НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Закон № 1417-I від 09.04.1990Про загальні засади місцевого самоврядування і місцевого господарства в СРСР
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
З А К О Н
СОЮЗУ РАДЯНСЬКИХ СОЦІАЛІСТИЧНИХ РЕСПУБЛІК
N 1417-I від 09.04.90
vd900409 vn1417-I
Про загальні засади місцевого самоврядування
і місцевого господарства в СРСР
(Вводиться в дію Постановою СРСР N 1418-I ( v1418400-90 )
від 09.04.90 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законом СРСР
N 1744-I ( v1744400-90 ) від 23.10.90 )
Місцеве самоврядування в СРСР є частиною соціалістичного
самоврядування народу і покликане забезпечити реалізацію прав і
свобод громадян, їх самостійність у вирішенні питань соціального й
економічного розвитку території, охорони навколишнього середовища.
Цей Закон визначає загальні засади місцевого самоврядування і
місцевого господарства в Союзі РСР.
РОЗДІЛ I. ПОНЯТТЯ, СИСТЕМА І ПРИНЦИПИ
МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
Стаття 1. Поняття місцевого самоврядування
Місцеве (територіальне) самоврядування в СРСР - це
самоорганізація громадян для розв'язання безпосередньо або через
органи, які вони обирають, усіх питань місцевого значення,
виходячи з інтересів населення та особливостей
адміністративно-територіальних одиниць, на основі законів і
відповідної матеріальної та фінансової бази.
Стаття 2. Система місцевого самоврядування
1. Система місцевого самоврядування включає місцеві Ради
народних депутатів, органи територіального громадського
самоврядування (ради і комітети мікрорайонів, житлових комплексів,
домові, вуличні, квартальні, селищні, сільські комітети та інші
органи), а також місцеві референдуми, збори, сходи громадян, інші
форми безпосередньої демократії.
2. Місцеве самоврядування здійснюється в межах
адміністративно-територіальних одиниць.
3. Первинним територіальним рівнем місцевого самоврядування
можуть бути сільрада, селище (район), місто (район у місті).
З урахуванням місцевих умов та національних особливостей
союзні і автономні республіки визначають інші рівні місцевого
самоврядування.
Сільські населені пункти, селища, міста з метою більш
ефективного здійснення своїх прав та інтересів можуть
об'єднуватися в асоціації.
4. Органи місцевого самоврядування функціонують у тісній
взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями і
рухами, створюють умови для реалізації кожним громадянином СРСР
конституційного права на участь в управлінні державними і
громадськими справами.
Стаття 3. Місцеві Ради народних депутатів - основна
ланка системи місцевого самоврядування
Основною ланкою в системі місцевого самоврядування є місцеві
Ради народних депутатів як представницькі органи влади. На своїй
території Ради координують діяльність усієї системи місцевого
самоврядування.
Стаття 4. Основні принципи місцевого самоврядування
Місцеве самоврядування здійснюється на принципах:
волевиявлення народу через Ради народних депутатів, місцеві
референдуми та інші форми безпосередньої демократії;
законності;
самостійності і незалежності Рад народних депутатів, їхньої
відповідальності за вирішення питань місцевого значення;
захисту прав та законних інтересів громадян;
виборності Рад народних депутатів, органів територіального
громадського самоврядування, їх підконтрольності населенню;
гласності і врахування громадської думки;
поєднання місцевих і державних інтересів.
Стаття 5. Реалізація прав громадян у самоврядуванні
Громадяни, які проживають на відповідній території,
безпосередньо розв'язують найважливіші питання місцевого значення,
обирають органи місцевого самоврядування, приймають рішення про їх
розпуск відповідно до законів союзних і автономних республік.
Стаття 6. Основи визначення компетенції органів
місцевого самоврядування
1. Органи місцевого самоврядування первинного територіального
рівня наділяються цим Законом, законами союзних і автономних
республік власною компетенцією. Компетенція встановлюється з
урахуванням можливості її самостійної реалізації на даному рівні і
її не може бути змінено інакше як законом.
Місцеві Ради народних депутатів різних рівнів мають право:
за взаємною згодою перерозподіляти між собою окремі
повноваження в галузі господарського і соціально-культурного
будівництва з урахуванням місцевих демографічних, територіальних,
економічних умов та національних особливостей;
передавати частину своїх повноважень органам територіального
громадського самоврядування.
