НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Закон № 334/94-ВР від 28.12.1994Про оподаткування прибутку підприємств
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
Стр. 17
послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного
забезпечення. ( Підпункт "й" пункту 13.1 статті 13 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 793/97-ВР від 30.12.97 )
13.2. Резидент або постійне представництво нерезидента, що
здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи
будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України,
отриманого таким нерезидентом від провадження господарської
діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в
гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6,
зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у
пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх
суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої
виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які
набрали чинності.
( Пункт 13.2 статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 977-XIV ( 977-14 ) від 15.07.99, N 349-IV ( 349-15 ) від
24.12.2002 )
13.3. ( Абзац перший пункту 13.3 статті 13 виключено на
підставі Закону N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 )
Прибутки нерезидентів, отримані у вигляді доходів на
безпроцентні (дисконтні) облігації чи казначейські зобов'язання,
оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10
цього Закону, у такому порядку: ( Абзац другий пункту 13.3 статті
13 із змінами, внесеними згідно із Законами N 349-IV ( 349-15 )
від 24.12.2002, N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 )
базою оподаткування є прибуток, який розраховується як
різниця між номінальною вартістю безпроцентних (дисконтних) цінних
паперів, сплаченою (нарахованою) їх емітентом, та ціною їх
придбання на первинному чи вторинному фондовому ринку;
з метою здійснення податкового контролю придбання або продаж
зазначених у цьому пункті цінних паперів може здійснюватися від
імені та за рахунок нерезидента виключно його постійним
представництвом або резидентом, який працює від імені, за рахунок
та за дорученням такого нерезидента;
зазначені резидент або постійне представництво нерезидента
несуть відповідальність за повне та своєчасне нарахування та
внесення до бюджету податків, утриманих при виплаті нерезиденту
доходів від володіння процентними або безпроцентними (дисконтними)
цінними паперами. Центральний податковий орган України встановлює
порядок надання резидентами або постійними представництвами
нерезидента розрахунку податкових зобов'язань нерезидентів та
звітів про утримання та внесення до відповідного бюджету податків,
встановлених цією статтею.
Резиденти, які працюють від імені, за рахунок та за
дорученням нерезидента на ринку процентних або безпроцентних
(дисконтних) облігацій чи казначейських зобов'язань, самостійно
подають податковому органу за місцем свого розташування звіт про
утримання та внесення до відповідного бюджету податків,
встановлених цією статтею.
13.4. Не підлягають оподаткуванню доходи, отримані
нерезидентами, у вигляді процентів або доходу (дисконту) на
державні цінні папери, продані (розміщені) нерезидентам за межами
території України через уповноважених агентів - нерезидентів, або
процентів, сплачених нерезидентам за отримані Україною позики
(кредити або державні зовнішні запозичення), які відображаються у
Державному бюджеті України чи кошторисі Національного банку
України.
13.5. Сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за
договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у
джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. ( Абзац
перший пункту 13.5 статті 13 в редакції Закону N 1957-IV
( 1957-15 ) від 01.07.2004 )
При цьому:
базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту;
особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його
до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від
того, чи є він платником цього податку чи ні, а також чи є він
суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.
