НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Указ № 717/2000 від 24.05.2000Про Основні напрями соціальної політики на період до 2004 року
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
Стр. 2
реальних доходів населення у 1,3 - 1,4 раза.
Політика збільшення грошових доходів населення
здійснюватиметься відповідно до Основних напрямів політики щодо
грошових доходів населення України, схвалених Указом Президента
України від 7 серпня 1999 року N 969 ( 969/99 ).
Пріоритетними напрямами політики щодо посилення державного
впливу на зростання грошових доходів і платоспроможності населення
мають бути:
удосконалення податкового законодавства з метою зменшення
податкового навантаження як на фонд оплати праці, так і на доходи
громадян;
уповільнення процесів розшарування населення за рівнем
доходів і майновим станом шляхом податкового регулювання грошових
доходів, створення передумов для формування та закріплення
широкого прошарку середнього класу громадян;
стимулювання населення до набуття приватної власності, у тому
числі на землю, отримання від цього доходів;
сприяння створенню нових робочих місць на базі широкого
розвитку малого і середнього бізнесу, самозайнятості, активізації
інвестиційних процесів в економіці, реформування земельних та
майнових відносин;
забезпечення реалізації державних гарантій щодо індексації
заробітної плати для підтримання її стабільного реального рівня;
запровадження заходів щодо підвищення довіри населення до
банківської системи шляхом прийняття закону про фонд гарантування
вкладів фізичних осіб та запровадження дійового механізму
страхування вкладів фізичних осіб у комерційних банках України;
прийняття та реалізація програми боротьби з бідністю, а також
програми компенсації знецінених грошових вкладів громадян;
запровадження дійових механізмів погашення заборгованості з
виплати заробітної плати, посилення відповідальності керівників і
власників підприємств за порушення законодавства про працю.
Основними напрямами державної політики у сфері оплати праці
мають бути:
забезпечення випереджаючого зростання вартості робочої сили
порівняно з іншими складовими доходів населення;
розроблення нового соціального стандарту - регульованої
державою мінімальної погодинної заробітної плати (обов'язкової для
всіх секторів економіки) з поступовим запровадженням погодинної
оплати праці;
посилення державного впливу на нормування праці;
застосування сучасних мотиваційних і стимулюючих механізмів
високопродуктивної праці, зокрема таких, як участь працюючих у
розподілі прибутків, акціонуванні підприємств, визначенні розмірів
заробітної плати через оцінку особистого внеску та ділових якостей
працівника;
упорядкування умов оплати праці працівників бюджетної сфери з
метою посилення мотивації до праці та забезпечення об'єктивної
оцінки праці працівників різних категорій;
забезпечення постійного зростання частки оплати праці в
структурі валового внутрішнього продукту;
створення механізму регулювання фондів оплати праці залежно
від результатів виробничої та фінансово-господарської діяльності
підприємств.
Охорона праці та безпечна життєдіяльність
З метою забезпечення кожному громадянину України права на
працю, на належні, безпечні і здорові умови праці необхідно:
посилити державний нагляд за створенням безпечних умов праці
на виробництві на основі реалізації концепції загальної безпеки,
що грунтується на принципах "допустимого ризику";
створити передумови для вжиття роботодавцями всіх необхідних
заходів щодо вивчення, усунення та попередження виникнення ризиків
для робітників;
заохочувати працюючих на виробництві до створення безпечних
робочих місць та умов праці;
надавати необхідну інформацію роботодавцям і працюючим для
ефективного використання норм законодавчих та нормативних актів;
удосконалити роботу органів державного управління охороною
праці, відповідальних за реалізацію державної політики в галузі
охорони праці;
забезпечити формування та реалізацію системи державного і
договірного планування заходів з охорони праці на всіх рівнях
управління (держава, регіон, галузь, підприємство);
продовжити роботу з підготовки до ратифікації конвенцій
Міжнародної організації праці та гармонізації національного
законодавства з директивами Європейського Союзу.
Основною метою державної соціальної політики в галузі охорони
праці є суттєве зниження рівня виробничого травматизму та
професійних захворювань, для чого необхідно здійснити такі заходи:
підготувати проекти законів про безпечність промислової
продукції, про внесення змін до Закону України "Про охорону
праці", про державний нагляд і контроль за додержанням
законодавства про працю та охорону праці;
розробити і забезпечити виконання Національної програми
поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища
на 2001-2005 роки, Державної програми навчання та підвищення рівня
знань працівників, населення України з питань охорони праці на
2001-2005 роки, Програми розвитку виробництва і забезпечення
працюючих засобами індивідуального захисту на 2001-2005 роки,
Комплексної програми запобігання дорожньо-транспортному,
побутовому і дитячому травматизму, іншим нещасним випадкам
невиробничого характеру на 2001-2005 роки;
підготувати проект постанови Кабінету Міністрів України про
Типове положення про систему управління охороною праці на
галузевому, регіональному та виробничому рівнях;
опрацювати і реалізувати довгострокову програму перегляду
національного законодавства про охорону праці з урахуванням вимог
конвенцій Міжнародної організації праці та директив Європейського
Союзу;
удосконалити мережу центрів з експертизи і діагностування
продукції та підвищити рівень професійної підготовки експертів і
державних інспекторів охорони праці.
