Бесплатная библиотека законов онлайн
Загрузить Adobe Flash Player

  Главная

  Право Украины

  Конституция

  Кодексы

  Законы

  Указы

  Постановления

  Приказы

  Письма

  Законы других стран

  Законодательство РБ

  Законодательство РФ

  Новости

  Полезные ресурсы

  Контакты

  Новости сайта

  Поиск документа


Полезные ресурсы

- Таможенный кодекс таможенного союза

- Каталог предприятий и организаций СНГ

- Законодательство Республики Беларусь по темам

- Законодательство Республики Беларусь по дате принятия

- Законодательство Республики Беларусь по органу принятия

- Законы Республики Беларусь

- Новости законодательства Беларуси

- Тюрьмы Беларуси

- Законодательство России

- Деловая Украина

- Автомобильный портал

- The legislation of the Great Britain


Правовые новости







НАЙТИ ДОКУМЕНТ


Закон № 1809-III від 08.06.2000

Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру


Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года

<< Назад | <<< Главная страница

Стр. 2

інше не передбачено законом.
 
     Центральні та  місцеві  органи  виконавчої  влади,  виконавчі
органи  рад  зобов'язані  надавати  населенню через засоби масової
інформації оперативну і достовірну  інформацію  про  стан  захисту
населення  і  територій  від надзвичайних ситуацій техногенного та
природного  характеру,  про   виникнення   надзвичайних   ситуацій
техногенного   та  природного  характеру,  методи  та  способи  їх
захисту, вжиття заходів щодо забезпечення безпеки.
 
     Оповіщення про  загрозу  виникнення   надзвичайних   ситуацій
техногенного  та  природного  характеру  і  постійне  інформування
населення про них забезпечуються шляхом:
 
     завчасного створення  і  підтримки  в  постійній   готовності
загальнодержавної    і   територіальних   автоматизованих   систем
централізованого оповіщення населення;
 
     організаційно-технічного з'єднання   територіальних    систем
централізованого   оповіщення  і  систем  оповіщення  на  об'єктах
господарювання;
 
     завчасного створення та організаційно-технічного з'єднання  з
системами  спостереження  і  контролю  постійно  діючих  локальних
систем оповіщення та  інформування  населення  в  зонах  можливого
катастрофічного   затоплення,  районах  розміщення  радіаційних  і
хімічних підприємств, інших об'єктів підвищеної небезпеки;
 
     централізованого використання загальнодержавних  і  галузевих
систем   зв'язку,   радіопровідного,   телевізійного   оповіщення,
радіотрансляційних мереж та інших  технічних  засобів  передавання
інформації.
 
     Стаття 9. Спостереження
 
     З метою   своєчасного   захисту  населення  і  територій  від
надзвичайних  ситуацій  техногенного  та   природного   характеру,
запобігання  та  реагування  на  них  відповідними центральними та
місцевими органами виконавчої влади здійснюються:
 
     створення і    підтримання     в     постійній     готовності
загальнодержавної і територіальних систем спостереження і контролю
з включенням до них існуючих сил та засобів контролю;
 
     організація збирання,  опрацювання і  передавання  інформації
про  стан довкілля,  забруднення харчових продуктів,  продовольчої
сировини,  фуражу,  води  радіоактивними,  хімічними   речовинами,
мікроорганізмами та іншими біологічними агентами.
 
     Стаття 10. Укриття в захисних спорудах
 
     Укриттю в  захисних спорудах,  у разі необхідності,  підлягає
населення відповідно до його належності до груп  (працююча  зміна,
населення, яке проживає в небезпечних зонах).
 
     Створення фонду захисних споруд забезпечується шляхом:
 
     комплексного освоєння  підземного  простору  міст і населених
пунктів  для  взаємопогодженого  розміщення  в  ньому   споруд   і
приміщень   соціально-побутового,   виробничого  і  господарського
призначення   з   урахуванням   необхідності    пристосування    і
використання  частини  приміщень  для  укриття  населення  в  разі
виникнення  надзвичайних  ситуацій  техногенного   та   природного
характеру;
 
     обстеження і взяття на облік підземних і наземних будівель та
споруд,  що  відповідають  вимогам  захисту,   споруд   підземного
простору міст, гірничих виробок і природних порожнин;
 
     дообладнання з  урахуванням реальної обстановки підвальних та
інших заглиблених приміщень;
 
     будівництва заглиблених споруд,  які окремо  розташовані  від
об'єктів виробничого призначення та пристосовані для захисту;
 
     масового будівництва,    в    період    загрози    виникнення
надзвичайних  ситуацій  техногенного  та   природного   характеру,
найпростіших сховищ та укриттів;
 
     будівництва окремих сховищ та протирадіаційних укриттів.
 