( Пункт 13.5 статті 13 в редакції Закону N 349-IV ( 349-15 ) від
24.12.2002 )
13.6. Страховики (інші резиденти), які здійснюють виплати у
межах договорів страхування або перестрахування ризиків (у тому
числі страхування життя) на користь нерезидентів, зобов'язані
оподатковувати суми такого страхування або перестрахування таким
чином:
при укладенні договорів страхування або перестрахування
ризику безпосередньо із страховиками та
перестраховиками-нерезидентами, рейтинг фінансової надійності
(стійкості) яких відповідає вимогам, установленим спеціально
уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків
фінансових послуг (у тому числі через або за посередництвом
перестрахових брокерів, які в порядку, визначеному таким
уповноваженим органом, підтверджують, що перестрахування здійснено
у перестраховика, рейтинг фінансової надійності (стійкості) якого
відповідає вимогам, установленим зазначеним уповноваженим
органом), а також при укладенні договорів перестрахування з
обов'язкового страхування цивільної відповідальності оператора
ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок
ядерного інциденту, - за ставкою 0 відсотків; ( Абзац другий
пункту 13.6 статті 13 в редакції Закону N 398-V ( 398-16 ) від
30.11.2006 )
в інших випадках - за ставкою 12 відсотків від суми таких
виплат за власний рахунок у момент здійснення перерахування таких
виплат. ( Абзац третій пункту 13.6 статті 13 в редакції Закону
N 398-V ( 398-16 ) від 30.11.2006 )
Резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам від наданих
рекламних послуг на території України, сплачують податок за
ставкою 20 відсотків від суми таких виплат за власний рахунок.
( Пункт 13.6 статті 13 в редакції Законів N 349-IV ( 349-15 ) від
24.12.2002, N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 )
( Пункт 13.7 статті 13 виключено на підставі Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 )
13.8. Суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою
діяльність на території України через постійне представництво,
оподатковуються у загальному порядку. При цьому таке постійне
представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника
податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого
нерезидента.
У разі якщо нерезидент здійснює свою діяльність не лише в
Україні, а й за її межами і при цьому не визначає прибуток від
своєї діяльності, що проводиться ним через постійне представництво
в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні,
визначається на підставі складення нерезидентом відокремленого
балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з
податковим органом за місцезнаходженням постійного представництва.
У разі неможливості шляхом прямого підрахування визначити
прибуток, одержаний нерезидентами з джерелом його походження з
України, оподатковуваний прибуток визначається податковим органом
як різниця між валовим доходом та валовими витратами, визначеними
шляхом застосування до суми одержаного (нарахованого) валового
доходу коефіцієнта 0,7.
13.9. Резиденти, які надають агентські, довірчі, комісійні та
інші подібні послуги з продажу чи придбання товарів (робіт,
послуг) за рахунок і на користь нерезидента (включаючи укладення
договорів з іншими резидентами від імені і на користь
нерезидента), утримують і перераховують до відповідного бюджету
податок з доходу, одержаного таким нерезидентом із джерел в
Україні, визначений у порядку, передбаченому для оподаткування
прибутків нерезидентів, що здійснюють свою діяльність на території
України через постійне представництво. При цьому такі резиденти не
підлягають додатковій реєстрації у податкових органах як платники
податку на прибуток.
( Абзац другий пункту 13.9 статті 13 виключено на підставі
Закону N 393-XIV ( 393-14 ) від 14.01.99 ) Зазначені у цій статті
види податку на прибуток, крім податку на репатріацію,
встановленого пунктом 13.2, є частиною внутрішнього податку на
прибуток підприємств, і їх ставка не регулюється міжнародними
угодами з питань уникнення подвійного оподаткування, які регулюють
ставки податку на репатріацію доходів.
( Встановити, що абзац другий пункту 13.9 статті 13 цього Закону
не застосовується до доходів та витрат, отриманих і проведених з 1
липня 1997 року згідно із Законом N 393-XIV ( 393-14 ) від
14.01.99 )
( Стаття 13 в редакції Закону N 639/97-ВР від 18.11.97 )
Стаття 14. Оподаткування виробників сільськогосподарської
продукції
14.1. Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво
сільськогосподарської продукції, сплачують податок на прибуток у
порядку і в розмірах, передбачених цим Законом, за підсумками
звітного податкового року.
Валові доходи і витрати підприємств - виробників
сільськогосподарської продукції, утримані (понесені) протягом
звітного податкового року, підлягають індексуванню виходячи з
офіційного індексу інфляції за період від місяця, наступного за
місяцем понесення таких витрат (отримання доходів), до кінця
звітного податкового року.
