НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Закон № 3759-XII від 21.12.1993Про телебачення і радіомовлення
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
Стр. 6
Національною радою відповідно до заяви про видачу ліцензії, але не
менш як:
для ефірного мовлення та багатопрограмного мовлення в
багатоканальних телемережах - на 7 років;
для супутникового, проводового, кабельного мовлення - на 10
років.
2. Після закінчення строку дії ліцензія на мовлення втрачає
чинність, за винятком випадків, коли вчасно подана ліцензіатом
заява про продовження дії ліцензії на мовлення не була розглянута
Національною радою у визначені цим законом строки. У цих випадках
ліцензія залишається чинною до прийняття Національною радою
рішення про продовження дії ліцензії або про відмову у продовженні
дії ліцензії відповідно до вимог цього Закону.
Стаття 37. Анулювання ліцензії на мовлення
1. Анулювання ліцензії на мовлення здійснюється Національною
радою у випадках, передбачених цим Законом.
2. Національна рада анулює ліцензію на мовлення на підставі:
а) клопотання ліцензіата про анулювання ліцензії;
б) рішення про скасування державної реєстрації ліцензіата;
в) несплати ліцензіатом ліцензійного збору у строки,
встановлені відповідно до вимог цього Закону;
г) відсутності передбаченого ліцензією мовлення протягом року
від дня видачі ліцензії;
ґ) рішення суду про втрату чинності ліцензії на мовлення.
3. Національна рада приймає вмотивоване рішення про
анулювання ліцензії на мовлення протягом 15 робочих днів з дати
надходження документів щодо наявності зазначених підстав для
анулювання. Рішення Національної ради про анулювання ліцензії може
бути оскаржено у судовому порядку.
4. Національна рада письмово повідомляє про анулювання
ліцензії ліцензіата та відповідних операторів телекомунікацій у
триденний термін з дня прийняття рішення про анулювання ліцензії
на мовлення, якщо це рішення не оскаржено у судовому порядку. У
разі оскарження рішення Національної ради до суду Національна рада
письмово повідомляє про анулювання ліцензії ліцензіата та
відповідних операторів телекомунікацій у триденний термін з дня
набрання рішенням суду про анулювання ліцензії законної сили.
5. Національна рада може звертатися до суду про анулювання
ліцензії на мовлення на підставі:
а) факту передачі ліцензії іншій юридичній або
фізичній особі-неліцензіату з метою проведення нею інформаційної
діяльності;
б) факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення
ліцензії у зв'язку з організаційними змінами статусу та умов
діяльності ліцензіата;
в) факту невиконання розпоряджень про усунення порушень
законодавства та ліцензійних вимог;
г) факту відмови ліцензіата у проведенні працівниками
Національної ради перевірки його діяльності відповідно до вимог
законодавства України;
ґ) факту невідповідності ліцензіата визначеним статтею 12
цього Закону вимогам щодо заснування телерадіоорганізацій,
обмеження частки власності іноземних фізичних та юридичних осіб в
акціонерному або статутному фонді телерадіоорганізації, а також до
установчих і статутних документів телерадіоорганізації.
6. Виконання рішення суду про анулювання ліцензії на мовлення
здійснюється у загальному порядку відповідно до вимог
законодавства.
Стаття 38. Державна реєстрація та ведення Державного реєстру
телерадіоорганізацій України
1. Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на
мовлення, підлягають державній реєстрації як суб'єкти
інформаційної діяльності.
2. Телерадіоорганізації, які не мають ліцензій на мовлення,
можуть зареєструватися як суб'єкти інформаційної діяльності за
власним бажанням.
3. Студії-виробники, які не мають ліцензій на мовлення,
можуть зареєструватися як суб'єкти інформаційної діяльності за
власним бажанням.
4. Державна реєстрація суб'єктів господарювання як суб'єктів
інформаційної діяльності здійснюється Національною радою.
5. Державна реєстрація суб'єктів господарювання, які отримали
ліцензії на мовлення, здійснюється шляхом внесення відповідних
даних до Державного реєстру телерадіоорганізацій України у
триденний строк з дня видачі ліцензії на мовлення.
6. Державна реєстрація студії-виробника, який не має ліцензії
на мовлення, здійснюється на підставі заяви керівника
студії-виробника шляхом внесення відповідних даних до Державного
реєстру телерадіоорганізацій України та видачі свідоцтва про
державну реєстрацію.
7. Форма заяви визначається Національною радою. У заяві
вказуються такі реєстраційні відомості:
а) назва телерадіоорганізації;
б) позивні, логотип, товарний знак (за наявності);
в) програмні цілі або тематична спрямованість;
г) юридична та поштова адреси телерадіоорганізації;
ґ) контактні телефони, електронна адреса.