     Перелік таких сховищ,  укриттів та інших захисних споруд, які
необхідно будувати,  щорічно визначається спеціально уповноваженим
центральним   органом   виконавчої  влади,  до  компетенції  якого
віднесено питання захисту населення і територій  від  надзвичайних
ситуацій  техногенного  та природного характеру,  і затверджується
Кабінетом Міністрів України.
 
     Наявний фонд    захисних    споруд    використовується    для
господарських,   культурних   і   побутових   потреб   у   порядку
(   253-2009-п   ),  який  визначається  спеціально  уповноваженим
центральним  органом  виконавчої  влади, до відома якого віднесено
питання  захисту  населення  і територій від надзвичайних ситуацій
техногенного  та  природного характеру, і затверджується Кабінетом
Міністрів України.
 
     Стаття 11. Евакуаційні заходи
 
     В умовах неповного забезпечення захисними спорудами в  містах
та інших населених пунктах, що мають об'єкти підвищеної небезпеки,
основним засобом захисту населення є евакуація і розміщення його у
зонах, які є безпечними для проживання людей і тварин.
 
     Евакуації підлягає   населення,   яке  проживає  в  населених
пунктах,  що  знаходяться  у   зонах   можливого   катастрофічного
затоплення,  можливого  небезпечного  радіоактивного  забруднення,
хімічного ураження, в районах виникнення стихійного лиха, аварій і
катастроф  (якщо  виникає  безпосередня  загроза життю та здоров'ю
людей).
 
     Залежно від обстановки,  яка  склалася  на  час  надзвичайної
ситуації техногенного та природного характеру, може бути проведено
загальну  або  часткову  евакуацію   населення   тимчасового   або
безповоротного характеру.
 
     Загальна евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів
України для всіх категорій населення і планується на випадок:
 
     можливого небезпечного радіоактивного  забруднення  територій
навколо  атомних електростанцій (якщо виникає безпосередня загроза
життю та здоров'ю людей, які проживають в зоні ураження);
 
     виникнення загрози катастрофічного  затоплення  місцевості  з
чотиригодинним добіганням проривної хвилі.
 
     Часткова евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів
України  у  разі  загрози  або  виникнення  надзвичайної  ситуації
техногенного та природного характеру.
 
     Евакуаційні заходи  здійснюються  Радою  міністрів Автономної
Республіки Крим,  місцевими органами  виконавчої  влади,  органами
місцевого самоврядування.
 
     Під час проведення часткової евакуації завчасно вивозиться не
зайняте у сферах виробництва та  обслуговування  населення:  діти,
учні  навчальних  закладів,  вихованці  дитячих будинків,  разом з
викладачами та вихователями, студенти, пенсіонери та інваліди, які
утримуються   у   будинках   для   осіб  похилого  віку,  разом  з
обслуговуючим персоналом і членами їх сімей.
 
     У сфері  захисту  населення  і  територій  від   надзвичайних
ситуацій  техногенного та природного характеру евакуація населення
планується на випадок:
 
     аварії на  атомній  електростанції  з  можливим  забрудненням
території;
 
     усіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин;
 
     загрози катастрофічного затоплення місцевості;
 
     лісових   і   торф'яних  пожеж,  землетрусів,  зсувів,  інших
геофізичних  і  гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, що
загрожують населеним пунктам.
 
     Проведення організованої   евакуації,   запобігання   проявам
паніки і недопущення загибелі людей забезпечується шляхом:
 
     планування евакуації населення;
 
     визначення зон,  придатних  для  розміщення  евакуйованих   з
потенційно небезпечних зон;
 
     організації оповіщення керівників підприємств і населення про
початок евакуації;
 
     організації управління евакуацією;
 
     всебічного життєзабезпечення в місцях  безпечного  розселення
евакуйованого населення;
 
     навчання населення діям під час проведення евакуації.
 
     Евакуація населення  проводиться  способом,  який  передбачає
вивезення основної частини населення із зон надзвичайних  ситуацій
техногенного   та   природного  характеру  усіма  видами  наявного
транспорту,  а в разі його відсутності чи недостатності, а також у
випадку  руйнування  транспортних  шляхів - організоване виведення
населення пішим ходом по заздалегідь розроблених маршрутах.
 
