Бесплатная библиотека законов онлайн
Загрузить Adobe Flash Player

  Главная

  Право Украины

  Конституция

  Кодексы

  Законы

  Указы

  Постановления

  Приказы

  Письма

  Законы других стран

  Законодательство РБ

  Законодательство РФ

  Новости

  Полезные ресурсы

  Контакты

  Новости сайта

  Поиск документа


Полезные ресурсы

- Таможенный кодекс таможенного союза

- Каталог предприятий и организаций СНГ

- Законодательство Республики Беларусь по темам

- Законодательство Республики Беларусь по дате принятия

- Законодательство Республики Беларусь по органу принятия

- Законы Республики Беларусь

- Новости законодательства Беларуси

- Тюрьмы Беларуси

- Законодательство России

- Деловая Украина

- Автомобильный портал

- The legislation of the Great Britain


Правовые новости







НАЙТИ ДОКУМЕНТ


Закон № 168/97-ВР від 03.04.1997

Про податок на додану вартість


Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года

<< Назад | <<< Главная страница

Стр. 10

та сумою,  яка виплачується (підлягає сплаті) особі, яка виставила
такий  товар  на  аукціон  (без  урахування  податку   на   додану
вартість).
 
     При імпортуванні на митну територію України платником податку
культурних цінностей база оподаткування визначається відповідно до
норм пункту 4.3 статті 4 цього Закону.
 
     8-2.4. Норми  пункту  8-2.3  застосовуються  лише у випадках,
якщо дилер придбаває культурні цінності у:
 
     а) особи, не зареєстрованої платником цього податку;
 
     б) платника податку,  якщо  операція  з  поставки  ним  таких
культурних   цінностей   звільняється  від  оподаткування  або  не
підлягає оподаткуванню згідно із статтями 3 або 5 цього Закону;
 
     в) платника податку,  якщо  операція  з  поставки  ним  таких
культурних   цінностей   підпадає  під  оподаткування  у  порядку,
встановленому цією статтею;
 
     г) митному режимі імпорту.
 
     8-2.5. При  експорті  дилером  культурних  цінностей  нульова
ставка податку не застосовується до суми податку,  нарахованого на
маржу, визначену згідно зі статтею 8-2.3 цієї статті.
 
     8-2.6. Платник податку,  який придбаває  у  дилера  культурні
цінності, не має права:
 
     а) включати  до  складу  податкового  кредиту  суму  податку,
нарахованого таким дилером на його маржу;
 
     б) включати  до  розрахунку  бюджетного  відшкодування   суми
податку, нарахованого таким дилером на його маржу.
 
     8-2.7. Дилер  не  має  права  включати  до складу податкового
кредиту:
 
     а) податок на додану вартість,  сплачений  (нарахований)  при
імпорті культурних цінностей;
 
     б) податок на додану вартість,  сплачений (нарахований) таким
дилером на користь платника податку, який не є дилером у розумінні
підпункту "б"  пункту  8-2.2  цієї  статті,  але  поставляє такому
дилеру культурні цінності.
 
     8-2.8. Якщо дилер є платником податку на загальних підставах,
то податковий облік його операцій з культурними цінностями, у тому
числі податковий облік податку на додану вартість, нарахованого на
маржу,   ведеться   окремо   від   загального  податкового  обліку
відповідно до правил, встановлених Міністерством фінансів України.
У  такому  ж  порядку  складається  податкова  звітність  з  цього
податку.
 
     8-2.9. Дилер, який продає культурні цінності згідно з нормами
цієї  статті,  не  має права зазначати у податкових накладних суму
сплаченого (нарахованого) ним податку на маржу, розраховану згідно
з пунктом 8-2.3 цієї статті.
 
     8-2.10. При  продажу культурних цінностей на публічних торгах
(аукціонах) його організатор прирівнюється з  метою  оподаткування
до дилера у розумінні підпункту "б" пункту 8-2.2 цієї статті.
 
     Організатор зобов'язаний надати покупцю податкову накладну із
зазначенням ціни  продажу  товару  на  торгах,  а  також  вартості
комісійних та інших платежів, пов'язаних з таким продажем.
 