Захист трудових прав громадян
В умовах реформування економіки потребують подальшого
вдосконалення соціально-трудові відносини в частині захисту прав
працюючих на безпечні та здорові умови праці, на заробітну плату,
не нижчу від визначеної законом, а це, в свою чергу, зумовлює
необхідність оновлення законодавства про працю.
Для більш повного забезпечення прав і свобод кожного
громадянина необхідно:
законодавчо визначити додаткові гарантії соціального захисту
працюючих на об'єктах, що приватизуються або здійснюють
реструктуризацію;
законодавчо закріпити норми конвенцій і рекомендацій
Міжнародної організації праці щодо Державної інспекції праці;
прийняти законодавчий акт про державний нагляд і контроль за
додержанням законів та інших нормативно-правових актів про працю
та охорону праці, де має бути закладено правову основу діяльності
органів, на які покладаються функції державного нагляду;
забезпечити відповідність національного законодавства нормам
міжнародного права, в тому числі ратифікованих Україною конвенцій
Міжнародної організації праці;
запровадити державну статистичну звітність щодо порушень
законодавства про працю.
Розвиток соціального партнерства
Необхідною передумовою забезпечення сталого економічного
розвитку держави, утвердження в суспільстві соціальної злагоди,
громадянського миру і демократії є вдосконалення
соціально-трудових відносин на всіх рівнях управління,
запровадження нових підходів до підвищення дієвості соціального
партнерства, розвитку співробітництва та взаємодії представницьких
органів сторін соціально-трудових відносин.
Для досягнення цієї мети необхідно здійснити заходи щодо:
удосконалення нормативно-правової бази у сфері
соціально-трудових відносин та соціального партнерства;
підвищення ролі держави як гаранта соціального партнерства та
створення сприятливих умов для його розвитку;
посилення державного нагляду і контролю за додержанням
соціально-економічних прав найманих працівників;
збалансування інтересів різних соціальних верств, категорій,
груп населення, врегулювання виробничих, трудових і
соціально-економічних відносин у сфері праці і зайнятості шляхом
удосконалення механізмів проведення колективних переговорів,
консультацій, укладення угод відповідних рівнів, колективних
договорів на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм
власності;
завершення формування структури органів соціального
партнерства на галузевому та регіональному рівнях, забезпечення
активної участі представницьких органів працівників і роботодавців
у формуванні та реалізації соціально-економічної політики;
проведення активної примирної політики, запобігання
виникненню колективних трудових спорів (конфліктів) між
соціальними партнерами, їх прогнозування; сприяння врегулюванню
спірних питань шляхом посередництва і переговорів, прийняття
компромісних рішень, організації примирних та арбітражних
процедур, підвищення ролі примирних органів;
удосконалення системи підготовки та підвищення кваліфікації
фахівців з питань соціально-трудових відносин, формування
інституту незалежних посередників, трудових арбітрів.
3. Реформування системи соціального забезпечення
Реформування системи соціального страхування
Основами законодавства України про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування, прийнятими Верховною Радою України
у січні 1998 року, передбачено запровадження п'яти окремих видів
загальнообов'язкового державного соціального страхування
(пенсійного, медичного, у зв'язку з тимчасовою втратою
працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням,
на випадок безробіття, а також від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності).
Першочерговим завданням у сфері соціального страхування є
прийняття законів України з конкретних видів загальнообов'язкового
державного соціального страхування, створення сучасної
нормативно-правової бази, яка б визначила їх правові, економічні
та організаційні засади, та відповідної системи управління
соціальним страхуванням.
Основними напрямами у створенні системи загальнообов'язкового
державного соціального страхування мають бути:
запровадження системи управління коштами
загальнообов'язкового державного соціального страхування на основі
поєднання інтересів застрахованих громадян, роботодавців та
держави;
забезпечення у подальшому перерозподілу відповідальності за
формування коштів на соціальне страхування між державою,
роботодавцем та застрахованими громадянами;
забезпечення формування та використання коштів
загальнообов'язкового державного соціального страхування на
принципах солідарності;
цільове використання коштів загальнообов'язкового державного
соціального страхування;
забезпечення рівних умов надання матеріального забезпечення
та соціальних послуг незалежно від форми оплати праці, форми
власності та господарювання;
здійснення організаційних заходів щодо запровадження
персоніфікованого обліку страхових внесків;
розмежування джерел фінансування за різними соціальними
програмами та страховими фондами;
державне гарантування реалізації застрахованими громадянами
своїх прав.