     Стаття 12. Інженерний захист
 
     Під час проектування і експлуатації споруд та інших  об'єктів
господарювання,  наслідки діяльності яких можуть шкідливо вплинути
на безпеку населення  та  довкілля,  обов'язково  розробляються  і
здійснюються   заходи  інженерного  захисту  з  метою  запобігання
виникненню  надзвичайної  ситуації  техногенного   та   природного
характеру.
 
     Заходи інженерного  захисту  населення  і  території  повинні
передбачати:
 
     врахування  під  час  розроблення генеральних планів забудови
населених  пунктів  і  ведення  містобудування  можливих проявів у
окремих   регіонах   та   на   окремих  територіях  небезпечних  і
катастрофічних явищ;
 
     раціональне розміщення   об'єктів   підвищеної   небезпеки  з
урахуванням можливих наслідків їх  діяльності  у  разі  виникнення
аварій для безпеки населення і довкілля;
 
     спорудження будинків,  будівель,  споруд,  інженерних мереж і
транспортних  комунікацій   із   заданими   рівнями   безпеки   та
надійності;
 
     розроблення і здійснення заходів безаварійного функціонування
об'єктів підвищеної небезпеки;
 
     створення комплексної  схеми  захисту  населених  пунктів  та
об'єктів господарювання від небезпечних природних процесів;
 
     розроблення і  здійснення  регіональних  та  місцевих  планів
запобігання   і   ліквідації   наслідків   надзвичайних   ситуацій
техногенного та природного характеру;
 
     організацію будівництва     протизсувних,     протиповеневих,
протиселевих,  протилавинних,  протиерозійних та інших  інженерних
споруд спеціального призначення;
 
     реалізацію заходів санітарної охорони території.
 
     Стаття 13. Медичний захист
 
     Заходи запобігання  або  зменшення  ступеня  ураження  людей,
своєчасного  надання  медичної   допомоги   постраждалим   та   їх
лікування,   забезпечення   епідемічного   благополуччя   в  зонах
надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру повинні
передбачати:
 
     планування і  використання  існуючих  сил та засобів закладів
охорони здоров'я незалежно від форм власності і господарювання;
 
     введення в дію  Національного  плану  соціально-психологічних
заходів   при   виникненні  та  ліквідації  надзвичайних  ситуацій
техногенного та природного характеру;
 
     розгортання в умовах надзвичайної  ситуації  техногенного  та
природного характеру необхідної кількості лікувальних закладів;
 
     завчасне застосування  профілактичних  медичних препаратів та
санітарно-епідеміологічних заходів;
 
     контроль за  якістю   харчових   продуктів   і   продовольчої
сировини, питної води і джерелами водопостачання;
 
     контроль за станом атмосферного повітря та опадів;
 
     завчасне створення    і   підготовку   спеціальних   медичних
формувань;
 
     накопичення медичних   засобів    захисту,    медичного    та
спеціального майна і техніки;
 
     контроль за   станом   довкілля,   санітарно-гігієнічною   та
епідемічною ситуацією;
 
     підготовку медичного персоналу та  загальне  медико-санітарне
навчання населення.
 
     Для надання  безоплатної  медичної  допомоги постраждалим від
надзвичайних  ситуацій  техногенного   та   природного   характеру
громадянам,   рятувальникам   та   особам,  які  беруть  участь  у
ліквідації  надзвичайних  ситуацій  техногенного   та   природного
характеру, діє Державна служба медицини катастроф як особливий вид
державних аварійно-рятувальних  служб.  Державна  служба  медицини
катастроф  складається  з  медичних  сил  і засобів та лікувальних
закладів центрального і територіального рівнів незалежно від  виду
діяльності та галузевої належності, визначених центральним органом
виконавчої влади з  питань  охорони  здоров'я  за  погодженням  із
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади,  до
компетенції якого віднесено питання захисту населення і  територій
від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру,  з
питань оборони,  з питань внутрішніх справ,  з питань  транспорту,
Радою міністрів Автономної Республіки Крим,  обласними,  Київською
та   Севастопольською   міськими    державними    адміністраціями.
Координацію  діяльності  Державної  служби  медицини  катастроф на
випадок   виникнення   надзвичайних   ситуацій   техногенного   та
природного     характеру     здійснюють     спеціальні     комісії
загальнодержавного (регіонального,  місцевого, об'єктового) рівня,
що  утворюються  згідно  з  цим  Законом.  Організаційно-методичне
керівництво  Державною  службою  медицини  катастроф  здійснюється
центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
 
     Положення про     Державну    службу    медицини    катастроф
розробляється  центральним  органом  виконавчої  влади  з   питань
охорони  здоров'я  та спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади,  до компетенції якого віднесено питання  захисту
населення  і  територій  від надзвичайних ситуацій техногенного та
природного  характеру,  і   затверджується   Кабінетом   Міністрів
України.
 