     Податкове зобов'язання   організатора  виникає  в  момент  їх
продажу на публічних торгах (аукціонах),  і  операція  з  поставки
культурних цінностей вважається завершеною.
( Закон доповнено статтею 8-2 згідно із Законом N 535-V ( 535-16 )
від 22.12.2006 )
 
     Стаття 9. Реєстрація осіб як платників податку на додану
               вартість
 
     9.1. Центральний  податковий  орган  веде  реєстр   платників
податку.
 
     9.2. Будь-якій особі,  яка реєструється як платник податку на
додану вартість,  присвоюється  індивідуальний  податковий  номер,
який використовується для справляння цього податку.
 
     9.3. Особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2
цього Закону,  зобов'язані зареєструватися як  платник  податку  у
податковому  органі  за  їх місцезнаходженням (місцем проживання).
Форма заяви про реєстрацію  визначається  у  порядку,  визначеному
центральним  податковим органом.  Дані з реєстру платників податку
підлягають  оприлюдненню  в   порядку,   визначеному   центральним
податковим органом.
     Фізичні особи,  які не є суб'єктами господарювання та ввозять
товари  (предмети)  на  митну  територію  України  в  обсягах,  що
підлягають оподаткуванню згідно з митним законодавством, сплачують
податок на  додану  вартість  під  час  перетину  такими  товарами
(предметами)   митного  кордону  України,  без  їх  реєстрації  як
платники цього податку.
 
     9.4. Якщо особа,  на яку   не  поширюється  дія   пункту  2.3
статті 2  цього  Закону,  як  платник податку,  вважає за доцільне
добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам
підпункту  2.2 статті 2 цього Закону,  така реєстрація провадиться
за її заявою.
     Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи  протягом  звітного
податкового  періоду  перевищує  суму,  визначену підпунктом 2.3.1
пункту 2.3 статті 2 цього Закону,  не більше ніж у два рази,  така
особа   зобов'язана   надіслати   податковому   органу  заяву  про
реєстрацію протягом двадцяти календарних днів,  наступних за таким
звітним податковим періодом.
     Якщо особа  укладає  одну  чи  більше  цивільно-правових угод
(договорів),  унаслідок  виконання  яких   планується   здійснення
оподатковуваних   операцій,  обсяг  яких  перевищуватиме  протягом
звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену
підпунктом  2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону,  то така особа
зобов'язана зареєструватися як  платник  цього  податку  до  кінця
такого звітного податкового періоду.
     Особа, що  не  надсилає таку заяву у таких випадках та у такі
строки,  несе відповідальність за ненарахування або несплату цього
податку  на  рівні  зареєстрованого платника без права нарахування
податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
 
     9.5. Заява про реєстрацію направляється на адресу податкового
органу  з  повідомленням  про  вручення  або  вручається  особисто
представником такої  особи  службовій  особі  податкового  органу.
Податковий  орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою)
свідоцтво про податкову реєстрацію  такої  особи  протягом  десяти
днів від дня отримання реєстраційної заяви.
 
     9.6. З  урахуванням положень пункту 9.5 цієї статті заява про
реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу:
     а) особами,     що    підлягають     реєстрації        згідно
з підпунктом  2.3.1  пункту 2.3 статті 2 цього Закону,  не пізніше
двадцятого   календарного   дня   з   моменту   досягнення    суми
оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним пунктом;
     б) особами, які підлягають податковій реєстрації у зв'язку із
здійсненням ними  операцій,  визначених  у  підпунктах 2.3.2-2.3.4
пункту 2.3 та пункті 2.4 статті 2 цього Закону,  не пізніше ніж за
двадцять календарних днів до початку здійснення таких операцій;
     в) особами,  що прийняли добровільне рішення  про  реєстрацію
платниками  податку,  не  пізніше  двадцяти  календарних  днів  до
початку податкового періоду,  з  якого  такі  особи  вважатимуться
платниками  цього податку та матимуть право на податковий кредит і
виписку податкових накладних.
     Форми заяви  про  реєстрацію  та  свідоцтва  про   реєстрацію
визначаються центральним податковим органом.
 