2. До компетенції крайових, обласних Рад народних депутатів
може бути віднесено повноваження щодо організації на договірних
засадах господарського і соціально-культурного обслуговування
районів і міст, проведення міжтериторіальних заходів, фінансового
сприяння збалансованості місцевих бюджетів у встановлених законом
випадках, подання методичної допомоги та забезпечення законності у
здійсненні місцевого самоврядування.
3. Місцеві Ради народних депутатів утворюють свої органи,
визначають їхні повноваження відповідно до законів Союзу РСР,
союзних і автономних республік, самостійно встановлюють структуру
і штати.
Рішення місцевих Рад народних депутатів, їхніх виконавчих та
розпорядчих органів, прийняті у межах своєї компетенції, є
обов'язковими для виконання відповідно нижчестоящими Радами
народних депутатів, їхніми виконавчими і розпорядчими органами.
Місцеві Ради народних депутатів, їхні виконавчі і розпорядчі
органи керуються у своїй діяльності Конституцією СРСР
( n0001400-77 ), конституціями союзних і автономних республік,
законами Союзу РСР, союзних і автономних республік. ( Частина
друга пункту 3 статті 6 в редакції Закону СРСР N 1744-I
( v1744400-90 ) від 23.10.90 )
4. Взаємовідносини між місцевими Радами народних депутатів
будуються відповідно до законодавчих актів Верховної Ради СРСР,
Верховних Рад союзних і автономних республік.
5. Місцеві Ради народних депутатів мають право утворювати і
реорганізовувати створені ними територіальні та міжтериторіальні,
галузеві та міжгалузеві органи управління, затверджувати їхні
структуру і штати.
6. Органи територіального громадського самоврядування
відповідно до законів Союзу РСР, союзних і автономних республік
можуть наділятися правами юридичної особи.
Стаття 7. Законодавство про місцеве самоврядування
і місцеве господарство
1. Місцеве самоврядування регулюється на основі Конституції
СРСР конституціями союзних і автономних республік, цим Законом,
іншими законами Союзу РСР, союзних і автономних республік.
2. Чинність законів Союзу РСР, союзних і автономних республік
про місцеве самоврядування поширюється також на монофункціональні
поселення (території військових містечок, поселення закритого
типу).
РОЗДІЛ II. ЕКОНОМІЧНА ОСНОВА МІСЦЕВОГО
САМОВРЯДУВАННЯ
Стаття 8. Економічна база місцевого самоврядування
Економічну базу місцевого самоврядування становлять природні
ресурси (земля, її надра, води, ліси, рослинний і тваринний світ),
комунальна та інша власність, яка служить джерелом одержання
доходів місцевого самоврядування і задоволенню
соціально-економічних потреб населення відповідної території.
Стаття 9. Місцеве господарство і його склад
1. Місцеве господарство забезпечує безпосереднє задоволення
потреб населення і функціонування системи місцевого
самоврядування.
2. Місцеве господарство складається з підприємств
(об'єднань), організацій, установ, об'єктів виробничої та
соціальної інфраструктури, які є комунальною власністю відповідної
адміністративно-територіальної одиниці.
3. До складу місцевого господарства можуть включатися за
згодою власника підприємства (об'єднання), організації та
установи, які не перебувають у комунальній власності і діяльність
яких пов'язана переважно з обслуговуванням населення.
За згодою населення і органів місцевого самоврядування до
складу місцевого господарства може бути також включено об'єкти,
створені в результаті трудової участі громадян або придбані на
їхні добровільні внески.
4. Місцеві Ради народних депутатів у межах своєї компетенції
можуть надавати підприємствам (об'єднанням), організаціям та
установам, які входять у місцеве господарство, переважне право
користування місцевими земельними та іншими природними ресурсами,
матеріально-технічним постачанням з місцевих фондів.
5. Місцеві Ради народних депутатів мають право без погодження
з вищестоящими органами створювати за рахунок наявних у них коштів
підприємства, організації і соціально-культурні установи.
6. Місцеві Ради народних депутатів координують діяльність
підприємств (об'єднань), організацій та установ місцевого
господарства.