8. До заяви про державну реєстрацію додаються належним чином
засвідчені копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної
особи, статуту, довідки місцевого органу Державного комітету
статистики України про включення телерадіоорганізації до Єдиного
державного реєстру підприємств і організацій України.
9. Національна рада може відмовити в розгляді заяви про
внесення до Державного реєстру телерадіоорганізацій України, якщо
заява не відповідає вимогам цього Закону. У разі відмови в
розгляді заяви Національна рада у триденний термін після отримання
заяви повідомляє про це заявника з обов'язковим зазначенням причин
відмови.
10. Протягом трьох робочих днів після отримання заяви
Національна рада вносить телерадіоорганізацію до Державного
реєстру телерадіоорганізацій України і не пізніше ніж через
тиждень після внесення до цього реєстру видає телерадіоорганізації
свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка. За
оформлення свідоцтва про державну реєстрацію справляється плата в
розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яка
зараховується на поточний рахунок Національної ради.
11. Державний реєстр телерадіоорганізацій України веде
Національна рада. До зазначеного реєстру вносяться дані про
телерадіоорганізації, які отримали ліцензії на мовлення або
зареєструвалися як суб'єкти інформаційної діяльності в порядку,
визначеному цим Законом.
12. Стосовно телерадіоорганізацій, які отримали ліцензію
(ліцензії) на мовлення, до Державного реєстру телерадіоорганізацій
України вносяться такі відомості:
а) назва телерадіоорганізації;
б) позивні, логотип, товарний знак (за наявності);
в) програмні цілі або тематична спрямованість;
г) юридична та поштова адреси телерадіоорганізації;
ґ) контактні телефони, електронна адреса;
д) про власників і засновників телерадіоорганізації
відповідно до вимог статті 24 цього Закону;
е) про особовий склад керівних та наглядових органів
телерадіоорганізації відповідно до вимог статті 24 цього Закону;
є) дата і номер рішення про видачу ліцензії на мовлення;
ж) серія та номер ліцензії;
з) строк дії ліцензії;
и) вид (види) мовлення, обсяги мовлення і час мовлення;
і) територіальні характеристики мовлення
(загальнонаціональне, регіональне або місцеве з визначенням
відповідних областей, районів і населених пунктів);
ї) про переоформлення ліцензії, внесення змін до ліцензії,
видачу її копії або дубліката;
й) про продовження ліцензії;
к) про накладання на телерадіоорганізацію штрафних санкцій
відповідно до вимог цього Закону;
л) дата і номер рішення про визнання ліцензії недійсною та
про її анулювання.
13. Відомості, зазначені у частині дванадцятій цієї статті,
вносяться до Державного реєстру телерадіоорганізацій України
протягом трьох робочих днів після видачі (продовження, внесення
змін, видачі дубліката, анулювання) ліцензії на мовлення.
14. Доступ до Державного реєстру телерадіоорганізацій України
є вільним. Порядок користування зазначеним реєстром і розмір плати
за надання письмової інформації щодо даних цього реєстру
встановлюються Національною радою. Національна рада розміщує
відомості Державного реєстру телерадіоорганізацій України на
веб-сайті та двічі на рік публікує їх в офіційному бюлетені
Національної ради.
Р о з д і л IV
ТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІОМОВЛЕННЯ В БАГАТОКАНАЛЬНИХ ТЕЛЕМЕРЕЖАХ.
СИСТЕМИ КОЛЕКТИВНОГО ПРИЙОМУ. РЕТРАНСЛЯЦІЯ
Стаття 39. Мовлення в багатоканальних телемережах
1. Багатоканальні телемережі як телекомунікаційні мережі
створюються, реєструються, обслуговуються і захищаються відповідно
до вимог Закону України "Про телекомунікації" ( 1280-15 ).
2. Для розповсюдження телерадіопрограм та передач у
багатоканальній телемережі суб'єкти господарювання повинні
отримати відповідну ліцензію Національної ради.
3. Право на розповсюдження телерадіопрограм у багатоканальних
телемережах мають виключно:
а) телерадіоорганізації, що отримали ліцензії на мовлення з
використанням ресурсу багатоканальної телемережі відповідно до
вимог статті 23 цього Закону;
б) суб'єкти господарювання, яким Національна рада видала
ліцензію провайдера програмної послуги.
4. Телерадіоорганізації здійснюють мовлення з використанням
ресурсу багатоканальної телемережі відповідно до умов ліцензії на
мовлення та угоди з оператором багатоканальної телемережі.