     9.7. Копії  свідоцтва  про реєстрацію,  засвідчені податковим
органом,  мають бути розміщені в доступних  для  огляду  місцях  у
приміщенні   платника   податку   та  в  усіх  його  відокремлених
підрозділах.
     Правила такого розміщення та  відповідальність  за  порушення
цих правил встановлюються центральним податковим органом.
 
     9.8. Реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у
випадках, якщо:
     а) платник податку,  який до місяця,  в якому подається заява
про  анулювання реєстрації,  є зареєстрованим згідно з положеннями
підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону  більше  двадцяти
чотирьох календарних місяців,  включаючи місяць реєстрації, та має
за  останні  дванадцять  поточних   календарних   місяців   обсяги
оподатковуваних    операцій,   менші   за   визначені   зазначеним
підпунктом;
     б) ліквідаційна   комісія   платника   податку,   оголошеного
банкрутом,  закінчує  роботу  або  платник податку ліквідується за
власним бажанням чи за рішенням суду (фізична  особа  позбувається
статусу суб'єкта господарювання);
     в) особа,  зареєстрована як платник податку,  реєструється як
платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених  систем
оподаткування,  які  визначають  особливий  порядок нарахування чи
сплати  податку  на  додану  вартість,  відмінний  від   тих,   що
встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього
податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;
     г) зареєстрована як платник податку особа  обирає  відповідно
до  цього  Закону  спеціальний  режим  оподаткування  за ставками,
іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 8-1 цього Закону;
     ґ) особа,  зареєстрована  як  платник   податку,   не   надає
податковому  органу декларації з цього податку протягом дванадцяти
послідовних  податкових  місяців   або   подає   таку   декларацію
(податковий  розрахунок),  яка  (який)  свідчить  про  відсутність
оподатковуваних  поставок  протягом  такого  періоду,  а  також  у
випадках,  визначених  законодавством  стосовно порядку реєстрації
суб'єктів господарювання.
     Анулювання   реєстрації     на     підставах,      визначених
у підпункті  "а"  цього  пункту,  здійснюється  за заявою платника
податку.
     Анулювання реєстрації на підставах,  визначених у  підпунктах
"б"-"ґ" цього пункту,  здійснюється  за  ініціативою  відповідного
податкового органу або такої особи.
     У разі анулювання реєстрації  платник  податку  позбавляється
права  на  нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного
відшкодування,  але у строки,  визначені законом,  є  зобов'язаним
погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього
податку,  що  виникли  до  такого  анулювання,  за  їх  наявності,
незалежно  від того,  чи буде така особа залишатися зареєстрованою
як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.
     У разі якщо  за  наслідками  останнього  податкового  періоду
особа  має  право  на  отримання  бюджетного  відшкодування,  таке
відшкодування надається протягом строків,  визначених цим Законом,
незалежно  від того,  чи буде така особа залишатися зареєстрованою
як платник цього  податку  на  дату  отримання  такого  бюджетного
відшкодування,   чи   ні.  Це  правило  не  поширюється  на  осіб,
зазначених у підпункті "в" цього пункту.
     Податковий орган не може відмовити в анулюванні реєстрації  у
разі існування підстав,  визначених  у  підпунктах  "а"-"б"  цього
пункту, та зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання
реєстрації на підставах,  визначених у  підпунктах  "в"-"г"  цього
пункту.
     Рішення про анулювання реєстрації за заявою платника  податку
приймається  у  строки,  визначені  цією  статтею  для  податкової
реєстрації.
     Платник податку  зобов'язаний  повернути  податковому  органу
реєстраційне свідоцтво:
     якщо анулювання   реєстрації   здійснюється   за  ініціативою
платника податку, - разом із наданням заяви про таке анулювання;
     якщо анулювання  реєстрації   здійснюється   за   ініціативою
податкового органу,  - протягом двадцяти календарних днів від  дня
прийняття  рішення  про  анулювання.  У  цьому  випадку затримка у
поверненні такого свідоцтва прирівнюється до  затримки  у  наданні
податкової звітності з цього податку.
     При анулюванні  реєстрації   останнім   податковим   періодом
вважається  період,  який  розпочинається  від дня,  наступного за
останнім днем попереднього податкового  періоду,  та  закінчується
днем такого анулювання.
     Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації
знаходяться товарні залишки або основні фонди,  стосовно яких  був
нарахований  податковий  кредит у минулих або поточному податкових
періодах,  зобов'язаний визнати умовний продаж  таких  товарів  за
звичайними  цінами  та  відповідно збільшити суму своїх податкових
зобов'язань за  наслідками  податкового  періоду,  протягом  якого
відбувається таке анулювання.
( Стаття 9 із змінами, внесеними згідно із Законами N 25/98-ВР від
15.01.98,   N   277-XIV  (  277-14  )  від  20.11.98,  N  1955-III
(   1955-14   )  від  14.09.2000;  в  редакції  Закону  N  2505-IV
( 2505-15 ) від 25.03.2005 )
 