Стаття 10. Комунальна власність
1. Комунальна власність становить основу місцевого
господарства. Розпорядження й управління комунальною власністю
здійснюють від імені населення адміністративно-територіальних
одиниць відповідні Ради народних депутатів і уповноважені ними
органи.
2. До комунальної власності належить майно, яке передається
безоплатно Союзом РСР, союзними і автономними республіками, іншими
суб'єктами, а також майно, яке створюється або придбається
місцевою Радою народних депутатів за рахунок належних їй коштів.
Місцеві Ради народних депутатів мають право вносити
пропозиції про передачу або продаж у комунальну власність
відповідних адміністративно-територіальних одиниць підприємств
(об'єднань), організацій, установ, їхніх структурних підрозділів,
а також інших об'єктів, які належать до інших форм державної
власності, якщо вони мають особливо важливе значення для
забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб
населення даної території, функціонування місцевого господарства.
Порядок передачі, купівлі, продажу, а також перелік
державного майна, яке безоплатно передається до складу власності
адміністративно-територіальних одиниць різного рівня, порядок
розгляду спорів, що при цьому виникають, визначаються відповідно
Верховною Радою СРСР, Верховними Радами союзних і автономних
республік.
Стаття 11. Взаємовідносини органів місцевого
самоврядування з підприємствами
Господарські відносини органів місцевого самоврядування з
підприємствами (об'єднаннями), організаціями та установами, які не
перебувають у комунальній власності, будуються на податковій і
договірній основі.
Стаття 12. Планування соціально-економічного розвитку
території
Місцева Рада народних депутатів самостійно розробляє і
затверджує плани соціально-економічного розвитку території у межах
наявних повноважень, виходячи з матеріально-фінансових ресурсів,
максимального залучення місцевих ресурсів та резервів виробництва,
інтересів охорони навколишнього середовища.
Стаття 13. Матеріально-технічне забезпечення і
товарообмін між територіями
1. Матеріально-технічне забезпечення органів місцевого
самоврядування та об'єктів місцевого господарства здійснюється в
умовах повної економічної самостійності учасників господарської
діяльності на основі прямих договорів, що укладаються між ними, а
також шляхом оптової, роздрібної торгівлі у встановленому порядку.
При централізованому розподілі матеріальні ресурси, необхідні
для соціально-економічного розвитку території, обслуговування
населення, будівництва, охорони навколишнього середовища,
задоволення інших місцевих потреб, виділяються місцевим Радам
народних депутатів відповідними органами союзних і автономних
республік.
2. Товарообмін між територіями здійснюється в умовах
відкритості територіальних ринків. Місцеві Ради народних депутатів
не мають права запроваджувати обмеження на ввіз та вивіз продукції
і товарів за межі відповідної території.
Стаття 14. Участь у зовнішньоекономічних зв'язках
1. Місцеві Ради народних депутатів організовують
зовнішньоекономічні зв'язки, беруть у них участь на принципах
валютної самоокупності відповідно до законів Союзу РСР, союзних і
автономних республік.
Місцеві Ради народних депутатів сприяють розширенню
зовнішньоекономічних зв'язків підприємств (об'єднань), організацій
та установ, розміщених на їхній території, розвиткові експортної
бази і збільшенню виробництва продукції (робіт, послуг).
2. Місцеві Ради народних депутатів і створювані ними органів
мають право:
укладати договори із зарубіжними партнерами на реалізацію і
придбання продукції за рахунок наявних валютних коштів або на
іншій основі;
створювати спільні підприємства для випуску товарів народного
споживання і надання послуг населенню, брати участь у створенні
спільних із зарубіжними партнерами наукових, культурних,
туристських, фізкультурно-оздоровчих центрів, інших організацій у
питаннях економічного і науково-технічного співробітництва,
зв'язаних із забезпеченням соцільної і виробничої сфер сучасним
устаткуванням, засобами механізації для житлово-комунального,
міського господарства, підприємств для переробки
сільськогосподарської продукції, розвитком їхньої матеріальної
бази;
організовувати прикордонну і прибережну торгівлю.
РОЗДІЛ III. ФІНАНСОВА ОСНОВА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
Стаття 15. Фінансові ресурси
Фінансові ресурси місцевого самоврядування складаються з
бюджетних і позабюджетних коштів місцевих Рад народних депутатів,
а також коштів інших органів територіального самоврядування.