5. Провайдери програмної послуги використовують
багатоканальну телемережу на підставі ліцензії провайдера
програмної послуги та відповідної угоди з оператором
багатоканальної телемережі.
6. Оператор багатоканальної телемережі може сам надавати
програмну послугу за умови отримання ліцензії провайдера
програмної послуги.
7. Надання програмної послуги абоненту здійснюється на
підставі угоди між абонентом і ліцензіатом, укладеної відповідно
до чинного законодавства. Угода обов'язково визначає:
тип наданого пакета програм (пакет універсальної програмної
послуги, стандартний пакет або індивідуальний пакет на
замовлення);
перелік телерадіопрограм та передач, які провайдер
зобов'язується надавати абоненту;
абонентну плату за пакет і/або плату за надання окремих
телерадіопрограм та передач.
8. До закінчення строку дії угоди провайдер не має права без
офіційно оформленого погодження абонента вносити зміни до
характеристик програмної послуги, зазначених у частині сьомій цієї
статті.
9. Провайдер зобов'язаний забезпечити усім абонентам
можливість отримання програм універсальної програмної послуги та
включити такі програми до всіх пакетів програм.
Для розповсюдження програм універсальної програмної послуги
провайдер не зобов'язаний укладати договори з відповідними
телерадіоорганізаціями.
10. Провайдер програмної послуги може розпочинати свою
діяльність з моменту отримання ліцензії і затвердженого
Національною радою складу пакета (пакетів) універсальної
програмної послуги.
11. Провайдер програмної послуги самостійно, виходячи з
ринкового попиту, встановлює розмір абонентної плати за різні
пакети програм та інші інформаційні послуги. Державному
регулюванню підлягає виключно розмір абонентної плати за
користування універсальною програмною послугою.
12. У разі порушення провайдером вимог законодавства
Національна рада застосовує до нього визначені цим Законом
санкції.
Стаття 40. Ліцензування провайдерів програмної послуги
1. Для організації діяльності (мовлення) кабельного
телебачення і радіомовлення суб'єкт господарювання (провайдер або
оператор телекомунікацій чи оператор кабельних мереж) повинен
отримати ліцензію (дозвіл) у Національній раді.
2. Ліцензування діяльності (мовлення) кабельного телебачення
і радіомовлення здійснюється за реєстраційним принципом. Ліцензія
видається без конкурсу на підставі заяви на термін 10 років.
3. Заява про видачу ліцензії провайдера програмної послуги
подається відповідно до вимог статті 24 цього Закону. До заяви
додаються:
а) загальна концепція пакетування (перелік) програм,
придбаних для ретрансляції;
б) документи, які підтверджують придбання та право на
розповсюдження (ретрансляцію) програм іншого мовника.
4. Загальна концепція (принципи, підстави) добору програм для
ретрансляції (пропозиції абонентам) є обов'язковим додатком до
ліцензії на діяльність (мовлення) кабельного телебачення і
радіомовлення. Цей додаток підлягає щорічній перереєстрації. Для
перереєстрації ліцензіат повинен подати до Національної ради
інформацію про виконання концепції добору програм протягом
попереднього року.
5. Заява про видачу ліцензії провайдера програмної послуги
розглядається і рішення щодо неї приймається у місячний термін з
дня її надходження до Національної ради.
6. За результатами розгляду заяви Національна рада приймає
рішення:
а) про видачу ліцензії провайдера програмної послуги;
б) про затвердження пакета (пакетів) програм універсальної
програмної послуги в населеному пункті (населених пунктах) та/або
на території (територіях), де передбачається надання програмної
послуги.
7. Ліцензію провайдера програмної послуги може бути
анульовано в судовому порядку за поданням Національної ради у
зв'язку з систематичними порушеннями ним вимог цього Закону,
законодавства України про захист суспільної моралі, законодавства
України про авторські та суміжні права.
8. Права, які надає ліцензія провайдера програмної послуги,
не можуть бути передані іншій особі (юридичній чи фізичній).
Стаття 41. Системи колективного прийому
1. Системи колективного прийому теле- та/чи радіопрограм
створюються з метою отримання споживачами можливості якісного
приймання за допомогою побутових приймальних засобів телевізійних
та/чи радіопрограм, які розповсюджуються в зоні дії системи
колективного прийому.
2. Системи колективного прийому не кваліфікуються як
багатоканальні телемережі. Діяльність їх операторів не підлягає
ліцензуванню Національною радою. Розповсюдження програм споживачам
за допомогою системи колективного прийому не потребує реєстрації
суб'єкта інформаційної діяльності.
| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 |
<< Назад |
<<< Главная страница
|