     Стаття 10. Особи, відповідальні за нарахування, утримання
                та сплату (перерахування) податку до бюджету
 
(  Дію  пункту 10.1 зупинено до 1 січня 2009 року в частині сплати
до  бюджету  податку  на  додану вартість щодо операцій з поставки
товарів  (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію
(крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із
власної  сільськогосподарської  сировини,  за  винятком операцій з
поставки  переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що
здійснюються  сільськогосподарськими  товаровиробниками  незалежно
від  організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума,
одержана  від  поставки  сільськогосподарської  продукції власного
виробництва  та  продуктів  її  переробки  за  попередній  звітний
(податковий)  рік,  становить не менше 50 відсотків загальної суми
валового доходу підприємства - див. пункт 11.29 цього Закону )
     10.1. Особами,  відповідальними за нарахування,  утримання та
сплату (перерахування) податку до бюджету, є:
     а) платники податку, визначені у статті 2 цього Закону;
     б) митний  орган при справлянні податку з осіб,  визначених у
пункті 2.4 статті 2 цього Закону;
     в) у разі   якщо   сплата   податку   особами,    визначеними
у пункті 2.4 статті 2 цього Закону,  розстрочується шляхом надання
податкового векселя,   -   платник   податку,   який  надав  такий
податковий вексель;
     г) при  наданні   послуг   нерезидентом   -   його   постійне
представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі
послуги,  якщо місце надання таких послуг  знаходиться  на  митній
території України;
     д) платники податку,  визначені підпунктом 2.3.4  пункту  2.3
статті  2  цього  Закону,  що  здійснюють  операції  з  реалізації
конфіскованого майна.
 
(  Дію  пункту 10.2 зупинено до 1 січня 2009 року в частині сплати
до  бюджету  податку  на  додану вартість щодо операцій з поставки
товарів  (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію
(крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із
власної  сільськогосподарської  сировини,  за  винятком операцій з
поставки  переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що
здійснюються  сільськогосподарськими  товаровиробниками  незалежно
від  організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума,
одержана  від  поставки  сільськогосподарської  продукції власного
виробництва  та  продуктів  її  переробки  за  попередній  звітний
(податковий)  рік,  становить не менше 50 відсотків загальної суми
валового доходу підприємства - див. пункт 11.29 цього Закону )
     10.2. Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г",
"д"   пункту   10.1   цієї   статті,  відповідають  за  дотримання
достовірності та своєчасності визначення сум податку,  а також  за
повноту  та  своєчасність  його  внесення до бюджету відповідно до
закону.  Особа,  яка згідно з вимогами пункту 2.2 статті  2  цього
Закону  мала  зареєструватися платником податку,  але не здійснила
таку реєстрацію,  несе обов'язки з  нарахування  та  сплати  цього
податку,  а  також  відповідальність  за  його  ненарахування  або
несплату на рівні особи,  зареєстрованої як платник  податку,  без
права  виписки  податкової  накладної  та  нарахування податкового
кредиту.
 
     10.3. Платники податку, визначені у пункті 2.4 статті 2 цього
Закону,  відповідають  за дотримання правил надання інформації для
розрахунку бази оподаткування (суми податку,  належного до сплати)
особі, визначеній у підпункті "б" пункту 10.1 цієї статті.
 