Стаття 16. Місцевий бюджет
1. Місцеві Ради народних депутатів самостійно розробляють,
затверджують і виконують бюджети відповідних територій в інтересах
населення. Втручання вищестоящих органів у процес розроблення,
затвердження і виконання місцевих бюджетів не допускається.
2. Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на
основі нормативів бюджетної забезпеченості на одного жителя, які
встановлюються союзними і автономними республіками.
Стаття 17. Доходи місцевих бюджетів
1. У бюджети первинного рівня місцевого самоврядування
повністю зараховуються доходи:
прибутковий податок з громадян СРСР, іноземних громадян та
осіб без громадянства, які проживають на території місцевої Ради;
податок на фонд оплати праці колгоспників;
податок з виробничих кооперативів;
орендна плата за землю;
земельний податок, який може частково централізуватись у
бюджетах союзних і автономних республік;
місцеві податки і збори.
2. У місцеві бюджети повністю зараховуються також доходи:
податок на прибуток (доход), плата за природні ресурси від
підприємств (об'єднань), організацій, які входять до складу
місцевого господарства, а також спільних підприємств відповідно до
частки в них місцевих Рад народних депутатів;
територіальний податок, що справляється з прибутку (доходу)
союзних, республіканських, інших підприємств (об'єднань),
організацій, які не входять до складу відповідного місцевого
господарства, за ставками, що визначаються законами союзних і
автономних республік у межах встановленої частини податку з
прибутку цих підприємств (об'єднань), організацій, що надходить у
бюджети республік;
плата за трудові ресурси;
прибутковий податок з колгоспів, споживчої кооперації та
громадських організацій;
державна пошлина, плата за патенти на індивідуальну трудову
діяльність;
надходження від здавання в оренду майна, яке перебуває в
комунальній власності місцевих Рад народних депутатів;
інші доходи відповідно до законів Союзу РСР, союзних і
автономних республік.
3. У місцеві бюджети провадяться відрахування за стабільними
довгочасними нормативами:
від плати за природні ресурси;
від податку з обороту;
від інших доходів, передбачених законами Союзу РСР, союзних і
автономних республік.
Нормативи відрахувань у відповідні місцеві бюджети
затверджуються вищестоящими Радами народних депутатів залежно від
загальної суми доходів і загальної суми видатків місцевого бюджету
та соціальних нормативів, які встановлюються органами державної
влади Союзу РСР, союзних і автономних республік.
4. Ставки плати за трудові і природні ресурси є стабільними,
довгочасними і встановлюються законами союзних і автономних
республік. Вони можуть диференціюватися залежно від
працезабезпеченості, економічної оцінки природних ресурсів
територій.
Платежі підприємств вносяться у бюджет за місцезнаходженням
підприємств, їхніх філіалів, інших структурних одиниць і
підрозділів. Розподіл платежів підприємств, які мають на даній
території філіали, провадиться пропорційно до частки їхніх
працівників у загальній кількості зайнятих на підприємстві.
5. Місцеві Ради народних депутатів відповідно до законів
Союзу РСР, союзних і автономних республік встановлюють:
ставки податку з прибутку для підприємств та інших об'єктів
місцевого господарства, що належать до комунальної власності;
місцеві податки, збори і пошлини.
6. У місцеві бюджети можуть направлятися дотації, субвенції і
субсидії з вищестоящих бюджетів.
7. Місцеві Ради народних депутатів мають право надавати
окремим платникам пільги щодо податків і платежів, які надходять у
відповідний місцевий бюджет.
Стаття 18. Видатки місцевих бюджетів
1. Місцеві Ради народних депутатів самостійно:
визначають напрями використання коштів місцевих бюджетів,
витрачають бюджетні кошти;
збільшують у межах наявних у них коштів норми витрат на
утримання житлово-комунального господарства, закладів охорони
здоров'я, народної освіти, соціального забезпечення, культури і
спорту, органів внутрішніх справ, охорони природи, визначають
додаткові пільги і виплати при поданні допомоги окремим категоріям
населення;
встановлюють розмір видатків на утримання органів місцевого
управління;
утворюють резервні фонди.
2. Доходи, додатково одержані при виконанні місцевих
бюджетів, а також суми перевищення доходів над видатками, які
утворюються в результаті перевиконання доходів або економії у
видатках, залишаються в розпорядженні місцевих Рад народних
депутатів, вилученню на підлягають і використовуються за їхнім
розсудом.