     Постраждале  населення,  а також особи, залучені до виконання
аварійно-рятувальних  робіт  при  виникненні надзвичайної ситуації
техногенного та природного характеру,  і рятувальники за висновком
Державної   служби  медицини  катастроф  та/або  медико-соціальної
експертної   комісії   гарантовано   забезпечуються    відповідним
лікуванням  та  психологічним  відновленням  у санаторно-курортних
закладах,   при   яких   створено   центри    медико-психологічної
реабілітації.  Неповнолітні особи,  які постраждали у надзвичайній
ситуації   (у   тому   числі   спричиненій   дорожньо-транспортною
пригодою),   а   також  у  яких  внаслідок  надзвичайної  ситуації
техногенного та природного характеру  (у  тому  числі  спричиненої
дорожньо-транспортною  пригодою)  загинув один із батьків або обоє
батьків,  гарантовано  забезпечуються  відповідним  лікуванням  та
психологічним  відновленням  у  санаторно-курортних закладах,  при
яких  створено центри медико-психологічної реабілітації. ( Частина
четверта  статті  13  в  редакції  Закону  N 587-VI ( 587-17 ) від
24.09.2008 )
 
     Центри медико-психологічної  реабілітації   створюються   при
санаторно-курортних  закладах  незалежно  від  форми  власності  і
підпорядкування.  Перелік санаторно-курортних закладів,  при  яких
створюються  центри медико-психологічної реабілітації,  а також їх
відповідність вимогам медико-психологічної реабілітації кожні  два
роки  визначаються  в  порядку,  встановленому Кабінетом Міністрів
України.  Зазначений перелік  затверджується  центральним  органом
виконавчої   влади   з   питань  охорони  здоров'я  та  спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до компетенції
якого  належить  захист  населення  і  територій  від надзвичайних
ситуацій  техногенного  та  природного  характеру. ( Частина п'ята
статті 13 в редакції Закону N 587-VI ( 587-17 ) від 24.09.2008 )
 
     Медико-психологічна     реабілітація     рятувальників     та
постраждалих  у  не  визначених  і  не  затверджених відповідно до
частини  п'ятої  цієї статті санаторно-курортних та інших закладах
забороняється.  (  Статтю  13  доповнено частиною шостою згідно із
Законом N 587-VI ( 587-17 ) від 24.09.2008 )
 
     Стаття 14. Біологічний захист
 
     Захист від біологічних  засобів  ураження  включає  своєчасне
виявлення  чинників біологічного зараження,  залежно від їх виду і
ступеня          ураження,          проведення           комплексу
адміністративно-господарських, режимно-обмежувальних і спеціальних
протиепідемічних та медичних заходів.
 
     Біологічний захист передбачає:
 
     своєчасне використання колективних та індивідуальних  засобів
захисту;
 
     запровадження режимів карантину та обсервації;
 
     знезаражування осередку ураження;
 
     необхідне знезаражування людей, тварин тощо;
 
     своєчасну локалізацію зони біологічного ураження;
 
     проведення екстреної та специфічної профілактики;

| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 |



<< Назад | <<< Главная страница

Разное

При полном или частичном использовании материалов сайта ссылка на pravo.levonevsky.org обязательна

© 2006-2017г. www.levonevsky.org

TopList

Законодательство Беларуси и других стран

Законодательство России кодексы, законы, указы (избранное), постановления, архив

Законодательство Украины кодексы, законы, указы, постановления, приказы, письма


Законодательство Республики Беларусь по дате принятия:

2013 2012 2011 2010 2009 2008 2007 2006 2005 2004 2003 2002 2001 2000 до 2000 года

Защита прав потребителя
ЗОНА - специальный проект

Бюллетень "ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬ" - о предпринимателях.



Новые документы




NewsBY.org - News of Belarus

UK Laws - Legal Portal

Legal portal of Belarus

Valery Levaneuski. Personal website of the Belarus politician, the former political prisoner