НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Закон № 2026-III від 05.10.2000Про курорти
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про курорти
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 50, ст.435 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3370-IV ( 3370-15 ) від 19.01.2006, ВВР, 2006, N 22, ст.184 )
Цей Закон визначає правові, організаційні, економічні та
соціальні засади розвитку курортів в Україні та спрямований на
забезпечення використання з метою лікування і оздоровлення людей
природних лікувальних ресурсів, природних територій курортів, які
є надбанням народу України, та їх охорони.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
курорт - освоєна природна територія на землях оздоровчого
призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх
експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури,
використовується з метою лікування, медичної реабілітації,
профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій
охороні;
лікувально-оздоровча місцевість - природна територія, що має
мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу
лиманів та озер, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для
лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань;
особливо цінні та унікальні природні лікувальні ресурси -
ресурси, які рідко (не часто) зустрічаються на території України,
мають обмежене поширення або невеликі запаси у родовищах та є
особливо сприятливими і ефективними для використання з метою
лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань;
загальнопоширені природні лікувальні ресурси - ресурси, які
зустрічаються в різних регіонах України, мають значні запаси та
придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації
та профілактики захворювань;
медичний (бальнеологічний) висновок - це висновок, зроблений
на підставі медико-біологічних та інших спеціальних досліджень
складу та властивостей природних лікувальних ресурсів про
можливість їх використання з метою лікування, медичної
реабілітації та профілактики захворювань;
курортна справа - сукупність усіх видів науково-практичної та
господарської діяльності, спрямованих на організацію та
забезпечення лікування, медичної реабілітації та профілактики
захворювань із використанням природних лікувальних ресурсів.
Стаття 2. Законодавство про курорти та його завдання
Законодавство про курорти базується на положеннях Конституції
України ( 254к/96-ВР ) і складається з цього Закону та інших
нормативно-правових актів.
Завданням законодавства про курорти є регулювання суспільних
відносин у сфері організації і розвитку курортів, виявлення та
обліку природних лікувальних ресурсів, забезпечення їх
раціонального видобутку, використання і охорони з метою створення
сприятливих умов для лікування, профілактики захворювань та
відпочинку людей.
Стаття 3. Принципи державної політики у сфері курортної
справи
Державна політика України у сфері курортної справи
визначається Верховною Радою України і будується на принципах:
законодавчого визначення умов і порядку організації
діяльності курортів;
забезпечення доступності санаторно-курортного лікування для
всіх громадян, в першу чергу для інвалідів, ветеранів війни та
праці, учасників бойових дій, громадян, які постраждали внаслідок
аварії на Чорнобильській АЕС, дітей, жінок репродуктивного віку,
які страждають на гінекологічні захворювання, хворих на
туберкульоз та хворих з травмами і захворюваннями спинного мозку
та хребта;
врахування попиту населення на конкретні види
санаторно-курортних послуг при розробці та затвердженні
загальнодержавних і місцевих програм розвитку курортів;
економного та раціонального використання природних
лікувальних ресурсів і забезпечення їх належної охорони;
сприяння перетворенню санаторно-курортного комплексу України
у високорентабельну та конкурентоспроможну галузь економіки.
Стаття 4. Види курортів
За характером природних лікувальних ресурсів курорти України
поділяються на курорти державного та місцевого значення.
До курортів державного значення належать природні території,
що мають особливо цінні та унікальні природні лікувальні ресурси і
використовуються з метою лікування, медичної реабілітації та
профілактики захворювань.
До курортів місцевого значення належать природні території,
що мають загальнопоширені природні лікувальні ресурси і
використовуються з метою лікування, медичної реабілітації та
профілактики захворювань.
Стаття 5. Медичний профіль (спеціалізація) курортів
Медичний профіль (спеціалізація) курортів визначається з
урахуванням властивостей природних лікувальних ресурсів.
За своєю спеціалізацією курорти поділяються на курорти
загального призначення та спеціалізовані курорти для лікування
конкретних захворювань.
Медичний профіль (спеціалізація) курортів установлюється
центральним органом виконавчої влади з охорони здоров'я.