Стаття 19. Позабюджетні фонди
1. Місцеві Ради народних депутатів утворюють позабюджетні
фонди, до яких включаються:
додаткові доходи і зекономлені фінансові ресурси, одержані за
рахунок здійснення організованих місцевими Радами заходів щодо
розв'язання економічних і соціальних проблем;
добровільні внески і пожертвування громадян, підприємств
(об'єднань), організацій та установ;
доходи від місцевих позик і місцевих грошово-речових лотерей,
аукціонів;
штрафи, які справляються за одержання підприємствами та
організаціями необгрунтованого прибутку (доходів) у зв'язку із
завищенням цін (тарифів) на продукцію (роботи, послуги);
штрафи за забруднення навколишнього середовища і
нераціональне використання природних ресурсів та інші порушення
природоохоронного законодавства, санітарних норм і правил, а також
платежі, які компенсують заподіяну шкоду. Суми цих штрафів і
платежів використовуються на проведення природоохоронних і
оздоровчих заходів;
штрафи за адміністративні правопорушення, вчинені на
території місцевої Ради, а також грошові нарахування, що
накладаються відповідними органами народного контролю;
50 процентів виявлених перевірками прихованих або занижених
доходів підприємств (об'єднань), організацій та установ,
розміщених на території місцевої Ради народних депутатів;
доходи від реалізації безгосподарного і конфіскованого майна;
інші позабюджетні кошти.
2. Кошти позабюджетних фондів перебувають на спеціальних
рахунках, які відкриваються в установах банків, вилученню не
підлягають і витрачаються за розсудом місцевих Рад народних
депутатів.
3. Місцеві Ради народних депутатів за згодою підприємств
(об'єднань), організацій, установ, населення можуть об'єднувати
їхні кошти, а також бюджетні і позабюджетні кошти на будівництво,
розширення, ремонт та утримання на пайових засадах об'єктів
соціальної і виробничої інфраструктури, а також на природоохоронні
заходи.
Стаття 20. Валютні фонди
Місцеві Ради народних депутатів мають право формувати валютні
фонди за рахунок відрахувань за стабільними довгочасними
нормативами від валютної виручки підприємств (об'єднань) та
організацій.
Стаття 21. Фінансові ресурси територіального громадського
самоврядування
1. Фінансові ресурси територіального громадського
самоврядування утворюються за рахунок добровільних внесків і
пожертвувань підприємств (об'єднань), організацій, установ,
населення, доходів від створених підприємств, проведених заходів.
2. Місцеві Ради народних депутатів мають право передавати
частину своїх фінансових ресурсів органам територіального
громадського самоврядування.
3. Органи територіального громадського самоврядування:
самостійно використовують наявні в їхньому розпорядженні
фінансові ресурси відповідно до цілей своєї діяльності, в тому
числі на утримання створюваних ними органів;
мають право відкривати в установах банків рахунки для
грошових операцій.
Стаття 22. Участь органів місцевого самоврядування у
кредитних відносинах та організації грошового
обігу
1. Місцеві Ради народних депутатів та інші органи місцевого
самоврядування, які є юридичними особами, мають право:
користуватись на договірних засадах кредитами на виробничі і
соціальні цілі;
брати участь власними ресурсами у створенні та діяльності
фінансово-кредитних установ на акціонерній або пайовій основі
відповідно до законів Союзу РСР, союзних і автономних республік;
створювати цільові фонди і передавати їх будь-якій установі
банку як ресурси кредитування цільових програм і заходів для
розв'язання територіальних завдань.
2. Місцеві Ради народних депутатів мають право складати
територіальні зведені фінансові баланси. Відповідні державні і
громадські органи, підприємства (об'єднання), організації та
установи подають у Раду народних депутатів та її виконавчі і
розпорядчі органи відомості, необхідні для їх складення.
РОЗДІЛ IV. ГАРАНТИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
Стаття 23. Забезпечення повноважень органів місцевого
самоврядування щодо розвитку території
Питання створення або перетворення економічних і соціальних
об'єктів, використання природних ресурсів на відповідній території
вирішуються тільки за згодою місцевої Ради народних депутатів.