Реформування у сфері пенсійного забезпечення
Безвідкладно здійснюватиметься комплекс заходів, пов'язаних з
проведенням пенсійної реформи, головна мета якої - підвищення
державних гарантій у досягненні більш високих соціальних
стандартів у пенсійному забезпеченні громадян.
Відповідно до Основних напрямів реформування пенсійного
забезпечення в Україні, схвалених Указом Президента України від
13 квітня 1998 року N 291 ( 291/98 ), основним змістом подальшої
роботи щодо реформування пенсійного забезпечення буде
запровадження трирівневої системи пенсійного забезпечення.
Перший рівень - солідарна система пенсійних виплат (пенсії з
поточних надходжень), яка буде обов'язковою і передбачатиме
поетапну оптимізацію співвідношення між середньою пенсією і
середньою заробітною платою з урахуванням тривалості страхового
стажу, величини заробітної плати та демографічних показників.
Удосконалюватиметься механізм коригування заробітку при обчисленні
пенсій. Здійснюватиметься підвищення розміру трудових пенсій, що
забезпечуватиме (якщо вони є основним джерелом існування) рівень
життя, не нижчий від прожиткового мінімуму. Законодавство про
виплату пенсій за солідарною системою постійно
вдосконалюватиметься з метою поступового переходу до системи
страхування.
Для цього буде законодавчо врегульовано порядок визначення
середньомісячного заробітку для обчислення пенсій, який
вираховуватиметься на підставі даних персоніфікованого обліку
відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного
страхування, встановлення диференційованих розмірів зборів з
фізичних осіб залежно від категорії працівників, яким
призначаються підвищені розміри пенсії, та відшкодування
Пенсійному фонду України витрат на фінансування пенсій,
призначених на пільгових умовах.
Забезпечуватиметься раціональне використання коштів
Пенсійного фонду України, в тому числі зменшення видатків на
оплату послуг, пов'язаних з доставкою пенсій, шляхом запровадження
більш ефективних форм виплати пенсій і зменшення тарифу за їх
доставку.
З метою подальшого забезпечення диференціації розмірів пенсій
залежно від трудового внеску та легалізації доходів працюючих
протягом 2000 року завершиться впровадження автоматизованого
персоніфікованого обліку відомостей у системі
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Передбачається здійснення систематичного інформування фізичних
осіб - платників збору на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування про дані, що містяться в їхніх облікових персональних
картках. У міру запровадження цього обліку здійснюватиметься
передача функцій з призначення пенсій органам Пенсійного фонду
України. Управління пенсійною системою здійснюватиметься на основі
партнерських відносин.
Пенсійний фонд України буде звільнено від не властивих йому
виплат (виплати підвищень пенсій ветеранам війни, особам, які
проживають у гірських населених пунктах, реабілітованим
громадянам, допомога на дітей та державної допомоги деяким
категоріям пенсіонерів, пенсій державним службовцям, соціальних
пенсій, виплати допомоги по догляду за одинокими інвалідами,
допомоги малозабезпеченим пенсіонерам та допомоги пенсіонерам
(надбавки на дітей), пенсій народним депутатам, працівникам
прокуратури, суддям та донорам). Буде запроваджено виплату пенсій
по інвалідності від нещасних випадків на виробництві і професійних
захворювань та у зв'язку з втратою годувальника із зазначених
причин за рахунок коштів Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Розмежування джерел фінансування пенсій, призначених за різними
пенсійними програмами, передбачається завершити до 2002 року.
Другий рівень - система накопичувальних індивідуальних
пенсійних рахунків у рамках загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування, запровадження якої розпочнеться в період
піднесення економіки. Ця система передбачає акумулювання
персоніфікованої частини внесків громадян на індивідуальних
накопичувальних пенсійних рахунках та подальше інвестування цих
коштів з метою одержання інвестиційного доходу. Активи
індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунків визначатимуть
розмір додаткової пенсії, яка виплачуватиметься по досягненні
громадянином пенсійного віку разом з пенсією, що фінансуватиметься
з поточних надходжень до солідарної системи. Кошти на
індивідуальному накопичувальному пенсійному рахунку будуть
власністю застрахованої особи і передаватимуться спадкоємцям у
встановленому законодавством порядку. Активи індивідуальних
накопичувальних пенсійних рахунків стануть ефективним механізмом
| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 |
<< Назад |
<<< Главная страница
|
