НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Закон № 1533-III від 02.03.2000Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
Стр. 2
перевірок роботодавця, звірення розрахунків з ним та проведення
остаточного розрахунку. ( Абзац частини другої статті 4 в редакції
Закону N 3456-IV ( 3456-15 ) від 22.02.2006 )
Зняття з обліку страхувальників, на яких не поширюється дія
Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних
осіб - підприємців" ( 755-15 ), здійснюється за їх заявою після
проведення передбачених законодавством перевірок, звірення
розрахунків та проведення остаточного розрахунку. ( Частину другу
статті 4 доповнено абзацом одинадцятим згідно із Законом N 799-VI
( 799-17 ) від 25.12.2008 )
3. Особам, які підлягають страхуванню на випадок безробіття,
видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, яке є єдиним для всіх видів соціального страхування.
Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування затверджуються Кабінетом Міністрів
України.
( Дію статті 5 зупинено до 1 січня 2011 року згідно із
Законом N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008 )
Стаття 5. Особи, які не підлягають страхуванню на випадок
безробіття
Страхуванню на випадок безробіття не підлягають:
працюючі особи, які отримують або мають право на призначення
пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за
вислугу років, а також особи, які досягли встановленого законом
пенсійного віку; ( Абзац другий статті 5 в редакції Закону
N 3483-IV ( 3483-15 ) від 23.02.2006 )
іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за
наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами
України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України.
Стаття 6. Право на матеріальне забезпечення на випадок
безробіття та соціальні послуги
1. Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття
(далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані
особи.
2. Право на забезпечення та соціальні послуги за цим Законом
мають також незастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші
незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку
як безробітних.
( Частина друга статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 662-IV ( 662-15 ) від 03.04.2003, N 3428-IV ( 3428-15 ) від
09.02.2006, N 1014-V ( 1014-16 ) від 11.05.2007; в редакції Закону
N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008 )
3. Громадяни України, які працюють за межами України та не
застраховані в системі соціального страхування на випадок
безробіття країни, в якій вони перебувають, мають право на
забезпечення за цим Законом за умови сплати страховику страхових
внесків, якщо інше не передбачено міжнародним договором України,
згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
4. Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени
творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих
спілок), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності мають
право на забезпечення за цим Законом за умови сплати страховику
страхових внесків.
( Частина четверта статті 6 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008 )
5. Працюючі пенсіонери у разі звернення до державної служби
зайнятості за сприянням у працевлаштуванні мають право на
соціальні послуги щодо пошуку підходящої роботи, перенавчання та
підвищення кваліфікації, а також на інформаційні та консультаційні
послуги, пов'язані з працевлаштуванням.
( Статтю 6 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 799-VI
( 799-17 ) від 25.12.2008 )
Стаття 7. Види забезпечення та соціальні послуги
1. Видами забезпечення за цим Законом є:
допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата
для організації безробітним підприємницької діяльності;
допомога по частковому безробіттю;
матеріальна допомога у період професійної підготовки,
перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;
( Абзац п'ятий частини першої статті 7 виключено на підставі
Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 )
допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи,
яка перебувала на його утриманні.
2. Видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України
"Про зайнятість населення" ( 803-12 ) є:
професійна підготовка або перепідготовка, підвищення
кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах,
у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на
підприємствах, в установах, організаціях;
профорієнтація;
пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у
тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення
додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних;
фінансування організації оплачуваних громадських робіт для
безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з
працевлаштуванням.
У разі необхідності для проходження професійної підготовки
або перепідготовки, підвищення кваліфікації особа:
направляється до закладів охорони здоров'я для проходження
попереднього медичного та наркологічного огляду відповідно до
законодавства;
забезпечується місцем проживання на період проходження
професійної підготовки або перепідготовки, підвищення кваліфікації
та їй компенсуються витрати на проїзд до місця проходження
навчання та у зворотному напрямку в порядку, встановленому
центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної
політики за погодженням з правлінням Фонду загальнообов'язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття.
( Частина друга статті 7 в редакції Законів N 107-VI ( 107-17 )
від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням
Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008,
N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008 )
Стаття 7-1. Профілактика настання страхових випадків
При виникненні страхового ризику Фонд загальнообов'язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття
може здійснювати заходи, спрямовані на запобігання настанню
страхових випадків, у межах коштів, передбачених бюджетом Фонду на
такі цілі.
До профілактичних заходів належать:
фінансування витрат роботодавця на оплату праці працівників,
яких з метою запобігання вивільненню тимчасово переведено за їх
згодою на іншу роботу (до 6 місяців протягом року) за умови
збереження за ними основного місця роботи;
фінансування витрат роботодавця на професійну перепідготовку
або підвищення кваліфікації працівників, щодо яких є загроза
вивільнення у зв'язку з реорганізацією або перепрофілюванням
підприємства, тимчасовим припиненням виробництва, за умови
збереження за працівниками місця роботи;
інші профілактичні заходи, визначені правлінням Фонду.
Порядок здійснення профілактичних заходів, спрямованих на
запобігання настанню страхових випадків, затверджується правлінням
Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування
України на випадок безробіття за погодженням з центральним органом
виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Щодо осіб, які отримують допомогу по частковому безробіттю
відповідно до статей 24-26 цього Закону, не застосовуються
профілактичні заходи, визначені у частині другій цієї статті.
( Закон доповнено статтею 7-1 згідно із Законом N 799-VI
( 799-17 ) від 25.12.2008 )
Розділ II
УПРАВЛІННЯ СТРАХУВАННЯМ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ
Стаття 8. Фонд загальнообов'язкового державного соціального
страхування України на випадок безробіття
1. Фонд загальнообов'язкового державного соціального
страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд)
створюється для управління страхуванням на випадок безробіття,
провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за
використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних
послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом
Фонду.
2. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом,
некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом
забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних
соціальних послуг Фондом.
3. Діяльність Фонду регулюється Основами законодавства
України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування,
Законом України "Про зайнятість населення", цим Законом та
статутом Фонду, який затверджується правлінням Фонду.
4. Фонд не може провадити будь-яку діяльність, крім
передбаченої цим Законом та статутом Фонду.
5. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету
України.
6. Усі застраховані особи є членами Фонду.
Стаття 9. Статут Фонду
У статуті Фонду повинно бути зазначено:
найменування та місцезнаходження Фонду;
напрями діяльності Фонду;
права, обов'язки і відповідальність Фонду;
органи управління Фондом, їх права, обов'язки і
відповідальність;
порядок прийняття рішень правлінням Фонду; перелік питань,
рішення з яких приймаються правлінням Фонду двома третинами від
загальної кількості голосів та обов'язковою більшістю голосів від
кожної сторони;
порядок обрання, повноваження і відповідальність голови
правління Фонду та його заступників, підстави та порядок
позбавлення їх повноважень;
права, обов'язки та відповідальність членів правління Фонду,
порядок їх призначення або обрання (делегування), підстави і
порядок позбавлення їх повноважень та відкликання, у тому числі за
рішенням органу державного нагляду;
функції виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів;
порядок здійснення правлінням Фонду контролю за діяльністю
виконавчої дирекції Фонду;
джерела формування і напрями використання коштів Фонду;
порядок формування та використання резерву коштів Фонду;
порядок фінансування витрат, пов'язаних з виконанням функцій
виконавчої дирекції Фонду, управлінням Фондом, розвитком його
матеріальної та інформаційної бази;
порядок внесення змін до статуту Фонду;
інші положення, які стосуються діяльності Фонду.
Стаття 10. Управління Фондом
1. Управління Фондом здійснюється на паритетній основі
державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців.
2. Управління Фондом здійснюють правління Фонду та виконавча
дирекція Фонду. До складу правління Фонду входять по 15
представників від держави, застрахованих осіб та роботодавців, які
виконують свої обов'язки на громадських засадах.
Представниками держави є представники від центральних органів
виконавчої влади, які призначаються Кабінетом Міністрів України.
Представники застрахованих осіб та роботодавців делегуються
профспілками, їх об'єднаннями та об'єднаннями роботодавців.
Порядок делегування цих представників визначається сторонами
самостійно.
3. Не може представляти сторону особа, яка не є громадянином
України або має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця
судимість не погашена і не знята в установленому законом порядку,
а також особа, яка звільнена з останнього місця роботи з підстав,
передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями
41 і 45 Кодексу законів про працю України ( 322-08 ).
4. Строк повноважень членів правління Фонду становить шість
років і закінчується в день першого засідання нового складу
правління Фонду.
Правління Фонду очолює голова, який обирається з членів
правління Фонду строком на два роки почергово від представників
кожної сторони. Голова правління Фонду має двох заступників, які
разом з головою представляють сторони.
5. Правління Фонду проводить свої засідання відповідно до
затвердженого плану, але не рідше ніж один раз на квартал.
Засідання правління Фонду є правомочним, якщо на ньому
присутні від кожної сторони не менше ніж дві третини її
представників.
Рішення правління Фонду вважається прийнятим, якщо за нього
проголосувала більшість від загальної чисельності членів
правління.
Стаття 11. Повноваження правління Фонду
1. Правління Фонду:
спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду
та її робочих органів, визначає перспективні та поточні завдання
Фонду;
затверджує документи, що регламентують внутрішню діяльність
Фонду, у тому числі виконавчої дирекції Фонду;
обирає голову правління Фонду та його заступників;
розглядає кандидатури на посади керівника виконавчої дирекції
Фонду та його заступників та дає згоду на їх призначення в
установленому порядку;
дає згоду на звільнення в установленому порядку керівника
виконавчої дирекції Фонду та його заступників, а в разі порушення
ними законодавства чи статуту - вносить обов'язкове для врахування
обгрунтоване подання про звільнення;
затверджує бюджет Фонду на поточний рік після встановлення
Верховною Радою України розміру страхових внесків та звіт про його
виконання;
затверджує структуру органів Фонду, граничну чисельність
працівників, видатки на адміністративно-господарські витрати Фонду
(за погодженням із спеціально уповноваженими центральними органами
виконавчої влади у сфері фінансів, праці та соціальної політики);
( Частину першу статті 11 доповнено абзацом восьмим згідно із
Законом N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 )
затверджує порядок використання коштів з окремих видатків
бюджету Фонду;
вирішує поточні питання щодо формування та використання
резерву коштів Фонду;
вносить Кабінету Міністрів України пропозиції про розмір
страхових внесків для подання в установленому порядку Верховній
Раді України на затвердження;
вирішує інші питання діяльності Фонду відповідно до його
статуту.
2. Документи нормативного характеру, які стосуються прав і
обов'язків страхувальників та застрахованих осіб, підлягають
державній реєстрації в порядку, встановленому для реєстрації
нормативно-правових актів органів виконавчої влади.
Стаття 12. Виконавча дирекція Фонду
1. Виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління
Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції
виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби
зайнятості. Директор Державного центру зайнятості центрального
органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики та
його заступники є відповідно керівником та заступниками виконавчої
| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 |
<< Назад |
<<< Главная страница
|