Стаття 6. Природні лікувальні ресурси
До природних лікувальних ресурсів належать мінеральні і
термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропа лиманів та
озер, морська вода, природні об'єкти і комплекси із сприятливими
для лікування кліматичними умовами, придатні для використання з
метою лікування, медичної реабілітації та профілактики
захворювань.
Розділ II
СТВОРЕННЯ ТА РОЗВИТОК КУРОРТІВ
Стаття 7. Підстава для створення курорту
Підставою для прийняття рішення про оголошення природної
території курортною є наявність на ній природних лікувальних
ресурсів, необхідної інфраструктури для їх експлуатації та
організації лікування людей.
Стаття 8. Клопотання про оголошення природних територій
курортними
Підготовку та подання клопотань про оголошення природних
територій курортними можуть здійснювати центральні та місцеві
органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування або інші
заінтересовані підприємства, установи, організації та громадяни.
Клопотання про оголошення природних територій курортними
мають містити обгрунтування необхідності оголошення природних
територій курортними; характеристику природних лікувальних
ресурсів, їх лікувальних факторів, кліматичних,
інженерно-геологічних та інших умов, сприятливих для лікування,
медичної реабілітації та профілактики захворювань, інших цінностей
природних територій, що пропонуються для оголошення; відомості про
місцезнаходження, розміри, характер використання та про власників
і користувачів природних територій, а також відповідний
картографічний матеріал.
Клопотання про оголошення природних територій курортними
подаються до відповідних органів виконавчої влади, уповноважених
цим Законом здійснювати їх попередній розгляд.
Стаття 9. Розгляд клопотань про оголошення природних
територій курортними
Клопотання про оголошення природних територій курортними у
місячний термін розглядаються:
щодо природних територій державного значення - спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань
діяльності курортів з урахуванням пропозицій Верховної Ради
Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та
Севастопольської міських рад;
щодо природних територій місцевого значення - відповідними
місцевими органами виконавчої влади з питань діяльності курортів.
У разі схвалення клопотання спеціально уповноважений
центральний орган виконавчої влади з питань діяльності курортів
або його місцевий орган погоджує це клопотання з власниками чи
користувачами земельних ділянок.
На підставі результатів погодження клопотань відповідно
спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з
питань діяльності курортів, його місцеві органи забезпечують
розроблення проектів оголошення природних територій курортними.
Стаття 10. Експертиза проектів оголошення природних територій
курортними
Проекти оголошення природних територій курортними підлягають
державній екологічній та санітарно-гігієнічній експертизам, які
проводяться відповідно до законів України "Про державну екологічну
експертизу" ( 45/95-ВР ) і "Про забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ).
Стаття 11. Прийняття рішень про оголошення природних
територій курортними
У разі позитивного висновку державної екологічної та
санітарно-гігієнічної експертиз щодо проектів оголошення природних
територій курортними матеріали передаються:
щодо курортів державного значення - спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади з питань діяльності курортів
до Кабінету Міністрів України;
щодо курортів місцевого значення - місцевими органами
виконавчої влади з питань діяльності курортів відповідно до Ради
міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій.
Рішення про оголошення природних територій курортними
територіями державного значення приймає Верховна Рада України за
поданням Кабінету Міністрів України.
Рішення про оголошення природних територій курортними
територіями місцевого значення приймають Верховна Рада Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради
за поданням відповідно Ради міністрів Автономної Республіки Крим,
обласних, Київської та Севастопольської міських державних
адміністрацій.
Стаття 12. Забудова курортів
Забудова курортів здійснюється відповідно до затверджених у
встановленому законодавством порядку генеральних планів курортів,
іншої містобудівної документації.
Будівництво на курортах нових і розширення діючих промислових
підприємств та інших об'єктів, не пов'язаних безпосередньо із
задоволенням потреб відпочиваючих і місцевого населення, потреб
курортного та житлового будівництва, або таких, що можуть
негативно впливати на природні лікувальні фактори, забороняється.