Сума нарахованого податку зменшується на суму податку на
землю, що використовується у сільськогосподарському виробничому
обороті.
( Абзац четвертий пункту 14.1 статті 14 виключено на підставі
Закону N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 )
14.2. Дія пункту 14.1 цієї статті не поширюється на
підприємства, основною діяльністю яких є виробництво та/або
продаж продукції квітково-декоративного рослинництва, дикорослих
рослин, диких тварин і птахів, риби (крім риби, виловленої у
річках та закритих водоймах), хутряних товарів, лікеро-горілчаних
виробів, пива, вина і виноматеріалів (крім виноматеріалів, що
продаються для подальшої переробки), які оподатковуються у
загальному порядку.
( Пункт 14.2 статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 639/97-ВР від 18.11.97 )
14.3. У разі продажу товарів, безпосередньо пов'язаних з
технологічними процесами виробництва сільськогосподарської
продукції, виробникам такої сільськогосподарської продукції на
умовах товарного кредиту, валові доходи кредитора збільшуються у
податковому періоді, на який відповідно до умов такого кредитного
договору припадає строк здійснення розрахунків з позичальником.
У разі якщо об'єктом такого товарного кредиту є товари,
витрати на які включаються до складу валових витрат, датою
збільшення валових витрат позичальника є дата здійснення
розрахунків щодо погашення заборгованості по такому товарному
кредиту.
Якщо об'єктом такого товарного кредиту є товари, витрати на
які відповідно до статті 8 цього Закону підлягають амортизації,
датою збільшення балансової вартості відповідної групи основних
фондів є дата здійснення позичальником розрахунків щодо погашення
заборгованості по такому товарному кредиту.
( Статтю 14 доповнено пунктом 14.3 згідно із Законом N 639/97-ВР
від 18.11.97 )
Стаття 15. Порядок внесення змін до Закону
Ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт
оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку,
строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть
встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього
Закону.
Стаття 16. Порядок нарахування та строки сплати податку
16.1. Платники податку самостійно визначають суми податку, що
підлягають сплаті.
16.2. Податок на прибуток нараховується за ставкою,
визначеною статтею 10 цього Закону, від прибутку, що підлягає
оподаткуванню, розрахованому згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з
урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.9 та
статей 6 та 13 цього Закону.
( Пункт 16.2 статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 )
16.3. Платник податку, який здійснює діяльність, що підлягає
патентуванню відповідно до Закону України "Про патентування деяких
видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ), зобов'язаний
окремо визначати податок на прибуток від кожного окремого виду
такої діяльності та окремо визначати податок на прибуток від іншої
діяльності. З цією метою такі платники податку ведуть окремий
облік:
валових доходів, отриманих від здійснення діяльності, що
підлягає патентуванню;
валових витрат, понесених у зв'язку із здійсненням такої
діяльності;
балансової вартості товарів, матеріалів, сировини,
комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у
незавершеному виробництві та залишках готової продукції (далі
- запаси), які використовуються для здійснення діяльності, що
підлягає патентуванню. При цьому балансова вартість таких запасів
не бере участі у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості
згідно із пунктом 5.9 статті 5 цього Закону, для визначення
об'єкта оподаткування від іншої діяльності;
амортизаційних відрахувань, нарахованих на відповідну групу
основних фондів, що використовуються для здійснення діяльності, що
підлягає патентуванню.
У разі якщо основні фонди використовуються як для здійснення
діяльності, що підлягає патентуванню, так і для іншої діяльності,
то з метою визначення об'єкта оподаткування для різних видів
діяльності, застосовується метод пропорційного розподілу суми
амортизаційних відрахувань залежно від питомої ваги доходів, що
припадає на кожний вид діяльності. За цим методом валовий дохід
платника податку, одержаний за окремим видом діяльності, що
підлягає патентуванню, підлягає зменшенню на частку загальної суми
нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду, як сума
доходу, одержаного за окремим видом діяльності, що підлягає
патентуванню, відноситься до загальної суми валового доходу.