     10.4. Контроль   за   правильністю   нарахування   та  сплати
(перерахування)  податку  до  бюджету   здійснюється   відповідним
податковим  органом,  а при імпорті товарів із сплатою податку при
його митному оформленні - відповідним митним органом за правилами,
встановленими спільним рішенням центральних податкового та митного
органів.
 
     10.5. Суми податку,  нараховані  митним  органом,  підлягають
зарахуванню платниками податку безпосередньо на рахунки державного
бюджету (державного казначейства).
     Авальований  вексель,  виданий  імпортером  товарів (супутніх
послуг), є засобом забезпечення їх доставки до митниць призначення
та  належної сплати податку до бюджету. ( Абзац другий пункту 10.5
статті 10 в редакції Закону N 2771-IV ( 2771-15 ) від 07.07.2005 )
 
     10.6. Форми декларації  та  податкових  розрахунків  з  цього
податку встановлюються відповідно до закону.
(  Стаття  10 із змінами, внесеними згідно із Законами N 550/97-ВР
від  26.09.97, N 644/97-ВР від 19.11.97, N 794/97-ВР від 30.12.97,
N  25/98-ВР  від  15.01.98,  N  277-XIV  (  277-14 ) від 20.11.98,
N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000; в редакції Закону N 2505-IV
( 2505-15 ) від 25.03.2005 )
 
     Стаття 11. Прикінцеві положення
 
     11.1. Закон України "Про податок на додану вартість"  набирає
чинності з 1 жовтня 1997 року. ( Пункт 11.1 статті 11 із  змінами,
внесеними згідно із Законами N 403/97-ВР від 27.06.97, N 460/97-ВР
від 16.07.97 )
     У  разі  коли  за договорами, укладеними до набрання чинності
цим Законом,  які передбачали здійснення операцій,  звільнених від
оподаткування згідно з підпунктами "г",  "д"  пункту  1  статті  5
Декрету Кабінету  Міністрів  України  "Про  податок  на  добавлену
вартість" (   14-92   ),  було  здійснено  витрати  або  проведено
розрахунки до моменту прийняття цього Закону, платники податку, що
є сторонами таких договорів,  оподатковують такі операції за таким
договором згідно з правилами, встановленими зазначеним Декретом.
(  Пункт  11.1  статті  11  доповнено  абзацом  згідно  із Законом
N 550/97-ВР від 26.09.97 )
 
     11.2. До  приведення інших законодавчих актів у відповідність
з нормами цього Закону вони діють  у  частині,  що  не  суперечить
цьому Закону.
 
     11.3. Визнати  таким,  що  втратив чинність,  Декрет Кабінету
Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 14-92 "Про податок  на
добавлену вартість"  (Відомості  Верховної Ради України,  1993 р.,
N 10,  ст.78,  N 26,  ст.281,  N 34,  ст.356,  N 49, ст.458, N 50,
ст.471; 1994 р.,  N 20,  ст.  120,  N 22,  ст.149,  N 27, ст. 220;
1995 р.,  N 44,  ст.318;  1996 р.,  N 25,  ст. 101, N 27, ст. 128,
N 31,  ст.  147,  N 41,  ст.ст.  190,  192).
 
     11.4. Зміни порядку оподаткування податком на додану вартість
можуть  здійснюватися  лише  шляхом  внесення змін до цього Закону

| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 | Стр.11 | Стр.12 |



<< Назад | <<< Главная страница

Разное

При полном или частичном использовании материалов сайта ссылка на pravo.levonevsky.org обязательна

© 2006-2017г. www.levonevsky.org

TopList

Законодательство Беларуси и других стран

Законодательство России кодексы, законы, указы (избранное), постановления, архив

Законодательство Украины кодексы, законы, указы, постановления, приказы, письма


Законодательство Республики Беларусь по дате принятия:

2013 2012 2011 2010 2009 2008 2007 2006 2005 2004 2003 2002 2001 2000 до 2000 года

Защита прав потребителя
ЗОНА - специальный проект

Бюллетень "ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬ" - о предпринимателях.



Новые документы




NewsBY.org - News of Belarus

UK Laws - Legal Portal

Legal portal of Belarus

Valery Levaneuski. Personal website of the Belarus politician, the former political prisoner