Стаття 13. Надання земельних ділянок для створення або
розширення курорту
Надання земельних ділянок для створення або розширення
курорту здійснюється у порядку, встановленому Земельним кодексом
України, на підставі розроблення техніко-економічних обгрунтувань
використання землі та проектів відведення земельних ділянок з
урахуванням затверджених округів і зон санітарної
(гірничо-санітарної) охорони, схем медичного зонування.
Земельні ділянки курортів використовуються у порядку,
визначеному проектом організації використання території та
генеральним планом забудови курорту, з дотриманням вимог статей
31, 32 і 33 цього Закону.
Стаття 14. Розвиток курортів
Розвиток курортів здійснюється згідно з довгостроковими
комплексними і цільовими державними та місцевими програмами.
Програми розвитку курортів розробляються на основі даних
кадастрів природних лікувальних ресурсів, об'єктивних показників
ефективності лікування, медичної реабілітації та профілактики
захворювань, результатів спеціальних наукових досліджень і
проектних робіт, фінансово-економічних показників діяльності
курортів. При цьому визначаються параметри та режим використання
природних лікувальних ресурсів з урахуванням екологічних та
санітарно-гігієнічних обмежень тощо.
Містобудівна документація, що регламентує всі види
будівництва на території курортів, розробляється відповідно до
законів України "Про основи містобудування" ( 2780-12 ), "Про
основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) та
інших нормативно-правових актів і підлягає обов'язковій державній
екологічній та санітарно-гігієнічній експертизам.
Розділ III
ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ
ЛІКУВАЛЬНИХ РЕСУРСІВ
Стаття 15. Використання природних територій для діяльності
курортів
З метою організації діяльності курортів юридичні та фізичні
особи використовують спеціально визначені природні території, які
мають мінеральні та термальні води, лікувальні грязі та озокерит,
ропу лиманів та озер, акваторію моря, кліматичні, ландшафтні та
інші умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та
профілактики захворювань.
Стаття 16. Виявлення та облік природних лікувальних ресурсів
Виявлення природних лікувальних ресурсів здійснюється шляхом
проведення комплексних медико-біологічних, кліматологічних,
геолого-гідрологічних, курортологічних та інших дослідницьких
робіт.
Медико-біологічна оцінка якості та цінності природних
лікувальних ресурсів, визначення методів їх використання
здійснюються центральним органом виконавчої влади з охорони
здоров'я на підставі даних дослідницьких робіт, зазначених у
частині першій цієї статті.
Визначені за результатами геолого-розвідувальних робіт
експлуатаційні запаси родовищ лікувальних підземних мінеральних
вод, лікувальних грязей та інших корисних копалин, що належать до
природних лікувальних ресурсів, затверджуються та вносяться до
Державного фонду родовищ, корисних копалин України і передаються
для використання за призначенням відповідно до законодавства
України.
Стаття 17. Надання природних лікувальних ресурсів у
користування
Родовища корисних копалин, що належать до природних
лікувальних ресурсів, надаються у користування юридичним і
фізичним особам для використання з метою лікування, медичної
реабілітації та профілактики захворювань. Підземні лікувальні
мінеральні води можуть використовуватися для промислового розливу.
Порядок надання у користування таких родовищ визначається Кодексом
України про надра та іншими актами законодавства.
Державний нагляд і контроль за додержанням правил і норм
використання природних лікувальних ресурсів здійснюють центральні
органи виконавчої влади з нагляду за охороною праці, з геології і
використання надр, охорони здоров'я, охорони навколишнього
природного середовища та ядерної безпеки, інші спеціально
уповноважені органи виконавчої влади відповідно до закону.
Стаття 18. Плата за спеціальне використання природних
лікувальних ресурсів
Спеціальне використання природних лікувальних ресурсів
здійснюється за плату відповідно до Кодексу України про надра.
Нормативи плати за користування природними лікувальними
ресурсами та порядок її справляння встановлюються Кабінетом
Міністрів України.