Підприємства (об'єднання), організації та установи, незалежно від
їхньої підпорядкованості і форми власності, не мають права вносити
зміни до планів своєї діяльності у питаннях, обумовлених договором
з місцевою Радою, а також в обов'язковому порядку погоджують з
відповідною Радою народних депутатів заходи, які можуть призвести
до екологічних, демографічних та інших наслідків, що зачіпають
інтереси населення території.
Стаття 24. Забезпечення соціалістичної законності
1. Рішення референдумів, зборів, сходів громадян, місцевих
Рад народних депутатів, органів територіального громадського
самоврядування не повинні суперечити законам Союзу РСР, союзних і
автономних республік.
2. Місцеві Ради народних депутатів мають право:
пред'являти в суд або державний арбітраж вимоги про визнання
недійсними актів органів державного управління, місцевого
самоврядування, підприємств (об'єднань), організацій та установ,
які порушують права і законні інтереси громадян, що проживають на
даній території, а також повноваження місцевої Ради народних
депутатів, і до прийняття рішення судом або арбітражем припиняти
дію оспорюваних актів органів місцевого самоврядування,
підприємств (об'єднань), організацій та установ;
здійснювати в разі стихійних лих, екологічних катастроф,
епідемій, епізоотій, пожеж та порушень громадського порядку
передбачені законом особливі заходи для гарантування особистої
безпеки громадян, захисту їхніх прав і законних інтересів, охорони
всіх форм власності та правопорядку;
у передбачених законом випадках приймати рішення, які
встановлювали б адміністративну відповідальність за їх порушення;
здійснювати інші повноваження, передбачені законами Союзу
РСР, союзних і автономних республік.
Стаття 25. Обов'язковість рішень і захист прав місцевого
самоврядування
1. Рішення місцевого референдуму у питаннях, віднесених до
відання місцевого самоврядування законами союзних і автономних
республік, є обов'язковими для відповідних Рад народних депутатів,
органів територіального громадського самоврядування, всіх
організацій і громадян на даній території.
2. Рішення місцевих Рад народних депутатів, що приймаються у
межах повноважень, встановлених цим Законом, іншими законами Союзу
РСР, союзних і автономних республік, є обов'язковими для виконання
всіма розміщеними на підвідомчій території підприємствами
(об'єднаннями), організаціями, установами, кооперативами,
громадськими організаціями та їхніми органами, службовими особами
і громадянами.
3. Підприємства (об'єднання), організації, установи і
громадяни несуть перед органами місцевого самоврядування
відповідальність, у тому числі майнову, відшкодовуючи в повному
обсязі збитки, заподіяні їхніми рішеннями, діями або бездіяльністю
інтересам населення, місцевому господарству, навколишньому
середовищу, а також шкоду, заподіяну в результаті невиконання
рішень органів місцевого самоврядування.
Захист прав і законних інтересів органів місцевого
самоврядування забезпечується судом або державним арбітражем
відповідно до законів Союзу РСР, союзних і автономних республік.
Незгоди, які виникають між місцевими Радами народних
депутатів різних рівнів у питаннях зміни їхньої компетенції,
розглядаються у порядку, який встановлюється законами союзних і
автономних республік.
Стаття 26. Відповідальність органів місцевого самоврядування
Органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за
законність рішень, що приймаються.
Спори щодо поновлення порушених прав підприємств (об'єднань),
організацій, установ і громадян, які виникають у результаті дій
або бездіяльності органів місцевого самоврядування, вирішуються в
суді або в державному арбітражі.
Шкода, заподіяна в результаті неправомірних рішень, дій або
бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується
ними у повному обсязі підприємствам (об'єднанням), установам,
організаціям і громадянам за рахунок власних коштів.
Стаття 27. Розгляд пропозицій органів місцевого
самоврядування
Найвищі органи державної влади й управління Союзу РСР,
союзних і автономних республік, загальносоюзні і республіканські
органи громадських організацій зобов'язані розглядати і
враховувати у своїй діяльності пропозиції органів місцевого
самоврядування, повідомляти їм результати розгляду.
Президент Союзу Радянських
Соціалістичних Республік М.ГОРБАЧОВ
Москва, Кремль. 9 квітня 1990 р.
N 1417-I
<< Назад |
<<< Главная страница
|
