятия

- Законы Республики Беларусь

- Новости законодательства Беларуси

- Тюрьмы Беларуси

- Законодательство России

- Деловая Украина

- Автомобильный портал

- The legislation of the Great Britain


Правовые новости







НАЙТИ ДОКУМЕНТ


Указ № 361/2006 від 10.05.2006

Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів


Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года

<< Назад | <<< Главная страница

Стр. 1





                             У К А З
                        ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
 
             Про Концепцію вдосконалення судівництва
           для утвердження справедливого суду в Україні
              відповідно до європейських стандартів
 
 
     З метою   утвердження   в   Україні   верховенства  права  та
впровадження  європейських  стандартів   у   національну   систему
судового устрою і судочинства  п о с т а н о в л я ю:
 
     Схвалити Концепцію вдосконалення судівництва для  утвердження
справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів
(додається).
 
 
 Президент України                                        В.ЮЩЕНКО
 
 м. Київ, 10 травня 2006 року
          N 361/2006
 
 
                                             СХВАЛЕНО
                                    Указом Президента України
                                від 10 травня 2006 року N 361/2006
 
                            КОНЦЕПЦІЯ
            вдосконалення судівництва для утвердження
            справедливого суду в Україні відповідно до
                     європейських стандартів
 
 
     Розділ I. Мета та завдання Концепції
 
     Метою Концепції  вдосконалення  судівництва  для  утвердження
справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів
(далі   -   Концепція)   є   забезпечення  становлення  в  Україні
судівництва як єдиної системи судового устрою та  судочинства,  що
функціонує   на   засадах   верховенства   права   відповідно   до
європейських стандартів і гарантує  право  особи  на  справедливий
суд.
 
     Завданнями Концепції, що випливають з її мети, є:
 
     створення цілеспрямованої,        науково       обгрунтованої
методологічної основи розвитку правосуддя в Україні  на  найближчі
десять років;
 
     визначення шляхів удосконалення законодавства у цій сфері;
 
     усунення негативних   тенденцій,  що  мають  місце  внаслідок
непослідовності здійснення попередньої судової реформи;
 
     забезпечення доступного   та    справедливого    судочинства,
прозорості в діяльності судів, оптимізації системи судів загальної
юрисдикції;
 
     посилення гарантій незалежності суддів;
 
     якісне підвищення фахового рівня суддівського корпусу;
 
     підвищення статусу суддів у суспільстві;
 
     істотне поліпшення умов професійної діяльності суддів;
 
     радикальне поліпшення стану виконання судових рішень;
 
     створення можливостей     для     розвитку     альтернативних
(позасудових) способів розв'язання спорів.
 
     Судову реформу   в  Україні  започатковано  в  часи  здобуття
державної незалежності.  Головна мета на той час полягала в  тому,
щоб  утвердити  судову  владу  як  незалежну  гілку влади в рамках
системи поділу влади у демократичному суспільстві.  Незважаючи  на
позитивні здобутки на цьому шляху,  процес становлення незалежного
судівництва   в   Україні   характеризувався   суперечливістю   та
непослідовністю.   Далися   взнаки   консерватизм  у  підходах  до
реформування та брак чіткого бачення того,  якою має  бути  судова
система  в  державі,  що  керується верховенством права.  За таких
обставин  на  даний  час  українські  суди  ще  не  стали   дієвим
інститутом  захисту  прав  людини,  рівень  довіри  до  них з боку
суспільства лишається вкрай низьким.  Головними  причинами  такого
стану є:
 
     1. Відсутність  системного  й  узгодженого  бачення  дальшого
здійснення судової реформи.
 
     Концепція судово-правової  реформи  1992   року,   відігравши
важливу  роль  у  становленні  судової влади в Україні,  практично
втратила   значення   програмного   документа   після    прийняття
Конституції України 1996 року ( 254к/96-ВР ), хоча деякі положення
Концепції ще тривалий час зберігали свою актуальність.
 
     У Конституції  України  (  254к/96-ВР  )  систему  правосуддя
окреслено   у   загальному   вигляді,  визначено  лише  засади  її
організації та діяльності.
 
     У зв'язку  з  цим  є  нагальна  потреба   у   виробленні   та
законодавчому  закріпленні  чіткого і системного бачення стратегії
реформування правосуддя.
 