Аналогічно відбувається розподіл валових витрат, що одночасно
пов'язані як з діяльністю, що підлягає патентуванню, так і з іншою
діяльністю.
Податок з прибутку, отриманого від діяльності, яка підлягає
патентуванню відповідно до Закону України "Про патентування деяких
видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ), підлягає сплаті до
бюджету у сумі, визначеній відповідно до цього Закону, зменшений
на вартість придбаних торгових патентів для здійснення цього виду
діяльності.
( Пункт 16.3 статті 16 в редакції Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від
25.03.2005 )
16.4. Податок за звітний період сплачується його платником
до відповідного бюджету у строк, визначений законом для
квартального податкового періоду. ( Абзац перший пункту 16.4
статті 16 в редакції Закону N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 )
Платники податку у строки, визначені законом, подають до
податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний
період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного
значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі
його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При
цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку
подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року -
повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним
податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради
України, що відповідає за проведення податкової політики. ( Абзац
другий пункту 16.4 статті 16 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності з
1 квітня 2001 року, в редакції Закону N 349-IV ( 349-15 ) від
24.12.2002 )
У разі коли платник податку вважає за доцільне роз'яснити
окремі результати фінансово-господарської діяльності, зазначені у
податковій декларації з цього податку, такий платник податку може
надіслати податковому органу таке пояснення, складене у довільній
формі. Податковий орган не може вимагати надання форм звітності чи
обліку, прямо не передбачених цим Законом, у тому числі складених
за правилами бухгалтерської звітності, інших, не передбачених цим
Законом, балансів чи звітності. Статистична та бухгалтерська
звітність подається органам державної статистики згідно із
законом. Крім того, бухгалтерська звітність подається
підприємствами органам, до сфери управління яких вони належать,
згідно із законом. Це правило поширюється також на будь-які інші
податки, збори (обов'язкові платежі), включені до системи
оподаткування. У зв'язку з цим платник податку не несе податкової
відповідальності за затримку, неподання або неповне подання
бухгалтерської звітності. ( Абзац третій пункту 16.4 статті 16 в
редакції Законів N 639/97-ВР від 18.11.97 N 349-IV ( 349-15 ) від
24.12.2002 )
Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво
сільськогосподарської продукції, подають декларацію про прибуток у
строки, визначені законом для річного податкового періоду, за
формою, що встановлюється центральним податковим органом України.
( Абзац четвертий пункту 16.4 статті 16 в редакції Закону
N 793/97-ВР від 30.12.97, із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності з
1 квітня 2001 року )
Для цілей оподаткування до підприємств, основною діяльністю
яких є виробництво сільськогосподарської продукції, відносяться
підприємства, валовий доход яких від продажу сільськогосподарської
продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий)
рік перевищує п'ятдесят відсотків загальної суми валового доходу.
( Абзац п'ятий пункту 16.4 статті 16 в редакції Закону
N 793/97-ВР від 30.12.97 )
У разі, якщо за звітний (податковий) рік валовий доход таких
підприємств від продажу сільськогосподарської продукції не
перевищує п'ятдесяти відсотків загальної суми валового доходу,
прибуток таких підприємств від продажу продукції (робіт, послуг),
що не відноситься до сільськогосподарської продукції,
оподатковується у загальному порядку. ( Абзац шостий пункту 16.4
статті 16 в редакції Закону N 793/97-ВР від 30.12.97 )
( Пункт 16.5 статті 16 виключено на підставі Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 )
( Пункт 16.6 статті 16 виключено на підставі Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 )
( Пункт 16.7 статті 16 виключено на підставі Закону
N 639/97-ВР від 18.11.97 )
| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 | Стр.11 | Стр.12 | Стр.13 | Стр.14 | Стр.15 | Стр.16 | Стр.17 | Стр.18 | Стр.19 |
<< Назад |
<<< Главная страница
|