Стаття 19. Розробка родовищ підземних лікувальних
мінеральних вод, лікувальних грязей та інших
природних лікувальних ресурсів
Розробка родовищ підземних лікувальних мінеральних вод,
лікувальних грязей та інших корисних копалин, що належать до
природних лікувальних ресурсів, здійснюється за спеціальним
дозволом на користування надрами в порядку, визначеному
законодавством України. ( Частина перша статті 19 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 3370-IV ( 3370-15 ) від 19.01.2006 )
Мінеральні води, лікувальні грязі, що належать до природних
лікувальних ресурсів, видобуваються в обсягах, ліміт яких
затверджується Державною комісією України по запасах корисних
копалин. Якість природних лікувальних ресурсів регламентується
спеціальним медичним (бальнеологічним) висновком, який визначає
кондиційний склад корисних і шкідливих для людини компонентів.
Медичний (бальнеологічний) висновок надається центральним
органом виконавчої влади з охорони здоров'я.
Видобуток, підготовка, переробка та використання підземних
лікувальних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корисних
копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів,
здійснюються згідно із затвердженими проектами та встановленими
центральним органом виконавчої влади з геології та використання
надр квотами.
Відповідальність за недотримання затверджених проектами умов
і встановлених квот покладається на суб'єкт підприємницької
діяльності, який одержав у центральному органі виконавчої влади з
геології та використання надр спеціальний дозвіл на використання
надр з метою експлуатації родовищ корисних копалин. ( Частина
п'ята статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3370-IV
( 3370-15 ) від 19.01.2006 )
Розділ IV
ОРГАНІЗАЦІЯ ЛІКУВАННЯ ТА
ОБСЛУГОВУВАННЯ НА КУРОРТАХ
Стаття 20. Організація лікування на курортах
Організація лікування на курортах спрямовується на
забезпечення громадян природними лікувальними ресурсами і
здійснюється відповідно до науково обгрунтованих методик, що
розробляються для кожного виду (типу) природних лікувальних
ресурсів і затверджуються центральним органом виконавчої влади з
охорони здоров'я.
Направлення хворих на лікування в санаторно-курортні заклади,
незалежно від їх форми власності і відомчого підпорядкування,
проводиться відповідно до медичних показань.
Стаття 21. Організація обслуговування на курортах
Організація обслуговування на курортах здійснюється
санаторно-курортними закладами різних форм власності, створеними в
установленому законодавством України порядку, і спрямовується на
забезпечення умов для повноцінного лікування, медичної
реабілітації та профілактики захворювань шляхом прийняття
громадянами лікувальних процедур, а також забезпечення належних
умов їх проживання, харчування, одержання культурно-побутових
послуг.
У разі виникнення у громадян, які прибули на курорт, гострих
інфекційних та інших захворювань, а також різкого погіршення
здоров'я амбулаторна та стаціонарна медична допомога їм надається
закладами охорони здоров'я за місцем розташування курорту в
порядку, встановленому законодавством України.
Порядок госпіталізації громадян, які перебувають на курортах,
встановлюється центральним органом виконавчої влади з охорони
здоров'я.
Стаття 22. Санаторно-курортні заклади
Санаторно-курортні заклади - це заклади охорони здоров'я, що
розташовані на територіях курортів і забезпечують подання
громадянам послуг лікувального, профілактичного та
реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних
ресурсів.
Санаторно-курортні заклади створюються в порядку,
передбаченому статтею 16 Основ законодавства України про охорону
здоров'я ( 2801-12 ) та іншими нормативно-правовими актами.
Перелік видів санаторно-курортних закладів затверджується
центральним органом виконавчої влади з охорони здоров'я.
Напрями спеціалізації санаторно-курортних закладів
визначаються центральним органом виконавчої влади з охорони
здоров'я з урахуванням лікувальних властивостей природних
лікувальних ресурсів курортів.
Типове положення про санаторно-курортний заклад
затверджується Кабінетом Міністрів України.
Розділ V
ЕКОНОМІЧНЕ ТА ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ КУРОРТІВ
Стаття 23. Економічні заходи забезпечення організації та
функціонування курортів
Економічні заходи забезпечення організації та функціонування
курортів передбачають:
ведення Державного кадастру природних лікувальних ресурсів
України, здійснення їх економічної оцінки;
розробку та здійснення програм збереження та р |