     2. Невідповідність системи судів загальної юрисдикції вимогам
Конституції України ( 254к/96-ВР ), видам та стадіям судочинства.
 
     Існуюча система  судів  загальної  юрисдикції не повною мірою
відповідає   конституційним   засадам   організації    правосуддя.
Нераціональна  побудова  системи  судових  установ та розподіл між
ними юрисдикції нерідко спричиняють розгляд спору  різними  судами
одного  рівня  та  несправедливе  обмеження  права  на  оскарження
судових рішень в окремих категоріях справ.  Дотепер  не  завершено
формування  цілісної  системи  адміністративних судів,  обов'язком
яких є захист прав і свобод особи в її  відносинах  із  суб'єктами
владних повноважень.
 
     3. Незавершеність реформи процесуального права.
 
     Справедливе судочинство  та  належний  захист  прав  і свобод
людини  можливі  лише  за  наявності  досконалого   процесуального
законодавства. Проте правове регулювання кримінального судочинства
в  Україні  залишається  нереформованим  ще  з  радянських  часів:
Кримінально-процесуальний кодекс       України      1960      року
( 1001-05,  1002-05,  1003-05 ), незважаючи на деяке оновлення, не
відповідає  вимогам захисту прав людини відповідно до європейських
стандартів.
 
     Господарські суди  розглядають  спори  за  правилами,  що  не
відповідають сучасним тенденціям розвитку цивільного судочинства.
 
     Незважаючи на ухвалення Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ), дотепер не прийнято закон про адміністративні
процедури,  де було б визначено стандарти відносин особи з органом
влади  (посадовою  особою),  додержання  яких   мають   перевіряти
адміністративні суди.
 
     4. Перевантаженість   судів   та   недостатня  прозорість  їх
діяльності.
 
     Через недосконалість судових  процедур,  а  також  не  завжди
виправдане  розширення  компетенції  судів,  зокрема щодо розгляду
питань про так  звані  адміністративні  правопорушення,  судді  не
мають можливості своєчасно і якісно розглядати справи.
 
     Нерідко суди  повертають позовні заяви необгрунтовано,  судді
зволікають з розглядом справ  та  ухвалюють  судові  рішення  поза
межами   розумних   строків.   Не   розроблено  чіткого  механізму
відповідальності судів за тяганину під час розгляду справ, а також
суддів   за   некваліфіковане   здійснення   суддівських  функцій.
Нераціонально розподілено штатні суддівські посади між судами,  що
є причиною перевантаження одних судів і недовантаженості інших.
 
     Відсутність ефективної  системи  правової  допомоги,  зокрема
безоплатної для малозабезпечених,  істотно перешкоджає доступу  до
правосуддя.
 
     Інформація про  порядок звернення особи до суду є недостатньо
відкритою,  часом незрозумілою.  Тексти судових рішень переважно є
недоступними  для  осіб,  які  не  були  залучені  до справи,  але
інтересів яких рішення  безпосередньо  стосуються.  Рішення  судів
нижчого рівня практично не публікуються.  Через брак приміщень для
проведення судових  засідань  судді  часто  розглядають  справи  в
робочих  кабінетах,  має  місце  практика здійснення судочинства з
порушенням принципів відкритості (публічності)  судового  процесу,
не   забезпечено   повсюдно   повної   фіксації  судового  процесу
технічними засобами.
 
     5. Чинники, що перешкоджають незалежності судді.
 
     Процедура добору суддів  є  непрозорою,  що  може  створювати
сприятливі умови для зловживань та залежності суддів від посадових
осіб, задіяних у цій процедурі.
 
     Немає чітко   встановленої   законом    системи    визначення
суддівської    винагороди,    неналежний    рівень   матеріального
забезпечення  суддів  зумовив  непривабливість  посади  судді  для
висококваліфікованих юристів.  Водночас наявність сприятливих умов
для одержання на цій посаді певних вигод,  сумнівних з точки  зору
законності, перетворює ці посади на привабливі для осіб, цілі яких
не мають нічого спільного з неупередженим правосуддям.
 
     Судді, які   перебувають   на    адміністративних    посадах,
здійснюють       не       властиві      для      посади      судді
адміністративно-господарські функції.  Голови  судів  розподіляють
справи  між  суддями,  формують колегії суддів для розгляду справ,
мають  вплив  на   вирішення   питань   кар'єри   та   соціального
забезпечення суддів (відпустки, премії тощо).
 
     Нерідко при  ухваленні  рішень  на  суддів чиниться тиск як з
боку представників органів влади,  так і  з  боку  заінтересованих
осіб.  Недосконала  процедура відкриття провадження у кримінальних
справах щодо суддів дозволяє використовувати її для впливу на  них
зі сторони обвинувачення.
 
     Великою загрозою для незалежності суддів є недостатній рівень
їх матеріального та соціального забезпечення,  особливо у місцевих
судах,  а  також  неналежне  фінансування  судів,  що  змушує суди
вишукувати інші можливості  для  забезпечення  потреб  у  якісному
здійсненні правосуддя.
 
     6. Неналежний    рівень    кваліфікації    значної    частини
суддівського  корпусу  та  малоефективність  системи   професійної
відповідальності суддів.
 
     На посаду  судді  не  завжди  призначаються особи,  які мають
достатній освітній рівень та високі професійні і моральні  якості.
Не  створено належної системи підготовки та перепідготовки суддів.
Неефективна  система  відповідальності  суддів  в  одних  випадках
дозволяє  їм  уникати  професійної  відповідальності,  в  інших  -
створює сприятливі умови для тиску на  тих  суддів,  які  у  своїй
діяльності виявляють незалежність і принциповість.
 
     7. Недостатнє фінансування судової влади.
 
     Усталилася практика  визначення  в Державному бюджеті України
видатків на утримання судової влади,  які  є  значно  меншими  від
необхідних  для забезпечення реальних потреб судів,  особливо тих,
що  пов'язані  зі  здійсненням  правосуддя.  Державне  мито,   яке
сплачується  за звернення до суду,  не спрямовується безпосередньо
на  потреби  судів.  Здебільшого  його  розмір  є  надто  низьким.
Незважаючи  на те,  що роль і функції судів та навантаження на них
радикально змінилися,  методика визначення щорічних видатків на їх
утримання не зазнала істотних змін.
 
     8. Неефективність системи виконання судових рішень.
 
     Існуюча система  виконання  судових  рішень є малоефективною.
Фактично  відсутня  система  контролю  за   діяльністю   державної
виконавчої служби. Європейський суд з прав людини в рішеннях проти
України найчастіше констатує порушення права на  справедливий  суд
саме внаслідок невиконання рішень національних судів.
 
     Розділ II. Завдання дальшого розвитку правосуддя
 
     Завданням дальшого  розвитку правосуддя є реальне утвердження
верховенства права у суспільстві і забезпечення кожному  права  на
справедливий судовий розгляд у незалежному та неупередженому суді.
Сутність верховенства права полягає в тому,  що  права  людини  та
основоположні  свободи  є  тими  цінностями,  що  формують зміст і
спрямованість діяльності держави.  Однак верховенство права так  і
залишатиметься доктриною, позбавленою практичного значення, допоки
судді не керуватимуться у своїй професійній  діяльності  принципом
верховенства права.
 
     Дальший розвиток правосуддя в Україні має бути спрямований на
утвердження верховенства права через забезпечення:
 
     доступності правосуддя;
 
     справедливої судової процедури;
 
     незалежності, безсторонності та професіоналізму суддів;
 
     юридичної визначеності,  однаковості   судової   практики   і
відкритості судових рішень;
 
     ефективності судового захисту.
 
                    1. Доступність правосуддя
 
     Вільний доступ  до правосуддя є конституційним правом особи і
основою справедливого судочинства.
 
     Принцип вільного доступу до правосуддя  передбачає  обов'язок
судів  не  відмовляти  у  розгляді справ компетентної юрисдикції з
метою  захисту  порушеного  права,  свобод  та  інтересів   особи,
територіально зручне місцезнаходження судів,  наявність достатньої
кількості судів і суддів на території України.
 
     Судові витрати,  які несе особа,  не повинні бути  перешкодою
для  судового  захисту  її  прав.  Отже,  вимогу  про  доступність
правосуддя буде додержано лише тоді,  коли буде створено ефективну
систему надання правової допомоги, особливо малозабезпеченим.
 
     Однією з    важливих    умов    доступності    правосуддя   є
поінформованість особи про організацію і порядок діяльності судів;
правосуддя не стане доступним, якщо система судів лишатиметься для
особи складною та незрозумілою щодо визначення компетентного  суду
для вирішення її справи.
 
     Водночас доступність до правосуддя не виключає можливості для
особи вирішити свій спір у позасудовому порядку.  Держава  повинна
сприяти розвитку таких недержавних інституцій, як третейські суди,
посередники (медіатори) тощо,  які допомагають залагодити спір, не
доводячи його до суду.
 
                 2. Справедлива судова процедура
 
     Вимога справедливої    судової   процедури   є   визначальним
складником верховенства права. Така процедура має бути створена на
засадах  законності,  рівності  учасників  процесу перед законом і
судом,  змагальності,  диспозитивності,  гласності, відкритості та
обов'язковості  виконання судових рішень.  Будь-яке відхилення від
цих засад можливе лише у передбачених законом випадках.
 
     Правосудність судового  рішення  визначається  згодою  з  ним
сторін,  а також наявністю права на оскарження та перегляд рішення
в суді вищої інстанції.
 
     Правила судочинства    не    повинні    бути     переобтяжені
формальностями.  Для забезпечення права особи на швидке поновлення
своїх  прав,  особливо  у  нескладних  справах,  судову  процедуру
доцільно   спростити   там,  де  таке  спрощення  не  порушуватиме
інтересів сторін у справедливому вирішенні справи.
 
     Одночасно потрібно  передбачити   ефективні   механізми   для
запобігання  недобросовісному  використанню учасниками судочинства
своїх процесуальних прав,  а також відповідальність за невиконання
процесуальних обов'язків.
 
                3. Незалежність, безсторонність та
                      професіоналізм суддів
 
     Неодмінними умовами справедливого судочинства є незалежність,
безсторонність та професіоналізм судді.
 
     Організація судової  системи  і  судочинства  має  запобігати
будь-яким  спробам  чинити тиск  на суддів та виникненню найменших
сумнівів щодо неупередженості та професіоналізму суддів.
 
     Система добору кандидатів на  посаду  судді,  престижність  і
авторитет    посади    судді    мають   забезпечувати   формування
висококваліфікованого   і   високоморального    корпусу    суддів.
Спеціалізація  судів  і  суддів  повинна  стати  однією з гарантій
якісного, професійного вирішення судових справ.
 
     Механізм відповідальності суддів має гарантувати ефективне  і
своєчасне    реагування    на    прояви    їхнього   свавілля   чи
некомпетентності.
 
              4. Юридична визначеність, однаковість
          судової практики і відкритість судових рішень
 
     Судові рішення    мають   відповідати   критеріям   юридичної
визначеності та однаковості  практики.  Цього  необхідно  досягати
незалежно від якості законодавства,  яке,  не виключено, може бути
нечітким,  суперечливим або  таким,  що  містить  прогалини.  Суд,
застосовуючи  положення закону,  повинен ураховувати цілі та намір
законодавця, інтерпретувати його, виходячи з принципу верховенства
права.
 
     Відкритий доступ   до  судових  рішень  має  стати  однією  з
найефективніших форм контролю громадськості за діяльністю  судової
влади,    що   сприятиме   однаковому   застосуванню   законів   і
передбачуваності результатів вирішення аналогічних справ.  Повинні
бути  передбачуваними  й  юридичні  наслідки  ухваленого  судового
рішення для особи.  Обмеження щодо відкритості судових рішень може

Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 |



<< Назад | <<< Главная страница

Разное

При полном или частичном использовании материалов сайта ссылка на pravo.levonevsky.org обязательна

© 2006-2017г. www.levonevsky.org

TopList

Законодательство Беларуси и других стран

Законодательство России кодексы, законы, указы (избранное), постановления, архив

Законодательство Украины кодексы, законы, указы, постановления, приказы, письма


Законодательство Республики Беларусь по дате принятия:

2013 2012 2011 2010 2009 2008 2007 2006 2005 2004 2003 2002 2001 2000 до 2000 года

Защита прав потребителя
ЗОНА - специальный проект

Бюллетень "ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬ" - о предпринимателях.



Новые документы




NewsBY.org - News of Belarus

UK Laws - Legal Portal

Legal portal of Belarus

Valery Levaneuski. Personal website of the Belarus politician, the former political prisoner